26 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 909/457/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - Войцеховської Н. Я. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача - Хитрук Н. І. (адвоката, в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 (колегія суддів: Орищин Г. В. - головуючий, Галушко Н. А., Желік М. Б.), постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 (колегія суддів: Орищин Г. В. - головуючий, Галушко Н. А., Желік М. Б.), рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2024 (суддя Рочняк О. В.) та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2024 (суддя Рочняк О. В.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком"
про встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту та зобов'язання вчинити дії,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У травні 2024 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" (далі - ТОВ "Євротранстелеком") про встановлення з моменту набрання рішенням суду законної сили на користь ТОВ "Євротранстелеком" безстрокового оплатного земельного сервітуту та про зобов'язання ТОВ "Євротранстелеком" внести відомості про земельний сервітут до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
1.2. Позовні вимоги АТ "Українська залізниця" обґрунтовані тим, що через земельну ділянку, яка перебуває в постійному користуванні позивача, відповідно до раніше укладених угод прокладені волоконно-оптичні лінії зв'язку (кабелі), що є власністю ТОВ "Євротрансетелком". Згідно із здійсненими представниками позивача замірами під час комісійного обстеження частини земельної ділянки встановлено, що площа земельної ділянки, в ґрунті якої прокладено волоконно-оптичні лінії зв'язку відповідача, становить 0,5376 га. Як зазначав позивач, відповідач усупереч вимогам пункту 6.1 Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 № 589/1 та Угоди про співробітництво від 17.01.2002 не уклав жодних додаткових договорів щодо використання ним частини земельної ділянки. На думку позивача, ТОВ "Євротранстелеком" мало би ініціювати укладення договору сервітуту щодо земельної ділянки та надати АТ "Українська залізниця" відповідний пакет документів для узгодження істотних умов договору та його укладення. Натомість на неодноразові звернення позивача до відповідача про укладення договору про встановлення земельного сервітуту відповідач не відреагував. При цьому позивач вважав, що ненадання згоди на укладення договору про встановлення земельного сервітуту з боку відповідача та заперечення щодо його встановлення у судовому порядку порушує права АТ "Українська залізниця" на ефективне використання своєї власності та задоволення своїх потреб, зокрема, у зв'язку з невизначенням взаємних прав та обов'язків щодо користування земельною ділянкою і встановлених обмежень щодо наявності охоронних зон у межах прокладеного кабелю, необхідності сплати податку з урахуванням коефіцієнта індексації тощо.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2024 у справі № 909/457/24 відмовлено в задоволенні позову АТ "Українська залізниця" до ТОВ "Євротранстелеком" про встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту та про зобов'язання вчинити дії.
2.2. Господарський суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову АТ "Українська залізниця", виходив із того, що підставою для встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, в тому числі у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, ніж встановлення права користування чужим майном - сервітуту. Водночас місцевий господарський суд установив, що волоконно-оптичний кабель ТОВ "Євротранстелеком", для експлуатації та обслуговування якого позивач просить установити сервітут, прокладений в інтересах обох сторін у межах правовідносин за Договором про спільну діяльність по створенню ТОВ "Євротранстелеком" від 02.12.2001, узгоджених між позивачем та відповідачем у Генеральній угоді про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01 та Угоді про співробітництво від 17.01.2002, а також у інших правочинах, що укладалися в рамках цих Угод. При цьому, як зазначив господарський суд першої інстанції, позивач та відповідач, укладаючи Генеральну угоду про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01, Угоду про співробітництво від 17.01.2002, Договір на технічне обслуговування і аварійне відновлення від 01.08.2005 № 280 та інші правочини в рамках цих угод, врегулювали між собою правовідносини щодо прокладання та наступного використання, експлуатації, технічного обслуговування та ремонту волоконно-оптичних ліній зв'язку. Крім того, як установив господарський суд першої інстанції, позивач та відповідач під час укладення зазначених угод та договору врахували, що волоконно-оптичні лінії зв'язку прокладаються на земельній ділянці, яка перебуває в постійному користуванні позивача, що буде здійснювати їх технічне обслуговування та аварійний ремонт, та не передбачали встановлення сервітуту в інтересах ТОВ "Євротранстелеком".
Оскільки в результаті укладення між позивачем та відповідачем договорів у межах їх спільної діяльності сторони узгодили між собою умови прокладання, технічного обслуговування та аварійного відновлення волоконно-оптичних ліній зв'язку, зокрема, виконання робіт з технічного обслуговування та аварійного відновлення самим позивачем, який є користувачем земельної ділянки, то, за висновком суду, позивач не довів необхідності встановлення земельного сервітуту для відповідача та не довів неможливості задоволення потреб відповідача в інший спосіб, ніж як через встановлення земельного сервітуту. Наведене, як зазначив господарський суд першої інстанції, є підставою для відмови в позові АТ "Українська залізниця". Крім того, місцевий господарський суд установив, що позивач не надав належних доказів визначення площі та меж тієї частини земельної ділянки, щодо якої просить установити земельний сервітут, а саме документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право земельного сервітуту, чи іншої технічної документації, з якої можливо було би встановити межі, площу тієї частини земельної ділянки, на яку встановлюється земельний сервітут. При цьому суд зазначив, що позивач не довів обґрунтованості визначеного ним розміру плати за встановлення земельного сервітуту (12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки), що, за висновком господарського суду першої інстанції, також є підставою для відмови в позові АТ "Українська залізниця".
2.3. Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2024 у справі № 909/457/24 частково задоволено заяву ТОВ "Євротранстелеком" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Вирішено стягнути з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Євротранстелеком" 16 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.
2.4. Місцевий господарський суд, частково задовольняючи заяву ТОВ "Євротранстелеком" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, встановив, що вартість наданих адвокатом відповідача послуг становить 32 000,00 грн. Суд зазначив, що в додатку № 1 до акта приймання-передачі наданих послуг від 17.10.2024 № 5 вказано, що на правовий аналіз матеріалів справи № 909/457/24, збирання доказів у цій справі та підготовку відзиву на позовну заяву адвокат витратив 8 год (вартість надання таких послуг становить 16 000,00 грн); на підготовку заперечення на відповідь на відзив адвокат витратив 3 год (вартість надання цих послуг становить 6000,00 грн); на участь у судових засіданнях у справі № 909/457/24, що відбулися 10.06.2024, 01.07.2024, 07.08.2024, 16.10.2024 адвокат витратив 4 год (вартість таких послуг становить 10 000,00 грн). Водночас господарський суд першої інстанції, оцінивши розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх реальності, а також пропорційності, розумності їхнього розміру, взяв до уваги те, що АТ "Укрзалізниця" звернулося до господарських судів з позовами до ТОВ "Євротранстелеком" про встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту. При цьому, як зазначив суд, додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.09.2024 у справі № 907/409/24 стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "Євротранстелеком" 32 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за такі послуги, як правовий аналіз справи, пошук доказів, підготовка відзиву на позовну заяву та підготовка заперечення на відповідь на відзив. Крім того, суд зазначив, що у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа № 909/459/24, в якій відповідач сформував правову позицію, ідентичну з позицією у справі № 909/457/24, що розглядається. При цьому, як установив господарський суд першої інстанції, позови в зазначених справах є однотипними, в тому числі, і в частині подання більшості доказів у справах. На підставі викладеного, за висновком суду, відповідач є обізнаним про судову практику та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, а тому адвокат відповідача не потребував значних зусиль та часу для правового аналізу матеріалів справи та підготовки заяв по суті спору. Таким чином, як зазначив місцевий господарський суд, не відповідає принципу реальності той факт, що адвокат відповідача витратив 8 год у кожній зі справ на підготовку відзиву на позовну заяву та 3 год на підготовку заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач виклав однакову правову позицію щодо позовних вимог АТ "Укрзалізниця". Крім того, суд установив, що сукупна тривалість судових засідань у цій справі становила 2 год 07 хв, а тому, за висновком господарського суду першої інстанції, обґрунтованою є сума витрат на професійну правничу допомогу за участь адвоката у судових засіданнях у розмірі 5 175,00 грн. Ураховуючи викладене, взявши до уваги клопотання позивача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та принципи реальності, співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на позивача витрат на правничу допомогу відповідача частково, а саме в розмірі 16 000,00 грн; у задоволенні решти вимог суд відмовив.
2.5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 залишено без змін рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2024 у справі № 909/457/24.
2.6. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2025, ухваленою за результатами перегляду додаткового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2024 у справі № 909/457/24, залишено без змін додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2024 у справі № 909/457/24.
2.7. Апеляційний господарський суд, переглянувши рішення господарського суду першої інстанції, ухвалене за результатами розгляду справи по суті позовних вимог, погодився з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову АТ "Українська залізниця" до ТОВ "Євротранстелеком" про встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту та про зобов'язання вчинити дії. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що позивач у цій справі бажає встановити земельний сервітут на користь відповідача щодо обслуговування та експлуатації волоконно-оптичного кабелю, побудованого в межах співробітництва сторін спору. При цьому, за висновком суду, позивач самостійно використовує частину волоконно-оптичного кабелю, а також експлуатує та обслуговує волоконно-оптичний кабель. Тому, за висновком апеляційного господарського суду, встановлення земельного сервітуту з метою обслуговування та експлуатації волоконно-оптичного кабелю не вплине на фактичне становище суб'єктів спору та не надасть жодних прав відповідачу як сервітуарію. Крім того, апеляційний господарський суд установив, що позивач як не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ним дій щодо укладення сторонами договору земельного сервітуту, так і не надав доказів про те, що АТ "Укрзалізниця" зверталося до ТОВ "Євротранстелеком" із пропозиціями щодо встановлення земельного сервітуту, що включає подання проекту відповідного договору тощо. Водночас суд не взяв до уваги листи позивача від 04.11.2019 № НЗІ-10/5735, від 25.01.2024 № НКМ-12/5, з якими він звертався до ТОВ "Євротранстелеком", оскільки такі листи не містять конкретних умов та критеріїв, необхідних для встановлення земельного сервітуту.
2.8. Крім того, апеляційний господарський суд, переглянувши в апеляційному порядку додаткове рішення місцевого господарського суду, погодився з висновками господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення заяви ТОВ "Євротранстелеком" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Євротранстелеком" 16 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2025, постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2025, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2024 та додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2024 у справі № 909/457/24, до Верховного Суду звернулося АТ "Українська залізниця" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов АТ "Українська залізниця".
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, АТ "Українська залізниця" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. АТ "Українська залізниця", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 401- 404 Цивільного кодексу України та статей 32, 98, 100 Земельного кодексу України в питанні щодо чіткого визначення особи, яка має право ініціювати встановлення сервітутів та має право на звернення до суду у випадку виникнення спору, а також про те, яким чином повинні бути захищені інтереси (в тому числі, фінансові) власника земельної ділянки, та який спосіб захисту прав повинен бути обраний власником земельної ділянки в разі відмови від укладення договору земельного сервітуту особою, яка має намір чи вже користуються чужою земельною ділянкою.
3.4. Крім того, скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті позовних вимог АТ "Українська залізниця", помилково не взяли до уваги висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 28.01.2025 у справі № 907/409/24, від 15.12.2021 у справі № 918/303/21.
3.5. Оскаржуючи судові рішення, які стосуються стягнення витрат на професійну правничу допомогу, скаржник зазначає, що господарські суди не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 у справі № 914/434/17, постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України".
3.6. Скаржник наголошує на тому, що з метою захисту прав та законних інтересів АТ "Українська залізниця" подала дванадцять позовів до ТОВ "Євротранстелеком". При цьому, за доводами скаржника, зазначені дванадцять справ повністю ідентичні із справою № 909/457/24, що розглядається. Оскільки правова позиція відповідача у всіх дванадцяти справах є абсолютно ідентичною, то, на думку АТ "Українська залізниця", витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн є неспівмірними з витраченим часом, обсягом наданих послуг та складністю справи.
3.7. ТОВ "Євротранстелеком" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. ТОВ "Євротранстелеком" із посиланням на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 909/459/24, від 02.07.2025 у справі № 914/972/24, зазначає, що в цих справах Верховний Суд уже зробив висновки про те, що правовідносини сторін виникли на підставі Договору про спільну діяльність по створенню ТОВ "Євротранстелеком" від 02.12.2001, а також інших правочинів, та є врегульованими, а АТ "Українська залізниця" не довело наявності підстав для встановлення земельного сервітуту на користь відповідача. Тому, за доводами ТОВ "Євротранстелеком", господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, дослідили всі обставини справи, та обґрунтовано врахували усталену судову практику Верховного Суду. Крім того, ТОВ "Євротранстелеком" зазначає, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн. Водночас відповідач зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу може збільшитися у випадку необхідності підготовки додаткових процесуальних документів. Тому ТОВ "Євротранстелеком" зазначає, що остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу та докази понесення таких витрат, будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення Верховним Судом.
3.8. 08.08.2025 до Верховного Суду від ТОВ "Євротранстелеком" надійшло клопотання про стягнення судових витрат. У цьому клопотанні ТОВ "Євротранстелеком" просить долучити до матеріалів справи докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію Договору про надання правової допомоги від 16.04.2024 № 16/04/2024-1, укладеного між ТОВ "Євротранстелеком" та адвокатом Хитрук Наталією Ігорівною, додаткову угоду від 13.03.2025 № 28 до Договору про надання правової допомоги від 16.04.2024 № 16/04/2024-1 про продовження строку дії цього Договору, копію додаткової угоди від 04.07.2025 до Договору про надання правової допомоги від 16.04.2024 № 16/04/2024-1, копію рахунка на оплату від 01.08.2025 № 1, копію платіжної інструкції від 06.08.2025 № 3658. Крім того, відповідач просить покласти на позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн, які ТОВ "Євротранстелеком" понесло у зв'язку з розглядом справи № 909/457/24 у Верховному Суді.
3.9. 12.08.2025 до Верховного Суду від АТ "Укрзалізниця" надійшли заперечення на клопотання ТОВ "Євротранстелеком" про стягнення судових витрат. У цих запереченнях АТ "Укрзалізниця" просить зменшити розмір витрат ТОВ "Євротранстелеком" на професійну правничу допомогу.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що згідно з Інформаційною довідкою від 13.04.2016 № 57313937 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (на цей час - АТ "Українська залізниця") на праві постійного користування є користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:07:002:0019 площею 13,3811 га, яка розташована в м. Івано-Франківську. Підставою для державної реєстрації права постійного користування зазначеною земельною ділянкою є Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий 30.10.2008 Івано-Франківською міською радою; номер запису про інше речове право: 7481373.
4.2. Земельна ділянка має цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту і належить до державної форми власності. Уповноваженим державним органом, через який держава реалізує своє право власності, є Івано-Франківська обласна державна адміністрація.
4.3. 27.12.2001 між Державною адміністрацією залізничного транспорту України (універсальним правонаступником якої є АТ "Укрзалізниця") та ТОВ "Євротранстелеком" укладено Генеральну угоду про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01, предметом якої є співробітництво сторін з будівництва та експлуатації мережі зв'язку для задоволення потреб Державної адміністрації залізничного транспорту України і надання послуг зв'язку з використанням ресурсів мережі.
4.4. Мережа - означає сукупність засобів і споруд зв'язку ТОВ "Євротранстелеком", об'єднаних у єдиному технологічному процесі для забезпечення пропуску телекомунікаційного трафіка на базі волоконно-оптичних ліній зв'язку в межах земель транспорту, що встановило і використовує ТОВ "Євротранстелеком" (пункт 1 Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01).
4.5. У розділі 3 Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01 сторони врегулювали свої зобов'язання, в тому числі визначили, що ТОВ "Євротранстелеком" бере на себе зобов'язання щодо фінансування проектування, будівництва і експлуатації мережі (підпункт 3.1.2 Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01); організацію постачання необхідного обладнання, кабельної продукції, вимірювальної техніки, витратних матеріалів для створення мережі і її подальшої експлуатації (підпункт 3.1.3 Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01), а Державна адміністрація залізничного транспорту України зобов'язується надати залізницям України право визначення у взаємовідносинах з ТОВ "Євротранстелеком" у будівництві та експлуатації мережі відповідно до пункту 3.3 цієї угоди (підпункт 3.2.1 Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01); забезпечити координацію залізниць України у взаємодії з ТОВ "Євротранстелеком" у будівництві та експлуатації мережі та виконання відповідних окремих двосторонніх договорів, передбачених пунктом 3.3 (підпункт 3.2.2 Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01).
4.6. Згідно з пунктом 3.3 Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01 залізниці України та Центральна станція зв'язку Державної адміністрації залізничного транспорту України за окремими договорами з ТОВ "Євротранстелеком" у рамках угоди надають право прокладання волоконно-оптичного кабелю в межах земель транспорту, яке буде оформлене сторонами відповідними актами (підпункт 3.3.1 Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01); забезпечують технічну експлуатацію лінійно-кабельних споруд, установок електроживлення і проведення відповідних ремонтно-відновлювальних робіт при пошкодженнях (підпункт 3.3.7 Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01).
4.7. За змістом пункту 4.1 Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01 ресурс лінійних споруд зв'язку мережі в кількості чотирьох оптичних волокон на всій довжині магістральної мережі виділяється залізницям України в безоплатне користування на термін її експлуатації і використовується залізницями відповідно до їх технологічних потреб для створення власної корпоративної мережі без права продажу та передачі в користування третім особам (підпункт 4.1.1 Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01). Ресурс лінійних споруд мережі використовується ТОВ "Євротранстелеком" для комерційних цілей (підпункт 4.1.2 Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01).
4.8. У пункті 4.2 Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01 сторони врегулювали питання щодо розподілу канального ресурсу, який використовується ТОВ "Євротранстелеком" для комерційних цілей.
4.9. Зокрема, відповідно до підпункту 4.2.2 Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01 канальний ресурс залізниць України може бути використаний для власних технологічних потреб.
4.10. Пунктом 6.1 Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01 передбачено, що після закінчення будівництва мережі взаємовідносини з питань експлуатації будуть здійснюватися на підставі додаткових договорів, укладених сторонами.
4.11. Генеральна угода про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01 набирає сили з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом терміну будівництва та експлуатації мережі (пункт 9.1 Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01).
4.12. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що Доповненням від 05.07.2004 № 1 до Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01 сторони, зокрема, доповнили розділ 1 зазначеної Генеральної угоди поняттям "термін експлуатації мережі". Термін експлуатації мережі - це інтервал часу з моменту введення в експлуатацію однієї зі споруд мережі до моменту припинення експлуатації всіх споруд і засобів мережі в результаті фізичного зношування, але не менше розрахункового строку служби волоконно-оптичного кабелю - 25 років.
4.13. Доповненням від 24.03.2006 № 2 до Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01 підпункт 4.1.1 зазначеної Генеральної угоди викладено в такій редакції: "Лінійний ресурс мережі в кількості 4-х оптичних волокон на всій протяжності магістральної мережі виділяється залізницям України в довгострокову оренду за фіксованою платою 5 копійок без ПДВ за 1 км ВОЛЗ на термін її експлуатації і використовується залізницями відповідно до їх технологічних потреб для створення власної корпоративної мережі без права продажу та передачі в користування третім особам".
4.14. 17.01.2002 між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська державна залізниця" та ТОВ "Євротранстелеком" укладено Угоду про співробітництво, предметом якої є співробітництво сторін з будівництва і експлуатації корпоративних мереж для задоволення потреб Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська державна залізниця", Державної адміністрації залізничного транспорту України та для комерційних цілей ТОВ "Євротранстелеком" з використанням ресурсів мережі (пункт 2 Угоди про співробітництво від 17.01.2002).
4.15. Відповідно до пункту 1 Угоди про співробітництво від 17.01.2002 "мережа" означає сукупність засобів і споруд зв'язку ТОВ "Євротранстелеком", об'єднаних у єдиному технологічному процесі для забезпечення пропуску телекомунікаційного трафіка на базі волоконно-оптичних ліній зв'язку в межах земель транспорту, що встановило та використовує ТОВ "Євротранстелеком".
4.16. За умовами пункту 3.1 Угоди про співробітництво від 17.01.2002 ТОВ "Євротранстелеком" взяло на себе зобов'язання фінансування проектування, будівництва і експлуатації мережі; організацію постачання необхідного обладнання, кабельної продукції, вимірювальної техніки, витратних матеріалів для створення мережі і її подальшої експлуатації.
4.17. Згідно з підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 Угоди про співробітництво від 17.01.2002 Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська державна залізниця" за окремими договорами з ТОВ "Євротранстелеком" та в рамках цієї угоди надає право прокладання волоконно-оптичного кабелю в межах земель транспорту, яке буде оформлене сторонами відповідним актом.
4.18. У підпункті 3.2.8 пункту 3.2 Угоди про співробітництво від 17.01.2002 сторони погодили, що Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська державна залізниця" забезпечує технічну експлуатацію лінійно-кабельних споруд, установок електроживлення та кондиціонерів і проведення відповідних ремонтно-відновлювальних робіт при пошкодженнях.
4.19. За умовами пункту 6.1 Угоди про співробітництво від 17.01.2002, після закінчення будівництва мережі взаємовідносини з питань експлуатації будуть здійснюватися на підставі додаткових договорів, укладеними сторонами.
4.20. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що актом вибору траси прокладання волоконно-оптичного кабелю зв'язку на дільниці Долина - Івано-Франківськ - Коломия - Чернівці передбачено прокладання кабелю по землях транспорту у смузі відведення залізниці, в тому числі від станції Івано-Франківськ по лівій стороні до станції Коршів по лівій стороні.
4.21. Відповідно до акта про надання права на прокладання волоконно-оптичних ліній зв'язку від 17.07.2004, складеного до Угоди про співробітництво від 17.01.2002, Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська державна залізниця" надало право ТОВ "Євротранстелеком" на проведення робіт з прокладання волоконно-оптичних ліній зв'язку в межах земель транспорту на весь термін будівництва мережі зв'язку.
4.22. Відповідно до акта Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 12.02.2009 волоконно-оптичну лінію зв'язку Львів - Чернівці (лінійні споруди), в тому числі дільниці Івано-Франківськ - Коломия, прийнято в експлуатацію з такими технічними характеристиками: захисна поліетиленова труба ЗПТ 40/33 тип кабелю ВОК-18 (9 пар оптичних волокон), протяжність - 57,33 км, прокладено в смузі відводу земель залізниці на глибину 1,2 м, вартість будівельно-монтажних робіт з урахуванням ПДВ становить 5 257 489,34 грн.
4.23. Як зазначили господарські суди, у Договорі на технічне обслуговування і аварійне відновлення від 01.08.2005 № 280 ТОВ "Євротранстелеком" (замовник) та Львівська державна залізниця (виконавець) погодили, що у відповідно з Угодою про співробітництво від 17.01.2002 виконавець приймає на себе зобов'язання щодо виконання робіт з технічного обслуговування і аварійного відновлення ліній зв'язку (оптичних волокон волоконно-оптичної лінії зв'язку (ВОЛЗ)), перелік яких наведено в додатку № 1, а замовник сплачує вартість цих робіт.
4.24. Додатковою угодою від 31.12.2009 № 1 до Договору на технічне обслуговування і аварійне відновлення від 01.08.2005 № 280 сторони виклали пункт 1.1 цього Договору в такій редакції: "У відповідності з угодою про співробітництво від 17.01.2002, що сторони уклали між собою, виконавець приймає на себе зобов'язання щодо виконання робіт з технічного обслуговування і аварійного відновлення ліній зв'язку (оптичних волокон волоконно-оптичної лінії зв'язку - ВОЛЗ), перелік яких наводиться в додатках № 1 та № 1А, а замовник сплачує вартість цих робіт".
4.25. Відповідно до додатку № 1А до Договору на технічне обслуговування і аварійне відновлення від 01.08.2005 № 280 у перелік оптичних волокон волоконно-оптичної лінії зв'язку, що підлягають технічному обслуговуванню, включені оптичні волокна на дільниці Івано-Франківськ - Коломия довжиною 57,331 км, кількість пар волокон - 9.
4.26. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 28.12.2005 між ТОВ "Євротранстелеком" (орендодавець) та Львівською державною залізницею (орендар) укладено Договір оренди майна № Л/Ш-051674/НЮ, відповідно до пункту 2.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно - оптичні волокна волоконно-оптичної лінії зв'язку у кількості двох оптичних пар (чотирьох оптичних волокон), які прокладені на всій протяжності мережі, що побудована згідно з Генеральною угодою про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01.
4.27. За умовами пункту 4.1 зазначеного Договору оренди майна від 28.12.2005 № Л/Ш-051674/НЮ розмір орендної плати становить 0,05 грн за один км волокон за місяць без ПДВ.
4.28. Додатковою угодою від 19.08.2009 № 1 сторони виклали в новій редакції пункт 2.1 Договору оренди майна від 28.12.2005 № Л/Ш-051674/НЮ, а саме: "Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно оптичні волокна волоконно-оптичної лінії зв'язку у кількості 2-х оптичних пар (4-х оптичних волокон), які прокладені на всій протяжності мережі, що побудована згідно з генеральною угодою про співробітництво Укрзалізниці та ТОВ "Євротранстелеком" від 27.12.2001 № 589/01, дільниці якої визначені у додатках № 1, № 1А, які є невід'ємною частиною цього договору".
4.29. Відповідно до додатку № 1А до Договору оренди майна від 28.12.2005 № Л/Ш-051674/НЮ ТОВ "Євротранстелеком" передало, а Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська державна залізниця" прийняло в оренду оптичні волокна, в тому числі на дільниці Івано-Франківськ - Коломия, довжиною 57,331 км, кількістю дві пари волокон.
4.30. Відповідно до акта від 15.11.2019 комісійного обстеження частини земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні АТ "Укрзалізниця", здійсненого з метою укладення договору про встановлення земельного сервітуту, в окремих місцях земельної ділянки, щодо якої позивач просить встановити сервітут, знаходиться волоконно-оптична лінія зв'язку служби "Ш", тобто АТ "Українська залізниця". За цим же актом орієнтовна площа сервітуту становить 5376 м2; бажана мета сервітуту - доступ працівників ТОВ "Євротранстелеком" до мереж волоконно-оптичних ліній зв'язку, які знаходяться від 141 км + 008 м до км 142 + 305 м з лівої сторони по ходу кілометра на відстані 6-17 від крайньої рейки, від 142 км + 352 м до 143 + 008 м правої сторони на відстані 4-6 м від крайньої рейки.
4.31. Господарські суди зазначили, що АТ "Укрзалізниця" листами від 04.11.2019 № НЗІ-10/5735, від 25.01.2024 № НКМ-12/5 зверталося до ТОВ "Євротранстелеком" із пропозицією укласти з АТ "Укрзалізниця" договори про встановлення земельних сервітутів з метою прокладання та експлуатації ліній зв'язку. Однак ТОВ "Євротранстелеком" листом від 15.02.2024 № 81 залишило звернення АТ "Укрзалізниця" без задоволення, мотивуючи своє рішення відсутністю правових підстав для укладення договорів про встановлення земельних сервітутів, оскільки прокладання волоконно-оптичних ліній зв'язку здійснено на підставі Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 № 589/01 та Угоди про співробітництво від 17.01.2002.
4.32. Оскільки позивач та відповідач не досягли домовленості про встановлення земельного сервітуту, АТ "Укрзалізниця" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із цим позовом.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги АТ "Українська залізниця" до ТОВ "Євротранстелеком" про встановлення з моменту набрання рішенням суду законної сили на користь ТОВ "Євротранстелеком" безстрокового оплатного земельного сервітуту та про зобов'язання ТОВ "Євротранстелеком" внести відомості про земельний сервітут до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
5.4. Позовні вимоги АТ "Українська залізниця" обґрунтовані тим, що через земельну ділянку, яка перебуває в постійному користуванні позивача, відповідно до раніше укладених угод прокладені волоконно-оптичні лінії зв'язку (кабелі), що є власністю ТОВ "Євротрансетелком". Згідно із здійсненими представниками позивача замірами під час комісійного обстеження частини земельної ділянки встановлено, що площа земельної ділянки, в ґрунті якої прокладено волоконно-оптичні лінії зв'язку відповідача, становить 0,5376 га. Як зазначав позивач, відповідач, усупереч вимогам пункту 6.1 Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 № 589/1 та Угоди про співробітництво від 17.01.2002, не уклав жодних додаткових договорів щодо використання ним частини земельної ділянки. На думку позивача, ТОВ "Євротранстелеком" мало би ініціювати укладення договору сервітуту земельної ділянки та надати АТ "Українська залізниця" відповідний пакет документів для узгодження істотних умов договору та його укладення. Натомість на неодноразові звернення позивача до відповідача про укладення договору про встановлення земельного сервітуту відповідач не відреагував. При цьому позивач вважав, що ненадання згоди на укладення договору про встановлення земельного сервітуту з боку відповідача та заперечення щодо його встановлення в судовому порядку порушує права АТ "Українська залізниця" на ефективне використання своєї власності та задоволення своїх потреб, зокрема, у зв'язку з невизначенням взаємних прав та обов'язків щодо користування земельною ділянкою і встановлених обмежень щодо наявності охоронних зон у межах прокладеного кабелю, необхідності сплати податку з урахуванням коефіцієнта індексації тощо.
5.5. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши справу по суті позовних вимог, відмовили в задоволенні позову АТ "Українська залізниця" до ТОВ "Євротранстелеком" про встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту та про зобов'язання вчинити дії.
Крім того, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, вирішив частково задовольнити заяву ТОВ "Євротранстелеком" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнув з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Євротранстелеком" 16 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Розгляд касаційної скарги на судові рішення по суті спору
5.6. АТ "Українська залізниця" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення. АТ "Українська залізниця", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.7. Пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
5.8. Зміст наведеної норми права свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
5.9. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 15.07.2025 у справі № 910/4381/24, від18.03.2025 у справі № 908/3321/23, від 25.02.2025 у справі № 903/622/24, від 04.02.2025 у справі № 909/996/22.
5.10. Крім того, в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.07.2025 у справі № 910/4381/24, від 08.08.2024 у справі № 906/446/23, від 08.08.2024 у справі № 906/497/23, від 19.03.2024 у справі № 910/6141/22, від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22.
5.11. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 401- 404 Цивільного кодексу України та статей 32, 98, 100 Земельного кодексу України в питанні стосовно чіткого визначення особи, яка має право ініціювати встановлення сервітутів та має право на звернення до суду у випадку виникнення спору, а також про те, яким чином повинні бути захищені інтереси (в тому числі фінансові) власника земельної ділянки, та який спосіб захисту прав повинен бути обраний власником земельної ділянки в разі відмови від укладення договору земельного сервітуту особою, яка має намір чи вже користуються чужою земельною ділянкою.
5.12. Крім того, скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті позовних вимог АТ "Українська залізниця", помилково не взяли до уваги висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 28.01.2025 у справі № 907/409/24, від 15.12.2021 у справі № 918/303/21.
5.13. Верховний Суд, надавши оцінку доводам скаржника, зазначає таке.
5.14. Правовідносини щодо встановлення земельного сервітуту за своєю правовою природою регулюються як нормами земельного, так і нормами цивільного законодавства.
5.15. Відповідно до статті 401 Цивільного кодексу право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
5.16. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (стаття 402 Цивільного кодексу України).
5.17. За змістом статті 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном (частина 1). Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку (частина 2). Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина 3). Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном (частина 5).
5.18. Згідно зі статтею 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
5.19. Відповідно до частини 1 статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений (частини 2- 4 статті 98 Земельного кодексу України).
5.20. За змістом статті 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення, зокрема, таких земельних сервітутів: право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; інші земельні сервітути.
5.21. Відповідно до статті 100 Земельного кодексу України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
5.22. Отже, зазначені норми законодавства, крім іншого, встановлюють коло осіб, між якими можуть виникнути сервітутні правовідносини (суб'єктний склад сервітутних відносин), та умови їх виникнення, без обмеження щодо того, хто має право ініціювання встановлення сервітутів та звернення до суду у випадку виникнення спору з цього питання. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 909/459/24, від 06.08.2025 у справі № 907/407/24, від 02.07.2025 у справі № 914/972/24, від 21.08.2025 у справі № 909/460/24.
5.23. Таким чином, власник (користувач) земельної ділянки має такі ж самі права на звернення до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту, як і інша особа, яка має необхідність у використанні його земельної ділянки, за умови дотримання інших умов, передбачених законодавством, та конкретних обставин, які спонукали його до такого звернення. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 909/459/24, від 06.08.2025 у справі № 907/407/24, від 02.07.2025 у справі № 914/972/24, від 21.08.2025 у справі № 909/460/24, від 15.12.2021 у справі № 918/303/21, від 18.01.2022 у справі № 918/302/21, від 28.01.2025 у справі № 907/409/24.
5.24. При цьому обов'язковою умовою для встановлення сервітуту є вжиття особою (позивачем), яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту в добровільному порядку, а якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то в суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 909/459/24, від 06.08.2025 у справі № 907/407/24, від 02.07.2025 у справі № 914/972/24, від 20.09.2018 у справі № 918/370/17, від 19.06.2019 у справі № 925/603/18.
5.25. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою його встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи стосовно обмеженого користування чужим майном. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 909/459/24, від 06.08.2025 у справі № 907/407/24, від 02.07.2025 у справі № 914/972/24, від 21.08.2025 у справі № 909/460/24, від 22.09.2021 у справі № 325/329/19, від 29.01.2020 у справі № 304/873/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 539/1427/16-ц.
5.26. На підставі викладеного Верховний Суд зазначає, що АТ "Укрзалізниця" має такі ж самі права на звернення до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту, як і будь-яка інша особа, яка має необхідність у використанні земельної ділянки. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 909/459/24, від 06.08.2025 у справі № 907/407/24, від 02.07.2025 у справі № 914/972/24, від 21.08.2025 у справі № 909/460/24, від 15.12.2021 у справі № 918/303/21, від 18.01.2022 у справі № 918/302/21, від 28.01.2025 у справі № 907/409/24.
5.27. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
5.28. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий режим виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (стаття 1131 Цивільного кодексу України).
5.29. Як установили господарські суди попередніх інстанцій, предметом укладених між сторонами спору Генеральної угоди від 27.12.2001 № 589/01 та Угоди про співробітництво від 17.01.2002 є співробітництво сторін з будівництва та експлуатації мережі в межах земель транспорту для задоволення потреб позивача та для комерційних цілей відповідача.
5.30. Суди також установили, що, укладаючи Генеральну угоду від 27.12.2001 № 589/01, Угоду про співробітництво від 17.01.2002, Договір на технічне обслуговування і аварійне відновлення від 01.08.2005 № 280 та інші правочини в межах цих угод, сторони врегулювали між собою правовідносини щодо прокладання та наступного використання, експлуатації, технічного обслуговування та ремонту волоконно-оптичних ліній зв'язку.
5.31. Крім того, як установили господарські суди попередніх інстанцій, позивач та відповідач під час укладення зазначених угод врахували, що волоконно-оптичні лінії зв'язку прокладаються на земельній ділянці, що перебуває в постійному користуванні позивача, який буде здійснювати їх технічне обслуговування та аварійний ремонт, та не передбачали встановлення сервітуту в інтересах ТОВ "Євротранстелеком".
5.32. Отже, згідно із встановленими судами обставинами справи, угоди та договори, на підставі яких ґрунтується співробітництво позивача та відповідача, не передбачають необхідність укладення договору земельного сервітуту.
5.33. Крім того, за встановленими судами обставинами справи, позивач не надав належних доказів визначення площі та меж тієї частини земельної ділянки, щодо якої просить установити земельний сервітут, а саме: документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право земельного сервітуту, чи іншої технічної документації, з якої можливо було би встановити межі, площу тієї частини земельної ділянки, на яку встановлюється земельний сервітут.
5.34. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову АТ "Українська залізниця" до ТОВ "Євротранстелеком" про встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту та про зобов'язання вчинити дії.
5.35. Колегія суддів установила, що в постановах Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 907/409/24, від 15.12.2021 у справі № 918/303/21 викладено висновки, які, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень:
"5.3. Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).
5.4. Додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
…5.10. В контексті спору, що розглядається, при визначені способу захисту судам слід виходити з того, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина перша статті 100 Земельного кодексу України, частина перша статті 402 Цивільного кодексу України).
При цьому, спосіб встановлення сервітуту впливає на можливість обрання способу захисту і, як вбачається, якщо законом передбачено можливість встановлення сервітуту як договором, так і рішенням суду, то, відповідно, і способами захисту в цьому випадку можуть бути як звернення до суду з вимогою про визнання договору укладеним, так і з вимогою про встановлення сервітуту за рішенням суду.
Зазначене підтверджується практикою Верховного Суду відповідно до якої переглядались рішення у справах з вимогами як про визнання укладеним договору сервітуту (див., наприклад, постанови від 20.09.2018 по справі № 918/370/17, від 03.12.2020 у справі № 925/27/18), так і про встановлення сервітуту судом без укладення відповідного договору (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 911/2701/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 915/483/17, від 29.01.2020 у справі № 920/1204/17)".
5.36. Водночас колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті позовних вимог АТ "Українська залізниця", помилково не взяли до уваги висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 28.01.2025 у справі № 907/409/24, від 15.12.2021 у справі № 918/303/21, оскільки в зазначених скаржником справах не встановлювали фактичні обставини, необхідні для правильного вирішення спору, адже суди виходили виключно з неналежності позивача за вимогою про встановлення земельного сервітуту. Натомість у цій справі господарські суди встановили всі необхідні обставини справи для правильного вирішення спору.
5.37. При цьому колегія суддів враховує, що в постановах Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 909/459/24, від 06.08.2025 у справі № 907/407/24, від 02.07.2025 у справі № 914/972/24, від 21.08.2025 у справі № 909/460/24 в подібних правовідносинах розглядалися аналогічні доводи АТ "Українська залізниця" про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 918/303/21, від 28.01.2025 у справі № 907/409/24. За результатами розгляду таких доводів АТ "Українська залізниця" Верховний Суд у зазначених постановах дійшов висновку про їх необґрунтованість.
5.38. Крім того, в постановах Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 909/459/24, від 02.07.2025 у справі № 914/972/24, від 21.08.2025 у справі № 909/460/24 в подібних правовідносинах розглядалися доводи скаржника щодо необхідності встановлення земельного сервітуту у зв'язку зі зміною відповідачем форми власності. За результатами розгляду таких доводів АТ "Українська залізниця" Верховний Суд у вказаних постановах зазначив, що відповідно до положень Генеральної угоди від 27.12.2001 № 589/01 та Угоди про співробітництво від 17.01.2002 реструктуризація, зміна форми власності та організаційної структури сторін ніяким чином не вливає на чинність положень цих угод.
5.39. Колегія суддів також не може взяти до уваги доводи АТ "Українська залізниця" про те, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 401- 404 Цивільного кодексу України та статей 32, 98, 100 Земельного кодексу України, оскільки загальний (універсальний) висновок щодо застосування зазначених норм права викладено в постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 918/303/21, який послідовно застосовується у практиці Верховного Суду, зокрема, в постановах від 18.01.2022 у справі № 918/302/21, від 28.01.2025 у справі № 907/409/24, від 06.08.2025 у справі № 907/407/24, який також було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
5.40. З огляду на викладене в цьому випадку відсутні підстави для формування зазначеного скаржником висновку Верховного Суду з наведеного ним у касаційній скарзі питання.
5.41. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень, ухвалених по суті позовних вимог АТ "Українська залізниця".
5.42. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку, ухвалених по суті позовних вимог АТ "Українська залізниця", Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами попередніх інстанцій із правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.
5.43. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.
5.44. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги щодо вирішення справи по суті спору стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд касаційної скарги на додаткове рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду
5.45. Оскаржуючи судові рішення, які стосуються стягнення витрат на професійну правничу допомогу, скаржник зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 у справі № 914/434/17, постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України".
5.46. Скаржник наголошує на тому, що з метою захисту прав та законних інтересів АТ "Українська залізниця" подала дванадцять позовів до ТОВ "Євротранстелеком". При цьому, за доводами скаржника, зазначені дванадцять справ повністю ідентичні із справою № 909/457/24, що розглядається. Оскільки правова позиція відповідача у всіх дванадцяти справах є абсолютно ідентичною, то, на думку АТ "Українська залізниця", витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн є неспівмірними з витраченим часом, обсягом наданих послуг та складністю справи.
5.47. Перевіривши та надавши оцінку таким доводам АТ "Українська залізниця", колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
5.48. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
5.49. Приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
5.50. Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
5.51. Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
5.52. Пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
5.53. Колегія суддів зазначає, що впровадження наведеного принципу має на меті забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 910/1692/23, від 01.11.2023 у справі № 911/4670/13.
5.54. Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
5.55. Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані із правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
5.56. Верховний Суд зазначає, що практична реалізація принципу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 910/8510/21.
5.57. Згідно з положеннями частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
5.58. Отже, відповідно до наведених норм для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
5.59. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
5.60. Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
5.61. Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
5.62. Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
5.63. Водночас у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
5.64. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
5.65. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії / бездіяльність) усіх сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
5.66. Отже, Верховний Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково, - керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами). Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
5.67. Системний аналіз норм Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано питання щодо критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України) дає підстави дійти висновку про те, що вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (визначення розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам, поданим стороною, із застосуванням критеріїв, визначених у статті 126 та частинах 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
5.68. Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування / заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд і ухвалює рішення в цій частині.
5.69. Місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, частково задовольняючи заяву ТОВ "Євротранстелеком" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, встановив, що вартість наданих адвокатом відповідача послуг становить 32 000,00 грн. Суд зазначив, що в додатку № 1 до акта приймання-передачі наданих послуг від 17.10.2024 № 5 вказано, що на правовий аналіз матеріалів справи № 909/457/24, збирання доказів у цій справі та підготовку відзиву на позовну заяву адвокат витратив 8 год (вартість надання таких послуг становить 16 000,00 грн); на підготовку заперечення на відповідь на відзив адвокат витратив 3 год (вартість надання цих послуг становить 6000,00 грн); на участь у судових засіданнях у справі № 909/457/24, що відбулися 10.06.2024, 01.07.2024, 07.08.2024, 16.10.2024 адвокат витратив 4 год (вартість таких послуг становить 10 000,00 грн).
5.70. Водночас господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, оцінивши розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх реальності, а також пропорційності, розумності їхнього розміру, взяв до уваги те, що АТ "Укрзалізниця" звернулося до господарських судів з позовами до ТОВ "Євротранстелеком" про встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту. При цьому, як зазначив суд, додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.09.2024 у справі № 907/409/24 стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "Євротранстелеком" 32 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за такі послуги як правовий аналіз справи, пошук доказів, підготовка відзиву на позовну заяву та підготовка заперечення на відповідь на відзив. Крім того, суд зазначив, що у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа № 909/459/24, в якій відповідач сформував правову позицію, ідентичну з позицією у справі № 909/457/24, що розглядається. При цьому, як установив господарський суд першої інстанції, позови в зазначених справах є однотипними, в тому числі, і в частині подання більшості доказів у справах.
5.71. На підставі викладеного, за висновком суду, відповідач є обізнаним про судову практику та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, а тому адвокат відповідача не потребував значних зусиль та часу для правового аналізу матеріалів справи та підготовки заяв по суті спору. Таким чином, як зазначив місцевий господарський суд, не відповідає принципу реальності той факт, що адвокат відповідача витратив 8 год у кожній зі справ на підготовку відзиву на позовну заяву та 3 год на підготовку заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач виклав однакову правову позицію щодо позовних вимог АТ "Укрзалізниця". Крім того, суд установив, що сукупна тривалість судових засідань у цій справі становила 2 год 07 хв, а тому, за висновком господарського суду першої інстанції, обґрунтованою є сума витрат на професійну правничу допомогу за участь адвоката у судових засіданнях у розмірі 5 175,00 грн.
5.72. Ураховуючи викладене, взявши до уваги клопотання позивача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та принципи реальності, співмірності та розумності судових витрат, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав для покладення на позивача витрат на правничу допомогу відповідача частково, а саме: в розмірі 16 000,00 грн; у задоволенні решти вимог суди відмовили.
5.73. Верховний Суд зазначає, що такі процесуальні дії господарського суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, відповідають приписам процесуального законодавства та висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
5.74. Водночас колегія суддів не може взяти до уваги посилання АТ "Укрзалізниця" на неврахування господарськими судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами на адвокатські послуги. При цьому Верховний Суд зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій, взявши до уваги клопотання позивача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та принципи реальності, співмірності та розумності судових витрат, частково задовольнили заяву ТОВ "Євротранстелеком" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
5.75. Крім того, з огляду на результат вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції (стягнення з позивача 16 000,00 грн), необґрунтованим є посилання скаржника на неврахування судами висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, відповідно до якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
5.76. Верховний Суд також вважає необґрунтованим посилання АТ "Укрзалізниця" на неврахування господарськими судами висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 у справі № 914/434/17, постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", оскільки відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що згідно із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5.77. За таких обставин колегія суддів вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про необхідність стягнення з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Євротранстелеком" 16 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, не допустили порушення норм процесуального права.
5.78. Отже, скаржник у поданій касаційній скарзі не спростував висновків господарських судів попередніх інстанцій за результатами розгляду заяви ТОВ "Євротранстелеком" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та не довів порушення судами норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.
5.79. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку, ухвалених за наслідками розгляду заяви ТОВ "Євротранстелеком" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами із правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.
5.80. Верховний Суд також зазначає, що деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при розгляді заяви ТОВ "Євротранстелеком" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.
Щодо клопотання ТОВ "Євротранстелеком" про стягнення судових витрат
5.81. ТОВ "Євротранстелеком" у відзиві на касаційну скаргу зазначав, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн. Водночас відповідач стверджував, що розмір витрат на професійну правничу допомогу може збільшитися у випадку необхідності підготовки додаткових процесуальних документів. Тому ТОВ "Євротранстелеком" зазначав, що остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу та докази понесення таких витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення Верховним Судом.
5.82. 08.08.2025 до Верховного Суду від ТОВ "Євротранстелеком" надійшло клопотання про стягнення судових витрат. У цьому клопотанні ТОВ "Євротранстелеком" просить долучити до матеріалів справи докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію Договору про надання правової допомоги від 16.04.2024 № 16/04/2024-1, укладеного між ТОВ "Євротранстелеком" та адвокатом Хитрук Наталією Ігорівною, Додаткову угоду від 13.03.2025 № 28 до Договору про надання правової допомоги від 16.04.2024 № 16/04/2024-1 про продовження строку дії цього Договору, Додаткову угоду від 04.07.2025 № 33 до Договору про надання правової допомоги від 16.04.2024 № 16/04/2024-1, копію рахунка на оплату від 01.08.2025 № 1, копію платіжної інструкції від 06.08.2025 № 3658. Крім того, відповідач просить покласти на позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн, які ТОВ "Євротранстелеком" понесло у зв'язку з розглядом справи № 909/457/24 у Верховному Суді.
5.83. 12.08.2025 до Верховного Суду від АТ "Укрзалізниця" надійшли заперечення на клопотання ТОВ "Євротранстелеком" про стягнення судових витрат. У цих запереченнях АТ "Укрзалізниця" просить зменшити розмір витрат ТОВ "Євротранстелеком" на професійну правничу допомогу.
5.84. Крім того, в запереченнях на клопотання ТОВ "Євротранстелеком" про стягнення судових витрат АТ "Укрзалізниця" зазначає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, витраченим часом та обсягом наданих адвокатом послуг. При цьому АТ "Укрзалізниця" із посиланням на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, зазначає, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами на адвокатські послуги.
5.85. Верховний Суд установив, що на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу в суді касаційної інстанції ТОВ "Євротранстелеком" надало:
- копію Договору про надання правової допомоги від 16.04.2024 № 16/04/2024-1, укладеного між ТОВ "Євротранстелеком" та адвокатом Хитрук Наталією Ігорівною;
- Додаткову угоду від 13.03.2025 № 28 до Договору про надання правової допомоги від 16.04.2024 № 16/04/2024-1 про продовження строку дії цього Договору;
- Додаткову угоду від 04.07.2025 № 33 до Договору про надання правової допомоги від 16.04.2024 № 16/04/2024-1;
- копію рахунка на оплату від 01.08.2025 № 1;
- копію платіжної інструкції від 06.08.2025 № 3658.
5.86. На підставі поданих документів Верховний Суд установив, що 16.04.2024 між ТОВ "Євротранстелеком" в особі генерального директора Щербака В. П., який діє на підставі Статуту (клієнт), з одного боку та адвокатом Хитрук Наталією Ігорівною, яка діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 07.09.2020 № 000994, з іншого боку укладено Договір про надання правової допомоги № 16/04/2024-1.
5.87. Відповідно до пункту 1.1 Договору про надання правової допомоги від 16.04.2024 № 16/04/2024-1 клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсягах, визначених додатками до цього Договору.
5.88. 04.07.2025 між ТОВ "Євротранстелеком" в особі генерального директора Щербака В. П., який діє на підставі Статуту (клієнт), з одного боку та адвокатом Хитрук Наталією Ігорівною, яка діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 07.09.2020 № 000994, з іншого боку укладено Додаткову угоду № 33 до Договору про надання правової допомоги № 16/04/2024-1.
5.89. Відповідно до пунктів 1, 3 зазначеної Додаткової угоди клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання здійснювати представництво клієнта у Верховному Суді під час розгляду справи № 909/457/24 за позовом АТ "Українська залізниця" до ТОВ "Євротранстелеком" про встановлення з моменту набрання рішенням суду законної сили на користь ТОВ "Євротранстелеком" безстрокового оплатного земельного сервітуту та про зобов'язання ТОВ "Євротранстелеком" внести відомості про земельний сервітут до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Сторони погодили, що гонорар адвоката є фіксованим та становить 10 500,00 грн.
5.90. Крім того, Верховний Суд установив, що, як зазначало ТОВ "Євротранстелеком" у відзиві на касаційну скаргу, до витрат на професійну правничу допомогу належать підготовка відзиву на касаційну скаргу та участь у судовому засіданні.
5.91. Колегія суддів, дослідивши клопотання ТОВ "Євротранстелеком" про стягнення судових витрат, установила, що послуги, які зазначені у відзиві на касаційну скаргу, пов'язані з розглядом справи № 909/457/24. При цьому матеріалами справи підтверджується подання ТОВ "Євротранстелеком" відзиву на касаційну скаргу, проведення Верховним Судом двох судових засідань у справі № 909/457/24. Верховний Суд також зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем, підтверджений належними та допустимими доказами.
5.92. Отже, колегія суддів вважає, що в цьому випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у зв'язку з розглядом справи № 909/457/24 в суді касаційної інстанції, відповідає критеріям реальності, співмірності та розумності.
5.93. Водночас колегія суддів не може погодитися з доводами АТ "Укрзалізниця" про те, що заявлений ТОВ "Євротранстелеком" розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, витраченим часом та обсягом наданих адвокатом послуг.
5.94. На підставі викладеного, з огляду на умови Додаткової угоди від 04.07.2025 № 33 до Договору про надання правової допомоги № 16/04/2024-1, якими встановлено фіксований розмір гонорару адвоката, враховуючи фактичний обсяг послуг, наданих адвокатом у суді касаційної інстанції, беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, Верховний Суд із урахуванням вимог статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання ТОВ "Євротранстелеком" про стягнення судових витрат та стягнення з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Євротранстелеком" 10 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи № 909/457/24 в суді касаційної інстанції.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2025, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2024, постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2025, ухвалену за результатами перегляду додаткового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2024, та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2024 у справі № 909/457/24 - без змін.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2025, постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2025, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2024 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2024 у справі № 909/457/24 залишити без змін.
3. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" про стягнення судових витрат задовольнити.
4. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" 10 500 (десять тисяч п'ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи № 909/457/24 в суді касаційної інстанції.
5. Доручити Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ на виконання цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак