79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
10.09.2025 Справа № 914/551/25
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРАФАК»
до відповідача: Приватного підприємства «РОМА»
про: стягнення 1 653 000,00 грн.
представники
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
28.02.2025р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРАФАК» до відповідача: Приватного підприємства «РОМА» про стягнення 1 653 000,00 грн.
Ухвалою суду від 04.03.2025р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.04.2025р.
Рух справи викладено в ухвалах суду та у протоколах судових засідань.
28.05.2025р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№2312/25).
Протокольною ухвалою від 28.05.2025р. суд ухвалив прийняти клопотання про зменшення позовних вимог до розгляду, відкласти підготовче засідання на 11.06.2025р.
Протокольною ухвалою від 11.06.2025р. суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 02.07.2025р.
19.08.2025р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№3443/25).
Суть спору та правові позиції учасників справи.
Предметом позову є стягнення заборгованості за договором поставки від 09.10.2024р. №09/10 в розмірі 1 653 000,00 грн.
Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, зокрема, обставини порушення відповідачем умов вказаного договору поставки та неналежне виконання зобов'язань щодо оплати поставленого товару.
В процесі розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 1 153 000,00 грн., на стадії розгляду по суті подано заяву про зменшення позовних вимог до 353 000,00 грн.
Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів.
За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
09 жовтня 2024р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕРАФАК» (Позивач) та Приватним Підприємством «РОМА» (Відповідач) був укладений Договір поставки №09/10 (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується постачати (передавати у власність) Покупця - Товар згідно видаткових накладних, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати Товар на умовах, визначених у цьому Договорі.
Згідно п.2.2. Договору, Покупець зобов'язується здійснити оплату на умовах 50% передоплата та 50% по факту отримання товару на складі.
Також, між сторонами був підписаний Додаток №1 від 09 жовтня 2024р. до Договору №09/10 від 09.10.2024р. «Специфікація №1», у відповідності до змісту якого, Товаром є - Сіль технічна Єгипет, кількість 1000 тонн, ціна (без ПДВ) 35 000,00 грн., загальна вартість товару з урахування ПДВ складає: 4 200 000,00 грн.
На виконання п. 1.1. Договору, Позивачем на адресу Відповідача був поставлений Товар на підставі наступних Видаткових накладних:
- РН-0001074 від 18 листопада 2024р. на загальну суму - 289 800,00 грн.
- РН-0001075 від 18 листопада 2024р. на загальну суму - 289 800,00 грн.
- РН-0001076 від 18 листопада 2024р. на загальну суму - 289 800,00 грн.
- РН-0001077 від 18 листопада 2024р. на загальну суму - 289 800,00 грн.
- РН-0001078 від 18 листопада 2024р. на загальну суму - 289 800,00 грн.
- РН-0001078 від 18 листопада 2024р. на загальну суму - 289 800,00 грн.
За вказаними накладними Відповідачем, на момент подання позову, було сплачено заборгованість частково, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті за поставлений Товар у сумі - 1653 000,00 грн.
В процесі розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 1 153 000,00 грн., на стадії розгляду по суті подано заяву про зменшення позовних вимог до 353 000,00 грн., яку обгрунтовано тим, що ПП «РОМА» здійснило часткове погашення суми боргу, а саме було сплачено: 200 000,00 грн. - 02 травня 2025р., 100 000,00 грн. - 09.05.2025р. та 200 000,00 грн. - 23 травня 2025р., 30 травня 2025р. - 100 000,00 грн.; 06 червня 2025р. - 100 000,00 грн.; 03 липня 2025р. - 100 000,00 грн., 10 липня 2025р. - 100 000, 00 грн.; 25 липня 2025р. - 200 000,00 грн.; 08 липня 2025р. - 200 000,00 грн. - загалом відповідачем сплачено 1 300 000,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
На підставі досліджених судом письмових доказів суд дійшов висновку про доведеність позивачем обставин виникнення між позивачем та відповідачем зобов'язання на підставі договору поставки №09/10 від 09.10.2024р.
Враховуючи встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язання з оплати поставленого товару виконав не у повному обсязі та неналежним чином, допустив прострочення в оплаті позивачу вартості поставленого йому товару, чим порушив п. 2.2 Договору.
Внаслідок прострочення виконання зобов'язання зі сплати за поставлений товар утворилася заборгованість у розмірі 1 653 000,00 грн.
Після подання позову до суду відповідач сплатив на користь позивача 500 000 грн. Залишок заборгованості відповідача перед позивачем склав 1 153 000,00 грн, що не заперечив відповідач.
Отже, предметом розгляду стала заборгованість відповідача, яка склала 1 153 000,00 грн.
Відповідно до частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність.
Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
На стадії розгляду по суті подано заяву про зменшення позовних вимог до 353 000,00 грн., яку обгрунтовано тим, що ПП «РОМА» здійснило часткове погашення суми боргу на суму 800 000,00 грн.
У відповідності до пункту 2 частини другої статті 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд зазначає, що ГПК України встановлено чіткий строк, відповідно до якого позивач має право подавати до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, а саме: до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до положень статті 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, заяву про зменшення позовних вимог слід залишити без розгляду.
Проте, з огляду на фактичні обставини часткового погашення суми боргу, спір між сторонами за вимогою про стягнення заборгованості за договором поставки від 09.10.2024р. №09/10 у розмірі 800 000,00 грн відсутній.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до частини 3, 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Отже, провадження у справі в частині стягнення заборгованості за договором поставки від 09.10.2024р. №09/10 у розмірі 800 000,00 грн підлягає закриттю.
Враховуючи принцип диспозитивності господарського судочинства, суд розглядає позов в межах, заявленого позивачем розміру позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 353 000,00 грн.
Доказів своєчасного виконання зобов'язання зі сплати 353 000,00 грн. за отриманий товар відповідач суду не надав.
Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, суд дійшов висновку про порушення відповідачем господарського зобов'язання внаслідок його неналежного виконання, зокрема, неповної та несвоєчасної оплати за поставлений товар відповідно до умов, укладеного між сторонами договору. Тому вимога позивача про стягнення заборгованості зі сплати вартості поставленого товару у розмірі 353 000,00 грн підтверджена позивачем належними і допустимими доказами, борг відповідачем не сплачений та не спростований, а отже позов у цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
У відповідності до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 09.10.2024р. №09/10 в розмірі 353 000,00 грн. підлягають задоволенню, як обґрунтовано заявлені, належним чином доведені та не спростовані відповідачем.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки спір між сторонами за вимогою про стягнення заборгованості за договором поставки від 09.10.2024р. №09/10 у розмірі 800 000,00 грн відсутній, провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 800 000,00 грн. підлягає закриттю.
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до частини 1, 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до пунктів 1, 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Відповідно до платіжної інструкції №177 від 27.02.2025р. при подачі до суду позовної заяви позивач сплатив 24 795,00 грн судового збору.
Водночас, за приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З аналізу вищезазначених норм законодавства суд слідує, що понижуючий коефіцієнт 0,8 при поданні до суду процесуальних документів в електронному вигляді застосовується імперативно.
З цього приводу судом враховуються також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у Постанові від 16.11.2022р. у справі № 916/228/22.
Таким чином, враховуючи подання до суду позовної заяви в електронній формі, котрий задоволено судом, на відповідача слід покласти витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 326,00 грн.
Відтак, оскільки розподілу підлягав судовий збір у сумі 19 836,00 грн., то 4 959,00 грн судового збору є надмірно сплаченими і можуть бути повернуті за відповідним клопотанням позивача.
Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що сплачена сума судового збору у розмірі 15 600,00 грн відповідно до пунктів пунктів 1, 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог, закриття (припинення) провадження у справі.
Позивач станом на день прийняття рішення суду клопотання про повернення судового збору у зв'язку із надмірною сплатою судового збору та зменшенням розміру позовних вимог, закриттям провадження в частині основного боргу не подав, тому суд не вирішує питання про повернення позивачу судового збору у загальному розмірі 20 559,00 грн.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Провадження у справі в частині стягнення 1 300 000,00 грн. основного боргу - закрити.
2.Решту позовних вимог задовольнити.
3.Стягнути з Приватного підприємства «РОМА» (місцезнаходження: Україна, 80316, Львівська обл., Львівський р-н, місто Рава-Руська, вул.Воїнів УПА, будинок 42а; ідентифікаційний код 22357406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРАФАК» (місцезнаходження: Україна, 65003, Одеська обл., місто Одеса, вул. Отамана Головатого, будинок 58; ідентифікаційний код 13907606) 353 000,00 грн. основного боргу та 4 236,00 грн. судового збору.
4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 22.09.2025р.
Суддя Король М.Р.