65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2173/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (вул. Косовська, 2-Д, м. Одеса, 65022)
до відповідача: фізичної особи Мирковіча Михайла Вікторовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 32630,22 грн,
Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1 , в якій, з урахуванням поданої заяви про усунення недоліків позовної заяви (а.с. 54-59, т.1), просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 32630,22 грн, з яких: основний борг в сумі 17972,90 грн; пеня в сумі 1194,45 грн; інфляційні втрати в сумі 11254,78 грн; 3% річних в сумі 2208,09 грн.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов договорів на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі від 08.05.2020 № УТ-405/20 та від 08.05.2020 № ВМ-44/20 в частині внесення у повному обсязі та у визначені договорами строки плати за користування місцями під розташування елементів вуличної торгівлі.
02.07.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 68-70, т.1), в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.
У відповіді на відзив (а.с. 71-77, т.1) позивач заперечив щодо доводів відповідача, звернувши увагу, що умовами укладених між сторонами договір строк позовної давності збільшений до 4 років. При цьому, позивач вважає, що у спірних правовідносинах сторін має місце переривання строку позовної давності, оскільки позивач, до подання позову, направляв відповідачу претензії, а також звертався до суду із заявою про видачу судового наказу. Також позивач зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує обставину наявності заборгованості, факту укладення договорів, вказуючи, що остання оплата ним була здійснена у жовтні 2020 року.
04.09.2025 позивачем були подані додаткові пояснення щодо відзиву відповідача (а.с. 82-88, т.1), в яких останній наголосив, що за час дії договорів відповідачем не було здійснено жодної оплати, при цьому, як вказує позивач, наголошуючи на здійсненні останньої оплати у вересні 2020 року, відповідач не надав суду підтверджуючих доказів щодо цього. З урахуванням вказаного позивач навів помісячний розрахунок суми боргу за спірний період та додатково зазначив, що у зв'язку з введеним на території України карантином, за договором від 08.05.2020 № УТ-44/20 у 2021 році здійснювались часткові перерахування, адже місцевою владою приймались рішення про часткові зняття нарахувань за деякими видами підприємницької діяльності, яка велась на території міста в тимчасових спорудах та елементах вуличної торгівлі. Також позивач пояснив, що оскільки за травень 2020 року за договорами не здійснювались нарахування, штрафні санкції нараховувались по зобов'язанням з червня 2020 року.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.06.2025 позовну заяву Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків.
Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 23.06.2025 позовну заяву Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2173/25; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи
06.05.2020 відповідачем через Центр надання адміністративних послуг Одеської міської ради було подано заяву до Управління споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про укладення договору на право тимчасового користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі, за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон (а.с. 15, т. 1).
08.05.2020 між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (далі - уповноважений орган) та Фізичною особою-підприємцем Мирковічем Михайлом Вікторовичем (далі - користувач) був укладений договір на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі № ВМ-44/20 (а.с. 15-зворотна сторінка-16, т.1), згідно з п. 2.1. якого уповноважений орган надає користувачу право за плату тимчасово використовувати місце під розташування елементу вуличної торгівлі (далі за текстом - елемент торгівлі), площею 30,00 кв.м., за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон (згідно прив'язки до місцевості), на територіях, які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси або інших об'єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.
Відповідно до п. 2.2., 2.3. договору підставою для розміщення елементу торгівлі в межах м. Одеси за цим договором є лист-рішення (позитивна відповідь з печаткою відповідної районної адміністрації Одеської міської ради та підписом її керівника (уповноваженої особи) щодо можливості розмістити елемент торгівлі за заявленою адресою. Лист-рішення є невід'ємною частиною цього договору.
За змістом п. 5.1., 5.2., 5.3. договору плата за цим договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього договору. Користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вносить плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на зазначений у цьому договорі банківський рахунок. У разі нерозміщення елементу торгівлі через зміну містобудівної ситуації, здійснення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування елементу торгівлі, плата не нараховується, про що користувач завчасно повідомляє уповноважений орган. При цьому витрати, пов'язані з демонтажем та встановленням елементу торгівлі, здійснюються за рахунок користувача.
Згідно з п. 6.2. договору у випадку прострочення платежів, передбачених п. 5.1., 5.2. цього договору, користувач сплачує пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Пунктом 6.4. договору передбачено, що позовна давність щодо стягнення плати за цим договором та пені, передбачених п. 5,1., 6.1. договору, встановлюється строком в 4 (чотири) роки.
Відповідно до п. 8.1., 8.3. договору він набирає чинності з моменту його укладення і діє з 06.05.2020 по 06.05.2021.
Згідно з п. 8.3. договору останній достроково припиняє свою дію: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду; у випадку припинення однієї із сторін без правонаступництва або смерті фізичної особи; у випадку розірвання договору уповноваженим органом в односторонньому порядку.
Умовами п. 9.1. визначено, що сторони у тижневий термін листом (у разі, якщо це юридична особа) повинні письмово повідомити одна одну про зміну свого найменування, місцезнаходження, платіжні реквізити, систему оподаткування або реорганізацію. У разі, якщо користувач є фізичною особою, він зобов'язаний у той же термін повідомити про зміну адреси (реєстрації), прізвища (паспортних даних).
Додатком № 1 до договору № ВМ-44/20 (а.с. 16-зворотна сторінка, т.1) є фотофіксація місця розташування елементу торгівлі з прив'язкою до місцевості, з урахуванням листа-рішення від 21.04.2020 № 01-11-1/440/1вих. Додатком № 2 до договору погоджений розмір плати за тимчасове користування місцем для розташування елементу вуличної торгівлі (а.с. 17, т.1) - 900,00 грн за місяць.
Як пояснює позивач, за весь строк дії договору відповідач жодного разу не вносив плату за договором, а на підтвердження іншого матеріали справи доказів не містять. У зв'язку з тим, що відповідач допустив порушення умов договору, позивач в межах цієї справи нарахував та заявив до стягнення з відповідача борг по вказаному договору в сумі 8570,32 грн. Відповідно до детального розрахунку позивача (а.с. 87-зворотна сторінка, т.1), по вказаному договору початком нарахування є червень 2020 року, плата нараховувалась позивачем у розмірі 900,00 грн, окрім наступних місяців: у січні 2021 - у розмірі 377,42 грн; у березні 2021 року - у розмірі 638,71 грн; у квітні 2021 року - у розмірі 180,00 грн; у травні 2021 року - 174,19 грн. Також, за цим договором позивач нарахував за прострочення внесення плати (а.с. 18-29, т.1) пеню в сумі 562,80 грн (по кожному місяцю окремо в межах шести місяців та загального періоду з 28.06.2020 по 28.11.2021), інфляційні втрати в сумі 5412,76 грн (по кожному місяцю окремо в межах загального періоду з липня 2020 року по листопад 2024 року) та 3% річних в сумі 1060,15 грн (по кожному місяцю окремо в межах загального періоду з 28.06.2020 по 24.12.2024).
Аналогічний за змістом договір між позивачем та відповідачем на підставі заяви останнього (а.с. 30, т.1) був укладений 08.05.2020 за № УТ-405/20 (а.с. 30-зворотна сторінка-31, т.1) строком дії з 06.05.2020 по 06.05.2021 щодо надання відповідачу права за плату тимчасово використовувати місце під розташування елементу вуличної торгівлі, площею 8,00 кв.м., за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон. Додатком № 1 до договору № УТ-405/20 (а.с. 31-зворотна сторінка, т.1) є фотофіксація місця розташування елементу торгівлі з прив'язкою до місцевості, з урахуванням листа-рішення від 14.04.2020 № 01-11/1/441/1вих. Додатком № 2 до договору погоджений розмір плати за тимчасове користування місцем для розташування елементу вуличної торгівлі (а.с. 32, т.1) - 840,00 грн за місяць.
Як пояснює позивач, за весь строк дії договору № УТ-405/20 відповідач жодного разу не вносив плату за договором, а на підтвердження іншого матеріали справи доказів не містять. У зв'язку з тим, що відповідач допустив порушення умов договору, позивач в межах цієї справи нарахував та заявив до стягнення з відповідача борг по вказаному договору в сумі 9402,58 грн. Відповідно до детального розрахунку позивача (а.с. 87-зворотна сторінка, т.1), по вказаному договору початком нарахування є червень 2020 року, плата нараховувалась позивачем у розмірі 840,00 грн, а у травні 2021 року - у розмірі 162,58 грн. Також, за цим договором позивач нарахував за прострочення внесення плати (а.с. 33-44, т.1) пеню в сумі 631,65 грн (по кожному місяцю окремо в межах шести місяців та загального періоду з 28.06.2020 по 28.11.2021), інфляційні втрати в сумі 5842,02 грн (по кожному місяцю окремо в межах загального періоду з липня 2020 року по листопад 2024 року) та 3% річних в сумі 1147,94 грн (по кожному місяцю окремо в межах загального періоду з 28.06.2020 по 24.12.2024).
Відповідачем суду контррозрахунок не подано.
01.09.2020 до Реєстру був внесений запис про припинення відповідачем підприємницької діяльності, при цьому в матеріалах справи відсутні докази щодо дострокового припинення укладених між сторонами договорів.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом ч. 1, 2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 1 статті 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Згідно з п. 12, 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 19 грудня 2020 р. на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України» введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває по даний час.
Згідно з Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX (набрання чинності з 04.09.2025) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено.
Відповідно до з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За умовами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позиція суду
Як встановлено судом, між сторонами у справі виникли договірні правовідносини, за умовами яких позивач надав відповідачу право за погоджену сторонами плату тимчасово використовувати місця під розташування елементів вуличної торгівлі на територіях, які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси або інших об'єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.
Судом встановлено, що відповідач власні зобов'язання за укладеними між сторонами договорами належним чином не виконував, у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість за договором від 08.05.2020 № ВМ-44/20 в сумі 8570,32 грн та за договором від 08.05.2020 № УТ-405/20 в сумі 9402,58 грн, а отже позов позивача в цій частині позовних вимог належить задовольнити.
У зв'язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати цих коштів суперечить вищевказаним нормам права та умовам договору, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача пеню, 3% та інфляційні нарахування, розрахунки яких судом перевірено та встановлено їх обґрунтованість.
Водночас, вирішуючи питання щодо заяви відповідача про застосування до вимог позивача суд зазначає, що відповідно до змісту з п.12, 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України загальний строк позовної давності, визначений ЦК України, був продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (з 12.03.2020 по до 30.06.2023), а також зупинений на час дії в Україні воєнного стану (введений з 24.02.2022) до 04.09.2025. За таких обставин, враховуючи, що у цій справі прострочення виконання зобов'язань позивача мало місце з 28.06.2020, а нарахування позивачем здійснено до 24.12.2024, відповідно, строк позовної давності для звернення позивача до суду не пропущений.
Між цим, суд також враховує, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, з аналізу змісту ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст. 202-208 ГК України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" зробила висновок, що у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. При цьому у договорі сторони також не передбачили підстав для припинення дії договору, у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності відповідачем.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради до фізичної особи Мирковіча Михайла Вікторовича слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 17972,90 грн, пеню в сумі 1194,45 грн, інфляційні втрати в сумі 11254,78 грн та 3% річних в сумі 2208,09 грн.
Розподіл судових витрат
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом ч.1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, приймаючи до уваги задоволення позовних вимог позивача, а також те, що позов позивачем поданий в електронній формі через систему «Електронний суд», судовий збір з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст. 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи Мирковіча Михайла Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (вул. Косовська, 2-Д, м. Одеса, 65074, код ЄДРПОУ 25830731) борг в сумі 17972 грн 90 коп, пеню в сумі 1194 грн 45 коп, інфляційні втрати в сумі 11254 грн 78 коп, 3% річних в сумі 2208 грн 09 коп та судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 23 вересня 2025 р.
Суддя Д.О. Бездоля