65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2734/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Іскра-Монтаж» (65113, м. Одеса, вул. вул. Люстдорфська дорога, буд. 158/3, кв. 32)
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу “Перфект Преторія» (65016, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 62/8а)
про стягнення 421 480, 00 грн
1. Короткий зміст позовних вимог.
10.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “Іскра-Монтаж» (далі - ТОВ “Іскра-Монтаж», позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, сформованим в системі “Електронний суд» (вх. № 2805/25 від 11.07.2025), про стягнення з Обслуговуючого кооперативу “Перфект Преторія» (далі - ОК “Перфект Преторія», відповідач) із врахуванням заяви, сформованої в системі “Електронний суд» 24.07.2025 (вх. № 23403/25 від 24.07.2025), про стягнення заборгованості за договором від 05.10.2022 № 510 у розмірі 421 480, 00 грн, яка складається з: тіла заборгованості в розмірі 320 000, 00 грн (борг за поставку будівельного піску у розмірі 157 500, 00 грн та за поставку щебню у розмірі 162 500, 00 грн), інфляційних нарахувань у розмірі 47 591, 16 грн та 49 101, 99 грн відповідно та 3% річних у розмірі 2 356, 03 грн та 2430, 82 грн.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.
Ухвала суду від 25.07.2025 була доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів 25.07.2025, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного документу.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
3. Позиція учасників справи.
Доводи позивача - ТОВ “Іскра-Монтаж».
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 05.10.2022 № 510 стосовно оплати рахунку за поставку щебеню та будівельного піску на загальну суму 320 000, 00 грн.
Доводи відповідача - ОК “Перфект Преторія».
Відповідач у відзиві, сформованому в системі “Електронний суд» 31.07.2025 (вх. № 24191/25 від 31.07.2025), просив відмовити у позовних вимогах в частині нарахування боргу відповідно до ст. 625 ЦК України, а саме: 3% річних та інфляційних нарахувань. Посилається на п. 8.1. договору поставки, що жодна зі сторін не несе відповідальності, якщо невиконання обов'язків сталося через форс-мажорні обставини, серед яких війна; введення воєнного стану Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022; вказує, що у період дії воєнного стану в Україні відповідно до перехідних положень Цивільного кодексу України позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем); вважає, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; вважає встановленим на підставі документу за № 2024/02.0-7.1, виданого 28.02.2022 Торгово-промисловою палатою України (яка адресувала такий документ всім, кого це стосується), яким остання підтвердила настання форс-мажорної обставини - військової агресії проти України, у зв'язку з чим неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Зазначає, що позивачем не вжито заходів позасудового врегулювання спору. Застосування досудового врегулювання спору є важливим і з точки зору зменшення навантаження на судові органи, і задля підвищення правової культури ведення бізнесу та знаходження взаємоприйнятних способів вирішення спірних питань безпосередніми учасниками спору, і через задекларований шлях України на європейську інтеграцію, де, здебільшого, діє принцип, який зобов'язує сторони спору вживати всі необхідні заходи перед тим, як вони впевняться у безальтернативності й невідворотності передачі спору на розгляд суду.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
05.10.2022 між ТОВ “Іскра-Монтаж» та ОК “Перфект Преторія» був укладений договір від 05.10.2022 поставки № 510 (далі - договір), п. 1.1. якого передбачено, що постачальник зобов'язується у порядку та на умовах, які встановлені договором, передати у власність покупця будівельні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх в порядку та строки і на умовах, які передбачені договором.
У відповідності до п. 1.2. договору найменування, кількість і вартість товару визначаються у рахунках на сплату.
Згідно з п. п. 3.1., 3.2. договору оплата будівельних матеріалів покупцем за цим договором здійснюється у відповідності до виставленого рахунку продавцем, отриманого в момент отримання товару. Покупець оплачує товар у національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 3.4. договору передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити за товар протягом 3-х календарних днів з дня його отримання.
За положеннями п. п. 4.1., 4.2. договору договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Договір діє протягом одного року з моменту його підписання сторонами або до повного виконання сторонами зобов'язань.
Відповідно до п. 5.1. договору при невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань за договором винна сторона несе відповідальність, яка визначена договором та чинним законодавством України.
Згідно з п. 8.1. договору жодна зі сторін не несе відповідальності, якщо невиконання обов'язків за договором сталося через дію обставин непереборної сили: повінь, землетрус, пожежа, інші стихійні лиха, війна, антитерористична операція, технічного збою (нероботи) банківської системи.
Пунктом 8.2. договору передбачено, що сторона, яка не може виконати обов'язки через форс-мажорні обставини має письмово повідомити про це іншу сторону. За вимогою іншої сторони мають бути надана довідка з Торгово-промислової палати. Якщо оплата не відбулася через технічні проблеми з банком - сторона має надати довідку з банку.
Договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений відтисками печаток останніх.
Згідно видаткової накладної № 9 від 05.10.2022 постачальником ТОВ “Іскра-Монтаж» покупцю ОК “Перфект Преторія» на підставі договору був поставлений товар на суму 320 000 грн.
Позивачем виставлено відповідачу рахунок № 2 від 05.10.2022 на загальну суму 320 000 грн.
Вказана видаткова накладна підписана сторонами без зауважень та претензій.
У довідці № 01/07 від 03.07.2025 за підписом директора ТОВ “Іскра-Монтаж» вказано, що станом на 07.07.2025 ОК “Перфект Преторія» вчасно не оплатило рахунок № 2 від 05.10.2022 за поставку щебеню та будівельного піску; внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 439 767, 67 грн, з яких: 320 000 тіло заборгованості, 93 440 грн інфляційні нарахування на суму боргу та 26 327, 67 грн - 3% річних згідно зі ст. 625 ЦК України.
5. Позиція суду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ст. 251 ЦК України).
В силу ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар (пісок будівельний на суму 157 500, 00 грн та щебень на суму 162 200, 00 грн) на загальну суму 320 000, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 9 від 05.10.2022, яка підписана відповідачем без зауважень та заперечень.
Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 2 від 05.10.2022 на загальну суму 320 000, 00 грн.
Однак, відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим розмір основної заборгованості становить 320 000, 00 грн.
Отже, оскільки сторони добровільно, на власний розсуд погодили умови договору, які передбачають порядок розрахунків, то з урахуванням приписів ст. ст. 525, 526 і 629 ЦК України щодо обов'язковості договору та недопустимості односторонньої відмови від зобов'язання, суд зазначає, що у ОК “Перфект Преторія» згідно з п. 3.1 договору виник обов'язок у повному обсязі здійснити оплату отриманого товару загальною вартістю 320 000, 00 грн.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд зазначає, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 320 000, 00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом вищенаведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19 та від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації від боржника.
Подібна за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 904/4593/17, від 13.06.2018 у справі № 912/2708/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі № 757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.
Таким чином, вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Аналогічний висновок викладено і в постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Також суд бере до уваги, що загальною ознакою відповідальності є її компенсаторний характер. Так, заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Так само господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.
Дослідивши та перевіривши здійснені позивачем розрахунки сум 3% річних в розмірі 2356, 03 та в розмірі 2430, 82 грн, що загалом 4786, 85 грн, судом встановлено, що такі розрахунки є вірними, відповідачем не оспорені.
Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 4786, 85 грн.
Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунки інфляційних нарахувань в сумі 47 591, 16 грн та в сумі 49 101, 99 грн, що загалом 96 693, 15 грн, судом встановлено, що такі розрахунки є вірними, відповідачем не оспорені.
Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 96 693, 15 грн.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ “Іскра-Монтаж» цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.
З частин 1, 2 ст. 614 ЦК вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.
Законом № 2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, внесено зміни, зокрема, до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України шляхом доповнення пункту 18 такого змісту:
« 18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку в конкретному зобов'язанні.
Лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону "Про ТПП в Україні").
Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону "Про ТПП в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).
Форс-мажор може впливати на виконання одного договору/зобов'язання і не впливати щодо виконання іншого, залежно від сутності зобов'язання, стану боржника. Висновки про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання містяться у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 14.05.2025 у справі № 910/1759/24.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження погодження сторонами зміни строку виконання робіт; відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифіката ТПП України; відповідачем не конкретизовано, які саме обставини прямо перешкоджали йому фізично чи юридично виконати конкретний обов'язок за договором поставки, укладеним між сторонами 05.10.2022, тобто на дату, коли про обставини введення воєнного стану в Україні відповідачу було відомо і такі обставини не завадили укладанню ним договору з позивачем та взяттям на себе договірних зобов'язань. Отже, відповідач не довів належними та допустимими доказами, що невиконання обов'язків за договором сталося через дію обставин непереборної сили, не виконав свого обов'язку щодо письмового повідомлення іншої сторони про такі форс-мажорні обставини, не додав довідки (сертифікату) Торгово-промислової палати, що таке невиконання договірних зобов'язань є в прямому причинно-наслідковому зв'язку з форс-мажорними обставинами.
Суд звертає увагу скаржника на те, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Отже, нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст. 611 ЦК та ст. 217 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин). Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
У постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 913/869/14 вказано: "Разом із тим ст. 617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст. 625 ЦК України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК). Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що порушення відповідачем умов Договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК України платежів, а наявність обставин непереборної сили за Договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами".
У постанові від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19) щодо обов'язкового досудового врегулювання спору Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
«Статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни або розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини друга - четверта статті 188 цього Кодексу).
З викладеного вбачається, що частинами другою та третьою статті 188 ГК України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частиною четвертою цієї статті визначено, що заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.
Однак наведена норма є матеріально-правовою, а не процесуальною. Отже, передбачена нею процедура не відноситься до випадків обов'язкового досудового врегулювання спору в розумінні частини третьої статті 124 Конституції України.
Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб'єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 ЦК України».
Тобто, обов'язкове досудове врегулювання має бути прямо та чітко встановлено у законі відповідними процесуальними нормами, тоді як відповідачем у відзиві на позовну заяву такого не зазначено.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу “Перфект Преторія» (65016, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 62/8а; ідентифікаційний код юридичної особи: 44417969) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Іскра-Монтаж» (65113, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 158/3, кв. 32; ідентифікаційний код юридичної особи: 43540496) основний борг в розмірі 320 000, 00 грн (триста двадцять тисяч гривень), інфляційні втрати у розмірі 96 693, 15 грн (дев'яносто шість тисяч шістсот дев'яносто три гривні, п'ятнадцять копійок), три проценти річних у розмірі 4786, 85 грн (чотири тисячі сімсот вісімдесят шість гривень, вісімдесят п'ять копійок) та судовий збір в розмірі 6596, 52 грн (шість тисяч п'ятсот дев'яносто шість гривень, п'ятдесят дві копійки).
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.О. Мусієнко