про забезпечення позову
22 вересня 2025 року Справа № 915/1159/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши матеріали заяви (вх. № 13270/25 від 18.09.2025) про вжиття заходів забезпечення позову по справі
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача Врадіївської селищної ради, вул. Незалежності, 91, смт. Врадіївка, Первомайський район, Миколаївська обл. (код ЄДРПОУ 04376699)
про визнання недійсним та скасування рішення; визнання договору оренди укладеним на новий строк
без повідомлення (виклику) учасників
1. Предмет та підстави позову.
До Господарського суду Миколаївської області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до відповідача Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, в якій просить суд:
1. Визнати недійсним та скасувати рішення Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області від 26.06.2025 року № 38 “Про включення земельної ділянки до Переліку земельних ділянок, право оренди яких підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) та проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки комунальної власності для ведення фермерського господарства».
2. Визнати укладеним договір оренди землі від 26.04.2018 року між Врадіївською селищною радою Первомайського району Миколаївської області (код ЄДРПОУ 37992032) та Громадянином України ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на новий строк, зареєстрований приватним нотаріусом Демченко Т.М. Врадіївського районного нотаріального округу, Миколаївської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.05.2018 року за номером 26107024, на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності загальною площею 19,00 га кадастровий номер 4822383600:02:000:0521, розташованої на території Врадіївської територіальної громади Первомайського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, в редакції, зазначеній в позовній заяві.
Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
Підставою позову зазначено наступні обставини.
26.04.2018 між ОСОБА_1 та Врадіївською селищною радою Первомайського району Миколаївської області укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 19,00 га кадастровий номер 4822383600:02:000:0521, розташованої на території Врадіївської територіальної громади Первомайського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства строком на 7 років. Договір оренди було зареєстровано 10.05.2018 року за номером 26107024.
Позивач використовує зазначену земельну ділянку для ведення фермерського господарства (позивач є засновником ФГ “Михальченко М.В.»); своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату за землю; більше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця (відповідача) про свої наміри продовжити дію договору оренди на новий строк, скориставшись своїм переважним правом орендаря. В свою чергу, відповідач в порушення норм ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не розглянув лист-повідомлення позивача (орендаря) в місячний строк та своєчасно не повідомив позивача (орендаря) про прийняте рішення.
Враховуючи факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, в тому числі щодо сплати орендної плати; дотримання позивачем строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк; не надіслання орендодавцем у встановлений законом строк відмови в поновленні договору на новий строк; продовження користування земельною ділянкою, позивач на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" зазначає про наявність підстав для поновлення договору оренди землі на тих самих умовах та строк.
Позивач зазначає, що 26.06.2025 відповідачем було прийняте рішення № 38 “Про включення земельної ділянки до Переліку земельних ділянок, право оренди яких підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) та проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки комунальної власності для ведення фермерського господарства», згідно з яким земельна ділянка площею 19,00 га з кадастровим номером 4822383600:02:000:0521 включена до Переліку земельних ділянок, право оренди яких підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).
Позивач зазначає, що прийняттям оскаржуваного рішення відповідач по суті незаконно припинив переважне право позивача на укладення договору оренди на новий строк відповідно вимог чинного законодавства, що суперечить приписам земельного законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 13, 14, 19 Конституції України, ст. 2, 16, 21, 169, 172, 373, 764, 777 ЦК України, ст. 3, 116, 122, 124, 126-1 ЗК України, ст. 4, 13, 33 Закону України “Про оренду землі», судовою практикою та умовами договору.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2025 заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 (вх. № 11473/25 від 06.08.2025) повернуто заявнику.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2025 позовну заяву (вх. № 11445/25 від 06.08.2025) ОСОБА_1 до Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області про визнання недійсним та скасування рішення; визнання договору оренди укладеним на новий строк залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.08.2025 заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 (вх. № 11647/25 від 12.08.2025) повернуто заявнику.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі на 18.09.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2025 заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 (вх. № 12688/25 від 05.09.2025) повернуто заявнику.
2. Заява про забезпечення позову.
18.09.2025 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему “Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх. № 13270/25 від 18.09.2025) про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:
1. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Врадіївській селищній раді вчиняти дії щодо продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 19,0000 га (кадастровий номер 4822383600:02:000:0521) з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розташована в межах території Врадіївської ТГ (колишньої Нововасилівської сільської ради) Первомайського району Миколаївської області до вирішення зазначеного спору по суті в судовому порядку.
2. Заборонити Врадіївській селищній раді укладати будь-які договори оренди щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 19,0000 га (кадастровий номер 4822383600:02:000:0521) з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розташована в межах території Врадіївської ТГ (колишньої Нововасилівської сільської ради) Первомайського району Миколаївської області.
3. Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно здійснювати реєстраційні дії щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 19,0000 га (кадастровий номер 4822383600:02:000:0521) з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розташована в межах території Врадіївської ТГ (колишньої Нововасилівської сільської ради) Первомайського району Миколаївської області на користь інших осіб.
Підставою подання заяви про забезпечення позову зазначено наступні обставини.
26.04.2018 між ОСОБА_1 та Врадіївською селищною радою укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 19,00 га кадастровий номер 4822383600:02:000:0521, розташованої на території Врадіївської територіальної громади Первомайського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства строком на 7 років. Договір оренди було зареєстровано 10.05.2018 за номером 26107024.
До закінчення строку дії договору оренди позивач, як добросовісний орендар, маючи законні сподівання на продовження дії договору оренди землі на новий строк у встановленому порядку, 06.02.2025 звернувся до орендодавця з метою реалізації переважного права продовження дії договору, яке було йому гарантовано п. 7 договору та положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Позивач зазначає, що після закінчення дії договору позивач продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату за землю.
Проте, в передбачений законом місячний термін відповідач не узгодив з позивачем істотні умови, не прийняв рішення про поновлення договору, не уклав додаткову угоду про поновлення договору, не повідомив заявника про наявність законних та обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору.
26.06.2025 відповідачем було прийняте рішення № 38 «Про включення земельної ділянки до Переліку земельних ділянок, право оренди яких підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) та проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки комунальної власності для ведення фермерського господарства», згідно з яким земельна ділянка площею 19,00 га з кадастровим номером 4822383600:02:000:0521 включена до Переліку земельних ділянок, право оренди яких підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).
Відповідно до повідомлення Товарної Біржі «Українська товарна біржа» на 11.08.2025 призначено проведення аукціону з продажу лоту «Продаж права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 19,0000 га (кадастровий номер 4822383600:02:000:0521) з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розташована в межах території Врадіївської ТГ (колишньої Нововасилівської сільської ради) Первомайського району Миколаївської області, але торги не відбулись.
В подальшому, після відкриття провадження у справі № 915/1159/25, Врадіївська селищна рада вдруге 26.08.2025 виставила право оренди на спірну земельну ділянку на торги, через АТ «Прозорро.Продажі» - № лоту: 125; ID: LRE001-UA-20250826-62306 I 68ad4a2c72f009aea36d515c (Аукціон LRE001-UA-20250826-62306). Проведення аукціону заплановано на 26.09.2025 року об 11:50.
Позивач вважає, що Врадіївська селищна рада намагається в будь-який спосіб чинити перешкоди добросовісному орендарю в реалізації його переважного права на продовження строку дії оренди земельної ділянки площею 19,00 га з кадастровим номером 4822383600:02:000:0521 на новий строк.
А тому слід вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Врадіївській селищній раді вчиняти будь-які дії щодо продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 19,0000 га (кадастровий номер 4822383600:02:000:0521) з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розташована в межах території Врадіївської ТГ (колишньої Нововасилівської сільської ради) Первомайського району Миколаївської області.
Враховуючи той факт, що позов не містить грошових вимог, а заходи забезпечення позову, про які йдеться в заяві, направлені саме на недопущення додаткових витрат як з боку відповідача, так і третіх осіб, які можуть взяти участь в аукціоні з продажу права оренди спірної земельної ділянки (такі як витрати кошти у вигляді гарантійного внеску, оплати послуг організатора аукціону), позивач вважає, що вжиття зустрічних заходів зустрічного забезпечення в даному випадку є недоцільним та не повинно застосовуватися.
Заява обґрунтована приписами ст. 33 Закону України «Про оренду землі», ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 136, 139, 141 ГПК України.
До заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивачем надано докази сплати судового збору у сумі 1 514, 00 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 1.241936775.1 від 01.08.2025.
3. Розгляд заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Системний аналіз положень ст. 140 ГПК України дозволяє дійти висновку, що за загальним правилом розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється судом без повідомлення учасників справи. Виклик особи, що подала заяву про забезпечення позову, за нормами ч. 3 ст. 140 ГПК України здійснюється судом у разі необхідності вчинення додаткових дій: отримання пояснень, доказів. В свою чергу у випадку недостатності наданих заявником пояснень та доказів - призначається судове засідання (ч. 4 ст. 140 ГПК України).
Враховуючи викладені в позовній заяві та заяві про вжиття заходів забезпечення позову обставини справи, проаналізувавши подані заявником докази, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
4. Правове регулювання питання вжиття заходів забезпечення позову.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
Згідно рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема:
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.
За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 17.11.2020 № 922/2419/20).
Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова КГС ВС від 25.09.2020 № 910/1762/20).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 23.12.2020 № 911/949/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати зміст позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року № 910/1040/18.
Суд не приймає до уваги доводи скаржників, з посилання на відповідні постанови Верховного Суду, про те, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, оскільки питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту своїх прав суд має вирішити за результатами розгляду справи по суті, а не на стадії вирішення питання щодо забезпечення позову (постанова КГС ВС від 10.09.2021 у справі № 910/18567/20).
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова КГС ВС від 04.05.2023 у справі № 916/3710/22).
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору (постанова КГС ВС від 09.09.2022 у справі № 904/7630/21).
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб (постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (ухвала Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 906/824/17, постанову ВС від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, п. 8.30, 8.31. постанови ВС від 11.01.2024 у справі № 916/3599/23).
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).
Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ст. ст. 127 ЗК України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до абз. 7 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.
Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (постанова ГКС ВС від 10.03.2021 у справі № 922/2566/20).
Верховний Суд звертає увагу, що постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти (постанова КГС ВС від 03.05.2022 у справі № 906/781/21).
Для цілей вжиття заходів забезпечення позову, побудова судового рішення на припущені є допустимою, за умови, що таке припущення було достатньо обґрунтованим (постанова КГС від 14.10.2024 у справі № 915/534/24).
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
5. Висновки суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області від 26.06.2025 року № 38 “Про включення земельної ділянки до Переліку земельних ділянок, право оренди яких підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) та проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки комунальної власності для ведення фермерського господарства» та визнання договору оренди землі від 26.04.2018 року між Врадіївською селищною радою Первомайського району Миколаївської області та Громадянином України ОСОБА_1 укладеним на новий строк.
Отже, предметом позову є вимоги немайнового характеру. Оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не повинна взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а повинна застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Судом встановлено, що 26.04.2018 між ОСОБА_1 та Врадіївською селищною радою Первомайського району Миколаївської області укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 19,00 га кадастровий номер 4822383600:02:000:0521, розташованої на території Врадіївської територіальної громади Первомайського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства строком на 7 років.
Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4822383600:02:000:0521 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.05.2018 року за номером 26107024 (витяг з ДРРПНМ 123636656 від 12.05.2018).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 410530311 від 30.01.2025) земельна ділянка з кадастровим номером 4822383600:02:000:0521 площею 19,00 га, яка розташована за адресою Миколаївська обл., Врадіївський р., с/рада Нововасилівська, земельна ділянка для ведення фермерського господарства (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1550648048223) на праві власності належить Врадіївській селищній раді (код ЄДРПОУ 04376699). Дата державної реєстрації права власності 28.01.2025.
Як вказано вище, оскаржуваним рішенням Врадіївської селищної ради № 38 від 26.06.2025 земельну ділянку з кадастровим номером 4822383600:02:000:0521 включено до Переліку земельних ділянок, право оренди яких підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), вирішено провести земельні торги у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку комунальної власності та продати право оренди на земельну ділянку.
Крім того, позивач зазначає, що відповідачем Врадіївською селищною радою вчиняються дії щодо продажу права оренди на спірну земельну ділянку шляхом виставлення права оренди на спірну земельну ділянку на торги, що підтверджується повідомленням Товарної біржі "Українська товарна біржа" про призначення аукціону на 11.08.2025 (не відбувся), інформацією АТ "Прозорро.Продажі" (проведення аукціону заплановано на 26.09.2025).
Позивач, звертаючись до суду із позовом та заявою про вжиття заходів забезпечення позову, зазначає, що прийняттям оскаржуваного рішення та вчиненням дій щодо продажу права оренди на земельну ділянку, відповідач по суті незаконно припинив переважне право позивача на укладення договору оренди на новий строк відповідно вимог чинного законодавства та намагається в будь-який спосіб чинити перешкоди добросовісному орендарю в реалізації його переважного права на продовження строку дії договору оренди земельної ділянки на новий строк.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову з огляду на наступне.
Системний аналіз положень ст. 182, 317 ЦК України, ст. 1, 5, 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дозволяють дійти висновку, що наявність у Врадіївської селищної ради правомочностей власника земельної ділянки вказує на можливість ради у будь - який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб шляхом продажу права оренди земельної ділянки та укладення договорів оренди земельної ділянки. Отже, позивач має обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів позивача в межах даної справи, без нових звернень до суду. Відтак, вказане фактично знівелює мету судового захисту та матиме наслідком не поновлення прав та інтересів позивача.
З огляду на викладені в позовній заяві та заяві про вжиття заходів забезпечення позову обставини, з метою запобігання ймовірного розпорядження земельною ділянкою, врахувавши збалансованість інтересів учасників процесу, суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо продажу права оренди на земельну ділянку; заборони відповідачу укладати будь-які договори оренди щодо земельної ділянки, а також заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно здійснювати реєстраційні дії щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки є обґрунтованими, адекватними, співмірними до позовних вимог заходами забезпечення позову.
Суд враховує, що вказані заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та застосовуються з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які можуть мати відповідні негативні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, що може бути встановлено лише за результатами розгляду спору по суті.
Як вбачається з заяви про забезпечення позову заявлені позивачем заходи забезпечення позову спрямовані на унеможливлення розпорядження земельною ділянкою, тобто заходи забезпечення позову спрямовані на збереження земельної ділянки, щодо якої існує спір на час розгляду справи.
Відтак існують підстави вважати, що без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник земельної ділянки може розпорядитись своєю власністю на власний розсуд у будь-який час. Подальша ймовірна передача земельної ділянки в оренду ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
При цьому, суд зазначає, що обрані заходи забезпечення позову на період розгляду судом спору, не будуть перешкоджати діяльності відповідача та матимуть наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Заявлені позивачем заходи забезпечення позову відповідають приписам п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України (заборона відповідачу вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору).
Суд також вважає за необхідне зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 22.07.2019 у справі № 914/120/19).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність заяви про забезпечення позову, оскільки забезпечення позову в спірному випадку відповідає принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу та іншим особам вчиняти дії щодо конкретної земельної ділянки (кадастровий номер 4822383600:02:000:0521), яке є предметом спору, і безпосередньо самим предметом позовних вимог. При цьому, вжиття вказаних заходів забезпечення позову не матиме наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів як учасників спору, так і осіб, що не є учасниками даного судового провадження. Натомість, невжиття заявлених заходів забезпечення позову може мати наслідком порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, що в свою чергу матиме наслідком необхідність звернення позивача до суду з новими позовними вимогами, зокрема, щодо недійсності договорів, правочинів, щодо скасування державної реєстрації прав тощо.
Заява про забезпечення позову судом задоволена.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 137, 140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 13270/25 від 18.09.2025).
2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 915/1159/25, а саме:
Заборонити Врадіївській селищній раді (код ЄДРПОУ 04376699) вчиняти дії щодо продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 19,0000 га (кадастровий номер 4822383600:02:000:0521) з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розташована в межах території Врадіївської ТГ (колишньої Нововасилівської сільської ради) Первомайського району Миколаївської області до вирішення зазначеного спору по суті в судовому порядку.
Заборонити Врадіївській селищній раді (код ЄДРПОУ 04376699) укладати будь-які договори оренди щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 19,0000 га (кадастровий номер 4822383600:02:000:0521) з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розташована в межах території Врадіївської ТГ (колишньої Нововасилівської сільської ради) Первомайського району Миколаївської області.
Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно здійснювати реєстраційні дії щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 19,0000 га (кадастровий номер 4822383600:02:000:0521) з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розташована в межах території Врадіївської ТГ (колишньої Нововасилівської сільської ради) Первомайського району Миколаївської області на користь інших осіб.
Стягувач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 )
Боржник: Врадіївська селищна рада, вул. Незалежності, 91, смт. Врадіївка, Первомайський район, Миколаївська обл. (код ЄДРПОУ 04376699)
Ухвала є виконавчим документом відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Строк пред'явлення ухвали до виконання відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 144 ГПК України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256, 257, 258 ГПК України.
Суддя Е.М. Олейняш