адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
11.09.2025 Справа № 917/575/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовною заявою Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, майдан Свободи, 5, Держпром, 6 під., 1 пов., кімн.35, м.Харків, Харківська обл., 61022
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Облсумиліфт", вул. Чкалова, 19, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500
про стягнення 68 000,00 грн,
Секретар судового засідання: Ісенко М.В.,
Представники учасників процесу: відповідно протоколу судового засідання,
установив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України просить суд стягнути з відповідача 68 000,00 грн пені, нарахованої за несвоєчасну сплату штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №70/52-р/к від 07.05.2024 за порушення Закону України "Про захист економічної конкуренції".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем штрафу в розмірі 68 000,00 грн, нарахованого відповідно до рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №70/52-р/к від 07.05.2024 за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Правовими підставами позовних вимог позивач зазначає ст. 56, 60 та 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст. 17, 22 та 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" тощо.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав докази в копіях : рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.05.2024 № 70/52-р/к; лист Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.05.2024 № 70-02/2-1481; конверт з позначкою повертається «за закінченням терміну зберігання» (довідка про причини повернення/досилання ф. 20); сторінки газети Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр» № 132 (7792) від 29.06.2024; заява Східного МТВ АМКУ про примусове виконання рішення від 18.09.2024 № 70-02/юр-2045, з додатком у форматі pdf; наказ в.о. голови Східного МТВ АМКУ від 18.09.2024 № 70/26юр про примусове виконання рішення, з додатком у форматі pdf; Постанова головного державного виконавця Лубенського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області СМУМЮ від 18.11.2024 про відкриття виконавчого провадження № 76585642; Постанова головного державного виконавця Лубенського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області СМУМЮ від 21.11.2024 про закінчення виконавчого провадження № 76585642; Лист Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 70-02/1137е від 24.02.2025; Лист Лубенського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області СМУМЮ від 06.03.2025 № 24.9/12043 з додатками у форматі pdf.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Процесуальні дії суду.
24.03.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Облсумиліфт" про стягнення 68 000,00 грн пені, нарахованої за несвоєчасну сплату штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №70/52-р/к від 07.05.2024 за порушення Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025 справу № 917/575/25 розподілено судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 31.03.2025 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі ухвалив розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 26.06.2025 року на 09:00 год, встановив сторонам строки для надання заяв по суті спору.
24.04.2025 року від представника Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшла заява про участь у судовому засіданні 29.04.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №5456), яку суд задовольнив ухвалою від 28.04.2025.
У судовому засіданні 29.04.2025 року суд оголосив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.05.2025 на 09:00 год.
08.05.2025 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Облсумиліфт" Рябченка С.П. через систему "Електронний Суд" надійшла заява про участь у судовому засіданні по справі в режимі відеоконференції в приміщенні суду (вх.№6188). У вказаній заяві проведення відеоконференції представник відповідача просить доручити Господарському суду Сумської області.
19.05.2025 відповідач надав суду за вх № 6583 клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження.
У зв'язку з перебуванням судді Ківшик О.В. на лікарняному засідання суду 20.06.2025 не відбулося, про що сторони були повідомлені шляхом оприлюднення відповідного оголошення на вебсторінці офіційного вебпорталу судової влади в Інтернеті за адресою: pl.arbitr.gov.ua (а.с. 94).
Суд ухвалою від 27.05.2025 продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, призначив дату наступного підготовчого судового засідання на 26.06.2025 на 09:00 за участю представників сторін у судовому заіданні в режимі відеоконференції, доручив Господарському суду Сумської області (пр-т. Шевченка, 18/1, м. Суми, 40604) забезпечити проведення відеоконференції у справі № 917/575/25, розгляд якої відбудеться 26.06.2025 о 09:00 год для уповноваженого представника ТОВ "Облсумиліфт" Рябченка Віктора Павловича.
18.06.2025 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Облсумиліфт" через систему "Електронний Суд" надійшла заява про залучення у судове засідання 26.06.2025 о 09:00 Шевченко Ірину Сергіївну в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Сумської області (вх.№8135), яку суд задовольнив ухвалою від 24.06.2025.
Позивач надав суду заяву вх № 8485 від 25.06.2025 про проведення підготовчого судового засідання без участі його представника.
У судовому засіданні 26.06.2025 року суд оголосив протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 08.07.2025 на 09:00 год з огляду на необхідність викладення письмово усного клопотання представника відповідача про розстрочення виконання рішення та запропонував позивачу надати суду до судового засідання письмове реагування на клопотання відповідача.
30.06.2025 відповідач надав суду за вх № 8627 заяву про розстрочення виконання рішення суду, у якій повідомляє про визнання позову в повному обсязі, просить суд розстрочити виконання рішення суду на 6 календарних місяців та визначити до сплати щомісячну суму в розмірі 11 333,33 грн, визначити розмір витрат зі сплати судового збору для відповідача в розмірі 1 211,20 грн (50% від сплаченого позивачем судового збору при подачі позовної заяви).
Позивач надав суду заяву вх № 9056 від 08.07.2025 про проведення підготовчого судового засідання без участі його представника, у якому просив суд закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.
Суд протокольною ухвалою від 08.07.2025 (з урахуванням ухвали від 14.07.2025 про виправлення описки) відклав підготовче засіданні на 29.07.2025 на 09:30 для надання можливості позивачу надати письмове реагування на клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення.
10.07.2025 відповідач надав суду за вх № 9148 клопотання про відкладення розгляду справи.
29.07.2025 позивач надав суду за вх № 9933 заперечення на клопотання (заяву) відповідача про розстрочення виконання рішення суду.
У зв'язку з перебуванням судді Ківшик О.В. у відпустці засідання суду 29.07.2025 не відбулося, про що сторони були повідомлені шляхом оприлюднення відповідного оголошення на вебсторінці офіційного вебпорталу судової влади в Інтернеті за адресою: pl.arbitr.gov.ua (а.с. 213).
Суд ухвалою від 02.09.2025 призначив дату наступного підготовчого судового засідання на 11.09.2025 на 09:00 за участю представників сторін у судовому заіданні в режимі відеоконференції, доручив Господарському суду Сумської області (пр-т. Шевченка, 18/1, м. Суми, 40604) забезпечити проведення відеоконференції у справі № 917/575/25, розгляд якої відбудеться 11.09.2025 о 09:00 год для уповноваженого представника ТОВ "Облсумиліфт".
У судове засідання 11.09.2025 сторони представництво не забезпечили, були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання.
Позивач надав суду клопотання вх № 11667 від 11.09.2025 про проведення судового засідання без участі представника Відділення та підтримання позову.
Суд не розцінює ці обставини як підставу для відкладення розгляду справи, оскільки учасники були належним чином повідомлені про проведення судового засідання, свою правову позицію щодо предмету спору виклали у заявах по суті спору, матеріали справи є достатніми для прийняття рішення.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 191 ГПК України).
Суд встановив, що визнання відповідачем позову не суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, вчинене повноважною особою.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Під час розгляду справи по суті суд дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 11.09.2025 суд ухвалив рішення згідно із ст. 233, ст. 240 ГПК України без його проголошення з огляду на неявку всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 70/52-р/к від 07.05.2024 року (далі - рішення адміністративної колегії, а.с. 26-29), визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Облсумиліфт" вчинило порушення, передбачені пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді ненадання інформації на вимогу голови територіального відділення Антимонопольного комітету України від 02.02.2023 № 70-02/2-408 у встановлений ним строк (п. 1 резолютивної частини рішення адміністративної колегії).
За вказані порушення на відповідача накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн (п. 2 резолютивної частини рішення адміністративної колегії).
Рішення адміністративної колегії супровідним листом від 07.05.2024 року № 70-02/2-1481 позивач надіслав відповідачу на адресу, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вказаний лист повернуто поштою з відміткою про закінчення терміну зберігання (а.с. 30-31).
Інформацію про рішення адміністративної колегії було опубліковано в друкованому виданні Кабінету міністрів України "Урядовий кур'єр" № 132 (7792) від 29.06.2024 (а.с. 32).
За даними позивача означене рішення не було оскаржено та набрало законної сили, протилежного матеріали справи не містять.
18.09.2024 видано наказ голови Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 70/26юр про примусове виконання рішення щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Облсумиліфт" 68 000,00 грн штрафу, накладеного на відповідача за рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 70/52-р/к від 07.05.2024 року (а.с. 35).
Позивач стверджує, що під час виконавчого провадження означеного наказу (ВП № 76585642) сума штрафу, накладеного на відповідача за рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 70/52-р/к від 07.05.2024 року, була сплачена 20.11.2024 (копія платіжної інструкції № 18694 від 20.11.2024 та копія постанови державного виконавця Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 21.11.2024 про закінчення виконавчого провадження № 76585642 - а.с. 39, 40).
Викладене стало підставою для звернення Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до суду з даним позовом з вимогою про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газонафтовий промисловий комплекс" про стягнення 68 000,00 грн пені, нарахованої за несвоєчасну сплату штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №70/74-р/к від 06.06.2024 за порушення Закону України "Про захист економічної конкуренції".
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Статтею 238 Господарського Кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, в тому числі, адміністративно-господарський штраф (ч. 1 ст. 239 ГК України).
У ч. 1 ст. 241 ГК України вказано, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Частиною першої статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Відповідно до статті 51 цього Закону порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За частиною третьою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Відповідно до частини восьмої статті 56 цього Закону протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Частиною першою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).
Як встановив суд вище, оскільки надісланий позивачем на адресу відповідача супровідний лист від 07.05.2024 року № 70-02/2-1481 з доданим витягом з рішення адміністративної колегії повернуто поштою, інформацію про рішення адміністративної колегії було опубліковано в друкованому виданні Кабінету міністрів України "Урядовий кур'єр" № 132 (7792) від 29.06.2024 (а.с. 32).
За даними позивача означене рішення не було оскаржено та набрало законної сили, штраф відповідачем не сплачено. Дана обставина відповідачем визнається.
У ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
З матеріалів справи вбачається, що нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного означеним рішенням, проведено позивачем з 10.09.2024 року по 19.11.2024 року.
Кількість днів прострочення сплати штрафу становить 71 день.
Розмір пені за один день прострочення сплати штрафу становить: 68 000,00 грн х 1,5 % = 1 020,00 гривень, де 68 000,00 гривень - розмір штрафу, накладеного рішенням № 70/52-р/к; 1,5 % - відсоток від суми штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції». За 71 день прострочення сплати штрафу сума пені становить: 1 020,00 х 71 = 72 420,00 грн.
Разом із тим, оскільки в силу вимог закону розмір пені не може перевищувати розміру накладеного штрафу, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 68 000,00 грн.
Суд перевірив розрахунок заявленої до стягнення суми пені та встановив, що пеню в сумі 68 000,00 грн позивачем нараховано та заявлено правильно, що також визнається відповідачем.
Відповідно до частин сьомої і дев'ятої статті 56 Закону, у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню у судовому порядку; суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.
Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі, про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що під час розгляду справи судом встановлена обставина порушення відповідачем законодавство про захист економічної конкуренції, пеню відповідач у добровільному порядку не сплатив, що ним визнається. Докази зворотного матеріали справи не містять.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги доведеність належними, достатніми, допустимими, достовірними та вірогідними доказами позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Стосовно розподілу судових витрат.
При пред'явленні даного позову позивачем платіжною інструкцією № 104 від 17.03.2025 було сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн (а.с. 47). Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною випискою (а.с. 51).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, за приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
У судовому засіданні 26.06.2025 усно, 30.06.2025 письмово відповідачем була подана заява про визнання позову, тобто відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті.
В зв'язку з тим, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, відповідно до статті 130 ГПК України позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 1 221,20 грн. Витрати зі сплати решти 50 % судового збору у розмірі 1 221,20 грн покладаються на відповідача.
Стосовно заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду суд зазначає таке.
В обґрунтування поданої заяви про розстрочення виконання рішення у справі відповідач посилається на те, що:
- він надає послуги з технічного обслуговування та ремонт ліфтів в Полтавській та Сумських областях. Основним Споживачем вищевказаних послуг є населення. У зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24.02.2022 року значна частина населення виїхала зі свого місця проживання і, тим самим припинили сплачувати послуги з обслуговування ліфтів. Станом на червень 2025 року заборгованість населення перед Відповідачем складає 1 096 921,19 грн (довідка та оборотно-сальдова відомість по рах. № 361 додані до заяви про розстрочення виконання рішення суду);
- зростає вартості матеріалів та запчастин для ліфтів, паливно-мастильних матеріалів тощо;
- 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на даний час не скасований, 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Враховуючи викладене, вказує заявник, він не в змозі виплатити всю суму одразу, оскільки фінансовий стан підприємства не дозволяє цього зробити без негативних наслідків для підприємства.
Тому, заявник просить суд розстрочити виконання зобов'язань Відповідача перед Позивачем та встановити термін виконання зобов'язання на 6 календарних місяців та щомісячну суму в розмірі по 11 333,33 грн.
Позивач проти розстрочення виконання рішення заперечує з таких підстав:
- заява не обґрунтована належними та допустимими доками у розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";
- посилання Відповідача на факт несплати населенням за послуги з обслуговування ліфтів, у зв'язку з чим виникла заявлена заборгованість, також не є в даному випадку належним аргументом для задоволення клопотання про розстрочення виконання рішення суду;
- лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Відповідно до частини першої статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України, обов'язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.
Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
За приписами ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).
Згідно ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує : 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Із зазначених норм права суд вбачає, що розстрочка рішення допускається при наявності обставин, які суттєво ускладнюють виконання рішення.
З аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Надання розстрочення виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення у справі Єммобільяре Саффі проти Італії, заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).
Питання про відстрочення виконання рішення суду судами має вирішуватись із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19).
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 Конституційного суду України у справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012. Конституційного суду України у справі № 11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013 Конституційного Суду України у справі № 17/2013.
Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2025 у cправі №910/9798/24.
Обставини, на які посилається заявник в своїй заяві про розстрочення виконання рішення суду не є об'єктивними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не підтверджене належними, допустимими та достовірними доказами, та не може бути безумовною підставою для надання розстрочення виконання судового рішення; при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (постанова Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17).
Введення воєнного стану на території України також не означає, що відповідач не може здійснювати статутну діяльність та набувати кошти. Суд зазначає, що введення воєнного стану негативним чином впливає на можливість ведення господарської діяльності суб'єктами господарювання не лише відповідача (боржника), але й впливає на фінансовий стан позивача (стягувача).
Суд враховує, що предметом спору є стягнення пені, обрахованої за період з 10.09.2024 року по 19.11.2024 року, за несвоєчасну сплату штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №70/52-р/к від 07.05.2024 за порушення Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Тобто, спірні правовідносини виникли після введення воєнного стану в Україні, тому відповідач був обізнаний про негативний вплив на можливість ведення своєї господарської діяльності.
При цьому, суд зауважує, що заявником не доведено можливості виконати рішення суду у справі, за умови надання розстрочення/відстрочення виконання (як про це зазначено у заяві), а розстрочка виконання судового рішення порушить оптимальний баланс поряд з інтересами відповідача, інтересів позивача, який отримає належну йому за рішенням суду суму вже значно знеціненими.
Розстрочивши виконання рішення, суд не стимулює процедуру погашення заборгованості, а сприяє відповідачу в подальшому порушувати свої зобов'язання, оскільки надана розстрочка істотно б порушувала майнові інтереси позивача внаслідок надзвичайно тривалого перенесення сплати відповідачем пені.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Суд зауважує, що необхідність одночасного погашення заборгованості спровокована діями самого відповідача, а саме: порушенням Закону України "Про захист економічної конкуренції" та простроченням сплати штрафу на 71 день. Крім того, з позовною заявою Позивач звернувся до суду 21.03.2025, провадження тривало по 11.09.2025, що уже було фактичним відстроченням його виконання для боржника.
Також при розгляді заяви суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, а також його дії з часу виникнення заборгованості, відповідач не провів належної оплати за час існування заборгованості, зобов'язання по сплаті залишаються не виконаними впродовж тривалого часу.
За даних обставин, проаналізувавши доводи заявника щодо розстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, суд не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення суду в даній справі.
Суд зазначає, що безпідставне надання розстрочки виконання судового рішення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період, без дотримання балансу інтересів сторін, позбавляє стягувача можливості захистити свої права та отримати задоволення своїх грошових вимог у процедурі примусового виконання судового рішення.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Облсумиліфт" про розстрочення виконання рішення суду у цій справі.
Керуючись статтями 129, 185, 191, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Облсумиліфт" (вул. Чкалова, 19, Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код юридичної осо 34743296) пеню у розмірі 68 000,00 грн із зарахуванням зазначеної суми до Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Облсумиліфт" (вул. Чкалова, 19 Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код юридичної особи 34743296) на користь Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольї комітету України судовий збір у розмірі 1 211,20 грн із зарахуванням зазначеної суми на рахунок Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (Отримувач коштів - Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного ком: України (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх; код ЄДРПОУ 22630473; р/р UA 708201720343160001000011358, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м. Київ).
Видати накази з набранням чинності цим рішенням.
4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Облсумиліфт" у задоволенні заяви (вх. № 8627 від 30.06.2025) про розстрочення виконання рішення суду у цій справі.
5. Повернути Східному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх ЄДРПОУ - 22630473; р/р UA 708201720343160001000011358, банк одержувача - Держказначейська служба України, м. Київ) з Державного бюджету України 1 211,20 грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції № 104 від 17.03.2025.
Рішення підписане 22.09.2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик