10.09.2025м. СумиСправа № 920/1335/24
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 920/1335/24
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, код 24175269)
до відповідача: фізичної особи - підприємця Слюсара Олександра Михайловича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про стягнення 267 772, 38 грн,
за участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
представника позивача - Семененка А.О.,
представника відповідача - Кандюкова Г.Г.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 267 772, 38 грн та сплачений судовий збір.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.11.2024 справу № 920/1335/24 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.
Ухвалою від 11.11.2024 постановлено залишити без руху позовну заяву; встановити Приватному акціонерному товариству «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» строк для усунення недоліків позовної заяви б/н від 06.11.2024 (вх.№ 4794 від 06.11.2024) - протягом дев'яти днів з дня отримання ухвали, шляхом оформлення позовної заяви, яка містить коректну інформацію щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідача або зазначення того, що вказана інформація невідома; подання до суду доказів доплати судового збору в розмірі 185,27 грн.
Представником позивача подано до суду заяву про виконання ухвали суду, до якої додано платіжну інструкцію №3Р112836 від 07.10.2024 про сплату 988,59 грн судового збору.
Крім того у вищезазначеній заяві представником позивача заявлено клопотання б/н від 18.11.2024 (вх. №4987 від 18.11.2024), в якому зазначає, що позивач не має можливості надати відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідача, оскільки вказана інформація є конфіденційною та з обмеженим доступом, а тому просить витребувати у ГУ ДПС у м. Києві відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача.
Ухвалою від 25.11.2024 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/1335/24; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін про дату, час і місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами, а також витребувати у Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця Слюсара Олександра Михайловича ( АДРЕСА_1 ) (дата запису в єдиному державному реєстрі - 29.10.2008, номер запису в єдиному державному реєстрі - 26150000000002308).
Представником відповідача подано заяву про розгляд справи в порядку загального позовного провадження б/н від 08.01.2025 (вх. № 61 від 08.01.2025).
Також, представником відповідача подано до суду клопотання про витребування доказів б/н від 08.01.2025 (вх. №60 від 08.01.2025).
Ухвалою від 09.01.2025 постановлено задовольнити заяву представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження б/н від 08.01.2025 № (вх. № 61 від 08.01.2025) у справі № 920/1335/24; подальший розгляд справи № 920/1335/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі відповідно до частини шостої статті 250 ГПК України; призначити підготовче засідання на 11.02.2025, 10:30; задовольнити клопотання представника відповідача про витребування доказів б/н від 08.01.2025 (вх. №60 від 08.01.2025); витребувати у позивача, за наявності, для огляду у судовому засіданні оригінали (та належним чином завірені копії вищезазначених документів для долучення їх до матеріалів справи) наступних документів: Договору про сервісне обслуговування та/або купівлю-продаж запчастин № SК2017-57 від 16.05.2017; сертифікації СТО на проведення ремонту транспортного засобу; підтвердження щодо оригінальності та сертифікованості запчастин, які були замінені; повідомлення про настання страхового випадку; схеми ДТП; Договору добровільного страхування; акт огляду пошкодженого ТЗ; фото пошкодженого ТЗ; рахунку від СТО; страхового акту та розрахунок страхового відшкодування; платіжного доручення про сплату страхового відшкодування; полісу обов'язкового страхування відповідача.
Представником позивача подано до суду клопотання на виконання вимог ухвали суду вих. №12448/ІНС від 27.01.2025 (вх. №688/25 від 10.02.2025).
Підготовче засідання, призначене на 11.02.2025, 10:30, не відбулось у зв'язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги.
Ухвалою від 17.02.2025 постановлено задовольнити клопотання представника позивача вих. №12448/ІНС від 27.01.2025 (вх. №688/25 від 10.02.2025), долучити до матеріалів справи додані до нього документи; призначити підготовче засідання у справі №920/1335/24 на 04.03.2025, 14:00.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву б/н від 25.02.2025 (вх. №794 від 26.02.2025), в якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представником позивача подано до суду відповідь на відзив вих. № 12448/ІНС від 03.03.2025 (вх. №1390 від 10.03.2025), в якому заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, та просить залишити його без розгляду у зв'язку з пропуском строку на подання, при цьому позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою від 17.03.2025 постановлено долучити до матеріалів справи відзив б/н від 25.02.2025 (вх.№ 794 від 26.02.2025) відповідача та відповідь на відзив вих.№12448/ІНС від 03.03.2025 (вх.№ 1390 від 10.03.2025) позивача; позивачу надати суду довідку від 15.07.2024, видану ФОП Слюсар О.М. про зайняття посади водія ОСОБА_1 під час скоєння ДТП, збитки за яким є предметом позовних вимог; призначити підготовче засідання у справі №920/1335/24 на 03.04.2025, 14:30.
Представником відповідача до суду подано заяву б/н від 02.04.2025 (вх. № 1820 від 03.04.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Підготовче судове засідання, призначене на 03.04.2025, 14:30, не відбулось у зв'язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.04.2025 постановлено призначити підготовче засідання у справі №920/1335/24 на 24.04.2025, 11:00; задовольнити заяву представника відповідача б/н від 02.04.2025 (вх. № 1820 від 03.04.2025) щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції; провести судове засідання, призначене на 24.04.2025, 11:00, за участі представника відповідача - Кандюкова Геннадія Геннадійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС за посиланням на офіційному веб-порталі «Судова влада України» https://vkz.court.gov.ua; повторно зобов'язати позивача надати суду довідку від 15.07.2024, видану ФОП Слюсар О.М. про зайняття посади водія ОСОБА_1 під час скоєння ДТП, збитки за яким є предметом позовних вимог; явку представника позивача у судове засідання визнати обов'язковою, запропонувавши, зокрема, скористатися правом прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів або у приміщенні іншого суду шляхом подання до суду відповідного клопотання.
Представник позивача звернувся до суду із заявою б/н від 16.04.2025 б/н (вх. № 2244 від 17.04.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 17.04.2025 постановлено задовольнити заяву представника позивача б/н від 16.04.2025 б/н (вх. № 2244 від 17.04.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; провести судове засідання, призначене на 24.04.2025, 11:00 за участі представника позивача - Семененка Андрія Олеговича ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У підготовчому судовому засіданні 24.04.2025 судом оголошено перерву до 01.05.2025, 10:15.
Представник позивача звернувся до суду із заявою б/н від 24.04.2025 б/н (вх. № 2395 від 24.04.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 28.04.2025 постановлено задовольнити заяву представника позивача б/н від 24.04.2025 б/н (вх. № 2395 від 24.04.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі; провести судове засідання, призначене на 01.05.2025, 10:15, за участі представника позивача - Семененка Андрія Олеговича ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Водночас, підготовче засідання, призначене на 01.05.2025, 10:15, не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Джепи Ю.А. у відпустці, а пізніше - на лікарняному у період з 06.05.2025 по 28.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 09.06.2025 постановлено призначити підготовче засідання на 12.06.2025, 10:00, яке провести за участю представника позивача - Семененка Андрія Олеговича ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та представника відповідача - Кандюкова Геннадія Геннадійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У підготовчому судовому засіданні 12.06.2025 судом оголошено перерву до 25.06.2025, 14:30.
Протокольною ухвалою суду від 25.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотань вх.№3553 від 23.06.2025 та вх.№3609 від 25.06.2025 про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 25.06.2025 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 920/1335/24; призначити розгляд справи № 920/1335/24 по суті в судове засідання на 29.07.2025, 11:00, яке провести за участю представника позивача - Семененка Андрія Олеговича ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та представника відповідача - Кандюкова Геннадія Геннадійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У підготовчому засіданні 29.07.2025 судом оголошено перерву до 02.09.2025, 14:30.
Представником позивача подано до суду додаткові пояснення у справі б/н від 29.07.2025 (вх. №3588 від 30.07.2025).
Представником відповідача до суду подано заяву б/н від 31.08.2025 (вх. № 4695 від 01.09.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 01.09.2025 постановлено задовольнити заяву представника відповідача б/н від 31.08.2025 (вх. № 4695 від 01.09.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі;провести судове засідання, призначене на 02.09.2025, 14:30, за участі представника представника відповідача - Кандюкова Геннадія Геннадійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС за посиланням на офіційному веб-порталі «Судова влада України» https://vkz.court.gov.ua.
У судовому засіданні 02.09.2025 оголошено перерву до 10.09.2025, 14:30.
У судовому засіданні 10.09.2025 брали участь представник позивача і відповідача.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
19.08.2019 між Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (Страховик) та ТОВ "Кролевецький комбікормовий завод" (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) № 06-02-40К-0131853, , згідно з яким був застрахований транспортний засіб - напівпричіп «WIELTON NW3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2017 року випуску. Страховий платіж 16 601,20 грн.
Додатком №1 до комплексного договору №06/02-40К-0131853 від 19.08.2019 є заява на страхування транспортного засобу - напівпричепу «WIELTON NW3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2017 року випуску, страхувальник - ТОВ «Кролевевецький комбікормовий завод».
Предметом Договору є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «WIELTON NW3», державний номерний знак « НОМЕР_2 ».
Відповідно до умов вказаного Договору страхування позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.
22.07.2020 об 12 год. 25 хв. в місті Кролевець по вул. Транспортна, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Scania» та напівпричіпу «WIELTON NW3», реєстраційний № НОМЕР_2 , та транспортного засобу «Урал 43202», реєстраційний № НОМЕР_3 , під керуванням працівника відповідача - ОСОБА_1 .
Постановою Кролевецького районного суду Сумської області у справі №579/1247/20 від 06.10.2020 року ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
У рішенні Кролевецького районного суду Сумської області у справі №579/2008/23 від 18.07.2023 встановлено також наступні обставини.
Із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Кролевецький комбікормовий завод» та надало документи, на підставі яких було складено страховий акт.
На підставі вказаного страхового акту ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 395 172,38 грн.
Згідно рахунку на передоплату № SK-2004834 від 25.07.2020, наданого ТОВ «Сканія Україна» на підставі договору про сервісне обслуговування та/або купівлю-продаж запчастин №SK-2017-57 від 16.05.2017 на замовлення ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод», до сплати підлягає 395 172,38 грн.
Відповідно до заяви-погодження, наданої ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод» від 06.08.2020, останнє погодилося з вартістю відновлювального ремонту у сумі 395 172,38 грн та просило ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» належну до виплати суму страхового відшкодування за страховим випадком, що стався 22.07.2020, перерахувати на станцію технічного обслуговування (автомайстерні) автотранспортних засобів ТОВ «Сканія Україна».
Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування №200000321107 на підставі рахунку № SK-2004834 від 25.07.2020 КФ ТОВ «Сканія Україна» вбачається, що сума страхового відшкодування становить 395 172,38 грн.
Відповідно до страхового акту №200000321107 від 07.08.2020 ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» прийнято рішення при виплату 395 172,38 грн за обставинами страхової події, що відбулася 22.07.2020 в м.Кролевець по вул. Транспортна. Крім того, в розділі №12 можливість регресу, зазначені ОСОБА_1 , ПЗУ Україна АР/7586297.
Згідно платіжної інструкції №ЗР079615 від 10.08.2020 ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було перераховано страхову суму у розмірі 395 172,38 грн на рахунок ТОВ «Сканія Україна».
Відповідно до ст.ст.22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було виплачене страхове відшкодування у розмірі 127 400, 00 грн страховиком відповідача.
Різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 267 772,38 грн.
Також у рішенні Кролевецького районного суду Сумської області у справі №579/2008/23 від 18.07.2023 встановлено, що 21.07.2020 між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та Слюсарем Олександром Михайловичем було укладено договір страхування - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/7586297, забезпечений транспортний засіб УРАЛ 43202, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , строком дії з 22.07.2020 до 21.07.2021.
Згідно з довідкою від 15.07.2024, виданої ФОП Слюсарем Олександром Михайловичем слідує, що ОСОБА_1 працював з 09.12.2016 по 11.05.2023 на посаді водія автомобільних транспортних засобів. При цьому, 22.07.2020 ОСОБА_1 , як водій вантажного автомобіля, виконував покладені на нього обов'язки, згідно умов трудового договору.
Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Доказів на підтвердження сплати відповідачем на користь позивача коштів у сумі 267 772, 38 грн суду не надано.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України об'єктом страхування можуть бути, зокрема майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати, відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідач не погоджується з розміром нанесеної та розрахованої шкоди та вважає, що позивачем не було дотримано визначеного законом порядку розрахунку розміру заподіяної шкоди.
Однак, виплата страхового відшкодування за договором добровільного страхування здійснюється не відповідно до вимог законодавства у сфері обов'язкового страхування.
Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту було погоджено, що при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом визначення вартості відновлювального ремонту, в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні без урахування фізичного зносу, а також вартість ремонтних робіт на підставі рахунку СТО, та/або акту виконаних робіт, тощо.
Згідно з частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Стаття 1191 Цивільного кодексу України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно зі статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
У свою чергу, позивач виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до заподіювача шкоди.
Згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У зв'язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні у межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача, оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди.
Отже, за змістом статті 993 Цивільного кодексу України у системному зв'язку зі статтею 990 цього Кодексу та статтею 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.09.2018 у справі №464/1937/16-ц (провадження № 61-4756св18).
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Як встановлено судом, відповідно до постанови Кролевецького районного суду Сумської області від 06.10.2020 у справі №579/1247/20, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення. У рішенні Кролевецького районного суду Сумської області у справі №579/2008/23 від 18.07.2023 встановлено, що 21.07.2020 між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та Слюсарем Олександром Михайловичем було укладено договір страхування - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/7586297, забезпечений транспортний засіб УРАЛ 43202, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , строком дії з 22.07.2020 до 21.07.2021.
Страхувальником за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності транспортного засобу «Урал 43202», реєстраційний № НОМЕР_3 , є саме відповідач.
Згідно ст.ст. 1166, 1187, 1172 Цивільного кодексу України, шкода завдана внаслідок ДПТ і вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Відповідно до правого висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №760/28302/18-ц, для покладання на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
Враховуючи викладене, саме відповідач є у даному випадку зобов'язаний відшкодувати збитки, а не заподіювач шкоди, що перебував у трудових відносинах із відповідачем.
Стосовно тверджень відповідача, що розмір страхового відшкодування не підтверджений достатніми та належними доказами, то суд виходить з такого.
Згідно із ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач (постанова КГС ВС від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18). Тобто, із введенням у дію нового стандарту доказування необхідно надати не достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та зауважував, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. До того ж він не визначає обов'язку суду вважати доведеною і встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги вагоміших доказів, тобто коли висновок про наявність стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18 та від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17).
На думку суду, подані позивачем докази є достатніми й підтверджують понесені ним витрати. У той же час відповідачем не надано суду вагоміших доказів на підтвердження іншого.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
З урахуванням зазначеного вище, з огляду на встановлені судом обставини та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3 213, 27 грн підлягає стягненню на його користь з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Задовольнити позов.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Слюсара Олександра Михайловича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, код 24175269) завдані збитки в порядку регресу у розмірі 267 772, 38 грн (двісті шістдесят сім тисяч сімсот сімдесят дві гривні тридцять вісім копійок) та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 213, 27 грн (три тисячі двісті тринадцять гривень двадцять сім копійок) .
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повне рішення складене і підписане суддею 22.09.2025.
Суддя Ю.А. Джепа