8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" вересня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2024/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
при секретарі судового засідання Бойко О.Н.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 42399676)
до Комунального підприємства "Тепловодопостачання Височанської селищної ради" (місцезнаходження: 62458, Харківська область, смт. Покотилівка, вулиця Незалежності, будинок 57; код ЄДРПОУ: 43957533)
про стягнення 4 002 307,13 грн.
за участю представників:
позивача- Пясецький Д.В.(довіреність №140 від 12.12.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5017 від 28.03.2018);
відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Тепловодопостачання Височанської селищної ради" про стягнення заборгованості за Договором постачання природного газу №6257-ТКЕ(23)-32 від 17.11.2023 у розмірі 4 002 307,13 грн. (2 767 044,89 грн. - основний борг, 617 029,21 грн. - пеня, 115 926,48 грн. - 3% річних, 502 306,55 грн. - інфляційні втрати).
Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.06.2025 судом позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2024/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30 червня 2025 року о 12:00. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву, із доказами, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем. 02.07.2025 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив (вх.№15520 від 02.07.2025), в якому останній зазначає таке. По-перше, відповідач вказує, що позовні вимоги визнаються ним частково, зокрема суму основної заборгованості у розмірі 2 767 044,89 грн. відповідач визнає в повному обсязі та зазначає. що вона буде слпачена, а щодо нарахування пені,3% річних та інфляційних втрат відповідач заперечує. По-друге, щодо нарахування пені,3% річних та інфляційних втрат відповідач вказує, що вони складають третину освної заборгованості, а також нараховані в період воєнного стану, а тому, на думку відповідача, нараховані з порушенням вимог чинного законодавства. Також, відповідач посилається на Постанову КМУ №206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану".
03.07.2025 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№156477 від 03.07.2025), в якому позивач надаючи заперечення на відзив відповідача зазначає таке. Позивач вказує, що до матеріалів справи відповідач взагалі не надає жлдного доказу на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахуках. Крім того, позивач констатує, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Щодо посилань відповідача на Постанову КМУ №206 від 05.03.2022, позивач зазначає, що відповідач не є населенням а є юридичною особою в розумінні законодавства. На підставі зазначеного, поизвач просить суд позов задовольнити.
07.08.2025 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№18211 від 07.08.2025), до яких додано як докази фінансову звітність підприємства відповідача за 2023-2024 роки.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.09.2025 судом на підставі ст. 80, 81, 118, 119, 165, ч.6 ст.232, 233, 234, 235, Господарського процесуального кодексу України, докази Комунального підприємства "Тепловодопостачання Височанської селищної ради" додані до заперечення на відповідь на відзив (вх.№18211 від 07.08.2025) у справі - залишено без розгляду.
Представник позивача присутній в судовому засіданні 15.09.2025 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 15.09.2025 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, з якої вбачається, що документ в електронному вигляді "Ухвала" від 08.09.2025 року у справі № 922/2024/25 було надіслано одержувачу Комунальному підприємству "Тепловодопостачання Височанської селищної ради" в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 08.09.2025 року о(б) 16:33 год.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи, 17.11.2023 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір постачання природного газу № 6257-ТКЕ(23)-32, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні п. п. 1 п. 4 положення, природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити, на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу (п. п. 1.1-1.2 договору).
Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 01 вересня 2023 року по 15 квітня 2024 року (включно), в кількості 234,71 тис. куб. метрів.
Пунктом 3.5 договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Ціна на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється у порядку, передбаченому п. 4.1. договору.
Відповідно до п. п. 3.5.1 договору, споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7-го (сьомого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником споживача, саме: акт обсягу І (фіксований), акт обсягу ІІІ (фіксований) та акт на обсяг ІІ. В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог п. 2.1, п. п. 2.2.3 та п. 3.5.2 цього договору, їх ціна (визначається відповідно до розділу 4 цього договору) та вартість.
На підставі п. 5.1 договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього договору.
За змістом п. 7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
На підставі п. 13.1 даний договір діє до 15 квітня 2024 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.
Крім того, до Договору укладено додаткову угоду №1 від 11.01.2024 відповідно до якої 7 та 8 абз. пункту 3.3 Розділу 3 викледно в новій редакції а також зупинено дію п.5.2 Розділу 5 Договору.
Додаткову угоду підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.
Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором та здійснив поставку природного газу на суму 5 088 244,89 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а. с. 16-19), які містять печатки та підписи уповноважених представників сторін, зокрема:
- Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2023, обсяг ІІІ переданого газу: 22,02379 тис.м.куб, вартістю: 364 579,33 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2023, обсяг ІІІ переданого газу: 74,72847 тис.м.куб, вартістю: 1 237 046,66 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2024, обсяг ІІІ переданого газу: 91,03821 тис.м.куб, вартістю: 1 507 036,25 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2024, обсяг ІІ переданого газу: 69,77781 тис.м.куб., вартістю: 1 162 122,58 грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2024, обсяг ІІ переданого газу: 2,55534 тис.м.куб., вартістю: 40 651,21 грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2024, обсяг ІІІ переданого газу: 46,91953 тис.м.куб., вартістю: 776 700,60 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2024, обсяг ІІ переданого газу: 0,00719 тис.м.куб., вартістю: 108,26 грн.;
Як зазначає позивач, спожитий природний газ відповідачем оплачений лише частково, а саме, у сумі 2 321 200,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача в АТ "Ощадбанк" (а.с.22-25). Несплачений основний борг складає 2 767 044,89 грн.
Обставини щодо стягнення існуючого боргу стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань зі оплати поставленого позивачем природного газу, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 617 029,21 грн. 3% річних у розмірі 115 926,55 грн, індексу інфляційні втрати у розмірі 502 306,55 грн.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 714 ЦК України унормовано, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Частинами 1, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.
За змістом ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У даному випадку, факт належного виконання позивачем умов договору щодо поставки відповідачу природного газу протягом листопада 2023 року - квітня 2024 року та обсяг такої поставки підтверджується матеріалами справи.
На підставі п. 5.1 договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Таким чином, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати вартості спожитого природного газу є таким, що настав.
Як стверджує позивач, спожитий природний газ відповідачем оплачений лише частково, а саме, у сумі 2 321 200,00 грн. Разом з тим враховуючи, що відповідач в процесі розгляду даної справи не надав суду доказів сплати решти вартості спожитого природного газу в сумі 2 767 044,89 грн., крім того відповідач визнає суму основної заборгованості, суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення існуючого боргу за спожитий природний газ в наведеній сумі.
Щодо вимог про стягнення інфляційних, річних та пені суд зазначає наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ч. 1-2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як зазначалось, п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
З наявних в матеріалах справи виписок про рух коштів на рахунку вбачається, що відповідач виконав умови договору щодо оплати поставленого природного газу не в повному обсязі та з порушенням строків, визначених п. 5.1 договору, тобто допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, нарахування позивачем відповідачу інфляційних, 3% річних та пені за допущені прострочення оплати є такими, що відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства.
Як вже зазначалось, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 617 029,21 грн., інфляційні втрати у розмірі 502 306,55 грн. та 3% річних у розмірі 115 926,48 грн.
Періоди прострочення грошових зобов'язань та суми таких зобов'язань відповідачем жодним чином не спростовуються, доказів протилежного матеріали справи не містять та останнім суду не надано.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку пені у розмірі 617 029,21 грн, інфляційних втрат у розмірі 502 306,55 грн. та 3% річних у розмірі 115 926,48 грн. за допомогою калькулятора "Ліга Закон", суд зазначає, що здійснене нарахування відповідає обставинам справи, вимогам законодавства, розрахунок виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 617 029,21грн, інфляційних втрат у розмірі 502 306,55 грн. та 3% річних у розмірі 115 926,48 грн. визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Водночас матеріали справи свідчать, що відповідачем жодним чином не спростовано обґрунтованості та правомірності здійснених детальних розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат. Власного контррозрахунку вказаних сум до суду не подано.
За змістом ст. 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду справи передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Верховний Суд зауважує, принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення Європейського Суду від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").
Верховний Суд також звертає увагу, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Надавши оцінку наявним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об'єктивного з'ясування обставин справи, приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відтак, підсумовуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у розмірі 4 002 307,13. (2 767 044,89 грн. - основна заборгованість, 617 029,21 грн. -пеня, 115 926,48 грн. -3% річних, 502 306,55 грн. -інфляційні втрати)
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства "Тепловодопостачання Височанської селищної ради" (місцезнаходження: 62458, Харківська область, смт. Покотилівка, вулиця Незалежності, будинок 57; код ЄДРПОУ: 43957533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 42399676) заборгованість за Договором постачання природного газу №6257-ТКЕ(23)-32 від 17.11.2023 у розмірі 4 002 307,13 грн. (2 767 044,89 грн. - основний борг, 617 029,21 грн. - пеня, 115 926,48 грн. - 3% річних, 502 306,55 грн. - інфляційні втрати), а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 48 027,69 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "23" вересня 2025 р.
Суддя В.В. Рильова
Справа №922/2024/25