адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
22.09.2025 Справа № 917/667/25
Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом
Фізична особа - підприємець Милашенко Тетяна Миколаївна АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
до Товариство з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» Полтавська область, м. Миргород, вул. Незалежності, 19, 37600, ЄДРПОУ 38468235
про стягнення заборгованості за договором поставки,
без виклику представників сторін
Обставини справи: Фізична особа - підприємець Милашенко Тетяна Миколаївна звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Миргородська інвестиційна група» про стягнення 1 122 994,00 грн, з яких: 34 744,00 грн - сума основного боргу за договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01/11-24-1 від 01.10.2024 та 1 088 250,00 грн - сума основного боргу за договором поставки № 1 від 01.10.2024.
Відповідач у відзиві на позов від 18.04.2025 (вх. № 5217 від 21.04.2025) зазначає, що не відмовляється від сплати за надані послуги та товари в розмірі, що заявлений до стягнення, але зважаючи на важкий фінансовий стан та відсутність відшкодування за надані населенню послуги з постачання теплової енергії, просить розстрочити виконання рішення про стягнення з ТОВ «МІГ» на користь Фізичної особи підприємця Милашенко Т. М. заборгованість за послуги у розмірі 800 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 844,91 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн, шляхом погашення заборгованості рівними частками строком на 12 місяців.
24.04.2025 від відповідача надійшла відповідь на відзив (вх. № 5427), в якій зазначає, що відповідачем після звернення позивача до суду, здійснено погашення заборгованості за договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01/11-24-1 від 01.10.2024 у розмірі 34 744,00 грн (погашено в повному обсязі) та часткове погашення заборгованості за договором поставки № 1 від 01.10.2024 у розмірі 288 250,00 грн. Отже заборгованість становить 800 000,00 грн.
Також, позивач зазначає, що відповідач посилаючись на важкий фінансовий стан, не надає достатньо доказів, в обґрунтування розстрочення виконання рішення.
Позивач наполягає на стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» заборгованості у розмірі 800 000,00 грн за договором поставки № 1 від 01.10.2024.
Розпорядженням керівника апарату суду 12.05.2025 № 54 на підставі пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 917/667/25 у зв'язку зі звільненням судді Безрук Т. М.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025 справу № 917/667/25 розподілено судді Дмитру Сірошу.
Ухвалою від 07.04.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Ухала суду від 07.04.2025 отримана відповідачем 09.04.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 09.04.2025 до електронного кабінету у системі “Електронний суд».
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України сторони суду не надали.
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно зі статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, суд
01.10.2024 ФОП Милашенко Т. М. (надалі за текстом - позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» (надалі за текстом - відповідач) уклали договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01/11-24-1.
Відповідно до умов зазначеного договору позивач зобов'язувався за завданням відповідача протягом визначеного в договорі строку надати за плату наступні послуги - послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з пунктом 3.1 договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01/11-24-1 від 01.10.2024 за надання передбачених договором послуг відповідач виплачує позивачу за послуги згідно з виставленими рахунками та оплату за фактично надані послуги протягом п'яти банківських днів з дня отримання рахунку.
Відповідно до пункту 3.2 вказаного договору передання послуг позивачем та приймання їх результатів відповідачем оформлюється актом приймання - передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками Сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного виконання надання послуг.
Відповідно до пункту 3.3 договору підписання акту приймання - передачі наданих послуг представником відповідача є підтвердженням відсутності претензій з його сторони.
Крім того, ФОП Милашенко Т. М. та Товариство з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» уклали договір поставки № 1 від 01.10.2024, згідно умов якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача Товар, кількість та вартість, а також строки поставки якого визначалися Сторонами в рахунках та накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а Покупець зобов'язувався прийняти Товар та своєчасно оплачувати на умовах, які вказані в договорі.
Свої зобов'язання за вказаними договорами ФОП Милашенко Т. М. виконала в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, актами надання послуг та актам звіряння взаємних розрахунків.
В порушення умов договорів та чинного законодавства України, станом на 27.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» свої зобов'язання за договорами не виконало, кошти за Товар та послуги не сплатило, загальна заборгованість станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом становила 1 122 994,00 грн (заборгованість за договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01/11-24-1 від 01.10.2024 становила 34 744,00 грн, заборгованість за договором поставки № 1 від 01.10.2024 - 1 088 250,00 грн).
Відповідач у відзиві на позов зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» створено та зареєстровано в державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань 25.10.2013, номер запису - 15871020000001278. Основний вид економічної діяльності Товариства - Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
ТОВ «Миргородська інвестиційна група» надає послуги з постачання теплової енергії для опалення будівель та системи гарячого водопостачання. Діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється на підставі ліцензій № 462 від 17.10.2016, № 147 від 14.03.2017, орган ліцензування - Полтавська обласна державна адміністрація.
Підприємство включено до Реєстру суб'єктів природних монополій. Починаючи з 2016 року і до сьогодні, Товариство провадить свою господарську діяльність у цій сфері та має укладені договори з Покупцями, основним з яких є ПрАТ «Миргородкурорт», споживачі з категорії населення, бюджетні установи та суб'єкти господарювання.
Рішенням двадцять сьомої сесії восьмого скликання Миргородської міської Ради № 312 від 07.12.2022 «Про внесення змін до рішення шістнадцятої сесії міської ради восьмого скликання від 18.02.2022 № 12 "Про затвердження Переліків першого та другого типів об'єктів оренди комунальної власності Миргородської міської територіальної громади та Переліку підприємств, установ, організацій, що надають соціально важливі послуги населенню в новій редакції", Товариство включено до переліку організацій, що надають соціально важливі послуги населенню.
Реалізація основної продукції підприємства - теплової енергії, відбувається виключно за тарифами та цінами, затвердженими органами місцевого самоврядування.
Основним споживачем послуг підприємства є населення м. Миргород.
Відповідачу, починаючи з 4 кварталу 2022 року, Протоколами територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці у тарифах у Полтавській області, узгоджені обсяги заборгованості з різниці між тарифом і економічно обґрунтованим тарифом у відповідності до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення» та «Типового положення про територіальну комісію з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах», затвердженого постановою КМУ від 01.09.2021 № 932 (зі змінами) і розпорядженням начальника обласної військової адміністрації від 16.09.2021 № 643 (зі змінами), що підлягають відшкодуванню з державного бюджету.
Станом на поточну дату, починаючи з 2022 року, відповідачу узгодженні обсяги заборгованості не відшкодовувались.
Відповідач у відзиві на позов підтверджує, що отримував від позивача послуги та товари за зазначеними в позовній заяві договорами:
- за договором № 01/11-24-1 від 01.10.2024 у розмірі 34 744,00 грн;
- за договором № 1 від 01.10.2024 в розмірі 1 088 250 грн, що підтверджується доданими до позовної заяви актами звірки.
Також відповідач повідомив, що на момент розгляду справи заборгованість за договором № 01/11-24-1 від 01.10.2024 у розмірі 34 744,00 грн повністю сплачена, а за договором № 1 від 01.10.2024 сплачено 288 250,00 грн, тому залишок заборгованості становить 800 00,00 грн.
Відповідач, також не відмовляється від сплати за надані послуги та товари в розмірі, що заявлений до стягнення, але зважаючи на важкий фінансовий стан та відсутність відшкодування за надані населенню послуги з постачання теплової енергії, в разі задоволення шановним судом позовних вимог просить розстрочити виконання рішення рівними частинами на 12 місяців.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З огляду на те, що відповідачем після звернення позивача до суду, здійснено сплату заборгованості за договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01/11-24-1 від 01.10.2024 у розмірі 34 744,00 грн (сплачено в повному обсязі) та часткову сплату заборгованості за договором поставки № 1 від 01.10.2024 у розмірі 288 250,00 грн, суд дійшов висновку закрити провадження в частині вимог про стягнення 322 994,00 грн боргу.
Ураховуючи здійснені проплати, у відповідача перед позивачем залишився несплаченим основний борг у розмірі 800 000,00 грн за договором поставки № 1 від 01.10.2024.
Згідно пункту 1 частиною 2 статті 11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 526 Цивільного Кодексу України передбачає, що зобов'язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору. Відсутність компенсації з бюджету не звільняє відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань перед позивачем.
Також відсутність відшкодування за надані населенню послуги з постачання теплової енергії не є підставою для розстрочення виконання рішення у справі про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки товару.
Стаття 127 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість надання розстрочки лише в разі достатнього обґрунтування відповідних обставин. Відповідач не надав переконливих доказів, що свідчать про неможливість негайного виконання зобов'язань.
У відповідності до частини 1 статті 692 ЦК України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі стаття 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частина 1 стаття 612 ЦК України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем здійснено погашення заборгованості за договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01/11-24-1 від 01.10.2024 в розмірі 34 744,00 грн (погашено в повному обсязі) та часткове погашення заборгованості за договором поставки № 1 від 01.10.2024 в розмірі 288 250,00 грн.
Отже, вимога позивача про стягнення залишку суми боргу в розмірі 800 000,00 грн за договором поставки № 1 від 01.10.2024 підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, заявленого у відзиві на позов, слід зазначити наступне.
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» від 29.06.2004 заява № 56849/00, «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).
Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. У справі «Фуклєв проти України» (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у зазначених справах достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Відповідно до частини першої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
За приписами частин третьою - п'ятої статті 331 цього Кодексу підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його.
Розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, саме на відповідача (заявника) в контексті наведених приписів покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду.
Відповідач обґрунтовує необхідність розстрочення рішення важким фінансовим становищем. Також посилається на заборгованість держави перед ним щодо компенсації різниці в тарифах.
Проте ці обставини не впливають на його зобов'язання перед позивачем, оскільки такі виплати регулюються окремими механізмами і не звільняють його від сплати за отримані послуги.
Відповідач стверджує про важкий фінансовий стан, але не надає доказів, які б обґрунтовували необхідність розстрочення виконання рішення.
Фінансова звітність за 2024, додана до відзиву на позов, не підтверджує неможливість виконання рішення суду у 2025 році.
Відповідно до частин 1, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відтак, виходячи з наведеного, відповідач не навів суду переконливих доводів та не надав доказів щодо наявності саме таких виняткових обставин у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, які б тягли за собою необхідність розстрочення виконання рішення суду.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення у цій справі.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 15 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Витрати за надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 904/4387/19.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України гарантовано свободу договору, тобто відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У пункті 4, частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Виходячи зі змісту положень частини 3 статті 27 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої сторонами домовленості.
Відповідно до статті 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Представництво інтересів позивача у справі здійснюється адвокатом Колесніковим В. О. на підставі договору про надання правничої допомоги № 27/03 від 27.03.2024, укладеного адвокатом Колесніковим В. О. та позивачем.
Розмір та порядок оплати правової допомоги визначений та узгоджений сторонами пунктом 4 вказаного договору.
Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Гонорар за надання правничої (правової) допомоги у суді першої інстанції, пов'язаної із взятими адвокатом зобов'язаннями за предметом цього договору, становить 15 000,00 грн.
Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений в договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Оплата виконаних Адвокатом робіт (наданих послуг) здійснюється Клієнтом, на підставі отриманих, згідно з пунктом 4.3., ЗВІТУ та Квитанції, в триденний термін з дня, наступного за днем набрання законної сили судового рішення, яким вирішено питання щодо розподілу судових витрат, шляхом готівкового/безготівкового розрахунку, з одночасним посвідченням у Квитанції особистими підписами: Клієнт (П.І.Б.) та Адвокат (П. І. Б.), кошти сплатив та кошти отримав, відповідно.
В підтвердження отримання правової допомоги, наданої позивачу адвокатом, до матеріалів справи долучено копії звіту про виконані адвокатом роботи (надані послуги) № 01-27/03, квитанцію на оплату виконаних адвокатом робіт на суму 15 000,00 грн та ордер.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 16.04.2020 справа № 727/4597/19, від 14.05.2020 справа №344/7365/16-а, законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Адвокат може видати клієнту складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо).
Матеріалами справи підтверджується, що адвокатом вчинялись дії, перелік яких наведено в звіті № 01-27/03 про виконані адвокатом роботи (надані послуги) позивачу у справі, а у квитанції на оплату виконаних адвокатом робіт.
Ці документи, відповідно до умов укладеного позивачем та його адвокатом договору є підставою для сплати гонорару.
З інформації наявної в Єдиному реєстрі адвокатів України, Колесніков В. О. у 2018 році отримав свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 2357.
Отже, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн, є документально підтвердженими.
Враховуючи характер та обсяг виконаних адвокатом робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про відшкодування зазначених витрат в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Оскільки, провадження у справі в частині стягнення 288 250,00 грн основного боргу закрито у зв'язку з відсутністю предмету спору, судовий збір, сплачений за подання позову в частині стягнення зазначеної суми, який склав 4 232,75 грн, підлягає поверненню з Державного бюджету позивачу, який сплатив вказаний судовий збір.
Решта судового збору в розмірі 12 521,16 підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, статтями 129, 130, 232 - 233, 237 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення 288 250,00 грн основного боргу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» Полтавська область (м. Миргород, вул. Незалежності, 19, 37600, код ЄДРПОУ 38468235) на користь фізичної особи - підприємця Милашенко Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) 800 000,00 грн заборгованості, 15 000,00 грн витрат на правову допомогу та 12 521,16 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути фізичній особі - підприємцю Милашенко Тетяні Миколаївні ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України 4 232,75 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення.
Рішення підписано 22.09.2025 у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
Суддя Дмитро Сірош