ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ+
вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"22" вересня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/372/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., за участю секретаря судового засідання Хролець І.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнебудтандем"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "лайфселл"
про стягнення коштів.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "лайфселл"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнебудтандем"
про стягнення коштів.
За участю представників сторін:
від позивача: Костюченко Станіслав Адамович;
від відповідача: Стасенко Анастасія Володимирівна.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнебудтандем" (Позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "лайфселл" (Відповідач за первісним позовом) про стягнення збитків в сумі 82 460,92 грн.
Первісні позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач за первісним позовом порушив умови договору оренди нерухомого індивідуально визначеного майна від 07.07.2022 № RV0045 (далі - Договір), які при звели до затоплення перекриття горищного приміщення в районі встановлення щогли Відповідача за первісним позовом та протікання на стелю та стіни 4-го поверху офісного приміщення. У зв'язку з чим Позивачу за первісним позовом було завдано збитків у заявленому розмірі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на 28.05.2025.
Від Відповідача за первісним позовом 21.05.2025 надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні.
Також 21.05.2025 до суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "лайфселл" (Позивач за зустрічним позовом) з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнебудтандем" (Відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 222 459,27 грн., з яких 16 500,00 грн. - штраф, а 205 959,27 грн. - упущена вигода.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що жодних законних та договірних підстав для відключення обладнання Позивача за зустрічним позовом від постачання електроенергією у Відповідача за зустрічним позовом не було. У зв'язку з чим Відповідачем за зустрічним позовом було порушено пункт 6.5 Договору, тому Позивачем за зустрічним позовом було нараховано штрафу у розмірі 16 500, 00 грн., на підставі пункту 11.4 Договору.
Крім того Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що такі порушення завдали йому збитки у формі упущеної вигоди в сумі 205 959,27 грн., а саме 83 497,00 (квітень 2025) +83 497,00 (травень 2025) +38 965,27 (14 днів червня 2025).
Представником Позивача за зустрічним позовом 21.05.2025 подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, яку задоволено ухвалою суду від 23.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.05.2025 прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом, постановлено перейти до розгляду справи № 918/372/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.05.2025.
Позивачем за первісним позовом 27.05.2025 подано заяву про збільшення або зменшення/збільшення позовних вимог.
Позивачем за первісним позовом 28.05.2025 подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.05.2025 відкладено підготовче засідання на 12.06.2025.
Від Відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічний позов, в якому останній, заперечуючи проти зустрічних позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні.
Позивачем за зустрічним позовом 11.06.2025 подано відповідь на відзив, в якій просить врахувати викладені у ній доводи, пояснення, міркування і аргументи та долучені докази під час розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.06.2025 відкладено підготовче засідання на 09.07.2025.
Позивачем за первісним позовом 07.07.2025 подано заяву про збільшення або зменшення/збільшення позовних вимог.
Також 07.07.2025 Позивачем за первісним позовом подано додаткові пояснення.
До суду 08.07.2025 від Відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження, відповідно до якого просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.07.2025 відкладено підготовче засідання на 13.08.2025. З огляду на те, що в прохальній частині клопотання зазначено лише про відкладення розгляду справи, судом продовжено строк розгляду справи з ініціативи суду.
Представником Позивача за зустрічним позовом 04.08.2025 подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, яку задоволено ухвалою суду від 11.08.2025.
Від Відповідача за первісним позовом 11.08.2025 надійшло клопотання про долучення доказів.
Позивачем за первісним позовом 13.08.2025 подано заперечення на клопотання Відповідача за зустрічним позовом про долучення доказів.
У судовому засіданні 13.08.2025, враховуючи висловлену позицію представника Позивача за первісним позовом щодо поданої ним 27.05.2025 заяви про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, а саме, що заява від 27.05.2025 містить тільки обґрунтування щодо збільшення позовних вимог, які є ідентичними із заявою від 07.07.2025 в частині збільшення позовних вимог, то суд погодився з його позицією, яку, у свою чергу, не заперечувала представниця Відповідача за первісним позовом, щодо відсутності підстав розгляду заяви від 27.05.2025, та заслухавши позицію присутніх представників сторін щодо поданої Позивачем за первісним позовом заяви про збільшення/зменшення розміру позовних вимог від 07.07.2025, протокольною ухвалою прийнято до розгляду заяву Позивача за первісним позовом про збільшення/зменшення розміру позовних вимог від 07.07.2025 та вирішено здійснювати подальший розгляд справи з її урахуванням.
Таким чином предметом первісного позову є стягнення збитків у розмірі 104 252,00 грн., з яких 24 449,00 грн. - вартість відновлюваного ремонту приміщення будівлі, 5 000,00 грн. - понесені витрати на виготовлення висновку експерта від 04.04.2025 №250324/1-ФМ, 7 303,00 грн. - вартість відновлюваного ремонту покрівлі будівлі, 67 500,00 грн - розмір упущеної вигоди.
Також у судовому засіданні 13.08.2025 протокольною ухвалою, заслухавши присутніх представників сторін, для повного та об'єктивного розгляду справи, задоволено клопотання Відповідача за первісним позовом про долучення доказів.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.08.2025 відкладено підготовче засідання на 20.08.2025.
Відповідач за первісним позовом 15.08.2025 подав заперечення на заяву Позивача за первісним позовом про збільшення/зменшення розміру позовних вимог.
Від Відповідача за первісним позовом 18.08.2025 надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.08.2025 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.09.2025.
У судовому засідання 11.09.2025 оголошено перерву до 22.09.2025.
Представник Позивача за первісним позовом (Відповідача за зустрічним позовом) у судових засіданнях 11.09.2025, 22.09.2025 підтримав позицію викладену у позовній заяві та поданих ним документах, просить задовольнити первісні позовні вимоги у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову - відмовити.
Представник Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом) у судових засіданнях 11.09.2025, 22.09.2025 заперечувала проти доводів викладених у первісному позові та просить відмовити у його задоволенні. При цьому підтримала позицію викладену у зустрічній позовній заяві та поданих нею документах, просить задовольнити зустрічні позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, судом встановлено, що 07.07.2022 Позивачем за первісним позовом (орендодавець) та Відповідачем за первісним позовом (Орендар; разом - Сторони) укладено Договір, за умовами пункту 1.1 якого Орендодавець передав Орендарю у строкове платне користування частину об'єкта оренди (орендоване майно), згідно з пунктом 1.2 даного договору, з метою його використання у господарській діяльності Орендаря, у тому числі розміщення телекомунікаційного та іншого обладнання, а також здійснення експлуатації та обслуговування такого обладнання за місцем його розташування.
Відповідно до пункту 1.2 Договору об'єкт оренди, згідно з даним договором, складається з частини даху нежитлової будівлі, загальною площею 10 кв.м, яке є власністю Орендодавця та розташоване за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, буд.1.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що датою початку використання об'єкта оренди Орендарем, згідно з даним договором, є дата підписання Сторонами акта прийому-передачі об'єкта оренди (Акт-1), що з моменту його належного підписання Сторонами є невід'ємною частиною Договору та є первинним документом, який підтверджує факт надання оренди до моменту підписання акта повернення об'єкта оренди. Обов'язок із складання Акта-1 лежить на Орендареві. Акт-1 підписується в двох примірниках, по одному примірнику для кожної із Сторін.
Згідно з пунктом 2.2 Договору відповідність об'єкту оренди вимогам пожежної безпеки, санітарним правилам та нормам екологічної безпеки та енергозбереження, відповідно до його цільового призначення гарантується Орендодавцем. Результати перевірки відповідності об'єкту оренди умовам даного Договору, під час передачі орендованого майна Орендареві, вносяться представниками Сторін до Акта-1.
У розділах 3, 4 Договору передбачені права та обов'язки Орендаря і Орендодавця, відповідно.
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що термін оренди та строк дії даного договору становлять 2 роки 11 місяців з дати підписання Акта-1, згідно з даним договором.
На виконання умов Договору 15.07.2022 Сторонами підписано Акт-1.
Відповідно до пункту 3 Акта-1 термін дії оренди починався з 15.07.2022 до 14.06.2025.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір, є договором оренди, тому до таких правовідносин повинні застосовуватись норми чинного законодавства, якими вони врегульовані.
Згідно з статтею 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин першої, третьої та п'ятої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно із статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Відповідно до статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.
Предметом договору найму можуть бути майнові права.
Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Судом встановлено, що Позивач за первісним позовом обґрунтовує свої вимоги (з урахуванням заяви про збільшення/зменшення розміру позовних вимог, а саме стягнення збитків у розмірі 104 252,00 грн., з яких 24 449,00 грн. вартості відновлюваного ремонту приміщення будівлі, 5 000,00 грн. витрат понесених на виготовлення висновку експерта від 04.04.2025 №250324/1-ФМ, 7 303,00 грн. вартості відновлюваного ремонту покрівлі будівлі та 67 500,00 грн розміру упущеної вигоди) тим, що 18.09.2024 Орендодавцем виявлено затоплення перекриття горищного приміщення в районі встановлення щогли Відповідача за первісним позовом та протікання на стелю і стіни 4-го поверху офісного приміщення.
У той же день (18.09.2024) Орендодавець телефонним дзвінком повідомив представника Орендаря про відповідну подію, лише 26.09.2024 представник Орендаря відповів на телефонний дзвінок та пообіцяв усунути проблему у найкоротші терміни, разом з тим такого зроблено не було.
Листом від 02.10.2024 Орендодавцем повідомлено Орендаря про відповідну подію.
Також 06.12.2024 Орендодавець повторно надіслав лист №3301000037029, на поштову адресу Орендаря, яким повторно проінформував останнього про виявлену подію.
Як зазначає Орендодавець, Орендар проявляв бездіяльність у вирішенні проблеми, та ліквідації її наслідків, не реагував на жодні листи та вимоги, тому Орендодавець листом від 13.01.2025 №01-2025 повідомив Орендаря про одностороннє розірвання Договору у зв'язку з порушенням Орендарем умов Договору.
Вказаним листом Орендодавець також запропонував Орендарю протягом 2 місяців, з дати отримання вказаного листа, у добровільному порядку, ліквідувати наслідки події та демонтувати встановлене на даху обладнання.
У свою чергу Орендар 12.02.2025 повідомив Орендодавця, що направляє на об'єкт оренди свого представника для проведення обстеження.
У той же день (12.02.2025) було проведено обстеження об'єкта оренди, за наслідком якого складено акт про виявленні пошкодження (дефекти).
Судом встановлено, що згідно з вказаним актом виявлено наступні пошкодження (дефекти):
1. Під закладними мокрі плями на плитах армстронга та стін у приміщенні № 412 на 4 поверсі будівлі;
2. Під місцем встановлення вежі мокрі плями на плитах армстронга та стін у приміщенні № 414 на 4 поверсі будівлі;
3. Під закладними мокрі плями на плитах армстронга та стін у приміщенні № 415А на 4 поверсі будівлі;
4. Під місцем встановлення вежі мокрі плями на плитах армстронга та стін у коридорі на 4 поверсі будівлі;
5. На горищі в місцях де вежа, протікає сильно, підлога мокра в радіусі 1,5м навколо щогли, дуже не вдало зроблений люк для виходу на дах - герметизація проведена лише утеплюючою стрічкою. Місце де вежа виходить через шиферний дах також не герметично, немає нахилу для стікання води;
6. На горищі біля двох закладних розтяжок з південної сторони будівлі підлога мокра в радіусі 0,5 м, біля двох закладних розтяжок з південної сторони пошкоджений шифер, є кілька місць де заземлююча полоса розтяжок входить під шифер - ці місця не загерметизовані. Місця виходу конструкції закладної через шиферний дах обклеєні бітумною ізоляційною стрічкою на вигляд без пошкоджень, та є питання чи при проклеюванні її шифер був очищений та знежирений.
Крім того в акті зазначено, що у зв'язку цим, Орендодавець вимагає від Орендаря провести заходи, які необхідно вжити для усунення пошкоджень (дефектів).
Акт підписано уповноваженими представниками від Орендаря та Орендодавця, оскільки зі змісту акта вбачається, що його підписано представником Орендодавця, в особі директора Войтко Едуарда Васильовича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Орендарем від імені якого діє представник Товариства з обмеженою відповідальністю ?НЕК-СУС Інжиніринг? Михайло Фоменко, на підставі листа від 12.02.2025 № 47, з іншої сторони.
Вказаний лист долучено до матеріалів справи (а.с. 65), в якому Орендар зазначив, що обстеження буде проводити представник їхньої підрядної організації Товариства з обмеженою відповідальністю ?НЕК-СУС Інжиніринг? - Михайло Фоменко.
Разом з тим, подальших дій щодо ліквідацій пошкоджень та компенсації за завдані збитки Орендарем вчинено не було.
У подальшому Орендодавець направив на адресу Орендаря 06.03.2025 вимогу та лист-повідомлення. У вимозі Орендодавець вимагав від Орендаря провести демонтаж телекомунікаційного та іншого обладнання та провести ремонтно-відновлювальні роботи до 21.03.2025, а у листі-повідомлення зазначив про відкликання дозволу від 01.08.2022 № 11-2022 на улаштування точки приєднання на межі земельної ділянки, на території якої розміщена базова станція мобільного зв'язку за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, буд.1.
Також Орендодавець звернувся до Орендаря з листом-повідомленням від 19.03.2025 № 19-03/2025, в якому зазначив, що відповідно до листів від 06.12.2024 та 02.10.2024 Орендаря було повідомлено про те, що у зв'язку з розгерметизацією обладнання, встановленого на частині даху нежитлової будівлі, за адресою Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна 1, Орендодавцем було виявлено затоплення перекриття горищного приміщення в районі встановлення щогли Орендаря, протікання на стелю та стіни 4-го поверху офісного приміщення. Вказане підтверджується листуванням між сторонами, а також актом обстеження від 12.02.2025, який було складено при участі представника Орендаря. Однак, жодних дій щодо відновлення пошкодженого майна, відшкодування завданих збитків Орендарем здійснено не було, у зв'язку з чим листом повідомленням від 06.03.2025 та вимогою від 06.03.2025 Орендаря було повідомлено про одностороннє розірвання договору оренди, у зв'язку з порушенням умов договору оренди. Так у зв'язку з розірванням договору оренди та тим, що Орендар досі не здійснили демонтаж, вивезення свого обладнання з об'єкта оренди, Орендодавець повідомив Орендаря, що з 01.04.2025 постачання електроенергії на об'єкт буде припинено. Також у вказаному листі зазначено, що у разі, якщо до зазначеної дати Орендар самостійно не демонтує та не забере своє обладнання, Орендодавець змушений буде залучити підрядну організацію для виконання демонтажних робіт та переміщення на склад для платного зберігання, що, у свою чергу, спричинить додаткові витрати для Орендаря, оскільки всі витрати на демонтаж, транспортування та зберігання будуть покладені на нього у вигляді збитків, що передбачено статтею 22 ЦК України, зокрема збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Вказаною статтею ЦК України також передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Крім цього, Орендодавець повідомив про те, що внаслідок порушень технологій встановлення об'єкта Орендаря відбулося підтоплення приміщення, що завдало Орендодавцю матеріальних збитків, які досі не компенсовані. Таким чином, у випадку невиконання викладених умов до 01.04.2025, Орендодавець буде вимушений звернутись до суд з позовом про відшкодування збитків завданих бездіяльністю Орендаря, що також покласти на нього зайві судові витрати, у тому числі компенсацію судового збору та витрат на правову допомогу.
Орендар листом від 10.04.2025 № 103 повідомив, що, розглянувши лист-повідомлення від 19.03.2025 № 19-03/2025 прийнято рішення про демонтаж обладнання Орендаря та звільнення орендованої площі згідно з Договором. Також Орендар зазначив, що погоджується компенсувати відповідно до наданого Орендодавцем висновку експерта від 04.04.2025 № 250324/1-ФМ: 24 449,00 грн. - вартість відновлюваного ремонту приміщення будівлі; 7 303,00 грн. - вартість відновлюваного ремонту покрівлі будівлі. При цьому Орендар просив сформувати та надати рахунок для можливості компенсації завданих збитків та зазначив, що роботи з демонтажу обладнання будуть проводитись у період з 14.04.2025 по 30.04.2025, тому просив надати доступ представникам підрядної організації Товариства з обмеженою відповідальністю ?НЕК-СУС Інжиніринг? у визначений період та навів перелік відповідних осіб.
Орендодавець звернувся до Орендаря з листом-відповіддю від 14.04.2025 № 14-04/2025, в якому зазначив, що з метою належного підтвердження обсягу заподіяних збитків, ним було залучено незалежного експерта. Вартість експертного висновку становить 5 000,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі висновку експерта від 07.04.2025.
Крім того, для юридичного супроводу та підготовки відповідної документації Орендодавець змушений був скористатись кваліфікованими послугами адвоката, в наслідок чого поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 42 000,00 грн., що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 01.10.2024 та актом приймання-передачі виконаних робіт від 14.04.2025.
У зв'язку із зазначеним Орендодавець просив Орендаря до початку демонтажу обладнання:
1) відшкодувати вартість відновлюваного ремонту приміщення будівлі - 24 449,00 грн.;
2) відшкодувати вартість експертного висновку - 5 000,00 грн.;
3) відшкодувати витрати на надання правничої допомоги до судового розгляду - 10 000,00 грн;
4) після відшкодування вартості витрат, зазначених у пунктах 1-3, приступити до демонтажу обладнання та відновлення покрівлі даху до попереднього стан.
Орендар листом від 22.04.2025 № 114 повідомив, що, розглянувши лист-відповідь від 14.04.2025 № 14-04/2025 інформує, що відповідно до прийнятого ним рішення (лист від 10.04.2025 № 103) він готовий компенсувати вартість збитків згідно з пунктами 1, 2 вказаного листа, а саме:
- вартість відновлюваного ремонту приміщення будівлі - 24 449,00 грн.;
- вартість відновлюваного ремонту покрівлі будівлі - 7 303,00 грн.
Здійснення компенсації даних витрат Орендар доручає підрядній компанії - Товариству з обмеженою відповідальністю ?НЕК-СУС Інжиніринг?, про що Орендар пропонував укласти трьохсторонню угоду, яка додається.
Також Орендар просив сформувати та надати на організацію ТОВ ?НЕК-СУС Інжиніринг? рахунок для можливості компенсації завданих збитків та повторно просив надати доступ працівникам ТОВ ?НЕК-СУС Інжиніринг? та дозвіл на заїзд спецтехніки. Також у листі наведено перелік відповідних осіб та техніки.
Крім того, Позивач за первісним позовом просив стягнути з Відповідача за первісним позовом збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 67 500,00 грн.
Судом встановлено, що за доводами Позивача за первісним позовом неправомірні дії Відповідача за первісним позовом з утримання та обслуговування обладнання, розміщеного на орендованій площі, призвели до залиття офісних приміщень Позивача за первісним позовом, зокрема приміщення №412, №414, №415А та коридору на 4 поверсі, які знаходиться за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, буд.1, призвели до неможливості користуватись вказаними приміщенням, які останній здавав в оренду відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 31.01.2024 № 314.
На підтвердження вказаних обставини до матеріалів справи долучено вказаний договір, за умовами якого Позивач за первісним позовом надав в оренду ТОВ ?А-Бетон Україна? офісні приміщення №314, 414 загальною площею 45 кв.м., що знаходяться за адресою 33028, м. Рівне, вул. Соборна, буд.1.
Відповідно до пункту 3.1 договору оренди нежитлового приміщення від 31.01.2024 № 314 строк оренди становить 2 (два) роки з дати приймання об'єкта за актом приймання-передачі, розпочинається 01.02.2024 та закінчується 31.01.2026.
Згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2024 Позивачем за первісним позовом було передано ТОВ ?А-Бетон Україна? приміщення № 314 (25 кв.м), № 414 (20 кв.м), загальною площею 45 кв.м.
Таким чином на момент виникнення події з підтопленням, вказаний договір оренди був чинним.
Згідно з пунктом 4.1 договору оренди нежитлового приміщення від 31.01.2024 № 314 загальний розмір орендної плати за об'єкт на момент підписання договору становить: 13 50,000 грн. на місяць.
На підтвердження виконання умов договору оренди нежитлового приміщення від 31.01.2024 № 314 Позивачем за первісним позовом долучено до матеріалів справи платіжні інструкції (а.с. 121-128), відповідно до яких ТОВ ?А-Бетон Україна? здійснювало платежі за оренду згідно з договору оренди нежитлового приміщення від 31.01.2024 № 314, за відповідний період.
Водночас, ТОВ ?А-Бетон Україна? звернулось до Позивача за первісним позовом із заявою від 29.11.2024, в якій повідомлено про те, що у зв'язку із затопленням офісного приміщення № 414 та неможливістю подальшого використання відповідно до умов договору від 31.01.2024 № 314, керуючись положеннями статті 611 ЦК України, просило припинити нарахування орендної плати та розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 31.01.2024 № 314.
Відповідно до акта приймання-передачі від 01.12.2024 ТОВ ?А-Бетон Україна? було передано Позивачу за первісним позовом приміщення № 314 (25 кв.м), № 414 (20 кв.м), загальною площею 45 кв.м.
Вказані обставини свідчать про те, що Позивач за первісним позовом був змушений розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 31.01.2024 № 314, у зв'язку з затопленням офісного приміщення № 414, а тому втрати в потенційного орендаря на приміщення № 314 (25 кв.м), № 414 (20 кв.м), загальною площею 45 кв.м.
Тобто за звичайних обставин Позивач за первісним позовом мав реальні підстави розраховувати на одержання доходу від здачі нежитлових приміщень в оренду.
Отже Позивачем за первісним позовом очікувалось на отримання доходу, у разі діючого договору оренди нежитлового приміщення від 31.01.2024 № 314 у розмірі 67 500,00 грн., а саме за період з грудня 2024 року по квітень 2025 року включно [13 500,00 (розмір орендної плати за місяць за договором оренди нежитлового приміщення від 31.01.2024 № 314) * 5 місяців].
При цьому суд враховує правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №910/14341/18, згідно з якими вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. Отже, поняття "збитки" передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Судом встановлено, що Відповідач за первісним позовом заперечуючи проти первісного позову вказує на те, що Позивачем за первісним позовом до позовної заяви долучені листи від 02.10.2024 та 06.12.2024. Проте такі листи ним не підписані, відсутнє підтвердження їх належного скерування, а відтак, вони не можуть братись до уваги як належні та допустимі докази.
Також вказує на те, що між сторонами тривали переговори щодо здійснення ремонту чи компенсації його вартості.
Так, Відповідач за первісним позовом направив відповідь від 10.04.2025 №103 на лист-повідомлення від 19.03.2025 № 19-03/2025, в якій повідомив, що компенсує вартість ремонтних робіт в сумі: 24 449,00 грн. - вартість відновлюваного ремонту приміщення будівлі та 7 303,00 грн. - вартість ремонту покрівлі будівлі, просило надати відповідно рахунки для оплати, а також надати доступ для демонтажу обладнання підрядній організації.
У відповідь отримано лист-відповідь від 14.04.2025 №14-04/2025, в якій Позивач за первісним позовом зазначив, що демонтаж обладнання буде можливий після оплати: 24 449,00 грн. - вартість відновлюваного ремонту приміщення будівлі; 5 000,00 грн. - відшкодувати вартість експертного висновку; 10 000,00 грн. - відшкодування вартості правничої допомоги досудового розгляду.
Крім того Відповідач за первісним позовом зазначає, що з 01.04.2025 Позивач відключив базову станцію мобільного зв'язку Відповідача за первісним позовом від живлення електроенергією, не допускав представників Відповідача до здійснення демонтажу обладнання та шантажував здійсненням такого демонтажу самостійно в разі невиконання всіх його вимог.
Розглянувши лист-відповідь від 14.04.2025 №14-04/2025 Відповідач за первісним позовом листом від 22.04.2025 №114 повторно повідомив, що готовий компенсувати вартість ремонту, а також те, що здійснення компенсації даних витрат він доручає підрядній компанії Товариству з обмеженою відповідальністю ?НЕК-СУС Інжинірінг?, про що пропонує укласти трьохсторонню угоду, зміст якої попередньо також узгоджувався в телефонному режимі з Позивачем.
Таким чином, Відповідач за первісним позовом вважає, що звернення Позивача за первісним позовом з позовною заявою, судовий збір за якою був оплачений 24.04.2025, про відшкодування ремонту, є передчасним.
При цьому суд відхиляє доводи Відповідача за первісним позовом про те, що Позивачем за первісним позовом до позовної заяви долучені листи від 02.10.2024 та 06.12.2024. Проте такі листи ним не підписані, відсутнє підтвердження їх належного скерування, а відтак, вони не можуть братись до уваги як належні та допустимі докази, оскільки в матеріалах справи (а.с. 21) містяться докази направлення засобами поштового зв'язку листа від 06.12.2024, додатком до якого був лист від 02.10.2024. Водночас Відповідач за первісним позовом не надав доказів неотримання такого листа та того, що ним на адресу Позивача за первісним позовом направлялись заперечення щодо визнання таких листів у зв'язку з їх не підписанням.
Крім того суд враховує, що Орендодавець (Позивач за первісним позовом) повідомив Орендаря (Відповідача за первісним позовом) про дострокове припинення Договору у зв'язку з порушенням Орендарем умов Договору, саме листом-повідомленням від 13.01.2025 №01-2025, який був направлений на дві адреси Орендаря, що підтверджується наявними у матеріалах справи описами вкладень від 13.01.2025, фіскальними чеками від 13.01.2025 № 206 та № 207 (а.с. 23, 24). Також у матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення (а.с. 23, 24), якими підтверджується отримання Відповідачем за первісним позовом вказаного листа-повідомлення 17.01.2025 (Київ, 03110, відповідно до опису вул. Солом'янська, 11, літера?А?) та 23.01.2025 (Львів, 79010, відповідно до опису вул. Личаківська, 72).
Водночас в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про незгоду Відповідача за первісним позовом з припиненням Договору, або про неправомірність дій Позивача за первісним позовом щодо такого припинення Договору.
При цьому суд враховує те, що у листі-повідомленні від 13.01.2025 №01-2025 Орендодавець обґрунтовував, свої дії щодо дострокового припинення Договору, порушенням Орендарем пунктів 3.1.1, 3.1.2, 3.1.4 Договору та статтею 783 ЦК України, а саме пунктом 3 частини третьої, якою передбачено право наймодавця вимагати розірвання договору найму, якщо наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі.
Згідно з пунктами 3.1.1, 3.1.2, 3.1.4 Договору Орендар зобов'язаний: користуватися орендованим майном у відповідності до протипожежних норм, санітарних правил, норм екологічної безпеки, а також дотримуватись нормі правил охорони праці на об'єкті оренди, протягом строку дії даного Договору; компенсувати Орендодавцю витрати на ремонт орендованого майна, або зробити ремонт власними силами, якщо погіршення стану орендованого майна чи його руйнування настало з вини Орендаря. При виникненні вказаної обставини, Орендодавець не пізніше ніж за 10 календарних днів після її виникнення, повинен письмово повідомити Орендаря та при участі уповноваженого представника Орендаря скласти відповідний акт; негайно інформувати Орендодавця про виявлені несправності елементів об'єкту оренди та вживати невідкладних заходів щодо запобігання його пошкодженню.
Таким чином Орендодавець скористався своїм правом, наданим йому умовами Договору, а саме його пунктом 4.2.4, відповідно до якого він має право на одностороннє розірвання Договору у випадках, передбачених статтею 783 ЦК України.
У свою чергу Орендарем не доведено протиправність дій Орендодавцем щодо дострокового припинення Договору.
Також суд звертає увагу на те, що Орендар фактично погодився з діями Орендодавця щодо припинення строку дії Договору в односторонньому порядку, що підтверджується листом від 10.04.2025 № 103, в якому Орендар повідомив, що, розглянувши лист-повідомлення від 19.03.2025 № 19-03/2025 прийняв рішення про демонтаж обладнання Орендаря та звільнення орендованої площі згідно з Договором.
При цьому суд враховує, що за приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати:
- можливість укласти договір або утриматися від його укладення;
- можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Отже, одним із ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин. Законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, не врегульовані цими актами. Сторони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, але не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в них прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).
Договір, як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків сторін. За допомогою договору сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення односторонніх правочинів, визначати підстави для односторонньої відмови та коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі №465/5980/17).
Одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин, а тому не вимагає згоди другої сторони. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі види договорів передбачають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.
Зазначена правова позиція щодо правової природи односторонньої відмови від договору неодноразово викладалася, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №916/1684/18, а також постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №910/11397/18, від 08.09.2021 у справі №727/898/19, від 24.05.2023 №756/420/17.
У постанові від 08.10.2020 у справі №910/11397/18 Верховний Суд звернув увагу, що в разі, коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови в межах, встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору необхідно досліджувати під час розгляду справи судом. У кожному випадку особа, яка бажає відмовитися від договору в односторонньому порядку на тій чи іншій підставі, має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої відмови. Таким чином, суди мають у кожному конкретному випадку виходити зі встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини
Верховний Суд у постанові від 07.03.2023 у справі № 909/1199/21, аналізуючи статті 214, 525, 611, 651 ЦК України, зазначив, що поняття одностороння відмова від зобов'язання, розірвання договору в односторонньому порядку, одностороння відмова від договору пов'язані між собою, проте, між ними є різниця:
- одностороння відмова від зобов'язання - означає, що сторона відмовляється від виконання свого зобов'язання за договором, але договір залишається чинним. Сторона зобов'язання управомочена договором або законом здійснити односторонню відмову від зобов'язання за цей вид порушення;
- одностороння відмова від договору - це односторонній правочин направлений припинити дію договору в цілому, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом. Для реалізації права на відмову від договору стороні не потрібно звертатися до суду;
- розірвання договору в односторонньому порядку (розірвання договору на вимогу однієї із сторін) - це можливість однієї зі сторін припинити дію договору в разі порушення іншою стороною договору та в інших випадках, встановлених договором або законом. Заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді.
У даній справі судом встановлено, що пунктом 4.2.4 Договору передбачено право Орендодавця на одностороннє розірвання Договору у випадках, передбачених статтею 783 ЦК України. Тобто Договором передбачено відповідне право Позивача за первісним позовом.
Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується, що затоплення перекриття горищного приміщення в районі встановлення щогли Орендаря та протікання на стелю і стіни 4-го поверху офісного приміщення, сталося з вини саме Орендаря, і такі обставини не тільки не спростовані ним, а й підтверджені ним, шляхом підписання акта про виявленні пошкодження (дефекти) від 12.02.2025, а також це випливає з тривалої переписки між сторонами, відповідно до якої Орендар погоджувався з таким порушенням та пропонував відшкодувати вартість збитків.
При цьому суд враховує, що Позивач за первісним позовом повідомив Відповідача за первісним позовом про дострокове припинення Договору, у зв'язку з порушенням останнім умов Договору, листом-повідомленням від 13.01.2025 №01-2025, який був направлений на дві адреси Відповідача за первісним позовом, що підтверджується наявними у матеріалах справи описами вкладень від 13.01.2025, фіскальними чеками від 13.01.2025 № 206 та № 207. Також у матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення, якими підтверджується отримання Відповідачем за первісним позовом вказаного листа-повідомлення 17.01.2025 (Київ, 03110, відповідно до опису вул. Солом'янська, 11, літера?А?) та 23.01.2025 (Львів, 79010, відповідно до опису вул. Личаківська, 72).
З правового аналізу змісту Договору та листів переписки між сторонами вбачається, що сторонами не врегульовано питання щодо дати, з якої Договір є розірваним (припиненим) у разі одностороннього його розірвання Орендодавцем, тому суд враховує, що відповідно до частини другої статті 782 ЦК України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Таким чином суд дійшов висновку, що Договір є розірваним з 23.01.2025, більш пізня дата отримання Відповідачем за первісним позовом листа-повідомлення від 13.01.2025 №01-2025.
Також суд вважає безпідставними посилання Відповідача за первісним позовом на те, що звернення Позивача за первісним позовом є передчасним, оскільки як встановлено судом Позивачем за первісним позовом з 02.10.2024 вчинялись дії щодо врегулювання спірного питання, а саме направлялись Відповідачу за первісним позовом відповідні листи та вимоги, у свою чергу, останній лише з 12.02.2025 почав реагувати на листи та вимоги Орендодавця щодо вирішення спірного питання та до моменту звернення Позивача за первісним позовом до суду не вчинив дії щодо проведення ремонту, або здійснення компенсації понесених ним збитків.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що Відповідачем за первісним позовом вчинялись дії лише щодо демонтажу належного йому обладнання.
З наведеного вбачається, що Відповідач за первісним позовом допустив порушення, яким було завдано збитки Позивачу за первісним позовом у вигляді вартості відновлюваного ремонту приміщення будівлі у розмірі 24 449,00 грн. та вартості відновлюваного ремонту покрівлі будівлі у розмірі 7 303,00 грн.
Судом встановлено, що на підтвердження розміру відновлювального ремонту Позивачем за первісним позовом надано висновок експерта від 04.04.2025 № 250324/1-ФМ (а.с. 38-47), який складено за його заявою, в якому зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову від поважних причин від виконання покладених на експерта обов'язків, передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частинами першою, другою статті 773 ЦК України наймач зобов'язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
При цьому для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: порушення зобов'язання; збитки; причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; вина. У разі відсутності, хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку наявні усі елементи складу господарського правопорушення, оскільки як встановлено судом Відповідач за первісним позовом допустив порушення зобов'язань щодо належного улаштування свого обладнання, що призвело до підтоплення приміщень Позивача за первісним позовом. У зв'язку з чим Позивачу за первісним позовом завдано збитки, які полягають у відновлювальних роботах та відмовою іншого орендаря від оренди приміщення, яке було підтоплене. При цьому суд зазначає, що долучені Позивачем за первісним позовом до матеріалів справи докази є обґрунтованими та достатніми для підтвердження понесення ним збитків. Водночас, як встановлено судом Відповідач не спростував відповідних обставин.
Що ж до витрат на виготовлення висновку експерта у розмірі 5 000,00 грн., то суд зазначає, що відповідно частини другої до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Проте, зазначені Позивачем за первісним позовом витрати за своєю правової природою не визначаються як збитки. Витрати, пов'язані з оплатою виготовлення висновку експерта чи правової допомоги адвоката, не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень ЦК України, вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою. За змістом зазначених норм за своєю правовою природою витрати на проведення експертизи, правову допомогу, що ґрунтуються на договірних відносинах, можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений процесуальним законодавством.
Зазначена правова позиція відображена у судовій практиці ВС. Зокрема, процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 462/6473/16-ц, пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц, пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 489/5045/18, постанова ВС у справі від 28.10.2020 №461/85/19).
Також суд враховує, що Верховний Суд підтримав позицію судів попередніх інстанцій у справі 910/14341/18 зазначивши: ?Місцевий господарський суд дійшов висновку про … відмову у задоволені позову в частині стягнення 5 000,00 грн витрат на проведення економічної експертизи, оскільки останні не є збитками в розумінні статті 225 Господарського кодексу України?.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення збитків у формі витрат на виготовлення висновку експерта.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а саме підлягають задоволенню вимоги в частині стягнення 24 449,00 грн. вартості відновлюваного ремонту приміщення будівлі, 7 303,00 грн. вартості ремонту покрівлі будівлі та збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 67 500,00 грн.
Що ж до зустрічного позову та суд зазначає таке.
Позивач за зустрічним позивом обґрунтовує свої вимоги тим, що, відключивши 01.04.2025 його обладнання від постачання електроенергією, Відповідач за зустрічним позовом порушив умови Договору та завдав значних збитків Позивачу за зустрічним позовом.
Відповідно до пункту 6.5 Договору Орендодавець не має права жодним чином втручатися у хід постачання електроенергії, яка живить телекомунікаційне та інше обладнання Орендаря. У випадку умисного перешкоджання постачанню електроенергії Орендодавець несе відповідальність, встановлену даним Договором та законодавством.
Згідно з пунктом 11.4 Договору у випадку порушення пункту 6.5 даного договору, а також у випадку необґрунтованого недопуску представників Орендаря до об'єкта оренди, Орендодавець несе повну відповідальність перед Орендарем за завдані цим збитки (у тому числі упущену вигоду) та сплачує йому штраф у розмірі трьох місячних розмірів орендної плати згідно з пунктом 5.2 Договору.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що розмір постійної орендної плати за весь об'єкт оренди за місяць, за погодженням Сторін, складає: 5 500,00 грн. без ПДВ.
У зв'язку з викладеним Позивач за зустрічним позовом здійснив нарахування Відповідачу за зустрічним позовом штрафу у розмірі 16 500,00 грн. [5 500,00 грн. (розмір орендної плати) * 3].
Також Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що Договір укладено до 14.06.2025 року включно.
Проте, 01.04.2025 Відповідач за зустрічним позовом відключив обладнання Позивач за зустрічним позовом від постачання електроенергією, що унеможливило його роботу та завдало значних збитків останньому у формі упущеної вигоди.
На підтвердження таких збитків (упущеної вигоди) Позивач за зустрічним позовом посилався на те, що згідно з його статистичних даних, отримані доходи по базовій станції рухомого (мобільного) зв'язку з кодом RV0045, що була розміщена за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 1 за останній календарний рік становили 83 497,00 грн. на місяць.
Відтак, Позивач зазначає, що за період 01.04.2025-14.06.2025 він зазнав збитків у формі упущеної вигоди у розмірі: 205 959,27 грн. [83 497,00 грн. (квітень 2025) + 83 497,00 грн. (травень 2025) + 38 965,27 грн. (14 днів червня 2025)].
Водночас, суд не може погодитись з такими доводами Позивача за зустрічним позовом, оскільки як вже було встановлено судом Договір є розірваним з 23.01.2025.
Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
При цьому Позивач за зустрічним позовом визначає як порушення Відповідачем за зустрічним позовом умов Договору, а саме відключення 01.04.2025 обладнання Позивача за зустрічним позовом від електропостачання. Тобто дії вчинені Відповідачем за зустрічним позовом, а саме відключення 01.04.2025 обладнання від електропостачання, які, у свою чергу, визначені Позивачем за зустрічним позовом як порушення умов Договору, вчинялись після розірвання (припинення) 23.01.2025 Договору.
Однак суд звертає увагу на те, що як з правового аналізу норм чинного законодавства, так і з усталеної практики Верховного Суду вбачається, що сам факт припинення договірних відносин між сторонами не впливає на можливість реалізації погодженого сторонами механізму відповідальності за порушення зобов'язань, яке мало місце під час дії договору, у вигляді стягнення збитків (зокрема постанова Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 913/333/24).
Тобто сторони договору можуть нести відповідальність за порушення зобов'язання, яке мало місце під час дії договору, а у даному випадку відключення обладнання від електропостачання відбулося через понад два місяці після розірвання Договору, що, у свою чергу, унеможливлює покладання відповідальності на Відповідача за зустрічним позовом.
Враховуючи викладене суд вважає безпідставними вимоги Позивача за зустрічним позовом у частині стягнення збитків у формі упущеної вигоди, оскільки для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: порушення зобов'язання; збитки; причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; вина. У разі відсутності, хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Водночас судом не встановлено порушення Відповідачем за зустрічним позовом зобов'язання за Договором пі час його дії, тому відсутня його вина та причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками.
Крім того суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі №910/14341/18 зазначив, що вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. Отже, поняття "збитки" передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Однак, Позивач за зустрічним позовом на підтвердження розміру упущеної вигоди надав лише власну інформаційну довідку (а.с. 97), в якій посилаючись на свої статистичні дані, визначив середньомісячний дохід, що є одностороннім документом та не може бути визнана судом як належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання Позивачем за зустрічним позовом відповідних доходів, але не отриманих ним через винні дії Відповідача за зустрічним позовом, що є додатковою підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову.
Також суд звертає увагу на те, що самим Позивачем за зустрічним позовом надано до суду інший доказ, а саме інформаційну довідку (а.с. 158), в якій зазначено, що час відключення обладнання від електроенергії, а саме 01.04.2025 з 11:42 до 16:19 та 17.04.2025 з 13:16 до повного демонтажу обладнання, що, у свою чергу, протирічить попереднім доводами Позивача за зустрічним позовом, стосовно того, що відключення відбулося з 01.04.2025 та нарахування ним упущеної вигодо починаючи з вказаної дати, оскільки 01.04.2025 відбулося короткотривале відключення (4 год 37 хв), а 17.04.2025 з 13:16 до повного демонтажу обладнання. Тобто більш ніж 17 днів місяця обладнання було підключено до електромережі.
Таким чином суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову.
Водночас суд відхиляє доводи Позивача за зустрічним позовом щодо недопуску його працівників до об'єкта оренди, оскільки будь-яких доказів, зокрема складених актів тощо, які б підтверджували такі доводи останнім суду не надано.
Крім того суд звертає увагу на те, що такі доводи також спростовуються наданою Позивачем за зустрічним позовом інформаційною довідкою (а.с. 158), в якій зазначено, що час відключення обладнання від електроенергії, а саме 01.04.2025 з 11:42 до 16:19. Відновлення електропостачання відбулось шляхом включення ввідного автомату представником аварійної бригади з обслуговування мережі Орендаря.
Також суд вважає безпідставними посилання Позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні 11.09.2025 на те, що Відповідач за зустрічним позовом вчиняв дії, які свідчать про дійсність Договору до дати його закінчення (14.06.2025), так як Відповідач за зустрічним позовом не повертав сплачену Позивачем за зустрічним позовом орендну плату, оскільки як зазначено Відповідачем за зустрічним позовом у судовому засіданні 22.09.2025, з чим погодився Позивача за зустрічним позовом, Відповідачем за зустрічним позовом було повернуто останній платіж з орендної плати (за червень 2025 року) як помилково сплачений, тобто за наступний період, який був після демонтажу обладнання Орендаря та звільнення ним орендованого майна.
При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 5.6 Договору Сторони, після закінчення кожного календарного місяця оренди, починаючи з моменту підписання Акта-1 і до моменту повернення об'єкту оренди складають протягом 5 днів поточного місяця за попередній відповідний Акт наданих послуг, у якому зазначаються розміри постійної та змінної орендної плати.
Тобто сторони Договору передбачили нарахування орендної плати до повернення майна з оренди.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
З аналізу чинного законодавства та умов Договору вбачається, що Орендар зобов'язаний сплатити орендну плату за фактичний період користування майном після припинення договору оренди, навіть якщо він вже був розірваний або закінчився його строк дії. Цей обов'язок виникає, оскільки орендна плата нараховується за час фактичного використання об'єкта. Орендар повинен сплатити плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання.
Також суд враховує, що Орендодавцем не виставлялись вимоги до Орендаря щодо сплати неустойки за користування орендованим майном після припинення (розірвання) Договору, відповідно до статті 785 ЦК України, якою, зокрема, передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Водночас розмір коштів, які визначені як орендна плата є меншим, аніж якби Орендодавець здійснив нарахування неустойки в порядку згаданих положень, що є його правом та не порушує прав Орендаря.
Крім того, суд звертає увагу на те, що вирішення питання щодо сплати орендної плати не є предметом розгляду даної справи і Орендар не позбавлений права звернення до Орендодавця щодо вирішення спірних питань з приводу сплаченої ним (Орендарем) орендної плати та у разі не врегулювання такого питання звернутись до суду з відповідним позовом.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене та враховуючи, що первісний позов визнано судом частково обґрунтованим та таким що підлягає частковому задоволенню, витрати Позивача за первісним позовом зі сплати судового збору, відповідно до вимог ГПК України, покладаються на Відповідача за первісним позовом у розмірі 2 892,35 грн.
Враховуючи, що у задоволенні зустрічного позову судом відмовлено, судові витрати із сплати судового збору покладаються на Позивача за зустрічним позовом у справі.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "лайфселл" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11А, код ЄДРПОУ 22859846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнебудтандем" (33028, м. Рівне вул. Соборна, буд. 1, код ЄДРПОУ 25322383) 24 449,00 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста сорок дев'ять гривень 00 копійок) вартості відновлювального ремонту приміщення будівлі, 7 303,00 грн. (дев'яносто три тисячі сімсот сорок одна гривня 35 копійок) вартості ремонту покрівлі будівлі, 67 500,00 грн. (шістдесят сім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) збитків у вигляді упущеної вигоди та 2 892,35 грн. (дві вісімсот дев'яносто дві гривні 35 копійок) судового збору.
3. У задоволенні іншої частини первісних позовних вимог відмовити.
4. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнебудтандем" (33028, м. Рівне вул. Соборна, буд. 1, код ЄДРПОУ 25322383).
Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "лайфселл" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11А, код ЄДРПОУ 22859846).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 23 вересня 2025 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя А.О. Селівон