65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"22" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3548/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О., розглянувши заяву Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» за вх. № 4-1464/25 від 19.09.2025 про забезпечення позову у справі № 916/3548/25
за позовом: Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» (вул. Генерала Алмазова, 4-А, м. Київ, 01011) за вх. № 3838/25 від 11.09.2025
до відповідачів: 1) Фізичної особи-підприємця Спічака Андрія Станіславовича ( АДРЕСА_1 ) та 2) фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 )
про стягнення 576173,46 грн,
Акціонерне товариство “Райффайзен Банк» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Спічака Андрія Станіславовича та фізичної особи ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів грошові кошти у розмірі 576173,46 грн, з яких: заборгованість за кредитом в сумі 576173,40 грн (у т.ч. прострочена - 185198,54 грн); заборгованість за відсотками в сумі 0,06 грн (у т.ч. прострочена - 0,06 грн).
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем-1 умов укладеного з позивачем кредитного договору від 23.11.2021 № 011/87071/01302355, за виконання якого перед банком поручився відповідач-2, уклавши з позивачем договір поруки від 23.11.2021 № 155524/87071/328351.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.09.2025 позовну заяву Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3548/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
19.09.2025 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить суд:
1) накласти арешт на нерухоме майно, належне на праві приватної власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), а саме:
- частину нежитлових будівель, загальною площею 390,9 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_3 (опис об'єкта - столярний цех, сарай, огорожа);
- житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, загальною площею 146,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;
- квартиру, загальною площею 78,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;
2) накласти арешт на нерухоме майно, належне на праві приватної власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), а саме:
- житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, загальною площею 146,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;
- квартиру, загальною площею 78,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;
- квартиру, площею 28,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .
Необхідність накладення арешту на вищевказане майно заявник обґрунтовує тим, що наразі банком пред'явлені до відповідачів майнові вимоги про солідарне стягнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором, натомість відповідачі ухиляються від погашення боргу, в тому числі після пред'явлення банком претензій, а тому існує ймовірність, що в подальшому може відбутись відчуження належного боржникам майна, без належного виконання зобов'язань щодо сплати боргу перед банком.
Ухвалою суду від 19.09.2025 судом було викликано Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» в порядку ч. 3 ст. 140 ГПК України для надання додаткових пояснень/доказів щодо заяви про забезпечення позову та зобов'язано з'явитись до суду 22 вересня 2025 року о 16:30. Вказаною ухвалою суд також запропонував позивачу надати пояснення/докази: щодо заходів забезпечення позову, про вжиття яких заявлено заявником, зокрема, накладення арешту виключно на нерухоме майно відповідачів, з урахування предмету позову - стягнення коштів; щодо обставин укладення чи не укладення між сторонами правочинів про передачу банку у заставу майна відповідачів в рахунок забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за кредитним договором.
22.09.2025 від представника ФОП Спічака А.С. до суду надійшли письмові пояснення, згідно з якими відповідач-1 заперечує щодо заяви позивача про забезпечення позову та просить суд відмовити банку у її задоволенні з таких підстав: не може бути підставою для забезпечення позову доводи заявника про ухилення відповідачів від виконання кредитних зобов'язань, оскільки ці доводи не є достовірно встановленими фактами, вони потребують дослідження, перевірки та оцінки під час розгляду позовної заяви, а не заяви про забезпечення позову; матеріали справи не містять відомостей щодо перебування майна, на яке заявник просить накласти арешт, під обтяженням, а також заявником не подано відомостей щодо оцінки такого майна; майно відповідачів не є предметом спору у даній справі, адже банк заявив вимогу до відповідачів лише про стягнення грошових коштів; заявником не надано доказів щодо вчинення відповідачами будь-яких дій, спрямованих на відчуження належного їм нерухомого майна (реалізація таких чи вчинення підготовчих дій до їх реалізації, укладення договорів поруки чи застави тощо); очевидним є те, що шість об'єктів нерухомості, на які заявник просить суд накласти арешт, мають явно вищу грошову цінність ніж грошові вимоги банку; відповідач-1 зауважує, що до початку повномасштабного вторгнення та окупації м. Херсона він належним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим самим заявником, в цей же час, порушення графіку платежів виникло саме внаслідок настання форс-мажорних обставин (збройної агресії РФ проти України), а не через недобросовісну поведінку відповідачів.
22.09.2025 від АТ “Райффайзен Банк» до суду надійшло клопотання, в якому банк просить суд розглянути заяву про забезпечення позову за відсутності представника останнього та задовольнити її у повному обсязі. При цьому позивач додатково повідомив суду, що між сторонами не укладались правочину щодо передачі будь-якого майна відповідачів у заставу в рахунок забезпечення виконання ним зобов'язань за кредитним договором.
Для вчинення окремої процесуальної дії представник позивача 22 вересня 2025 року о 16:30 до суду не з'явився.
Отже, розглянувши заяву Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» за вх. № 2-1464 від 19.09.2025 про забезпечення позову, суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
Так, виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Отже, саме забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні, у разі задоволення / часткового задоволення позову судом.
Між цим, згідно з усталеною практикою Верховного Суду при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, а оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Також, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Так, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При цьому суд наголошує, що умовою застосування заходів забезпечення позову з урахуванням предмету позову може бути достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Водночас достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Суд враховує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів держави, юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового акту. Водночас, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову та особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Так, згідно зі ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У цій справі позивач необхідність вжиття заходу забезпечення позову тим, що відповідачі ухиляються від погашення боргу, в тому числі після пред'явлення банком претензій, а тому існує ймовірність, що в подальшому може відбутись відчуження належного боржникам майна, без належного виконання зобов'язань щодо сплати боргу перед банком. З урахуванням вказаного заявник наголошує, що накладення арешту на майно відповідачів буде гарантією виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог банку щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
Суд зазначає, що обставини щодо наявності/відсутності обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд встановлює під час ухвалення рішення по суті спору, разом цим, матеріали заяви про забезпечення позову та позовної заяви містять відповідні обґрунтування, на підтвердження яких надано докази та які суд має оцінити, вирішуючи питання про наявність / відсутність підстав саме для вжиття заходів забезпечення позову.
Так, з поданих заявником доказів вбачається, що 23.11.2021 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (кредитор) та Фізичною особою підприємцем Спічаком Андрієм Станіславовичем (позичальник) був укладений кредитний договір № 011/87071/01302355 (а.с. 97-105, т.1), що не заперечено відповідачем-1 у поданих до суду письмових поясненнях. Згідно з цим договором банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 550000,00 грн, а позичальник зобов'язався використати кредит за призначенням, повернути кредитну суму, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання за цим договором. Кінцевий термін повернення кредиту - 23.11.2024. Також, 23.11.2021 між банком та фізичною особою ОСОБА_1 (поручитель) був укладений договір поруки № 155524/87071/328351 (а.с. 107-109, т.1), відповідно до умов якого ОСОБА_1 поручилась перед банком за виконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором від 23.11.2021 № 011/87071/01302355 у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, щодо сплати основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов'язань у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені основним договором.
Згідно з даними доданого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості по договору від 23.11.2021 № 011/87071/01302355, станом на 31.07.2025, за відповідачем-1 рахується заборгованість по кредиту в сумі 576173,40 грн, з яких прострочена заборгованість по кредиту в сумі 185198,54 грн та заборгованість по відсоткам в сумі 0,06 грн.
Як повідомив суду позивач, надавши відповідні докази (а.с. 112-116, т.1), на електронні адреси відповідачів 31.07.2025 банк направив вимоги про погашення протягом 30 календарних днів з дати їх направлення заборгованості за кредитним договором, яка за розрахунком банку становить 576173,40 грн. У зв'язку з тим, що відповідачі не задовольнили вимог банку, останній звернувся до суду з позовом про стягнення вищевказаної заборгованості та з метою забезпечення виконання рішення суду, у разі задоволення майбутнього позову позивача, останній звернувся до суду із заявою, в якій просить суд накласти арешт на нерухоме майно відповідачів.
Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 27.08.2025 (а.с. 173-175, т.1), які подані до суду позивачем, фізичній особі ОСОБА_2 належить:
- на праві спільної часткової власності (1/2) право власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2507052065100) - нежитлові будівлі, загальною площею 390,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ;
- на праві спільної часткової власності (1/2) право власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 659598265101) - житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, загальною площею 146,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 ;
- на праві спільної часткової власності (1/2) право власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 5753903) - квартира, загальною площею 78,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5 .
За даними Реєстру (а.с. 170-172, т.1), фізичній особі ОСОБА_1 належить:
- на праві власності об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2449144665101) - квартира, загальною площею 28,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_6 ;
- на праві спільної часткової власності (1/2) право власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 659598265101) - житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, загальною площею 146,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 ;
- на праві спільної часткової власності (1/2) право власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 5753903) - квартира, загальною площею 78,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5 .
Так, при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує, зокрема, висновки Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, які зводяться до того, що: “У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 23238 041,19 грн, доцільно було накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.».
Крім цього, в іншій постанові від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 Верховний Суд звернув увагу на те, що за обставин звернення із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Отже, саме відповідач має можливість повно доводити наведені обставини, зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках, зазначити про наявність у нього на рахунках достатньої кількості грошових коштів, про наявність майна тощо, що може свідчити про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду про задоволення позову в разі невжиття заходів забезпечення позову.
Як зазначалось вище, у цій справі позивачем заявлені майнові вимоги до відповідачів про стягнення грошових коштів, натомість позивачем у заяві про забезпечення позову не заявлено про накладення арешту на грошові кошти відповідачів, натомість заявлено про накладення арешту на індивідуально визначене майно відповідачів, яке не є предметом спору. В цей же час суд враховує, що відповідач-1, подавши суду письмові заперечення щодо заяви позивача, не подав суду доказів того, що коштів на його рахунках достатньо для розрахунку з позивачем, у разі задоволення/часткового задоволення позову судом. Не подано таких доказів і відповідачем-2. За цих обставин суд виснує, що відповідачами не доведено обставин недоцільності вжиття заходів забезпечення, про які просить у суду позивач, а саме у виді накладення арешту на нерухоме майно.
Отже, оскільки виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення/часткового задоволення позову, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матимуть відповідачі необхідну суму грошових коштів чи майна, на яке можливо накласти стягнення, суд вважає, що позивач обґрунтував свої припущення про наявність підстав вважати, що нерухоме майно, які належать відповідачам на момент пред'явлення позову до них, можуть бути відчужені відповідачами на інші цілі, зокрема, з урахуванням висновків Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
Водночас, як зазначалось судом, з метою забезпечення виконання у майбутньому судового рішення у цій справі позивач у поданій суду заяві просить суд накласти арешт на індивідуально визначене майно відповідачів за вказаним у заяві переліком. В цей же час, ані позивачем, ані відповідачами не надано до суду доказів на підтвердження вартості вищевказаного майна відповідачів.
За таких обставин, враховуючи необхідність дотримання принципу співмірності заявлених позовних вимог банку із заходами забезпечення позову, які мають гарантувати виконання судового рішення у цій справі, суд вважає доцільним накласти арешт на нерухоме майно відповідача-1, як сторони основного спірного зобов'язання, в межах ціни позову у цій справі та без вказання переліку конкретного майна, вартість якого буде визначатись виконавцем при виконанні цієї ухвали суду для забезпечення вимог позивача саме в сумі ціни позову - 576173,46 грн.
При цьому суд вважає, що позивачем не доведена необхідність накладення арешту на нерухоме майно відповідача-2, враховуючи ціну позову, яка становить 576173,46 грн, а також наявність у власності відповідача-1 нерухомого майна, вказаного вище.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що заяву Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» за вх. № 4-1464/25 від 19.09.2025 про забезпечення позову у справі № 916/3548/25 слід задовольнити частково, а саме вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності Фізичній особі-підприємцю Спічаку Андрію Станіславовичу, на суму в межах ціни позову - 576173 грн 46 коп.
Положеннями ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
При цьому, оскільки за змістом норми статті 141 ГПК України пред'явлення особі, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, вимог забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), є правом, а не обов'язком господарського суду, а в матеріалах справи наразі відсутні докази того, що такі збитки можуть бути понесені відповідачем, суд не знайшов підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення позову у цій ухвалі. В цей же час суд роз'яснює, що відповідач не позбавлений права звернутись з відповідним клопотанням до суду окремо, з наведенням відповідних обґрунтувань та поданням підтверджуючих доказів.
Керуючись ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» за вх. № 4-1464/25 від 19.09.2025 про забезпечення позову у справі № 916/3548/25 - задовольнити частково.
2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 916/3548/25 шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності Фізичній особі-підприємцю Спічаку Андрію Станіславовичу ( АДРЕСА_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на суму в межах ціни позову - 576173 грн 46 коп.
Строк дії заходів забезпечення позову визначений статтею 145 ГПК України.
Стягувачем за ухвалою є: Акціонерне товариство “Райффайзен Банк» (вул. Генерала Алмазова, 4-А, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 14305909)
Боржником за ухвалою є: Фізична особа-підприємець Спічак Андрій Станіславович ( АДРЕСА_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
Ухвала набирає законної сили 22.09.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання у строки, встановлені Законом України “Про виконавче провадження».
Суддя Бездоля Дмитро Олександрович