26 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 915/1917/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
прокуратури - Савицької О. В.,
позивача - не з'явилися,
відповідача-1 - не з'явилися,
відповідача-2 - Ткаченко О. І. (адвоката, в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 (колегія суддів: Савицький Я. Ф. - головуючий, Богацька Н. С., Колоколов С. І.) та рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2025 (суддя Адаховська В. С.) у справі
за позовом Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області
до: 1) Миколаївської районної державної адміністрації, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська водна компанія"
про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди землі, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку, скасування реєстрації,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У серпні 2019 року виконуючий обов'язки керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (далі - Галицинівська сільська рада) з позовом до Вітовської районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська водна компанія" (далі - ТОВ "Миколаївська водна компанія"), в якому з урахуванням заяв про зміну предмета позову та уточнення до заяви про зміну предмета позову просив:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Вітовської районної державної адміністрації від 13.04.2018 № 122-р "Про дострокове припинення права постійного користування земельною ділянкою Галицинівською сільською радою Вітовського району Миколаївської області";
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Вітовської районної державної адміністрації від 13.04.2018 № 123-р "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Миколаївська водна компанія";
- визнати недійсним укладений 25.04.2018 між Вітовською районною державною адміністрацією та ТОВ "Миколаївська водна компанія" договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 площею 5,5 га для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів) в межах території Галицинівської сільської ради;
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Вітовської районної державної адміністрації від 05.04.2019 № 79-р "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення";
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 10.04.2019 між Вітовською районною державною адміністрацією та ТОВ "Миколаївська водна компанія";
- зобов'язати ТОВ "Миколаївська водна компанія" повернути територіальній громаді в особі Галицинівської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 площею 5,5 га, у тому числі шляхом знесення (демонтажу) об'єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2250416648233), розташованого на вул. Степовій, буд. 1/2, у с. Галицинове Миколаївського (Вітовського) району, Миколаївської області;
- скасувати вчинену 11.12.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ТОВ "Миколаївська водна компанія" на об'єкт нерухомого майна - полігон твердих побутових відходів (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2250416648233).
1.2. Позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради з урахуванням заяв про зміну предмета позову та уточнення до заяви про зміну предмета позову обґрунтовані тим, що Вітовська районна державна адміністрація за відсутності достатнього обсягу повноважень на підставі договору оренди землі від 25.04.2019 передала в оренду ТОВ "Миколаївська водна компанія" земельну ділянку, та в подальшому продала цю земельну ділянку згідно з договором купівлі-продажу від 10.04.2019. Такими діями, як вважав Прокурор, Вітовська районна державна адміністрація порушила право користування земельною ділянкою Галицинівської сільської ради, оскільки земельна ділянка є комунальною власністю. При цьому, на думку Прокурора, обраний ним спосіб захисту забезпечить ефективне відновлення порушених прав Галицинівської сільської ради.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі № 915/1917/19, відмовлено в задоволенні позову Прокурора в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради.
2.2. Господарські суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради, встановили відсутність належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 площею 5,5 належала до земель комунальної власності. Крім того, господарські суди встановили, що зазначена земельна ділянка була передана Галицинівській сільській раді на праві постійного користування, яке згодом було припинено. Тому господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у Галицинівської сільської ради матеріального права на володіння або користування цією земельною ділянкою. За таких обставин суди виснували, що Вітовська районна державна адміністрація законно передала земельну ділянку спочатку в оренду ТОВ "Миколаївська водна компанія", а потім продала цю земельну ділянку ТОВ "Миколаївська водна компанія" без проведення земельних торгів відповідно до положень статей 124, 127, 134 Земельного кодексу України.
2.3. Постановою Верховного Суду від 14.07.2021 скасовано рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі № 915/1917/19, а справу № 915/1917/19 передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
2.4. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та направляючи цю справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив, що господарський суд першої інстанції належним чином не визначив підстави позову в цій справі з урахуванням встановленого вимогами статей 2, 14 Господарського процесуального кодексу України принципу диспозитивності. Тому, за висновком Верховного Суду, внаслідок неналежного визначення судом першої інстанції меж розгляду цієї справи відповідно до підстав заявленого Прокурором позову низка аргументів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не отримали жодної правової оцінки суду.
При цьому, як зазначив Верховний Суд, апеляційний господарський суд, переглянувши рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, не виправив порушення, допущені судом першої інстанції. Водночас Верховний Суд констатував, що господарські суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили обставини щодо законності припинення права позивача на постійне користування земельною ділянкою та не встановили наявність оформленого відповідно до вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" волевиявлення територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування на добровільну відмову від зазначеного права. Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду цієї справи при вирішенні питання щодо наявності в голови Галицинівської сільської ради повноважень на прийняття рішення про добровільну відмову від земельної ділянки господарському суду першої інстанції слід врахувати положення статей 12, 16, 26, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", які встановлюють порядок реалізації прав територіальної громади, вирішення питань місцевого значення, розподіл повноважень представницьких органів місцевого самоврядування та сільських, селищних, міських голів, у їх системному взаємозв'язку.
Верховний Суд також звернув увагу на необхідність належного дослідження на підставі наданих учасниками справи доказів обставин щодо того, який саме об'єкт незавершеного будівництва створений на земельній ділянці, а також щодо часу, підстав та джерел фінансування його будівництва (з наданням правової оцінки наданим учасниками справи суперечливим доводам із наведених питань). Тому, за висновком Верховного Суду, встановлення зазначених обставин має суттєве значення для вирішення питань щодо законності припинення права постійного користування позивачем земельною ділянкою, передання її в оренду і продажу ТОВ "Миколаївська водна компанія" в позаконкурентному порядку, а також щодо правомірності здійснення оспорюваної державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва.
2.5. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2025, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 у справі № 915/1917/19, відмовлено в задоволенні позову Прокурора в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради.
2.6. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради, господарські суди попередніх інстанцій установили, що розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації від 06.03.2014 № 88-р, яким було передано земельну ділянку в постійне користування Галицинівській сільській раді, не містить посилань на рішення Галицинівської сільської ради про передачу в постійне користування до комунальної власності земельної ділянки. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.06.2014, який створений після прийняття зазначеного розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації від 06.03.2014 № 88-р, земельна ділянка належить до земель державної власності. При цьому, як зазначили суди, в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі земельної ділянки в комунальну власність.
На підставі наведених обставин справи суди констатували, що в 2014 році власником земельної ділянки була Жовтнева районна державна адміністрація та залишилася власником цієї земельної ділянки до 2018 року. Таким чином, як виснували суди, сам факт надання Галицинівській сільській раді земельної ділянки в постійне користування та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування не свідчить про зміну її форми власності, не свідчить про автоматичний перехід земельної ділянки до комунальної власності, без схвалення відповідного рішення та складання акта приймання-передачі. Тому господарські суди попередніх інстанцій не взяли до уваги доводи Прокурора про те, що передача земельної ділянки в постійне користування органу місцевого самоврядування свідчить про одночасний автоматичний перехід цієї ділянки із державної власності в комунальну власність. Оскільки суди встановили, що земельна ділянка не вибувала з державної власності, не переходила до комунальної власності, то, за висновками господарських судів, у територіальної громади Галицинівської сільської ради не виникло права комунальної власності на земельну ділянку. Оскільки господарські суди встановили факт ненабуття Галицинівською сільською радою права комунальної власності на земельну ділянку, то дійшли висновку про те, що в цьому випадку не вимагається прийняття виключно на пленарному засіданні сесії Галицинівської сільської ради рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою.
2.7. Господарські суди попередніх інстанцій на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 14.07.2021, також установили, що об'єкт нерухомого майна - полігон твердих побутових відходів був створений саме ТОВ "Миколаївська водна компанія", а відповідно до листів та письмових пояснень Галицинівської сільської ради вона не здійснювала фінансування зазначеного об'єкта нерухомого майна у зв'язку з відсутністю коштів. Крім того, як установили суди, лише в червні 2018 року, після отримання ТОВ "Миколаївська водна компанія" земельної ділянки в користування, ТОВ "Миколаївська водна компанія" (тобто юридична особа, за кошти якої відбувалося будівництво полігону твердих побутових відходів) здійснило реєстрацію права власності на об'єкт недобудованого будівництва - полігон твердих побутових відходів.
Тому господарські суди не взяли до уваги доводи Прокурора про те, що зазначений об'єкт нерухомого майна є комунальною власністю. При цьому, як установили господарські суди, до складу об'єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, входить сміттєпереробний об'єкт. За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими доводи Прокурора про неправомірне відведення земельної ділянки ТОВ "Миколаївська водна компанія" поза конкурсом. На підставі викладеного суди виснували, що Вітовська районна державна адміністрація законно передала земельну ділянку спочатку в оренду ТОВ "Миколаївська водна компанія", а згодом продала ТОВ "Миколаївська водна компанія" у позаконкурентному порядку без проведення земельних торгів.
3. Короткий зміст касаційної скарги та відзивів на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 та рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2025 у справі № 915/1917/19, до Верховного Суду звернувся заступник керівника Одеської обласної прокуратури з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Прокурора в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заступник керівника Одеської обласної прокуратури зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, а саме: статей 2, 86, 236, 237, 316 Господарського процесуального кодексу України, та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: статей 26, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 117, 123, 134, 141, 142 Земельного кодексу України. Крім того, як вважає скаржник, господарські суди помилково застосували до спірних правовідносин частину 1 статті 117 Земельного кодексу України та не застосували частину 3 статті 117, частину 11 статті 123 Земельного кодексу України.
3.3. Заступник керівника Одеської обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.4. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 92, 141, 142, частини 3 статті 117, частини 11 статті 123, частин 1, 2 статті 134 Земельного кодексу України, статей 12, 16, 26, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
3.5. При цьому скаржник із посиланням на приписи 141, 142 Земельного кодексу України зазначає, що правом добровільної відмови від права користування земельною ділянкою наділений саме землекористувач, а повноваженнями щодо прийняття рішення про припинення такого права наділений лише власник земельної ділянки.
За доводами заступника керівника Одеської обласної прокуратури, господарські суди помилково не врахували того, що питання щодо регулювання земельних відносин (пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") стосується не лише права власності органу місцевого самоврядування, а й права користування. Тому, на думку заступника керівника Одеської обласної прокуратури, вирішення питання щодо добровільної відмови землекористувача (Галицинівської сільської ради) від права постійного користування спірною земельною ділянкою повинно було відбуватися виключно шляхом прийняття на пленарному засіданні сесії сільської ради відповідного рішення. Проте, як наголошує скаржник, суди помилково не врахували того, що розпорядження Вітовської районної державної адміністрації від 13.04.2018 № 122-р "Про дострокове припинення права постійного користування земельною ділянкою Галицинівською сільською радою Вітовського району Миколаївської області" не відповідає вимогам законодавства, оскільки прийняте за відсутності добровільної відмови дійсного постійного землекористувача та власника - територіальної громади в особі Галицинівської сільської ради в порядку, визначеному пунктами 30, 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
На підставі викладеного скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, дійшовши висновків про законність припинення позивачем права постійного користування земельною ділянкою, неправильно застосували частину 3 статті 117 Земельного кодексу України, пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Крім того, як зазначає скаржник, висновки судів про законність припинення позивачем права постійного користування земельною ділянкою зроблені з порушенням частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України, оскільки господарські суди не врахували вказівки, викладені в постанові Верховного Суду від 14.11.2021 у справі № 915/1917/19.
3.6. Крім того, скаржник із посиланням на частину 3 статті 117 Земельного кодексу України вважає, що з моменту набуття позивачем права постійного користування земельною ділянкою у Галицинівської сільської ради відповідно до законодавства виникло право комунальної власності. При цьому заступник керівника Одеської обласної прокуратури, посилаючись на частину 11 статті 123 Земельного кодексу України, зазначає, що передача земельної ділянки в постійне користування органу місцевого самоврядування відповідно до імперативних положень законодавства свідчить про одночасний автоматичний перехід земельної ділянки із державної власності в комунальну власність.
3.7. На думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій, дійшовши висновків про те, що земельна ділянка законно відведена ТОВ "Миколаївська водна компанія" поза аукціоном, допустили неправильне застосування частин 1, 2 статті 134 Земельного кодексу України. За доводами заступника керівника Одеської обласної прокуратури, суди помилково не врахували того, що земельну ділянку відведено ТОВ "Миколаївська водна компанія" для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону побутових відходів). Разом з тим, як наголошує скаржник, будівництво полігону побутових відходів не належить до переліку об'єктів, для яких відповідно до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України земельна ділянка може надаватися без проведення земельних торгів.
3.8. Галицинівська сільська рада у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Галицинівська сільська рада вважає, що в цьому випадку не було підстав вирішувати питання про відмову від права постійного користування земельною ділянкою виключно на пленарному засіданні сільської ради, оскільки земельна ділянка не переходила із державної власності в комунальну власність. Крім того, Галицинівська сільська рада зазначає, що вона має на території громади працюючий об'єкт, який у цей нелегкий час продовжує виконувати свої функції, спрямовані на задоволення санітарного благополуччя населення і організацію безпечного середовища для жителів громади.
3.9. ТОВ "Миколаївська водна компанія" рада у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ТОВ "Миколаївська водна компанія" вважає, що доводи касаційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а спрямовані на переоцінку доказів у справі. При цьому ТОВ "Миколаївська водна компанія" вважає необґрунтованими доводи заступника керівника Одеської обласної прокуратури про те, що з моменту набуття позивачем права постійного користування земельною ділянкою у Галицинівської сільської ради відповідно до законодавства виникло право комунальної власності. За доводами ТОВ "Миколаївська водна компанія", правильними є висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що сам факт надання земельної ділянки Галицинівській сільській раді в постійне користування та затвердження проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки в постійне користування не свідчить про зміну її форми власності та не свідчить про автоматичний перехід земельної ділянки до комунальної власності без прийняття відповідного рішення та складання акта приймання-передачі.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що розпорядженням Жовтневої районної державної адміністрації від 29.12.2012 № 891-р було надано дозвіл Галицинівській сільській раді на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування загальною площею 5,5 га під будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів із земель державної власності (запасу) в межах території Галицинівської сільської ради, а також надано дозвіл на виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
4.2. Зазначене розпорядження прийнято на підставі листа сільського голови Галицинівської сільської ради до Жовтневої районної державної адміністрації від 26.12.2012 № 4985-01-19/42-12.
4.3. Розпорядженням Жовтневої районної державної адміністрації від 06.03.2014 № 88-р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 площею 5,5 га в постійне користування із земель державної власності (запасу) для будівництва та обслуговування будівель комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів) в межах території Галицинівської сільської ради та вирішено передати в постійне користування Галицинівській сільській раді зазначену земельну ділянку із земель державної власності (запасу) (відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.03.2014 № НВ-4800753562014) для будівництва та обслуговування будівель комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів) в межах території Галицинівської сільської ради.
4.4. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.06.2014 земельну ділянку з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 площею 5,5 га було зареєстровано як об'єкт нерухомого майна із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування, власником зазначено Жовтневу районну державну адміністрацію, правокористувачем - Галицинівську сільську раду; форма власності - державна.
4.5. 30.05.2014 між Галицинівською сільською радою як концесієдавцем та ТОВ "Миколаївська водна компанія" як концесіонером укладено договір концесії, відповідно до умов якого концесієдавець надав концесіонеру право на створення (будівництво) полігону побутових відходів на земельній ділянці з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 площею 5,5 га, що розташована в межах території Галицинівської сільської ради, яка належить на праві постійного користування концесієдавцю, з метою задоволення громадських потреб у сфері поводження з відходами (збирання, переробки, утилізації твердих побутових відходів та інше) та подальшої експлуатації за умови сплати концесіонером відповідно до цього договору концесійних платежів та виконання інших умов цього договору обома сторонами.
4.6. Об'єктом концесії за договором визначений полігон твердих побутових відходів, що має бути створений (побудований) концесіонером з урахуванням його мінімального розміру, що складає 5,5 га, та всіма необхідними під'їзними шляхами за умови співфінансування з боку концесієдавця на земельній ділянці, що розташована в межах території Галицинівської сільської ради, яка належить на праві постійного користування концесієдавцю на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Галицинівській сільській раді (пункт 1.2.1 договору концесії від 30.05.2014).
4.7. 13.03.2018 Галицинівський сільський голова звернувся до Вітовської районної державної адміністрації (попередня назва - Жовтнева районна державна адміністрація) з листом про припинення права постійного користування земельною ділянкою та про передачу цієї земельної ділянки ТОВ "Миколаївська водна компанія" на умовах оренди без зміни цільового призначення.
4.8. Розпорядженням Вітовської районної державної адміністрації від 13.04.2018 № 122-р припинено право постійного користування позивачем земельною ділянкою державної власності.
4.9. 13.04.2018 між Галицинівською сільською радою як концесієдавцем та ТОВ "Миколаївська водна компанія" як концесіонером укладено угоду про розірвання договору концесії від 30.05.2014 у зв'язку з неможливістю концесієдавця проводити співфінансування, як передбачено договором концесії від 30.05.2014, щодо створення (будівництва) полігону побутових відходів. За умовами пункту 3 зазначеної угоди, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за договором до моменту його розірвання.
4.10. У подальшому на підставі розпорядження Вітовської районної державної адміністрації від 13.04.2018 № 123-р ТОВ "Миколаївська водна компанія" передано в оренду земельну ділянку строком на 45 років - до 30.05.2063 року; між відповідачами 25.04.2018 було укладено договір оренди землі.
4.11. Розпорядженням Вітовської районної державної адміністрації від 05.04.2019 № 79-р "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського значення" вирішено затвердити звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 площею 5,5 га (цільове призначення: 03.12; категорія земель: землі громадської забудови) для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (для будівництва сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів) із земель державної власності, що розташована в межах території Галицинівської сільської ради; вирішено припинити ТОВ "Миколаївська водна компанія" право оренди зазначеної земельної ділянки та продати цю земельну ділянку ТОВ "Миколаївська водна компанія" за ціною 469 150,00 грн без урахування ПДВ.
4.12. 10.04.2019 між Вітовською районною державною адміністрацією Миколаївської області як продавцем та ТОВ "Миколаївська водна компанія" як покупцем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, площею 5,5 га, яка розташована за адресою: Миколаївська обл., Вітовський район, Галицинівська сільська рада, має кадастровий номер 4823380600:03:000:0247, із зазначенням, що земельна ділянка відчужується без зміни її цільового призначення.
4.13. Прокурор, вважаючи, що Вітовська районна державна адміністрація за відсутності достатнього обсягу повноважень на підставі договору оренди землі від 25.04.2019 передала в оренду ТОВ "Миколаївська водна компанія" земельну ділянку, та в подальшому згідно з договором купівлі-продажу від 10.04.2019 продала цю земельну ділянку, чим порушила право позивача користування земельною ділянкою, звернувся до Господарського суду Миколаївської області із цим позовом.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представника відповідача-2, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та відзивах не неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
5.3. Предметом позову в цій справі з урахуванням заяв про зміну предмета позову та уточнення до заяви про зміну предмета позову є вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради до Вітовської районної державної адміністрації та ТОВ "Миколаївська водна компанія" про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди землі, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності.
5.4. Позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради з урахуванням заяв про зміну предмета позову та уточнення до заяви про зміну предмета позову обґрунтовані тим, що Вітовська районна державна адміністрація за відсутності достатнього обсягу повноважень на підставі договору оренди землі від 25.04.2019 передала в оренду ТОВ "Миколаївська водна компанія" земельну ділянку, та в подальшому продала цю земельну ділянку згідно з договором купівлі-продажу від 10.04.2019. Такими діями, як вважав Прокурор, Вітовська районна державна адміністрація порушила право користування земельною ділянкою Галицинівської сільської ради, оскільки земельна ділянка є комунальною власністю. При цьому, на думку Прокурора, обраний ним спосіб захисту забезпечить ефективне відновлення порушених прав Галицинівської сільської ради.
5.5. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2025, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 у справі № 915/1917/19, відмовлено в задоволенні позову Прокурора в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради.
5.6. Заступник керівника Одеської обласної прокуратури не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернувся з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі. Заступник керівника Одеської обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.7. Пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
5.8. Зміст наведеної норми права свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
5.9. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 18.03.2025 у справі № 908/3321/23, від 25.02.2025 у справі № 903/622/24, від 04.02.2025 у справі № 909/996/22.
5.10. Крім того, в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 906/446/23, від 08.08.2024 у справі № 906/497/23, від 19.03.2024 у справі № 910/6141/22, від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22.
5.11. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заступник керівника Одеської обласної прокуратури зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, а саме: статей 2, 86, 236, 237, 316 Господарського процесуального кодексу України, та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: статей 26, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 117, 123, 134, 141, 142 Земельного кодексу України. Крім того, як вважає скаржник, господарські суди помилково застосували до спірних правовідносин частину 1 статті 117 Земельного кодексу України та не застосували частину 3 статті 117, частину 11 статті 123 Земельного кодексу України.
5.12. Водночас, на думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 92, 141, 142, частини 3 статті 117, частини 11 статті 123, частин 1, 2 статті 134 Земельного кодексу України, статей 12, 16, 26, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
5.13. При цьому скаржник із посиланням на приписи 141, 142 Земельного кодексу України зазначає, що правом добровільної відмови від права користування земельною ділянкою наділений саме землекористувач, а повноваженнями щодо прийняття рішення про припинення такого права наділений лише власник земельної ділянки. За доводами заступника керівника Одеської обласної прокуратури, господарські суди помилково не врахували того, що питання регулювання земельних відносин (пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") стосується не лише права власності органу місцевого самоврядування, а й права користування. Тому, на думку заступника керівника Одеської обласної прокуратури, вирішення питання щодо добровільної відмови землекористувача (Галицинівської сільської ради) від права постійного користування спірною земельною ділянкою повинно було відбуватися виключно шляхом прийняття на пленарному засіданні сесії сільської ради відповідного рішення. Проте, як наголошує скаржник, суди помилково не врахували того, що розпорядження Вітовської районної державної адміністрації від 13.04.2018 № 122-р "Про дострокове припинення права постійного користування земельною ділянкою Галицинівською сільською радою Вітовського району Миколаївської області" не відповідає вимогам законодавства, оскільки прийняте за відсутності добровільної відмови дійсного постійного землекористувача та власника - територіальної громади в особі Галицинівської сільської ради в порядку, визначеному пунктами 30, 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". На підставі викладеного скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, дійшовши висновків про законність припинення позивачем права постійного користування земельною ділянкою, неправильно застосували частину 3 статті 117 Земельного кодексу України, пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Крім того, як зазначає скаржник, зазначені висновки господарські суди зробили з порушенням частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не врахували вказівки, викладені в постанові Верховного Суду від 14.11.2021 у справі № 915/1917/19.
5.14. Верховний Суд, перевіривши та надавши оцінку доводам скаржника, зазначає таке.
5.15. Право постійного користування земельною ділянкою визначено в частині 1 статті 92 Земельного кодексу України як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без встановлення строку.
5.16. За змістом статті 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення сільського голови Галицинівської сільської ради з листом про припинення права постійного користування земельною ділянкою) підставами припинення права власності на земельну ділянку, зокрема, є добровільна відмова власника від права на земельну ділянку.
5.17. Відповідно до частин 3, 4 статті 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення сільського голови Галицинівської сільської ради з листом про припинення права постійного користування земельною ділянкою) припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
5.18. Верховний Суд, здійснивши аналіз зазначених норм права, погоджується з доводами заступника керівника Одеської обласної прокуратури про те, що правом добровільної відмови від права користування земельною ділянкою наділений саме землекористувач, а повноваженнями щодо прийняття рішення про припинення такого права наділений власник земельної ділянки.
5.19. Верховний Суд також зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
5.20. Згідно із частинами 1, 3 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення сільського голови Галицинівської сільської ради з листом про припинення права постійного користування земельною ділянкою) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
5.21. Частинами 1, 2 статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України.
5.22. Повноваження сільського, селищного, міського голови визначені у статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Так, за змістом частини 4 цієї статті сільський, селищний, міський голова, зокрема, скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує підготовку на розгляд ради проектів рішень ради з питань, що належать до її відання; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами тощо; а також здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів.
5.23. Разом з тим колегія суддів зазначає, що за змістом пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання про вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
5.24. Частинами 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
5.25. При цьому приписи пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" узгоджуються із частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якої саме сільські, селищні, міські ради представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені законодавством.
5.26. Водночас Верховний Суд, скасовуючи судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та направляючи цю справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив, що суди належним чином не дослідили обставини щодо законності припинення права позивача на постійне користування земельною ділянкою та не встановили наявність оформленого відповідно до вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" волевиявлення територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування на добровільну відмову від зазначеного права.
5.27. Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.07.2021 у справі № 915/1917/19, під час нового розгляду цієї справи при вирішенні питання щодо наявності в голови Галицинівської сільської ради повноважень на прийняття рішення про добровільну відмову від земельної ділянки господарському суду першої інстанції слід врахувати положення статей 12, 16, 26, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", які встановлюють порядок реалізації прав територіальної громади, вирішення питань місцевого значення, розподіл повноважень представницьких органів місцевого самоврядування та сільських, селищних, міських голів, у їх системному взаємозв'язку.
5.28. Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
5.29. Господарські суди попередніх інстанцій, здійснюючи новий розгляд цієї справи, встановили, що земельна ділянка не вибувала з державної власності та не переходила до комунальної власності. Наведене, за висновками судів, свідчить про те, що в територіальної громади Галицинівської сільської ради не виникло права комунальної власності на земельну ділянку. Оскільки господарські суди встановили факт ненабуття Галицинівською сільською радою права комунальної власності на земельну ділянку, то дійшли висновку про те, що в цьому випадку не вимагається прийняття виключно на пленарному засіданні сесії Галицинівської сільської ради рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою.
5.30. Однак колегія суддів визнає такі висновки помилковими і такими, що не відповідають положенням частин 1, 2 статті 12, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України, частини 4 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
5.31. Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій за результатами нового розгляду справи, зазначивши, що в цьому випадку не вимагається прийняття виключно на пленарному засіданні сесії Галицинівської сільської ради рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою, не виконали вказівки, наведені в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 915/1917/19, та не врахували положення статей 12, 26, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", які встановлюють порядок реалізації прав територіальної громади, вирішення питань місцевого значення, розподіл повноважень представницьких органів місцевого самоврядування та сільських, селищних, міських голів, у їх системному взаємозв'язку
5.32. На підставі викладеного колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи статей 26, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 141, 142 Земельного кодексу України та порушили положення частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України, а також не врахували вказівки, викладені в постанові Верховного Суду від 14.11.2021 у справі № 915/1917/19.
5.33. Крім того, на думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій, дійшовши висновків про те, що земельна ділянка законно відведена ТОВ "Миколаївська водна компанія" поза аукціоном, допустили неправильне застосування частин 1, 2 статті 134 Земельного кодексу України. За доводами заступника керівника Одеської обласної прокуратури суди помилково не врахували того, що земельну ділянку відведено ТОВ "Миколаївська водна компанія" для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону побутових відходів). Разом з тим, як наголошує скаржник, будівництво полігону побутових відходів не належить до переліку об'єктів для яких відповідно до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України земельна ділянка може надаватися без проведення земельних торгів.
5.34. Верховний Суд, перевіривши наведені доводи скаржника, зазначає, що, за встановленими судами обставинами справи, земельна ділянка спочатку була передана ТОВ "Миколаївська водна компанія" в оренду, а згодом була продана ТОВ "Миколаївська водна компанія" у позаконкурентному порядку без проведення земельних торгів.
5.35. При цьому, як установили господарські суди, до складу об'єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, входить сміттєпереробний об'єкт. За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими доводи Прокурора про неправомірне відведення земельної ділянки ТОВ "Миколаївська водна компанія" поза конкурсом. На підставі викладеного суди виснували, що Вітовська районна державна адміністрація законно передала земельну ділянку спочатку в оренду ТОВ "Миколаївська водна компанія", а згодом продала ТОВ "Миколаївська водна компанія" у позаконкурентному порядку без проведення земельних торгів.
5.36. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент продажу земельної ділянки ) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах ТОВ "Миколаївська водна компанія") земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд).
5.37. Водночас господарський суд першої інстанції, здійснюючи новий розгляд справи, зазначив про суспільну потребу мешканців територіальної громади Галицинівської сільської ради в полігоні твердих побутових відходів. Оскільки в цьому випадку існує суспільна потреба мешканців територіальної громади Галицинівської сільської ради в полігоні твердих побутових відходів, то, за висновком суду першої інстанції, відведення земельної ділянки відбулося з дотриманням Вітовською районною державною адміністрацією приписів статті 134 Земельного кодексу України. Апеляційний господарський суд погодився з висновками господарського суду першої інстанції та додатково встановив, що до складу об'єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, входить сміттєпереробний об'єкт.
5.38. Проте господарські суди попередніх інстанцій, зазначивши про правомірність відведення ТОВ "Миколаївська водна компанія" земельної ділянки поза конкурсом, не надали належної оцінки доводам Прокурора про те, що будівництво полігону побутових відходів не належить до переліку об'єктів, для яких відповідно до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України земельна ділянка може надаватися без проведення земельних торгів.
5.39. Водночас колегія суддів враховує, що, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.06.2025 у справі № 925/910/24, від 01.04.2025 у справі № 917/49/24, від 18.03.2025 у справі № 910/19501/23.
5.40. Крім того, апеляційний господарський суд, установивши, що до складу об'єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, входить сміттєпереробний об'єкт, не зазначив на підставі яких саме належних та допустимих доказів були встановлені такі суттєві фактичні обставини справи.
5.41. Оскільки господарські суди попередніх інстанцій достеменно не встановили, чи поширюються на спірні правовідносини положення частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, то колегія суддів погоджується з доводами скаржника про неправильне застосування судами зазначеної норми земельного права.
5.42. Скаржник із посиланням на частину 3 статті 117 Земельного кодексу України також вважає, що з моменту набуття позивачем права постійного користування земельною ділянкою у Галицинівської сільської ради відповідно до законодавства винило право комунальної власності. При цьому заступник керівника Одеської обласної прокуратури, посилаючись на частину 11 статті 123 Земельного кодексу України, зазначає, що передача земельної ділянки в постійне користування органу місцевого самоврядування відповідно до імперативних положень законодавства свідчить про одночасний автоматичний перехід земельної ділянки із державної власності в комунальну власність.
5.43. Колегія суддів, перевіривши наведені доводи скаржника, зазначає, що відповідно до частини 1 статті 117 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент передачі позивачу в постійне користування земельної ділянки) передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
5.44. Разом з тим встановлені судами обставини справи свідчать про відсутність підстав вважати, що земельна ділянка державної форми власності була передана до комунальної власності. Доводи скаржника про те, що передача земельної ділянки в постійне користування органу місцевого самоврядування відповідно до імперативних положень законодавства свідчить про одночасний автоматичний перехід земельної ділянки із державної власності в комунальну власність спростовуються наведеними приписами частини 1 статті 117 Земельного кодексу України.
5.45. Крім того, як установили господарські суди попередніх інстанцій, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.06.2014 (складеного після прийняття розпорядження від 06.03.2014 № 88-р, яким було передано земельну ділянку в постійне користування Галицинівській сільській раді) земельна ділянка належить до земель державної власності.
5.46. На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що сам факт надання земельної ділянки Галицинівській сільській раді в постійне користування та затвердження проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки в постійне користування не свідчить про зміну її форми власності та не свідчить про автоматичний перехід земельної ділянки до комунальної власності без прийняття відповідного рішення та складання акта приймання-передачі.
5.47. При цьому посилання скаржника на частину 3 статті 117 Земельного кодексу України є необґрунтованим, оскільки положення цієї норми права встановлюють обмеження щодо передачі земельних ділянок комунальної власності в державну власність і не поширюються на спірні правовідносини.
5.48. Верховний Суд також не може взяти посилання скаржника на частину 11 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент передачі позивачу в постійне користування земельної ділянки), відповідно до якої у разі надання земельних ділянок державної власності у постійне користування підприємствам, установам, організаціям комунальної власності одночасно здійснюється передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність і навпаки, оскільки зазначені приписи не нівелюють порядку передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність, установленого положеннями частини 1 статті 117 Земельного кодексу України.
5.49. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, частково підтвердилися, оскільки господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували положення статей 26, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 141, 142, 134 Земельного кодексу України та порушили приписи статей 86, 236, частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України.
5.50. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що господарські суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов'язані з ними усі суттєві фактичні обставини цієї справи, що входили до предмета доказування, а при новому розгляді справи частково не виконали вказівки, викладені в постанові суду касаційної інстанції. У зв'язку з наведеним ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам процесуального законодавства, а тому їх не можна визнати законними та обґрунтованими.
5.51. Водночас порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно відповідно до визначених законодавством меж розгляду справи судом касаційної інстанції, а тому в цьому випадку наявні підставі для передачі справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
5.52. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.53. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5.54. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
5.55. Під час нового розгляду цієї справи для правильного вирішення спору господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно, повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
5.56. З урахуванням наведеного касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури належить задовольнити частково, оскаржувані судові рішення - скасувати, а справу - передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
6.3. Згідно із частиною 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
6.4. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у цій справі слід скасувати, а справу № 915/1917/19 передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для ухвалення обґрунтованого і законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові.
7. Судові витрати
Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2025 у справі № 915/1917/19 скасувати, справу № 915/1917/19 передати на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак