17.09.2025м. СумиСправа № 920/440/25
Господарський суд Сумської області у складі:
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Бублик Т.Д.,
розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі: 1. Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (вул. Фізкультури, буд. 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 37641918)
2. Північно-східного офісу Держаудитслужби (майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під'їзд, 10 поверх, м. Харків, 61000, код ЄДРПОУ 40478572)
до відповідачів: 1. Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Сумській області (вул. Роменська, 79/2, м. Суми, 40002, код ЄДРПОУ 24014538)
2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Автомагістраль-Південь» (вул. Романа Кармена, 21, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 34252469)
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
щодо предмету спору на стороні відповідача 1: Управління державної казначейської служби України в Сумській області (вул. Воскресенська, 7, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 37970404)
про припинення правовідносин
За участю представників сторін:
від позивачів: 1., 2. не прибули,
від відповідачів: 1. Мірошніченко В.В.,
2. Гранкіна А.В. (в режимі відеоконференції)
від третьої особи: Тверезовська І.С.
прокурор: Васянович М.В.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Прокурор в інтересах держави в особі позивачів звернувся до суду з вимогою про припинення правовідносини, які виникли між відповідачами за нікчемним договором від 20.01.2023 №1 Р-2023 про закупівлю робіт з реконструкції мостового переходу на км78+862 автомобільної дороги загального користування державного значення Р-44 Суми-Путивль-Глухів, Сумська область (з розробленням проектної документації) вартістю 566350000 грн (далі по тексту - договір від 20.01.2023).
Позов обґрунтовано тим, що договір від 20.01.2023 був складений за відсутності відповідних бюджетних призначень з порушенням ч. 1 ст. 23, ч. 3 ст. 48 Бюджетного кодексу України та є нікчемним, так як нікчемність таких договорів прямо встановлена законом. Прокурор зазначає, що договір від 20.01.2023 суперечить вимогам статей 4, 5, 21, 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Згідно з ч. 1 ст. 23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Пунктом 20 ч. 1 ст. 116 БК України зазначено, що взяття учасником бюджетного процесу зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань є порушенням бюджетного законодавства, а ч. 3 ст. 48 БК України прямо передбачено недійсність укладеного договору, за яким взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).
Згідно з ч. ч 3, 4 ст. 48 БК України розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Позивач 2 - Північно-східний офіс Держаудитслужби - подав 31.03.2025 заяву (т. 1 а.с. 90-91), в якій зазначив, що за результатами аналізу питань дотримання відповідачем 1 законодавства у сфері публічних закупівель щодо визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, оприлюднення інформації про закупівлю, відповідності вимог тендерної документації вимогам Закону та Особливостям, розгляду тендерної пропозиції, своєчасності укладання договору про закупівлю та його оприлюднення, відповідності умов договору про закупівлю умовам тендерної пропозиції переможця - порушень не встановлено.
Тому Північно-східний офіс Держаудитслужби не може бути стороною у справі №920/440/25 та надати будь-які пояснення по суті позову, оскільки є неналежною стороною по даній справі, а тому просить Господарський суд Сумської області виключити Північно-східний офіс Держаудитслужби з переліку позивачів по даній справі.
Позивач 1 - Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України - у заяві від 18.04.2025 (т. 2 а.с. 30-33) пояснив, що Агентство відновлення не має правових підстав щодо втручання в процеси діяльності Служби, як замовника, оскільки, державне регулювання та контроль у сфері закупівель та контроль за цільовим, ефективним та результативним використанням коштів державного бюджету має здійснюватися уповноваженими на те органами влади в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Тому просить розглядати справу без участі представника, за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач 1 - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Сумській області - у відзиві на позов (т. 1 а.с. 145-283) позовні вимоги не визнає, вважає, що прокурором не надано жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують порушення Відповідачем 1 вимог Закону України «Про публічні закупівлі», Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, Постанови КМУ №710 «Про ефективне використання державних коштів».
При цьому, навіть Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області своїм листом №201825/17627-2 від 11.03.2025 повідомило Позивача, що підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави відсутні, оскільки жодних порушень за результатами моніторингу вказаної процедури закупівлі встановлено не було. Крім іншого, управління зазначило про відсутність підстав для проведення заходів представницького характеру за результатами проведення моніторингу даної закупівлі.
Крім цього, Відповідач 1 не є розпорядником бюджетних коштів. Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Сумській області не є бюджетною установою. Відповідно до пунктів 3.1, 3.4, 3.5 Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Сумській області, що затверджене наказом Агентства відновлення № Н-117 від 31.03.2023 р. (в редакції від 10.02.2025 р.), Служба є державною неприбутковою організацією - юридичною особою публічного права, є замовником закупівлі товарів, робіт та послуг, необхідних для забезпечення виконання мети, предмету діяльності та функцій Служби, а також є одержувачем бюджетних коштів, який уповноважений розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, що є метою діяльності Служби та передбачені бюджетними програмами.
У пункті 38 частини 2 статті 2 БК України зазначено, що одержувач бюджетних коштів - це суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.
Згідно з пунктом 9 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, одержувач використовує бюджетні кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань.
Відтак, положення частини 3 статті 48 БК України, на яку прокурор посилається як на підставу нікчемності спірного правочину, не розповсюджуються на Службу, як на одержувача бюджетних коштів, а тому не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Також, на думку відповідача 1, прокурором обрано неефективний спосіб захисту, так як окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.
Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь» - позовні вимоги не визнає в повному обсязі (відзив на позов т. 1 а.с. 104-144) та зазначає, що твердження прокурора щодо нікчемності Договору у зв'язку із відсутністю складеного в момент укладення договору плану фінансування не відповідає дійсності, оскільки його укладення було можливе лише після затвердження ПКД та визначення остаточної вартості будівельних робіт або наявного бюджетного фінансування.
Крім цього, Відповідач-2 виконав робіт на суму 65 789 001,70 грн (шістдесят п'ять мільйонів сімсот вісімдесят дев'ять тисяч одну грн. 70 коп.) за оспорюваним договором № 1Р-2023 від 20.01.2023 року, що складає більше 10% від вартості договору, тому визнавати нікчемним частково виконаний договір підряду не є доцільним, оскільки, це не захищає інтереси держави. За умови визнання судом договору нікчемним наступлять наслідки у вигляді двосторонньої реституції, а оскільки Відповідач-1 не зможе повернути Відповідачу-2 використані ним в процесі будівництва матеріали та роботи, у Відповідача-1 виникне зобов'язання з оплати робіт Відповідачу-2.
Треті особа - Управління державної казначейської служби України в Сумській області - надала пояснення по справі (т. 2 а.с. 134-136), зазначивши що договір від 20.01.2023 №1 Р-2023 є довгостроковим бюджетним зобов'язанням, оскільки ним передбачено виконання робіт та здійснення розрахунків на декілька бюджетних періодів.
Сторонами узгоджено суми фінансування за даним договором, тому укладення такого договору не суперечить Бюджетному кодексу України, оскільки є довгостроковим зобов'язанням та передбачає фінансування згідно з календарним планом до довгострокового договору.
Крім цього, відповідно до роз'яснень Мінекономрозвитку від 25.11.201 р. №3302-01/38216-06 замовники при визначенні очікуваної вартості предмета закупівлі керуються даними кошторису на весь об'єкт будівництва.
Тому цілком логічно, що у договорі була зазначена сума за весь об'єкт будівництва і в подальшому укладено додаткову угоду, якою коригувалась сума фінансування на поточний бюджетний період, оскільки таке уточнення фіксує фактичну суму виділених бюджетних асигнувань за відповідним договором.
Рух справи та процесуальні дії суду.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначене на 28.04.2025.
Розгляд справи 28.04.2025 не відбувся, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 28.04.2025 підготовче засідання відкладено на 19.05.2025.
Ухвалою суду від 19.05.2025 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Сумській області - Управління державної казначейської служби України в Сумській області, підготовче засідання відкладене на 09.06.2025.
У судовому засіданні 09.06.2025 оголошено перерву до 16.07.2025.
У судовому засіданні 16.07.2025 закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2025.
Щодо процесуального статусу прокурора та права на звернення до суду в інтересах держави в особі: Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України та Північно-східного офісу Держаудитслужби.
Відповідачі у відзивах на позов заперечують проти наявності підстав для звернення прокурора до суду із позовом. Крім цього, відповідач - 1 подав суду заяву про залишення позову без розгляду (т. 2 а.с. 113-116).
Однак суд критично оцінює позицію відповідачів з огляду на наступне:
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Керівник Окружної прокуратури міста Суми звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України та Північно-східного офісу Держаудитслужби з огляду на наступне.
Бюджетна система - це сукупність усіх бюджетів, які формуються і діють на території певної країни згідно з її бюджетним устроєм. Бюджетну систему України складають державний бюджет і місцеві бюджети.
БК України визначено правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Згідно з п. 3 ч. 5 зазначеної статті головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність угод, на підставі яких ці кошти мають витрачатися, такому суспільному інтересу не відповідає. Інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень (п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 7 БК України).
Неефективне використання (безпідставне витрачання) бюджетних коштів порушує державні інтереси у зазначеній сфері, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може унеможливити фінансування видатків бюджетів, у тому числі захищених.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Державний фінансовий контроль за використанням бюджетних коштів відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 здійснює Держаудитслужба та утворені нею міжрегіональні територіальні органи.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органи Держаудитслужби України здійснюють державний фінансовий контроль за відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням.
Згідно з п. 8 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», органу державного фінансового контролю надається право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Згідно з пп. 3, 4, 9 п. 4 вищевказаного Положення, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення перевірки закупівель; здійснює контроль, за дотриманням законодавства про закупівлі, вживає у встановленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до пп. 20 п. 6 Положення, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Відповідно до п. 7 Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Реалізацію повноважень Держаудитслужби на території Сумської області здійснює Північно-східний офіс Держаудислужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби». Офіс є юридичною особою публічного права. Основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби, у тому числі на території Сумської області.
Таким чином, саме Північно-Східний офіс Держаудитслужби як територіальний орган державного фінансового контролю наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.
З системного тлумачення вищенаведених правових норм вбачається, що Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, зокрема, при здійсненні публічних закупівель. Реалізуючи заходи державного фінансового контролю орган Держаудитслужби має право при виявленні випадків недотримання законодавства у сфері закупівель та невиконанні підконтрольною установою вимог щодо усунення виявлених порушень, звернутися до суду в інтересах держави.
Аналогічний правовий висновок щодо повноважень на звернення до суду як у Держаудитслужби в цілому так і у територіального органу Держаудитслужби викладений у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Сумській області є Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України.
Відповідно до п. 5 Положення про Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, затвердженого постановою КМУ № 439 від 10.09.2014, Агентство відновлення з метою організації своєї діяльності забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, організовує планово-фінансову роботу в апараті Агентства відновлення, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, господарських товариствах, функції з управління корпоративними правами щодо яких здійснює Агентство відновлення, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів; забезпечує внутрішній контроль в Агентстві відновлення, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління.
Крім того, Агентство уповноважене видавати накази організаційно-розпорядчого характеру, організовувати і контролювати їх виконання (п. 8), а також забезпечує здійснення самопредставництва інтересів Агентства відновлення в судах України через уповноважених осіб у встановленому законодавством порядку, а також забезпечує представництво Агентства відновлення у судах та інших органах через представників (п. 17);
Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України виступає головним розпорядником бюджетних коштів, які спрямовуються на фінансування робіт за укладеним договором.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 зазначає, що: «за висновками КГС ВС, викладеними у підпункті 6.45 постанови від
16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).
Відповідно до статті 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Пунктом 18 частини першої статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.
Згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Агентство відновлення є органом державної влади.
Отже, Державне агентство відновлення є органом, уповноваженим на здійснення контролю за використанням бюджетних коштів Службою та захисту державних інтересів в судах.
Окружною прокуратурою міста Суми до звернення до суду із позовом на адресу Північно-східного офісу Держаудитслужби направлено лист №51-1871 вих 25 від 04.03.2025, яким уповноваженому органу повідомлено про наявність порушень інтересів держави у спірних правовідносинах, вжиті заходи для їх усунення.
Північно-східний офіс Держаудитслужби лист окружної прокуратури доручив розглянути Управлінню Північно-східному офісу Держаудитслужби в Сумській області.
У подальшому листом № №201825/17627-2 від 11.03.2025 Управління Північно-східному офісу Держаудитслужби в Сумській області повідомило окружну прокуратуру про відсутність вжитих заходів державного фінансового контролю для усунення порушень бюджетного законодавства.
Аналогічний за змістом лист №51-1870 вих 25 від 04.03.2025 направлено окружною прокуратурою до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України.
Листом від 18.03.2025 Агентством відновлення не повідомлено окружну прокуратуру про вжиті або заплановані заходи для усунення виявлених прокуратурою порушень бюджетного законодавства.
З огляду на зазначене, судом встановлено, що саме пасивна поведінка позивачів після отримання повідомлення про порушення інтересів держави і стала підставою для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з таким позовом.
Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом, зазначив підстави для представництва прокурором інтересів держави та підтвердив їх наявність.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Службою автомобільних доріг у Сумській області (далі-Замовник, Відповідач 1), правонаступником якої є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Сумській області 16.12.2022 опубліковано оголошення про проведення процедури відкритих торгів з особливостями з реконструкції мостового переходу на км 78+862 автомобільної дороги загального користування державного значення Р-44 Суми - Путивль - Глухів, Сумська область (з розробленням проектної документації), очікуваною вартістю 585 656 000 грн (ідентифікатор закупівлі UA-2022-12-16-011131-a).
Відповідно до форми річного плану закупівель на 2023 рік закупівлю робіт у сумі 585 656 000 грн заплановано здійснити за кошти з державного бюджету України.
Предметом закупівлі є роботи по об'єкту: «Реконструкція мостового переходу на км 78+862 автомобільної дороги загального користування державного значення Р-44 Суми - Путивль - Глухів, Сумська область (з розробленням проектної документації)».
Участь у процедурі відкритих торгів з особливостями взяв 1 учасник ТОВ «Автомагістраль-Південь».
За результатами проведення процедури відкритих торгів переможцем у закупівлі визначено ТОВ «Автомагістраль-Південь» (далі-Підрядник, Відповідач 2) з
остаточною пропозицією у 566 350 000 грн.
У подальшому між замовником та підрядником укладено договір №1 Р - 2023 від 20.01.2023 на: «Реконструкція мостового переходу на км 78+862 автомобільної дороги загального користування державного значення Р-44 Суми - Путивль - Глухів, Сумська область (з розробленням проектної документації)», вартістю 566 350 000 грн.
Відповідно до п.1.1. Договору підрядник у порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується на власний ризик власними силами і засобами/або із залученням субпідрядних організацій, надати Замовнику , а Замовник - прийняти і оплатити за рахунок бюджетних коштів роботи: «Реконструкція мостового переходу на км 78+862 автомобільної дороги загального користування державного значення Р-44 Суми - Путивль - Глухів, Сумська область (з розробленням проектної документації)».
Кількісні характеристики виконуваних за цим Договором робіт: Підрядник повинен виконати комплекс робіт передбачений цим Договором, а саме: розроблення проектної документації; виконання дорожніх робіт; здійснення авторського нагляду; супутні витрати передбачені проектною документацією, які не враховані укрупненими показниками вартості при розрахунку договірної ціни (п.1.2. Договору).
Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна цього Договору становить 566350000 грн з урахуванням ПДВ, що станом на дату укладення Договору дорівнює загальній вартості робіт (Додаток 1 Зведена договірна ціна).
Відповідно до п.3.2 Договору вартість Договору дорівнює ціні та складає 566350000 грн, в тому числі за обсягами фінансування по роках:
2023 рік - 0,00 грн;
2024 - 566 350 000 грн.
Ціна Договору є твердою і може бути уточнена лише за наступних умов:
- зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
- погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
- покращення якості предмета закупівлі, за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
- зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умовою щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування (п.3.2 Договору).
Відповідно до п. 4.1.3. Договору фінансові зобов'язання за договором виникають при наявності та у межах бюджетних асигнувань, установлених планами використання бюджетних коштів. Оплата робіт проводиться у межах одержаних асигнувань на казначейський рахунок Замовника за фактично виконані роботи. Оплата здійснюється в межах фактичного надходження бюджетних коштів.
Строк (термін) виконання робіт - з дати укладення договору протягом 2023-2024 років в межах будівельного сезону та за сприятливих погодних умов. Роботи до Договору здійснюються відповідно до календарного графіку виконання робіт (п. 5.1. Договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами, а в частині виконання робіт - з моменту затвердження бюджетного фінансування на об'єкт, що є предметом закупівлі, та діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків - до повного виконання ними своїх зобов'язань за цим Договором.
У розділі XIII Договору наведені додатки до нього. Зокрема, п.13.5 Договору зазначено план фінансування робіт по об'єкту, який складається після затвердження плану бюджетного фінансування (Додаток 13).
Додатковою угодою № 9 від 15.07.2024 до Договору сторони погодили, що у зв'язку з недостатністю бюджетного фінансування у 2024 році по об'єкту: «Реконструкція мостового переходу на км 78+862 автомобільної дороги загального користування державного значення Р-44 Суми - Путивль - Глухів, Сумська область (з розробленням проектної документації)» продовжили дію Договору та строк виконання робіт до 31.12.2025.
Крім того, у зв'язку з доведенням обсягів бюджетного фінансування у 2024 році по даному об'єкту підпункт 3.1.4 п.3.1 розділу III розділу Договору викладено у наступній редакції:
« 3.1.4 Вартість Договору дорівнює ціні та складає 566 350 000 грн, в тому числі за обсягами фінансування по роках:
2023 рік - 0 грн;
2024 рік - 64 230 000 грн (кошти за постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2023 року №619 (в редакції постанови КМУ від 30.04.2024 №483);
2025рік - 502 120 000 грн.»
Разом із додатковою угодою №9 від 15.07.2024 був опублікований додаток №13 - план фінансування робіт по даному об'єкту, який відповідає підпункту 3.1.4 п.3.1. розділу III розділу Договору.
Згідно з інформацією Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Сумській області №08/419 від 17.02.2025 станом на день звернення до суду за виконані роботи з реконструкції мостового переходу на км 78+862 автомобільної дороги загального користування державного значення Р-44 Суми - Путивль - Глухів, Сумська область (з розробленням проектної документації) за договором №1 Р - 2023 Службою перераховано підряднику упродовж 2024 року кошти у сумі 65789001,70 грн (з 566 350 000 грн, визначених п.3.1 Договору).
Головне управління Державної казначейської служби у Сумській області листом від 07.02.2025 також підтвердило факт взяття бюджетних фінансових зобов'язань та проведення платежів Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Сумській області по договору №1 Р -2023 від 20.01.2023 на суму 65789 001,70 грн.
Прокурор вважає, що на момент укладення договору відповідачем 1 як розпорядником бюджетних коштів було взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань, обґрунтовуючи це твердження наступним:
Правовідносини, пов'язані з укладенням договору про закупівлю робіт з ремонту автомобільної дороги державного значення, за яким взяті бюджетні зобов'язання, має певні особливості, визначені Законом України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України», Бюджетним кодексом України, Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 та іншим законодавством у сфері закупівель.
Так, Бюджетний кодекс України визначає правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
Положеннями частини 1 та 2 ст. 23 БК України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі статтею 46 БК України стадіями виконання бюджету за видатками та кредитуванням є: 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету; 2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм, а також порядків використання бюджетних коштів; 3) взяття бюджетних зобов'язань; 4) отримання товарів, робіт і послуг; 5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань; 6) використання товарів, робіт і послуг для виконання завдань бюджетних програм; 7) повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).
Відповідно до п. п. 3 і 7 ч. 5 ст. 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів Бюджетних коштів у бюджетному процесі.
Ураховуючи специфіку бюджетного законодавства (ст. ст. 23, 48 БК України), необхідною передумовою для взяття будь-якого бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з бюджету є наявність відповідного бюджетного призначення.
Така вимога законодавця закладає основи розрахунків у правовідносинах із публічної закупівлі товарів, робіт та послуг за відповідним договором. Недотримання цих вимог під час укладення договору про закупівлю (у т.ч. для забезпечення потреб наступного бюджетного періоду), призводить до недійсності таких зобов'язань і вважається порушенням бюджетного законодавства.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про публічні закупівлі» планування закупівель здійснюється на підставі наявної потреби у закупівлі товарів, робіт і послуг. У річному плані повинна, зокрема міститися така інформація: розмір бюджетного призначення та/або очікувана вартість предмета закупівлі; код економічної класифікації видатків бюджету (для бюджетних коштів). Закупівля здійснюється відповідно до річного плану.
Так, згідно з формою річного плану Замовника джерелом фінансування за вказаною закупівлею визначено Державний бюджет України (код згідно з КЕКВ: 2281 - Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм).
Водночас умови здійснення довгострокових бюджетних зобов'язань (строк дії яких перевищує один бюджетний період (більше одного року, довгострокові договори) встановлені Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 (далі - Порядок № 309), що розроблений на виконання статей 43, 46, 48, 51, 112, 116 - 118 БК України.
Відповідно до абз. 3 п. 1.4 Порядку довгострокове зобов'язання - зобов'язання розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів), строк дії якого перевищує один бюджетний період та відповідно до якого необхідно здійснити платежі протягом поточного та майбутніх бюджетних періодів, узяте на облік органами Казначейства в межах бюджетних асигнувань з урахуванням календарного плану до довгострокового договору.
За змістом пункту 2.2 Порядку № 309 умовою бюджетного зобов'язання за довгостроковим договором, укладеним за процедурою публічної закупівлі, є обов'язкова наявність додатку до довгострокового договору -календарного плану, відомості в якому мають відповідати плановим показникам поточного бюджетного періоду в Реєстрі бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів.
Додаткові вимоги до договору підряду, період виконання робіт за яким становить більше одного календарного року, що визначені законодавцем в Загальних умовах укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 (далі - Загальні умови), також передбачають наявність такої невід'ємної частини договору підряду, як план, за яким проводиться фінансування робіт (будівництва об'єкта).
Такий план може бути у вигляді додатка до договору (його невід'ємної частини) або визначений безпосередньо в тексті договору та становить порядок здійснення розрахунків за таким договором.
Отже, саме цей план, яким визначається порядок розрахунків, вказує, що при розміщенні публічного замовлення з придбання робіт з довгостроковими бюджетними зобов'язаннями та укладенні відповідного договору дотримано вимог статті 23 БК України щодо встановленого нею порядку здійснення довгострокових бюджетних зобов'язань - за наявності відповідного бюджетного призначення.
Відсутність зазначеного плану або визначення в ньому порядку здійснення розрахунків усупереч наведеним положенням Порядку № 309 та Загальних умов свідчить про невідповідність довгострокового договору підряду, який фінансується за рахунок бюджетних коштів, у частині здійснення розрахунків бюджетними коштами вимогам законодавства, а саме статті 23 БК України.
На думку прокурора, на час оголошення публічної закупівлі «Реконструкція мостового переходу на км 78+862 автомобільної дороги загального користування державного значення Р-44 Суми - Путивль - Глухів, Сумська область (з розробленням проектної документації)» та на час укладення договору підряду №1 Р - 2023 від 20.01.2023 з ТОВ «Автомагістраль-Південь» кошти Державного бюджету України на фінансування вказаного об'єкта передбачені не були.
Разом з тим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2023 № 619 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку та відновлення інфраструктури» на зазначений об'єкт будівництва передбачено 400 млн. грн. Водночас згідно з інформацією Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області бюджетні зобов'язання за 2023 рік замовником закупівлі не брались, кошти не витрачались.
Пізніше постановою Кабінету Міністрів України від 30.04.2024 № 483 внесено зміни до постанови від 13.06.2023 № 619 передбачено фінансування вказаного договору упродовж 2024 року в розмірі 65,5 млн грн за рахунок Державного бюджету України. Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області по договору № 1 Р - 2023 зареєстровано та взято на облік бюджетні зобов'язання у 2024 році на суму 65 789 01,70 грн, які у подальшому витрачено на оплату виконаних робіт.
Таким чином, на момент оголошення процедури закупівлі та укладення Договору №1 Р - 2023 від 20.01.2023, був відсутній необхідний за договором обсяг державного фінансування.
Часткове бюджетне фінансування за Договором від 20.01.2023 № 1Р-2023 було передбачено лише через тривалий час після початку дії Договору.
Наведене свідчить про відсутність необхідного бюджетного фінансування саме на момент укладення Договору.
Тому договір суперечить вимогам ч. 1 ст. 23 БК України та на нього поширюються правила недійсності, визначені ч. 3 ст. 48 БК України, які безпосередньо встановлюють недійсність такого договору, тобто вказують на його нікчемність (недійсність якого прямо встановлена законом), а у свою чергу закон не вимагає визнання такого правочину недійсним.
Таким чином, Договір № 1 Р - 2023 від 20.01.2023 суперечить вимогам статей 2,23, 46, 48, 116 БК України, статей 4, 5, 21, 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та статей 203, 204 ЦК України, у зв'язку з чим цей правочин є недійсним у силу вимог закону, тобто є нікчемним.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі №6-308цс16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі №639/2770/16-ц і від 7 листопада 2018 року у справі №357/3394/16-ц сформовано висновки, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установлених законом.
Наслідки недійсності правочину (як оспорюваного, так і нікчемного), визначені у ч. 1 ст. 216 ЦК України: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином, нікчемний правочин, як і правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
ВС у складі КГС у п. 24 постанови №911/3337/21 від 10.12.2024 виснував: у разі, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом має звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а з вимогою про застосування наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину.
Обґрунтовуючи обраний спосіб захисту - припинення правовідносин за нікчемним договором - прокурор у позові зазначає, що незважаючи на те, що Договір є нікчемним та не породжує правових наслідків, окрім тих, що обумовлені його нікчемність, сторони все одно вважають його дійсним та продовжують виконувати зобов'язання за ним, зокрема підрядник - виконувати роботи, а замовник - оплачувати їх.
Таким чином, ураховуючи, що Договір № 1 Р - 2023 від 20.01.2023 є недійсним в силу закону (нікчемним), єдиним ефективним способом захисту у вказаному випадку, який дозволить захистити порушені державні інтереси та не допустити незаконне витрачання бюджетних коштів, є припинення правовідносин за нікчемним договором. За відсутності застосування вказаного способу захисту сторони продовжать виконувати умови нікчемного договору і надалі.
Суд вважає за необхідне зазначити, що характерною особливістю зміни та припинення правовідношення є їхня направленість на майбутнє. Противагою зміні та припиненню правовідношення слугує відсутність правовідношення як такого і повернення сторін у попередній стан, характерний для такого правового інституту як недійсність правочину. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України). Під недійсним правочином розуміється акт, який здійснився, однак в силу наявних у нього недоліків не має правової сили. Це також означає, що правові наслідки у вигляді виникнення нового регулятивного правовідношення не можуть наставати від недійсного правочину.
В свою чергу, як випливає з назви, зміна і припинення правовідношення можуть наступати лише в разі його попереднього виникнення і в процесі існування.
Таким чином, як зазначалося вище, недійсний правочин не породжує правових наслідків, окрім визначених у ст. 216 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року по справі №910/3009/18 виснувано, що ефективний спосіб захисту прав повинен:
1) забезпечити поновлення порушеного права
2) в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування
3) такий захист повинен бути повним (тобто не частковим)
4) забезпечувати мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії
5) забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Одне право має захищатися одним позовом.
Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті і захищати порушене право чи інтерес.
Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення - це означає, що обраний спосіб захисту (який часто зумовлений обмеженнями, що діють у певній юрисдикції) є неефективним.
Однак із матеріалів справи не вбачається, що прокурор звернувся до суду із позовом про застосування наслідків недійсності договору як нікчемного правочину, а лише ставить питання про припинення правовідносин, які, виходячи з обґрунтування позову, не існують.
Ч. 1 ст. 14 ГПК України передбачає обов'язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 цієї ж статті).
Прокурором не визначено у позові вимогу про застосування наслідків недійсності правочину. Двостороння реституція є обов'язковим наслідком недійсного правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.
Відповідачем 2 було виконано, а відповідачем 1 оплачено роботи на загальну суму 65789001,70 грн.
Як зазначалося судом, прокурор не ставить питання про застосування наслідків недійсності правочину, тобто заявлений прокурором позов не забезпечить поновлення порушеного права, а захист є частковим, що порушує принцип процесуальної економії.
Крім цього, для належного обґрунтування ефективності обраного прокурором способу захисту прав держави у сфері публічних закупівель, останній має довести не тільки факт порушення у процедурі закупівлі, а й довести доцільність такого захисту, зокрема, економічну, яка може полягати у попередженні нераціонального витрачання бюджетних коштів у публічній закупівлі.
У такому випадку застосування наслідків недійсності правочину може відповідати інтересам держави, якщо припиниться витрачання коштів відповідного бюджету внаслідок припинення спірного зобов'язання на майбутнє. Разом з цим, у такому випадку прокурор має довести, що задоволення заявлених ним вимог дозволить у подальшому забезпечити можливість досягнення кінцевих результатів, які мав намір досягнути компетентний орган, оголошуючи публічну закупівлю, на більш вигідних для публічних інтересів умовах.
У заявленому позові прокурор не доводить обставин нераціональності використання коштів та економічну доцільність такого позову, з урахуванням того, що публічний інтерес на проведення реконструкції мостового переходу у разі задоволення позову залишиться незадоволений та потребуватиме подальшого витрачання бюджетних коштів, як для проведення повторної публічної закупівлі, так і для закінчення відповідних робіт.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо обрання прокурором неефективного способу захисту.
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 155).
Тому, суд не надає правової оцінки спірному договору та відмовляє у задоволенні позову з підстав недоведеності обставин ефективності обраного прокурором способу захистом.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно із ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав,- на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом у позові відмовлено повністю, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп. покладаються на Сумську обласну прокуратуру.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. У позові керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі: 1. Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України; 2. Північно-східного офісу Держаудитслужби до відповідачів: 1. Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Сумській області; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Автомагістраль-Південь»; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 1: Управління державної казначейської служби України в Сумській області про припинення правовідносин - відмовити повністю.
2. Витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп. покласти на Сумську обласну прокуратуру.
3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23.09.2025.
Суддя О.Ю. Резніченко