65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"22" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2529/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглянувши заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" від 12.09.2025р. за вх.№2-1427/25 про ухвалення додаткового рішення по справі №916/2529/25
за позовом Акціонерного товариства “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (65031, м. Одеса, вул. Миколи Бродського, 28Б, код ЄДРПОУ 00131713)
до відповідача Державного підприємства “Одеський науково-дослідний інститут телевізійної техніки» (65028, м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 132, код ЄДРПОУ 13884845)
про стягнення 181 418,37грн.
Рішенням господарського суду від 09.09.2025р. позов Акціонерного товариства “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» до Державного підприємства “Одеський науково-дослідний інститут телевізійної техніки» про стягнення 181 418,37грн. було задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства “Одеський науково-дослідний інститут телевізійної техніки» на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» заборгованість за надані послуги з розподілу електричної енергії в сумі 167 213 грн. 63коп., заборгованість за надані послуги внаслідок перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 1 866 грн. 76коп., 3% річних за послуги з розподілу в сумі 2 528 грн. 82коп., 3 % річних за послуги з перетікання реактивної електроенергії в розмірі 79 грн. 49коп., інфляційних втрат за послуги з розподілу в сумі 9 397 грн. 34коп., інфляційних втрат за послуги з перетікання реактивної електроенергії в розмірі 332грн. 33коп. та судовий збір в сумі 2 422грн. 40коп.
12.09.2025р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява від Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про прийняття додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000грн.
Згідно ч.3, 4 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про таке:
Згідно зі ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
З огляду на предмет договору про надання правової допомоги, об'єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, зокрема, у зв'язку із вирішенням спору в суді.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як встановлено судом, 22.01.2024р. між Акціонерним товариством "ДТЕК Одеські Електромережі" (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Перший Радник" (Виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги № 7074-ООЕ відповідно до 1.1. якого в рамках даного договору виконавець зобов'язується надавати клієнтові правову допомогу (надалі - послуги) за окремими письмовими або усними дорученнями останнього.
Згідно з п.1.2. договору для цілей цього договору видами правової допомоги, що може надаватись виконавцем є зокрема, але не виключно: надання консультацій і роз'яснень клієнту з правових питань, збір доказів по судовій справі, визначення засобів доказування, ??представництво в суді, ознайомлення з матеріалами судової справи, складання процесуальних та інших документів правового характеру (позовів, відзивів, заперечень, пояснень, заяв, клопотань, скарг, запитів, звернень тощо). Інші види правової допомоги, що не передбачені цим договором, однак є необхідними для його виконання та захисту інтересів клієнта.
Пунктом 1.3. договору сторони узгодили, що зміст, обсяг, вартість послуг, номер судової справи, в межах якої надається правова допомога, та судова інстанція відображається сторонами в акті наданих послуг.
Відповідно до п.1.4. договору клієнт надає виконавцю право, а виконавець приймає на себе обов'язки здійснювати всі дії від імені та в інтересах клієнта в процесі кримінального, цивільного, адміністративного та господарського судочинства, виконавчого провадження, під час досудового слідства та у відносинах з органами державної виконавчої влади.
Згідно з п.3.1. договору приймання-передача послуг за цим договором здійснюється сторонами за актами наданих послуг, що є підтвердженням надання правової допомоги за цим договором.
Пунктом 3.2. договору визначено, що акт наданих послуг складається та підписується виконавцем за результатом надання послуг. Такий акт наданих послуг невідкладно (в день його складання) направляється виконавцем клієнту.
Відповідно до п.3.3. договору, враховуючи складність справи, значення справи для клієнта, часу, витраченого адвокатом на надання послуг, сторони відображають в акті наданих послуг опис наданих послуг та їх загальну вартість (розмір гонорару).
З п.3.4. договору вбачається, що клієнт зобов'язаний протягом 1 (одного) календарного дня з моменту отримання акту наданих послуг прийняти надані виконавцем за цим договором послуги шляхом підписання отриманого акту наданих послуг або направити клієнту мотивовану відмову від приймання наданих послуг у разі невідповідності наданих послуг умовами цього договору з переліком виявлених недоліків і строком їх усунення.
Згідно з п.3.5. договору акти приймання-передачі наданих послуг можуть бути оформлені сторонами у вигляді електронного документу з обов'язковим накладенням кваліфікованого електронного підпису повноважного представника сторони.
Відповідно до п.4.2. договору розмір гонорару, який має сплатити клієнт, визначається згідно з актом наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правова допомога. Розмір гонорару може бути змінено за взаємною домовленістю сторін.
Згідно з п.4.3. договору вартість наданих послуг (розмір гонорару) у кожній судовій справі може визначатись погодинно або у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.4.6. договору оплата наданих послуг з правової допомоги та компенсація витрат здійснюється клієнтом за фактом їх надання (понесення) на підставі погоджених та підписаних сторонами актів наданих послуг впродовж 30 календарних днів, з моменту фактичного виконання рішення суду, у межах суми стягнутої на користь виконавця.
Пунктом 5.1. договору визначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до “ 31» грудня 2024 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
З п.8.11. договору вбачається, що зміни до договору вносяться шляхом підписання додаткових угод за взаємною згодою сторін, окрім випадків передбачених договором і чиним законодавством.
01.10.2024р. між Акціонерним товариством "ДТЕК Одеські Електромережі" (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Перший Радник" (Виконавець) було укладено додаткову угоду №7074-ООЕ/1 до Договору про надання юридичних послуг №7074-ООЕ від 22.01.2024 р., згідно якої сторони, серед іншого, вирішили внести зміни в п.5.1договору та викласти його в наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до “ 31» грудня 2025 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.»
Представником позивача на підтвердження факту надання послуг надано до суду акт надання послуг №52-ОЕМ від 11.09.2025 р. до договору про надання правової допомоги №7074-ОЕМ від 22.01.2024 р., згідно з яким на замовлення клієнта виконавцем у період з 07.06.2025 року по 09.09.2025 року надано професійну правничу допомогу в рамках судової справи №916/2529/25, яка розглядається Господарським судом Одеської області за позовом АТ "ДТЕК Одеські Електромережі" до Державного підприємства “Одеський науково-дослідний інститут телевізійної техніки» про стягнення 181 418,37грн.
Згідно з додатком 1 до цього акту, правова допомога включала:
- вивчення нормативно - правового регулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики з подібних спорів (1 година);
- розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта, підготовка та систематизація доказової бази (2 години);
- підготовка та подання процесуальних та інших документів правового характеру (позовна заява, інші заяви, клопотання), загальний моніторинг справи на сайтах, в реєстрі, в підсистемах “Електронний суд» (7 годин).
Загальна сума наданих послуг згідно з актом з урахуванням ПДВ складає 12 000 грн.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу; 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України» (пункт 95), від 26.02.2015 у справі “Двойних проти України» (пункт 80), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема, зазначивши, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Дослідивши заяву позивача про розподіл судових витрат, проаналізувавши акт надання послуг №52-ОЕМ від 11.09.2025 з додаток №1 до нього, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, господарський суд з урахуванням критерію реальності, дійсності, необхідності, розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн., є необґрунтованими.
Так суд вказує, що вказані в пунктах 1, 2 акту послуги із вивчення нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, аналізу судової практики з подібних спорів та розробки загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта, підготовки та систематизації доказової бази охоплюються послугами та діями, зазначеними в п.3 вказаного акту щодо підготовки та подання процесуальних та інших документів правового характеру. Вказані послуги є одним безперервним процесом під час надання правової допомоги.
При цьому суд враховує, що жодних інших заяв, клопотань, крім позовної заяви, позивачем подано не було. Оскільки відзиву відповідачем також не подавалося, у позивача не було необхідності для подання такої заяви по суті справи як відповіді на відзив.
Крім того, щодо послуги із загального моніторингу справи на сайтах, в реєстрі, в підсистемах “Електронний суд», суд вказує, що вказані послуги не відповідають критерію необхідності і неминучості, з огляду також на розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, розглянувши заяву представника позивача про розподіл судових витрат, оцінивши додані до заяви докази, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням принципу справедливості, верховенства права та встановлення, що розмір гонорару, визначений позивачем та його адвокатом щодо деяких послуг, є завищеним щодо відповідача, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з відповідача на користь позивача 6 000грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 129, 244, 254-255 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Заяву Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі» від 12.09.2025р. за вх. №2-1427/25 про ухвалення додаткового рішення по справі №916/2529/25 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Одеський науково-дослідний інститут телевізійної техніки» (65028, м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 132, код ЄДРПОУ 13884845) на користь Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі» (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28Б, код ЄДРПОУ 00131713) витрати на правову допомогу в сумі 6 000 (шість тисяч)грн.
3. В іншій частині - відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повне додаткове рішення складено 22.09.2025р.
Суддя К.Ф. Погребна