Рішення від 04.09.2025 по справі 911/570/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2025 р. м. Київ Справа № 911/570/25

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства «РВС Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантстройінвест»

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Акціонерне товариство «Укртрансгаз»

про стягнення 1 374 616, 44 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача:Нестеченко Д.С.;

від третьої особи: Васійчук Л.Ф.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «РВС Банк» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантстройінвест» про стягнення 1 374 616, 44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання гарантії № Д-688-24Г від 16.02.2024, на виконання якого позивачем як банком-гарантом видано банківську гарантію № 688-24Г від 16.02.2024 виконання зобов'язань відповідача перед Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (бенефіціар) договору на закупівлю ДК 021:2015:45330000-9 «Водопровідні та санітарно-технічні роботи (Ремонт системи водопостачання газозбірних пунктів Стрийського ВУПЗГ)», в частині відшкодування позивачу в порядку регресу здійсненої банком-гарантом виплати гарантійного платежу на користь бенефіціара та усі пов'язані з цим витрати банку. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 585 000, 00 грн основного боргу, 9 616, 44 грн 30 % річних, 780 000, 00 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.02.2025 відкрито провадження у справі № 911/570/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство «Укртрансгаз». Зобов'язано позивача надіслати на адресу третьої особи позовну заяву з доданими до неї документами. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив. Запропоновано третій особі подати до суду письмові пояснення щодо позову. Призначено підготовче засідання у справі на 20.03.2025.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.02.2025 була направлена відповідачу в його електронний кабінет. Відповідно до довідки про доставку електронного листа, ухвала суду про відкриття провадження була доставлена до електронного кабінету ТОВ «Гарантстройінвест» 19.02.2025 о 20:25.

Третій особі ухвала суду про відкриття провадження у справі також була доставлена до її електронного кабінету 19.02.2025 о 20:25, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 242 ГГПК України, та те, що ухвала суду від 18.02.2025 була надіслана до електронного кабінету пізніше 17 години, днем вручення учасникам справи ухвали суду про відкриття провадження у справі є 20.02.2025.

Протягом розгляду даної справи учасники справи були належним чином повідомлені про дати та час підготовчих/судових засідань шляхом складення судом ухвал-повідомлень, які доставлялись учасникам справи до їх електронних кабінетів.

20.02.2025 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшли докази направлення позовної заяви з доданими до неї документами третій особі.

07.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» від третьої особи надійшли письмові пояснення у справі № 911/570/25, відповідно до яких відповідач, всупереч умовами п. 7.3.3 договору, лише 05.03.2024 звернувся із листом щодо оформлення допуску на виконання робіт, на виконання якого 12.03.2024 АТ «Укртрансгаз» було надано підряднику допуск до проведення робіт. При цьому, третя особа зазначила, що підрядник звертався з листом з проханням привести у відповідність строк дії договору та графік виконання робіт та продовжити строк дії договору на загальну кількість 360 календарних днів з дати отримання від замовника допуску на об'єкт, у відповідь на який замовник повідомив про можливість продовження строку дії договору лише за умови продовження терміну дії банківської гарантії до 06.04.2025 включно та надання відповідних змін до АТ «Укртрансгаз». Проте, до завершення строку дії договору ТОВ «Гарантстройінвест» не надіслало змін щодо продовження строків дії банківської гарантії та не завершило виконання робіт по договору, натомість протягом строку дії договору до 31.12.2024 підрядник лише частково виконав роботи на суму 7 854 541, 20 з ПДВ та продовжує виконувати роботи поза межами як строку виконання робіт, так і строку дії договору. Тобто, як зазначила третя особа, обставини свідчать про те, що ТОВ «Гарантстройінвест» відмовилось від змін до договору шляхом укладення додаткової угоди та не вчиняло будь-яких дій щодо належного виконання умов договору у чинній редакції. У зв'язку з тим, що відповідач порушив умови виконання пп. 5.1, 7.3.1, 7.3.3 договору та не виконав свої зобов'язання у встановлені договором строк та в обсязі, АТ «Укртрансгаз» звернулось з письмовою вимогою № 1001ВИХ-25-120 від 09.01.2025 (в межах строку дії банківської гарантії) до гаранта сплатити грошові кошти в розмірі 780 000, 00 грн, яка була виконана гарантом 24.01.2024. З огляду на зазначене, АТ «Укртрансгаз» стверджує про те, що правомірно звернулось з письмовою вимогою до гаранта сплатити грошові кошти в розмірі 780 000, 00 грн згідно банківської гарантії № 688-24Г від 16.02.2024 з урахуванням внесених змін № 1 від 20.02.2024, а гарантом, у свою чергу, на виконання умов банківської гарантії правомірно були сплачені такі кошти бенефіціару.

19.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження.

20.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

20.03.2025 у підготовче засідання з'явився представник третьої особи. Представники сторін у підготовче засідання не з'явились, проте подали до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Суд протокольно прийняв письмові пояснення третьої особи у справі до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.03.2025 відкладено підготовче засідання у справі № 911/570/25 на 24.04.2025, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.

23.04.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вважає вимогу АТ «Укртрансгаз» про сплату банківської гарантії безпідставною, а банківську гарантію № 688-24Г від 16.02.2024 на суму 780 000, 00 грн такою, що не підлягає виконанню з підстав неналежного представлення вимоги бенефіціаром та відсутність гарантійного випадку. За ствердженням відповідача, аналіз змісту наданої бенефіціаром вимоги дає підстави для висновку про відсутність у вимозі зазначення у чому полягає порушення основного зобов'язання, забезпеченого гарантією, як і не вказано, який саме обов'язок принципал не виконав та/або неналежно виконав, у зв'язку із чим відповідач стверджує про недотримання бенефіціаром умови гарантії щодо вказівки в чому полягає порушення принципалом зобов'язань. Також, відповідач заперечив щодо стягнення штрафу у розмірі суми банківської гарантії з посиланням на те, що ТОВ «Гаранстройінвест» не отримувало від АТ «РВС Банк», ані повідомлення № 112/25-БТ від 17.01.2025, ані регресної вимоги № 180/25-БТ від 27.01.2025. За ствердженням відповідача, аналіз чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та позицій Верховного Суду свідчать про те, що при вирішенні даного спору у предмет доказування входить також дослідження наявності чи відсутності гарантійного випадку - порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією. Водночас, відповідач у відзиві зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що свідчать про фіксацію факту порушення ним умов основного зобов'язання, у зв'язку із чим відповідач стверджує про відсутність з його боку порушення умов основного зобов'язання, та, як наслідок, відсутність гарантійного випадку як підстави для сплати банком-гарантом платежу за гарантією. З урахуванням зазначеного вище, відповідач просив суд поновити йому строк для подачі відзиву, прийняти відзив до розгляду та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

24.04.2025 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вважає, що відзив є необґрунтованим та завідомо безпідставним, а також поданим не в строк встановлений судом, без достатнього аргументування поважності пропуску зазначеного строку.

24.04.2025 у підготовче засідання з'явились представники сторін та третьої особи.

Суд протокольно, керуючись ст. 116, 119 ГПК України поновив відповідачу строк для подачі відзиву на позов, прийняв відзив до розгляду та долучив його до матеріалів справи, а також прийняв до розгляду відповідь на відзив до розгляду та долучив її до матеріалів справи.

Представник відповідача усно клопотав про встановлення часу для подачі заперечень на відповідь на відзив. Суд протокольно встановив відповідачу строк на подання заперечення на відповідь на відзив протягом 5 днів від підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.04.2025 відкладено підготовче засідання у справі № 911/570/25 на 15.05.2025, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.

07.05.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

15.05.2025 у підготовче засідання з'явились представники сторін та третьої особи.

У підготовчому засіданні суд повідомив представників сторін, що до суду 07.05.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та встановив, що останні подані з порушенням процесуального строку на їх подання, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 167 ГПК України, заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Відповідно до ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Водночас, ч. 1-5 ст. 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Так, у підготовчому засіданні 24.04.2025 суд встановив відповідачу строк на подання заперечення на відповідь на відзив протягом 5 днів від підготовчого засідання, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.

Отже, враховуючи строк, встановлений судом на подання заперечення на відповідь на відзив, відповідач повинен був подати до суду заперечення на відповідь на відзив у строк з 25.04.2025 до 29.04.2025.

Проте, відповідач подав заперечення на відповідь на відзив лише 07.05.2025, тобто із порушенням строку, встановленого судом на їх подання.

При цьому, жодного обґрунтування причин пропуску строку на подання заперечень, встановленого судом, заперечення на відповідь на відзив не містять. Обґрунтованої заяви про поновлення процесуального строку разом з запереченнями на відповідь на відзив відповідач до суду не подав.

З урахуванням зазначеного вище, у підготовчому засіданні 15.05.2025 суд протокольно не прийняв заперечення відповідача на відповідь на відзив до розгляду через порушення процесуального строку на їх подання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.05.2025 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/570/25 до судового розгляду по суті на 11.06.2025, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.

11.06.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (лікарняний) судді Сокуренко Л.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.06.2025 призначено судове засідання у справі № 911/570/25 на 24.07.2025.

24.07.2025 в судове засідання з'явились представники сторін та третьої особи.

В судовому засіданні 24.07.2025 суд оголосив про відкриття розгляду справи по суті та про його початок. Представники сторін виступили з вступними промовами.

Водночас, протягом проведення судового засідання 24.07.2025 у представника відповідача, який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, було нестабільне Інтернет з'єднання, у зв'язку із чим суд на підставі п. 3 ч. 2 ст. 202, ст. 216 ГПК України, вирішив оголосити перерву в судовому засіданні у справі № 911/570/25 до 04.09.2025, про що занесено до протоколу судового засідання.

04.09.2025 в судове засідання з'явились представники відповідача та третьої особи. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача не визнав позовні вимоги позивача в повному обсязі, заперечив проти задоволення позову та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Крім того, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору представник третьої особи, відповідно до яких вважав позов обґрунтованим.

Щодо неявки представника позивача в судове засідання суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що представник позивача не з'явився в судове засідання без поважних причин, а його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Приймаючи до уваги, що учасники справи скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 04.09.2025 судом на стадії ухвалення судового рішення оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Частиною 5 ст. 240 ГПК України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В. з 13.09.2025 до 22.09.2025 включно перебувала у відрядженні, повне судове рішення складено та підписано судом після виходу судді на роботу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

16.02.2024 між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (далі - замовник, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарантстройінвест» (далі - підрядник, відповідач), за результатами проведення публічної, ідентифікатор в електронній системі закупівель № UA-2023-10-30-004598-a, укладено договір про закупівлю робіт № 2402000061 (далі - договір про закупівлю робіт), за змістом п. 1.1 якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до умов цього договору роботи, зазначені в п. 1.2, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно з п. 1.2 договору про закупівлю робіт, найменування робіт: «Водопровідні та санітарні роботи (Ремонт системи водопостачання газозбірних пунктів Стрийського ВУПЗГ), код згідно ЄЗК ДК 021:2015- 45300000-9.

Відповідно до пп. 1.3, 1.4 договору про закупівлю робіт, зміст робіт, вимоги до робіт, обсяги робіт, назва та місцезнаходження об'єктів замовника, на яких підрядник зобов'язаний виконати роботи, технічні вимоги та якісні характеристики робіт, інші вимоги зазначені в технічному завданні, яке наведене у додатку № 1 до договору. Строк виконання робіт вказаний у графіку виконання робіт, який наведений у додатку № 2 до цього договору та є його невід'ємною частиною.

Додатком № 2 до договору про закупівлю робіт є «Графік виконання робіт «Водопровідні та санітарні роботи (Ремонт системи водопостачання газозбірних пунктів Стрийського ВУПЗГ)», код згідно ЄЗК ДК 021:2015- 45300000-9», за змістом якого послуги з ремонту системи водопостачання газозбірних пункту Стрийського ВУПЗГ виконуються замовником протягом 360 календарних днів після отримання від замовника допуску на об'єкт. Проте, Графік виконання робіт містить помітку, що строк виконання робіт не може перевищувати строку дії договору.

За змістом п. 3.1 договору про закупівлю робіт, ціна цього договору становить 15 600 000, 00 грн, в тому числі ПДВ 2 600 000, 00 грн.

Для виконання встановлених цим договором робіт замовник надає підряднику допуск на об'єкт, відповідно до вимог Інструкції з безпечного виконання сторонніми (підрядними) організаціями робіт, завдань та надання послуг на об'єктах підприємств Групи Нафтогаз, затвердженої рішенням акціонера від 14.04.2020 № 379, рішенням правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 10.04.2020, протокол № 168 (підп. 5.5.1 п. 5.5 договору про закупівлю робіт).

Умовами підп. 7.3.3 п. 7.3 договору про закупівлю робіт передбачено, що підрядник зобов'язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з дати укладання цього договору надати документи, передбачені чинним законодавством України та умовами цього договору для отримання від замовника допуску на об'єкт, якому кореспондує обов'язок замовника надати підряднику допуск на об'єкт для виконання робіт на умовах цього договору (підп. 7.1.1 п. 7.1 про закупівлю робіт).

ТОВ «Гарантстройінвест» листом вих. № 1004ВХ-24-93 від 05.03.2024 просило АТ «Укртрансгаз» оформити допуск на виконання робіт по об'єкту «Водопровідні та санітарні роботи (Ремонт системи водопостачання газозбірних пунктів Стрийського ВУПЗГ)» згідно договору № 2402000061 від 16.02.2024 та повідомило, що плановий термін виконання робіт з 11.03.2024 до закінчення виконання робіт.

12.03.2024 АТ «Укртрансгаз» (Стрийське виробниче управління підземного зберігання газу» видало наказ № 202 про допуск до проведення робіт, пунктом 3 якого надано підряднику допуск до проведення робіт з 12.03.2024 до закінчення виконання робіт (копії листів наявні в матеріалах справи).

Пунктом 5.1 договору про закупівлю робіт встановлено, що підрядник зобов'язується виконати роботи протягом строку, зазначеного у графіку виконання робіт, після тримання від замовника допуску на виконання робіт на об'єктах замовника.

У пункті 5.11 договору про закупівлю робіт сторони узгодили, що роботи вважаються прийнятими замовником в повному обсязі шляхом підписання замовником та підрядником без зауважень останнього акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим договором.

Згідно з п. 5.15 договору про закупівлю робіт, замовник приймає повністю завершені роботи. Невиконання, неналежне виконання, часткове виконання робіт підрядником вважається невиконанням робіт в цілому.

Відповідно до п. 13.11 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31.12.2024, в частині гарантійних зобов'язань - до закінчення зазначених у розділі 6 гарантійних строків, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

За змістом підп. 7.3.20 п. 7.3 договору про закупівлю робіт, підрядник зобов'язується відповідно до умов проведення процедури закупівлі, зазначеної в підп. 7.2.9, надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 780 000, 00 грн, що становить 5 % ціни цього договору.

16.02.2024 між Акціонерним товариством «РВС Банк» (далі - банк, позивач) та ТОВ «Гарантстройінвест» (далі - принципал), відповідно до умов проведення процедури закупівлі та на виконання підп. 7.3.20 п. 7.3 договору про закупівлю робіт, укладено договір про надання гарантії № Д-688-24Г (далі - договір про надання гарантії).

У договорі про надання гарантії, якщо не встановлено інше, визначення вживаються у наступному розумінні: бенефіціар - АТ «Укртрансгаз», ідент. код 30019801; документ, з якого виникають базові відносини між принципалом та бенефіціаром - договір на закупівлю «ДК 021:2015:45330000-9 Водопровідні та санітарно-технічні роботи (Ремонт системи водопостачання газозбірних пунктів Стрийського ВУПЗГ)», оголошення про проведення процедури відкритих № UA-2023-10-30-004598-a та розміщено за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-10-30-004598-a; гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі, або у формі повідомлення не залежно від назви документа) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань перед бенефіціаром повному обсязі або їх частин в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії; гарантійний випадок - одержання банком письмової вимоги від бенефіціара про сплату коштів відповідно до умов наданої гарантії та протягом строку дії гарантії, що свідчить про порушення принципалом перед бенефіціаром зобов'язання, забезпеченого гарантією; забезпечення - правочини, укладені між банком та принципалом, для забезпечення виконання зобов'язання принципала за цим договором; вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку сплатити кошти бенефіціару за гарантією; регресна вимога - зворотна вимога (регрес) банку до принципала (боржника) в межах суми, сплаченої банком за гарантією бенефіціару, та усі пов'язані з цим витрати банку, а також проценти, неустойки (штраф, пеня), згідно з умовами цього договору, судові витрати та витрати банку у виконавчому провадженні тощо; дебетовий переказ (договірне списання) - платіжна операція, що здійснюється з рахунку платника на підставі наданої отримувачем платіжної інструкції, за умови отримання згоди платника та виконання платіжної операції, наданої ним отримувачу, надавачу платіжних послуг отримувача або платника, або на підставі платіжної інструкції стягувача без отримання згоди платника.

Відповідно до п. 1.1 договору про надання гарантії, за заявою принципала банк надає на користь бенефіціара гарантію, за якою зобов'язується сплатити бенефіціару на його письмову вимогу, що становить належне представлення, грошову суму у разі настання гарантійного випадку, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії.

Згідно з пп. 1.2, 1.3 договору про надання гарантії, загальна сума гарантії складає 780 000, 00 грн. Відповідальність банку за гарантією та/або у зв'язку із цим договором обмежується сумою гарантії визначеною в п. 1.2 цього договору, якщо у гарантії не вказано інше. Будь-який платіж, здійснений банком за гарантією зменшує відповідальність банку за цією гарантією на суму платежу.

Відповідно до пункту 1.4 договору про надання гарантії, строк дії гарантії: гарантія вступає в силу з моменту надання та діє по 01.02.2025 включно.

Згідно з п. 2.1 договору про надання гарантії, за цим договором принципал відповідає перед банком усім належним принципалу майном і коштами, на яке може бути звернене стягнення в порядку, встановленому законодавством України.

У пункті 2.4 договору про надання гарантії сторони узгодили, що принципал, з метою забезпечення здійснення банком платежу за гарантією у разі отримання вимоги бенефіціара зобов'язаний безвідклично та безумовно сформувати повне грошове забезпечення (покриття) (у разі, якщо грошове забезпечення (покриття) принципалом не було сформоване раніше) у строк не пізніше здійснення банком платежу за гарантією. Про надходження вимог від бенефіціара та необхідність формування грошового забезпечення (покриття) банк повідомляє принципала у порядку, передбаченому цим договором. Сплата банком за гарантією здійснюється за рахунок коштів грошового забезпечення (покриття) гарантії, наданою принципалом.

У пункті 3.2 договору про надання гарантії визначено, що письмова вимога бенефіціара за гарантією може бути пред'явлена лише до закінчення строку гарантії. Після закінчення цього строку гарантії, вона безумовно втрачає силу.

Банк, отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення, згідно з умовами гарантії. Принципал зобов'язаний надати банку письмове пояснення щодо отриманої вимоги (п. 3.4 договору про надання гарантії).

Відповідно до п. 3.5 договору про надання гарантії, після розгляду вимоги бенефіціара банк: - або сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне пред'явлення, на умовах і в строки, передбачені гарантією для оплати вимоги та згідно з реквізитами, зазначеними в гарантії, якщо інші реквізити н визначені у вимозі, на суму, розмір якої не перевищує суму гарантії, якщо у гарантії не зазначено інше (п. 1.2 цього договору); - або повідомляє бенефіціара про відмову у задоволенні його вимоги. Сплата банком за гарантією здійснюється за рахунок коштів грошового забезпечення (покриття) гарантії (у разі надання принципалом грошового забезпечення (покриття) гарантії).

За змістом п. 3.6 договору про надання гарантії, зобов'язання банку перед бенефіціаром припиняється у разі, зокрема: - сплати суми, на яку видано гарантію; - закінчення строку дії гарантії або після настання дати закінчення дії гарантії, або настання обставин (події), за яких строк гарантії є закінченим.

Принципал зобов'язаний негайно, але не пізніше двох днів, повідомити банк про настання таких обставин: настання гарантійного випадку із зазначенням причини настання (3.7 договору про надання гарантії).

Відповідно до п. 4.2 договору про надання гарантії, якщо на вимогу бенефіціара та/або на виконання рішення суду про сплату за гарантією банк виплачує грошові кошти за гарантією, принципал зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання регресної вимоги банку, в повному обсязі відшкодувати банку такі виплати та усі пов'язані з цим витрати банку, зокрема, включаючи, але не обмежуючись наступним: - суми, фактично сплачені банком бенефіціару в порядку та випадках, передбачених гарантією; - збитки, включаючи реальні збитки, упущену вигоду та збитки від інфляційних процесів; - судові витрати, понесені банком за гарантією; - суми, фактично сплачені банком, у зв'язку із відкриттям виконавчого провадження.

До повного такого відшкодування принципал сплачує банку проценти від суми боргу в розмірі 30 % (тридцять) процентів річних (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році-365(366)) у валюті гарантії, за період з моменту сплати банком за гарантією на вимогу бенефіціара або згідно з рішенням суду про сплату за гарантією та до моменту зарахування суми боргу на належні рахунки банку. Проценти за користування грошовими коштами сплаченими банком за гарантією нараховуються виходячи із умови, що враховується перший день перерахування (сплати) банком грошових коштів за гарантією бенефіціару і не враховується день фактичного повернення/відшкодування принципалом у повному обсязі грошових коштів, сплачених банком за гарантією.

У пункті 4.3 договору про надання гарантії договору сторонами узгоджено порядок оформлення та пред'явлення регресної вимоги банку принципалу.

Пунктом 4.5 договору про надання гарантії визначено, що банк має нічим не обмежене право на зворотну вимогу до принципала (регрес) у розмірі суми гарантії, процентів та будь-яких витрат (збитків) банку тощо згідно з п. 4.2 цього договору.

За змістом п. 4.7 договору про надання гарантії, принципал зобов'язаний регулярно надавати банку під час дії цього договору, зокрема: - інші документи, що стосуються надання гарантії та виконання принципалом зобов'язань за цим договором - за вимогою банку (в строк до 3-х банківських днів з моменту отримання вимоги банку); - інформацію та документи щодо виконання умов базових відносин, за якими надається гарантія.

За змістом п. 4.8 договору про надання гарантії, банку має право, серед іншого: - в односторонньому порядку відмовити у наданні гарантії; - вимагати від принципала інформацію та документи щодо виконання умов базових відносин, за якими надається гарантія; - здійснити дебетовий переказ (договірне списання) грошових коштів згідно з умовами цього договору.

Пунктом 5.3 договору про надання гарантії передбачено, що у випадку ненадання принципалом грошового забезпечення (покриття) гарантії у порядку, передбаченому п. 2.4 цього договору, принципал зобов'язаний сплатити на користь банку штраф у розмірі суми гарантії, визначеній у п. 1.2 договору, на рахунок банку, зазначеному у повідомленні банку, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання принципалом повідомлення у порядку, передбаченому договором.

Принципал не може бути звільнений від виконання зобов'язань та/або відповідальності за цим Договором ні при яких обставинах, у тому числі навіть тих, що не залежить від принципала (п. 5.5 договору про надання гарантії).

Відповідно до п. 6.1 договору про надання гарантії, в порядку та на умовах, передбачених цим договором, принципал надає грошове забезпечення (покриття) (майнові права на отримання і використання грошових коштів для здійснення розрахунків) в сумі 195 000, 00 грн, і якості забезпечення в повному обсязі виконання зобов'язань принципала перед банком, що випливають (та/або випливатимуть) з цього договору та гарантії, а також всіх додатків та додаткових договорів, угод, що будуть укладені до цього договору, в тому числі щодо суми гарантії, строків їх виконання, розміру комісій та інших платежів та умов, далі - основне зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що 16.02.2024 ТОВ «Гарантстройінвест», в якості забезпечення виконання зобов'язань принципала перед банком та на підставі п. 6.1 договору про надання гарантії, надано АТ «РВС Банк» грошове забезпечення (покриття) (майнові права на отримання і використання грошових коштів для здійснення розрахунків) в сумі 195 000, 00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку за період з 16.02.2024 по 24.01.2025.

Згідно з п. 6.2 договору про надання гарантії, зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання полягає у наступному: - відшкодування витрат, понесених банком під час виконання як банком-гарантом зобов'язань при настанні гарантійного випадку по сплати суми гарантії згідно з цим договором; - сплати комісій у розмірі та в порядку визначеному в цьому договорі; - відшкодування банку всіх витрат, понесених ним під час виконання зобов'язань за цим договором; - сплати банку пені, штрафів, неустойок, відшкодування збитків тощо згідно з умовами цього договору; - сплати (у разі настання гарантійного випадку) нарахованих процентів за здійснення платежу за гарантією у розмірі 30 % річних відповідно до умов цього договору; - інші права та обов'язки, які випливають з цього договору.

Пунктом 6.3 договору про надання гарантії визначено, що з метою забезпечення своєчасного та у повному обсязі виконання принципалом основного зобов'язання, при настанні терміну його виконання згідно з умовами цього договору, виключно для цілей, зазначених цим договором, принципал здійснює зарахування суми грошового покриття на рахунок, зазначений у пункті цього договору, до видачі гарантії. Банк зараховує грошове покриття на відповідний рахунок 2602 у день обліку гарантії.

Строк розміщення грошового покриття - з дати надання по 01.02.2025 включно, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання принципалом своїх зобов'язань за договором (п. 6.5 договору про надання гарантії).

Відповідно до п. 6.6 договору про надання гарантії, протягом строку дії цього договору банк має право безперечного і безперешкодного доступу до коштів грошового покриття, а тому числі без будь-яких додаткових документів та погоджень від імені принципала має право направити їх на виконання будь-якого або всіх грошових зобов'язань за цим договором, у разі настання строку їх виконання, та/або настання гарантійного випадку, шляхом здійснення дебетового переказу (договірного списання), грошових коштів (грошового покриття) з рахунку грошового покриття на користь банку.

У пункті 6.10 договору про надання гарантії принципал підписанням цього договору безумовно та безвідклично дає розпорядження та уповноважує банк реалізувати будь-які права за цим договором, вживати будь-яких заходів та/або виконувати будь-які дії, за власним розсудом банку, які є необхідними або які мають бути виконані на користь банку зв'язку з цим договором та виконанням основного зобов'язання.

Відповідно до п. 7.1 договору про надання гарантії, цей договір є укладеним з дня його підписання представниками сторін та діє до повного виконання зобов'язань сторонами по цьому договору, за умови відсутності будь-яких вимог банку з боку бенефіціара після закінчення строку дії гарантії.

16.02.2024 Акціонерним товариством «РВС Банк» (далі - банк-гарант), на підставі договору про надання гарантії № Д-688-24Г від 16.02.2024, видано банківську гарантію № 688-24Г від 16.02.2024 (далі - банківська гарантія) виконання зобов'язань ТОВ «Гарантстройінвест» (принципал) перед АТ «Укртрансгаз» (бенефіціар) на закупівлю ДК 021:2015:45330000-9 «Водопровідні та санітарно-технічні роботи (Ремонт системи водопостачання газозбірних пунктів Стрийського ВУПЗГ)» (закупівля), проведеної згідно з оголошенням про проведення закупівлі № UA-2023-10-30-004598-a, розміщеного на веб-порталі Уповноваженого органу.

Відповідно до змісту банківської гарантії, банк-гарант цим надає бенефіціару гарантію та приймає на себе безвідкличне зобов'язання сплатити бенефіціару суму, яка не перевищує 780 000, 00 грн протягом п'яти робочих днів з дати одержання письмової вимоги бенефіціара про сплату коштів за гарантією (далі - вимога ), без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов. Ця гарантія забезпечує виконання/належне виконання принципалом договору.

Вимога має містити: - посилання на номер і дату цієї гарантії; - повідомлення про невиконання/неналежне виконання принципалом зобов'язань за договором, забезпечених цією гарантією; - платіжні реквізити для перерахування суми, що вимагається до сплати за гарантією.

Форма пред'явлення вимоги: - у паперовій формі рекомендованим листом або кур'єром на адресу банка-гаранта через банк бенефіціара Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (АБ «Укргазбанк», банк бенефіціара), який також має підтвердити автентичним SWIFT-повідомленням на SWIFT-адресу банка-гаранта RWSPUAUK з посиланням на реквізити цієї гарантії та вимоги достовірність підписів та печатки (у разі наявності) бенефіціара на вимозі та повноваження особи (осіб), що підписала(и) вимогу; або - в електронній формі: (1) у формі електронного документа на електронну адресу банка-гаранта office@rwsbank.com.ua з додаванням електронних копій документів, що підтверджують повноваження особи (осіб), що підписала вимогу, засвідченими електронним підписом бенефіціара, або (2) автентичним SWIFT-повідомленням на SWIFT-адресу банка-гаранта з цитуванням повного тексту вимоги через банк бенефіціара, який також має підтвердити достовірність підписів/електронних підписів та печатки/електронної печатки (у разі наявності) бенефіціара на вимозі та повноваження особи (осіб), що підписала(и) вимогу.

Виплата здійснюється шляхом перерахування суми гарантії на розрахунковий рахунок бенефіціара, зазначений у вимозі.

Одержання банком-гарантом вимоги, що становить належне представлення, буде вважатися достатнім підтвердженням факту настання гарантійного випадку та платіж за вимогою буде здійснено без затримок або заперечень з нашого боку, незалежно від будь-яких заперечень принципала та без необхідності бенефіціару або будь-якій третій особі надавати будь-які додаткові докази та/або документи (окрім визначених умовами цієї гарантії) на підтримку своєї вимоги.

За змістом банківської гарантії, ця гарантія набуває чинності з дати її надання банком-гарантом. Строк дії гарантії - до 01.02.2025 включно, і будь-яка вимога за банківською гарантією має бути отримана банком-гарантом не пізніше 17:00 годин за Київським часом цієї дати. Після 17:00 год. 01.02.2025 гарантія припиняє дію.

20.02.2024 АТ «РВС Банк» видано зміни № 1 до банківської гарантії № 688-24Г від 16.02.2024, якими банківську гарантію доповнено наступним: ця гарантія видана на користь бенефіціара і права вимоги по ній не можуть бути передані третій особі без попередньої письмової згоди банка-гаранта. Ця гарантія підпорядковується Уніфікованим правилам для гарантій за вимогою Міжнародної торговельної палати у редакції 2010 року, публікація № 758 та регулюється чинним законодавством України. Решта умов банківської гарантії залишились без змін.

16.01.2025 позивачем через АБ «Укргазбанк» (банк бенефіціара) отримано від АТ «Укртрансгаз» вимогу № 1001ВИХ-25-120 від 09.01.2025 про настання гарантійного випадку та перерахування грошових коштів за гарантією, відповідно до якої бенефіціаром повідомлено, що принципал (ТОВ «Гарантстройінвест») неналежно виконав зобов'язання за договором про закупівлю робіт № 240200061 від 16.02.2024, а саме: порушив пп. 5.1 та 7.3.1 - строк виконання робіт, зазначений у додатку № 2 до цього договору, у зв'язку із чим бенефіціар звертається з письмовою вимогою до гаранта сплатити протягом 5 робочих днів грошові кошти в розмірі 780 000, 00 грн за банківською гарантією № 688-24Г від 16.02.2024 зі змінами № 1 від 20.02.2024 (копія листа банка бенефіціара та вимоги бенефіціара наявні в матеріалах справи).

17.01.2025 позивач направив відповідачу повідомлення вих. № 112/25-БТ від 17.01.2025 про одержання вимоги бенефіціара про сплату за банківською гарантією № 668-24Г від 16.02.2024, яку було надано згідно з договором про надання гарантії № Д-688-24Г від 16.02.2024. Банк повідомив відповідача, що 16.01.2025 через АБ «Укргазбанк» (лист № 130/1696/2025 від 13.01.2025) отримало письмову вимогу бенефіціара № 1001ВИХ-25-120 від 09.01.2025 про настання гарантійного випадку та перерахування грошових коштів за банківською гарантією (забезпечення виконання договору) № 688-24Г від 16.02.2024 на суму 780 000, 00 грн у зв'язку з тим, що принципал неналежно виконав зобов'язання за договором про закупівлю робіт № 2402000061 від 16.02.2024, а саме порушив пп. 5.1, 7.3.1 договору в частині строків виконання робіт, зазначених у додатку № 2 до договору. Банк просив відповідача надати письмове пояснення щодо отриманої вимоги про сплату за гарантією та з урахуванням п. 2.4 договору про надання гарантії, з метою забезпечення здійснення банком платежу за гарантією, наполягав на негайному виконанні взятих на себе зобов'язань щодо безвідкличного та безумовного формування повного грошового забезпечення (покриття) та сплати суми розмірі 585 000,00 грн з урахуванням наданого грошового забезпечення (покриття) (майнові права на отримання і використання грошових коштів для здійснення розрахунків) в сумі 195 000, 00 грн.

На підтвердження направлення вказаного повідомлення позивач долучив до матеріалів справи опис вкладення у цінне відправлення за № 0408034322782, поштову накладну та фіскальний чек від 17.01.2025. Відповідно до відомостей з офіційного вебпорталу АТ «Укрпошта» щодо відстеження (трекінг) поштового відправлення за № 0408034322782, вказане поштове відправлення повернулось 01.02.2025 відправнику у зв'язку із «закінченням встановленого терміну зберігання».

Отже, як зазначив позивач, повідомлення вих. № 112/25-БТ від 17.01.2024 принципалом не отримано, повне грошове забезпечення (покриття) за банківською гарантією відповідачем не сформовано.

24.01.2025 банком, у зв'язку з отримання вимоги бенефіціара № 1001ВИХ-25-120 від 09.01.2025 про настання гарантійного випадку та перерахування грошових коштів за банківською гарантією, що становить належне представлення протягом строку дії банківської гарантії, сплачено на користь АТ «Укртрансгаз» грошові кошти в загальній сумі 780 000, 00 грн за банківською гарантією № 688-24Г від 16.02.2024, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 24.01.2025 на суму 780 000, 00 грн із призначенням платежу: «сплата за гарантією № 688-24Г від 16.02.2024 згідно з вимогою», копія якого наявна в матеріалах справи.

Позивач зазначив, що грошові кошти в загальній сумі 780 000, 00 грн за банківською гарантією № 688-24Г від 16.02.2024 сплачено на користь АТ «Укртрансгаз» наступним чином: 585 000, 00 грн своїми грошовими коштами + 195 000, 00 грн грошового забезпечення (покриття), наданого принципалом відповідно до п. 6.1 договору про надання гарантії, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку за період з 24.01.2025 по 24.01.2025.

В подальшому, 27.01.2025 позивач, в порядку пп. 4.2, 4.3 договору про надання гарантії, направив на адресу місцезнаходження відповідача регресну вимогу вих. № 180/25-БТ від 27.01.2025, якою повідомив відповідача, що 16.01.2025 через АБ «Укргазбанк» отримало письмову вимогу бенефіціара № 1001ВИХ-25-120 від 09.01.2025 про настання гарантійного випадку та перерахування грошових коштів за банківською гарантією № 688-24Г від 16.02.2024 на суму 780 000, 00 грн у зв'язку з тим, що принципал неналежно виконав зобов'язання за договором про закупівлю робіт № 2402000061 від 16.02.2024, а саме порушив п. 5.1, п. 7.3.1 договору в частині строків виконання робіт, зазначених у додатку № 2 до договору. Банк повідомив відповідача, що у зв'язку із отриманням вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, 24.01.2025 банком сплачено бенефіціару 780 000, 00 грн, у тому числі, за рахунок грошового забезпечення (покриття) гарантії в сумі 195 000, 00 грн. Банк також звернув увагу, що звертався до принципала з повідомленням про надходження вказаної вимоги та про необхідність формування грошового забезпечення (покриття). З урахуванням зазначеного вище, банк вимагав принципала виконати зобов'язання за договором про надання гарантії № Д-688-24Г від 16.02.2024 та згідно з його умовами сплатити банку 585 000, 00 грн грошових коштів за гарантією, 30 % річних згідно з умовами договору про надання гарантії за період з моменту виконання банком вимоги бенефіціара до моменту зарахування суми боргу на належні рахунки банку та 780 000, 00 грн штрафу за порушення п. 2.4 договору про надання гарантії. Разом з регресною вимогою позивач направив відповідачу меморіальний ордер № 1 від 24.01.2025.

На підтвердження направлення вказаної регресної вимоги позивач долучив до матеріалів справи опис вкладення у цінне відправлення за № 0408034327610, поштову накладну та фіскальний чек від 27.01.2025. Відповідно до відомостей з офіційного вебпорталу АТ «Укрпошта» щодо відстеження (трекінг) поштового відправлення за № 0408034327610, вказане поштове відправлення повернулось 12.02.2025 відправнику у зв'язку із «закінченням встановленого терміну зберігання».

Як зазначив позивач, станом на дату звернення до суду ТОВ «Гарантстройінвест» ухиляється від виконання перед АТ «РВС Банк» своїх зобов'язань за банківською гарантією № 688-24Г від 16.02.2024, що видана на підставі договору про надання гарантії № Д-688-24Г від 16.02.2024.

Враховуючи наведені вище обставини, оскільки регресну вимогу позивача щодо сплати грошових коштів за гарантією відповідачем залишено без відповіді та належного виконання, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 585 000, 00 грн основного боргу за банківською гарантією, 9 616, 44 грн 30 % річних та 780 000, 00 грн штрафу.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про надання гарантії № Д-688-24Г від 16.02.2024, банківську гарантію № 688-24Г від 16.02.2024 та зміни № 1 до неї як належну підставу у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено вище, що між позивачем та відповідачем виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору про надання гарантії № Д-688-24Г від 16.02.2024, яким було забезпечено виконання принципалом перед бенефіціаром зобов'язань за договором на закупівлю «ДК 021:2015:45330000-9 «Водопровідні та санітарно-технічні роботи (Ремонт системи водопостачання газозбірних пунктів Стрийського ВУПЗГ)» шляхом видачі позивачем як банком-гарантом бенефіціару банківської гарантії № 688-24Г від 16.02.2024

Укладений між позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором гарантії, а правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами параграфу 4 глави 49 ЦК України та глави 22 Господарського кодексу України (який був чинний на дату укладення договору про надання гарантії та виникнення спірних правовідносин) (далі - ГК України).

У статті 200 ГК України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Стаття 560 ЦК України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ст. 562 ЦК України, зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

Умовами договору гарантії сторони узгодили зміст гарантії, порядок її надання та припинення, розмір та порядок сплати винагороди гаранту, гарантійних платежів та процентів за користування грошовими коштами, права та обов'язки сторін, їх відповідальність.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затверджений постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 (далі - Положення № 639).

У п. 2 розділу I Положення № 639 наведено, серед іншого, визначення наступним термінам: базові відносини - відносини між принципалом та бенефіціаром, що виникають на підставі договору, інших правочинів, тендерної документації, законодавчих актів щодо зобов'язань принципала на користь бенефіціара, виконання яких забезпечує гарантія; гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що гарантія - це односторонній правочин, за яким гарант приймає на себе обов'язок сплатити бенефіціару на його вимогу певну грошову суму внаслідок невиконання боржником (принципалом) взятих на себе зобов'язань, забезпечених гарантією. Основна функція гарантії полягає в забезпеченні належного виконання зобов'язань принципала перед бенефіціаром. Отже, підставою для пред'явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов'язань перед бенефіціаром за основним зобов'язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.07.2021 у справі № 910/7575/20).

За змістом положень ст. 561, 566 ЦК України, гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

Відповідно до пп. 1.1, 1.2, 1.4 договору про надання гарантії, за заявою принципала банк надає на користь бенефіціара гарантію, за якою зобов'язується сплатити бенефіціару на його письмову вимогу, що становить належне представлення, грошову суму у разі настання гарантійного випадку, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії.

Загальна сума гарантії складає 780 000, 00 грн. Строк дії гарантії: з моменту надання гарантії до 01.02.2025 включно.

Суд встановив вище, що 16.02.2024 відповідач, в якості забезпечення виконання зобов'язань принципала перед банком та на підставі п. 6.1 договору про надання гарантії, надав АТ «РВС Банк» грошове забезпечення (покриття) (майнові права на отримання і використання грошових коштів для здійснення розрахунків) в сумі 195 000, 00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

16.02.2024 позивачем на підставі договору про надання гарантії № Д-688-24Г від 16.02.2024, видано банківську гарантію № 688-24Г від 16.02.2024 виконання зобов'язань ТОВ «Гарантстройінвест» перед АТ «Укртрансгаз» на закупівлю ДК 021:2015:45330000-9 «Водопровідні та санітарно-технічні роботи (Ремонт системи водопостачання газозбірних пунктів Стрийського ВУПЗГ)», проведеної згідно з оголошенням про проведення закупівлі № UA-2023-10-30-004598-a, розміщеного на веб-порталі Уповноваженого органу, відповідно до змісту якої-гарант цим надає бенефіціару гарантію та приймає на себе безвідкличне зобов'язання сплатити бенефіціару суму, яка не перевищує 780 000, 00 грн протягом п'яти робочих днів з дати одержання письмової вимоги бенефіціара про сплату коштів за гарантією, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов. Ця гарантія забезпечує виконання/належне виконання принципалом договору.

Отже, банківська гарантія № 688-24Г від 16.02.2024 є безумовною і безвідкличною, за якою банк-гарант, у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, крім вимоги та або виконання будь-яких інших умов.

Відомості про визнання недійсною банківської гарантії № 688-24Г від 16.02.2024 у розмірі 780 000, 00 грн з підстав недотримання вимог чинного законодавства матеріали справи не містять та до суду не надано.

Відповідно до ст. 563 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Приписами ч. 2 ст. 564 ЦК України встановлено, що гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Згідно з ст. 565 ЦК України, гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги. Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника; повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

Відповідно до п 2 розділу I Положення № 639, вимога - лист або повідомлення з вимогою до гаранта/контргаранта сплатити кошти за гарантією/контргарантією; гарантійний випадок - одержання гарантом/контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин; належне представлення - представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії/контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями/контр гарантіями.

Згідно з пп. 38-39 розділу V Положення № 639, вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення гаранту. Вимога за контргарантією складається гарантом (або іншим контргарантом) і подається за довільною, якщо інше не визначено умовами контргарантії, формою або надсилається у формі повідомлення контргаранту. Гарант (резидент) перевіряє достовірність вимоги, а також те, що вона становить належне представлення, після отримання вимоги від: 1) бенефіціара або 2) банку бенефіціара, або іншого банку - якщо гарантом, до якого надійшла вимога, є банк. Гарант (резидент) надсилає копію вимоги, що становить належне представлення, принципалу (разом із копіями документів, якими вона супроводжувалася, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії).

Суд звертає увагу, що в частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавець чітко встановив, що обов'язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Проте, обов'язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги за гарантією, закон не містить, тобто законодавець залишив на розсуд особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії певного переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.

Отже, відповідно до наведених законодавчих положень, з одного боку, гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією; кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. З іншого боку, зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання; якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника; але повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

При цьому, відмовитися від задоволення вимог кредитора гарант може тільки тоді, коли останні не відповідають умовам гарантії або сплинув строк її дії.

Як було зазначено судом вище, за банківською гарантією № 688-24Г від 16.02.2024 позивач надав бенефіціару (АТ «Укртрансгаз») гарантію та прийняв на себе безвідкличне зобов'язання сплатити бенефіціару суму, яка не перевищує 780 000, 00 грн, протягом п'яти робочих днів з дати одержання письмової вимоги бенефіціара про сплату коштів за гарантією, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов. Ця гарантія забезпечує виконання/належне виконання принципалом договору.

Вимога бенефіціара, за змістом банківської гарантії, має містити: - посилання на номер і дату цієї гарантії; - повідомлення про невиконання/неналежне виконання принципалом зобов'язань за договором, забезпечених цією гарантією; - платіжні реквізити для перерахування суми, що вимагається до сплати за гарантією.

Форма пред'явлення вимоги, зокрема у паперовій формі рекомендованим листом або кур'єром на адресу банка-гаранта через банк бенефіціара ПАТ АБ «Укргазбанк», який також має підтвердити автентичним SWIFT-повідомленням на SWIFT-адресу банка-гаранта RWSPUAUK з посиланням на реквізити цієї гарантії та вимоги достовірність підписів та печатки (у разі наявності) бенефіціара на вимозі та повноваження особи (осіб), що підписала(и) вимогу.

За змістом банківської гарантії, ця гарантія набуває чинності з дати її надання банком-гарантом та діє до 01.02.2025 включно.

Матеріалами справи підтверджується, що бенефіціар належним чином представив банку вимогу про настання гарантійного випадку відповідно до вимог законодавства, умов банківської гарантії № 688-24Г від 16.02.2024 та до закінчення строку її дії. Зміст вимоги відповідає умовам, встановленим банківською гарантією № 688-24Г від 16.02.2024.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що вимога бенефіціара є безумовною і безвідкличною, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою, представленою належним чином, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, крім вимоги та або виконання будь-яких інших умов.

З огляду на наведене, оскільки вимога представлена належним чином та у вимозі бенефіціаром викладено повідомлення про невиконання/неналежне виконання принципалом зобов'язань за договором, забезпечених цією гарантією із посиланнями на конкретні пункти договору № 240200061 від 16.02.2024, які порушено принципалом, та зазначено про порушення принципалом строків виконання робіт, зазначених у додатку 2 до договору, тобто вимога бенефіціара відповідає формі і змісту, встановленим банківською гарантією № 668-24Г від 16.02.2024, а за змістом банківської гарантії банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, крім вимоги та або виконання будь-яких інших умов, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про недотримання бенефіціаром умови банківської гарантії щодо вказівки в чому полягає порушення принципалом зобов'язань.

Пунктами 40-42 розділу V Положення № 639 визначено, що гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення. Гарант (резидент) сплачує кошти за гарантією на умовах і в строки, передбачені гарантією для оплати вимоги та згідно з реквізитами, зазначеними в гарантії, якщо інші реквізити не визначені у вимозі. Зобов'язання гаранта (резидента) зменшується на суму, сплачену за гарантією в разі здійснення гарантом (резидентом) часткової сплати коштів за гарантією.

Відповідно до п. 3.5 договору про надання гарантії, після розгляду вимоги бенефіціара банк: - або сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне пред'явлення, на умовах і в строки, передбачені гарантією для оплати вимоги та згідно з реквізитами, зазначеними в гарантії, якщо інші реквізити н визначені у вимозі, на суму, розмір якої не перевищує суму гарантії, якщо у гарантії не зазначено інше (п. 1.2 договору); - або повідомляє бенефіціара про відмову у задоволення його вимоги. Сплата банком за гарантією здійснюється за рахунок коштів грошового забезпечення (покриття) гарантії (у разі надання принципалом грошового забезпечення (покриття) гарантії).

Відповідно до п. 2.4 договору про надання гарантії, принципал, з метою забезпечення здійснення банком платежу за гарантією у разі отримання вимоги бенефіціара зобов'язаний безвідклично та безумовно сформувати повне грошове забезпечення (покриття) (у разі, якщо грошове забезпечення (покриття) принципалом не було сформоване раніше) у строк не пізніше здійснення банком платежу за гарантією. Про надходження вимог від бенефіціара та необхідність формування грошового забезпечення (покриття) банк повідомляє принципала у порядку, передбаченому цим договором. Сплата банком за гарантією здійснюється за рахунок коштів грошового забезпечення (покриття) гарантії, наданою принципалом.

Проте, відповіді на повідомлення відповідач не направив, повне грошове забезпечення (покриття) за банківською гарантією, всупереч п. 2.4 договору про надання гарантії, не сформував. Протилежного матеріали справи не містять.

Суд встановив, що грошові кошти в загальній сумі 780 000, 00 грн за банківською гарантією № 688-24Г від 16.02.2024 сплачено позивачем на користь АТ «Укртрансгаз» наступним чином: 585 000, 00 грн своїми грошовими коштами + 195 000, 00 грн грошового забезпечення (покриття), наданого принципалом відповідно до п. 6.1 договору про надання гарантії, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку за період з 24.01.2025 по 24.01.2025.

Враховуючи те, що бенефіціаром належним чином представлено вимогу банку-гаранту в порядку і строки, встановлені банківською гарантією № 688-24Г від 16.02.2024, а зміст вимоги відповідає банківській гарантії та вимогам чинного законодавства, у АТ «РВС Банк» були відсутні підстави для відмови у задоволенні вимоги бенефіціара у сплаті останньому суми гарантії, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що позивачем правомірно здійснено сплату на користь АТ «Укртрансгаз» суми банківської гарантії № 688-24Г від 16.02.2024 у розмірі 780 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 568 ЦК України, зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією. Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен негайно повідомити про це боржника.

Пунктом 3.6 договору про надання гарантії визначено, що зобов'язання банку перед бенефіціаром припиняється у разі, зокрема сплати суми, на яку видано гарантію.

За змістом положень ч. 1 ст. 569 ЦК України, гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Отже, в силу приписів статті 569 ЦК України з 24.01.2025 (сплати банком бенефіціару за банківською гарантією № 668-24Г від 16.02.2024) банк набув право зворотної (регресної) вимоги до принципала - ТОВ «Гарантстройінвест», на суму гарантії з урахуванням наданого принципалом банку грошового забезпечення (покриття) (майнові права на отримання і використання грошових коштів для здійснення розрахунків), тобто в розмірі 585 000, 00 грн.

Відповідно до п. 4.3 договору про надання гарантії, регресна вимога банку оформлюється в письмовій формі, підписується уповноваженою особою банку, скріплюється печаткою (за наявності) та вважаються отриманою принципалом в одному з таких випадків, зокрема направлення за допомогою поштового зв'язку рекомендованим або цінним листом із повідомленням про вручення регресна вимога вважається доставленою (вручено) належним чином у разі, якщо вона здійснена у письмовій формі та надіслана рекомендованим або цінним листом з повідомленням про вручення за зазначеними адресами сторін. Датою отримання регресної вимоги буде вважатися дата їх особистого вручення, про що вказано в повідомленні про вручення, а у разі повернення листа на адресу банку з іншими поштовими відмітками (в тому числі закінченням терміну зберігання, відсутність адресату за вказаною адресою, відмова адресата від одержання та інше) з дати відправлення регресної вимоги.

Принципал не може бути звільнений від виконання зобов'язань та/або відповідальності за цим договором ні при яких обставинах, у тому числі навіть тих, що не залежить від принципала (п. 5.5 договору про надання гарантії).

Суд встановив вище, що 27.01.2025 позивач, в порядку пп. 4.2, 4.3 договору про надання гарантії, направив на адресу місцезнаходження відповідача регресну вимогу вих. № 180/25-БТ від 27.01.2025, якою повідомив відповідача, що 16.01.2025 через АБ «Укргазбанк» отримало письмову вимогу бенефіціара № 1001ВИХ-25-120 від 09.01.2025 про настання гарантійного випадку та перерахування грошових коштів за банківською гарантією № 688-24Г від 16.02.2024 на суму 780 000, 00 грн у зв'язку з тим, що принципал неналежно виконав зобов'язання за договором про закупівлю робіт № 2402000061 від 16.02.2024, а саме порушив п. 5.1, п. 7.3.1 договору в частині строків виконання робіт, зазначених у додатку № 2 до договору. Банк повідомив відповідача, що у зв'язку із отриманням вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, 24.01.2025 банком сплачено бенефіціару 780 000, 00 грн, у тому числі, за рахунок грошового забезпечення (покриття) гарантії в сумі 195 000, 00 грн. Банк також звернув увагу, що звертався до принципала з повідомленням про надходження вказаної вимоги та про необхідність формування грошового забезпечення (покриття). З урахуванням зазначеного вище, банк вимагав принципала виконати зобов'язання за договором про надання гарантії № Д-688-24Г від 16.02.2024 та згідно з його умовами сплатити банку 585 000, 00 грн грошових коштів за гарантією, 30 % річних згідно з умовами договору про надання гарантії за період з моменту виконання банком вимоги бенефіціара до моменту зарахування суми боргу на належні рахунки банку та 780 000, 00 грн штрафу за порушення п. 2.4 договору про надання гарантії. Разом з регресною вимогою позивач направив відповідачу меморіальний ордер № 1 від 24.01.2025.

Отже, з огляду на зміст пункту 4.3 договору про надання гарантії, регресна вимога вважається врученою відповідачу з дати відправлення регресної вимоги, тобто 27.01.2025.

Враховуючи зазначені вище приписи законодавства, умови пп. 4.2, 4.3 договору про надання гарантії, а також дату, з якої регресна вимога вважається врученою відповідачу, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем регресної вимоги позивача є таким, що настав.

Проте, станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем зобов'язання за договором про надання гарантії в частині відшкодування позивачу в повному обсязі в порядку регресу здійсненої позивачем як банком-гарантом виплати гарантійного платежу на користь бенефіціара в розмірі 585 000, 00 грн з урахуванням наданого принципалом банку грошового забезпечення (покриття) (майнові права на отримання і використання грошових коштів для здійснення розрахунків) в сумі 195 000, 00 грн. Протилежного суду не доведено. Доказів сплати на користь позивача 585 000, 00 грн основного боргу за банківською гарантією до суду не надано.

При цьому, суд дослідив посилання відповідача, що з аналізу приписів чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вбачається, що при вирішенні даного спору у предмет доказування входить також дослідження наявності чи відсутності гарантійного випадку - порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією. З приводу цього суд зазначає наступне.

Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 зазначив про те, що призначенням інституту гарантії (параграф 4 глави 49 ЦК України) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов'язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України) з огляду на відсутність боргу принципала.

В обґрунтування цих висновків Верховним Судом зазначено, що механізм забезпечувального інституту гарантії, на відміну від інших видів забезпечення виконання зобов'язань, передбачає укладення не двох (основного та забезпечувального), а трьох правочинів.

Перш за все, це договір між бенефіціаром (боржником) та принципалом (кредитором), який спрямований на виникнення основного зобов'язання. Умова щодо забезпечення основного зобов'язання гарантією може передбачатися таким договором або висуватися бенефіціаром як передумова укладення такого договору.

Обов'язок банку чи іншої фінансової установи щодо видачі банківської гарантії виникає з договору між принципалом і такою фінансовою установою. Надання гарантії є фінансовою послугою, яка надається на підставі договору (п. 6 ч. 1 ст. 4, ст. 9 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» у чинній редакції, п. 7 ч. 1 ст. 4, ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у редакції, що діяла на час видачі гарантії у справі, що переглядається). Цим договором можуть визначатися, серед іншого, умови гарантії, строк її дії, сума, на яку видається гарантія, строк видачі гарантії, розмір оплати послуг гаранта тощо.

Третім правочином у механізмі забезпечувального інституту гарантії є видача гарантії на користь бенефіціара, яка є одностороннім правочином. Саме з цього правочину виникає грошове зобов'язання гаранта.

Хоча у механізмі забезпечувального інституту гарантії беруть участь три суб'єкти - бенефіціар, принципал та гарант, зазначені вище правочини не зв'язують всіх їх одночасно. Так, договір між бенефіціаром і принципалом, з якого виникає основне зобов'язання, зв'язує лише бенефіціара і принципала, але не гаранта. Договір між принципалом і гарантом зв'язує лише принципала і гаранта, але не бенефіціара. Односторонній правочин щодо видачі гарантії створює обов'язки лише для гаранта (ч. 3 ст. 202 ЦК України), а бенефіціар є кредитором у відповідному грошовому зобов'язанні.

Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, незалежне від зобов'язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов'язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов'язання виконанням, гарант не вправі.

Виходячи з викладеного, об'єднана палата вважала, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.

Положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією (ч. 3 ст. 563 ЦК України), слугує меті ідентифікації порушення зобов'язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов'язок гаранта перевіряти таке порушення. Адже гарант може видати на користь одного й того ж бенефіціара декілька банківських гарантій за зверненням одного й того ж принципала у зв'язку з одним чи декількома договорами з бенефіціаром з різними умовами, що передбачають сплату за гарантіями у різних випадках.

Отже, кредитор-бенефіціар має право вимоги як за основним зобов'язанням, так і за незалежною від цього зобов'язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов'язанням, то, пред'явивши вимогу гаранту, отримає виконання.

Якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом ч. 1 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилам глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України.

Отже, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 сформулював правовий висновок щодо застосування норм права, який за своїм викладенням і формулюванням має узагальнюючий та концептуальний характер та зводиться фактично до того, що «при вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування не входить дослідження наявності чи відсутності порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією», у зв'язку із чим відступив від висновку, наведеного у справі № 910/16898/19, що при вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить дослідження наявності чи відсутності виникнення порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.

Враховуючи наведене, безпідставними є твердження відповідача стосовно того, що до предмету доказування входить також дослідження наявності чи відсутності гарантійного випадку - порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.

Відтак, питання належного/неналежного виконання договору про закупівлю робіт № 2402000061 від 16.02.2024 не є предметом позову у даній справі, а тому суд не повинен досліджувати та вирішувати питання щодо належного виконання принципалом основного зобов'язання.

У випадку доведення безпідставного звернення третьою особою (бенефіціаром) за стягненням за банківською гарантією та спричинення цим самим відповідачу збитків, відповідач вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилам глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України, у тому числі, в судовому порядку.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 5.1 договору про закупівлю робіт встановлено, що підрядник зобов'язується виконати роботи протягом строку, зазначеного у графіку виконання робіт, після тримання від замовника допуску на виконання робіт на об'єктах замовника, а у пункті 5.11 договору про закупівлю робіт сторони узгодили, що роботи вважаються прийнятими замовником в повному обсязі шляхом підписання замовником та підрядником без зауважень останнього акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Гарантстройінвест» листом вих. № 135 від 13.11.2024 звернулось до АТ «Укртрансгаз», в якому просило, для приведення у відповідність строку дії договору та графіка виконання робіт, продовжити термін дії договору № 2402000061 від 16.02.2024 на загальну кількість 360 календарних днів з дати отримання від замовника доступу на об'єкт.

АТ «Укртрансгаз», у відповідь на лист ТОВ «Гарантстройінвест» вих. № 135 від 13.11.2024, направило лист № 1001ВИХ-24-7254 від 28.11.2024, в якому, що виходячи з умов п. 5.1 договору та додатку № 2 до договору, а також дату надання допуску на об'єкт - 12.03.2025, можливим є продовження строку дії договору по 06.03.2025 (12.03.2024 + 360 календарних днів), шляхом укладення додаткової угоди № 2. Водночас, АТ «Укртрансгаз» у листі повідомило відповідача, що продовження строку дії договору можливе лише за умови продовження терміну дії банківської гарантії (забезпечення виконання договору) до 06.04.2025 включно та надання відповідних змін до АТ «Укртрансгаз».

Доказів продовження терміну дії банківської гарантії (забезпечення виконання договору) до 06.04.2025 включно та надання відповідних змін до АТ «Укртрансгаз» до суду не надано. В матеріалах справи відсутні докази внесення змін до договору про закупівлю робіт № 2402000061 від 16.02.2024 в порядку, визначеному пп. 14.2, 14.5 договору, зокрема в частині продовження строку дії договору та строку виконання робіт. Протилежного суду не доведено.

Суд зазначає, що відповідач, стверджуючи про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що свідчать про фіксацію факту порушення основного зобов'язання, у той же час не надає жодного доказу на підтвердження належного виконання робіт за договором № 2402000061 від 16.02.2024 в порядку та строки, погоджені сторонами (зокрема підписані між підрядником та замовником акти приймання виконаних робіт).

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором про надання гарантії, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 585 000, 00 грн основного боргу за банківською гарантією нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Крім регресного платежу за гарантією позивач також просить суд стягнути з відповідача 9 616, 44 грн 30 % річних та 780 000, 00 грн штрафу.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п. 5.3 договору про надання гарантії, у випадку ненадання принципалом грошового забезпечення (покриття) гарантії у порядку, передбаченому п. 2.4 цього договору, принципал зобов'язаний сплатити на користь банку штраф у розмірі суми гарантії, визначеній у п. 1.2 цього договору, на рахунок банку, зазначеному у повідомленні банку, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання принципалом повідомлення у порядку, передбаченому договором.

За прострочення виконання зобов'язання позивач на підставі п. 5.3 договору про надання гарантії нарахував та просить суд стягнути з відповідача 780 000,00 грн штрафу у розмірі суми гарантії.

Відповідно до п. 1.2 договору про надання гарантії, загальна сума гарантії складає 780 000, 00 грн.

За змістом ст. 629, ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд зазначає, що договір про надання гарантії № Д-688-24Г від 16.02.2024 було укладено між сторонами відповідно до чинного законодавства України та на момент укладання такого правочину сторони узгодили всі істотні умови. Тобто договір був укладений сторонами внаслідок повного розуміння правової природи правовідносин та вільного волевиявлення сторін, здійсненого ним в порядку ст. 627 ЦК України. Доказів внесення змін до п. 5.3 договору про надання гарантії або визнання вказаного пункту договору недійсним матеріали справи не містять та до суду не надано.

Отже, перевіривши розрахунок штрафу, з урахуванням обставин даної справи, умов договору, узгодженого сторонами порядку пред'явлення регресної вимоги та строку її виконання, враховуючи п. 5.3 договору про надання гарантії, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 780 000, 00 грн штрафу у розмірі суми гарантії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заперечень відповідача щодо стягнення штрафу у розмірі суми банківської гарантії з огляду на неотримання від позивача ані повідомлення № 112/25-БТ від 17.01.2025, ані регресної вимоги № 180/25-БТ від 27.01.2025, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 17.01.2025 банк направив відповідачу повідомлення вих. № 112/25-БТ від 17.01.2025 про одержання вимоги бенефіціара про сплату за банківською гарантією № 668-24Г від 16.02.2024.

На підтвердження направлення вказаного повідомлення позивач долучив до матеріалів справи опис вкладення у цінне відправлення за № 0408034322782, поштову квитанцію та фіскальний чек від 17.01.2025. Відповідно до відомостей з офіційного вебпорталу АТ «Укрпошта» щодо відстеження (трекінг) поштового відправлення за № 0408034322782, вказане поштове відправлення повернулось 01.02.2025 відправнику у зв'язку із «закінченням встановленого терміну зберігання».

Суд зазначає, що належним доказом направлення документів адресату відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку є розрахунковий документ (поштова квитанція, поштова накладна з інформацією про поштове відправлення чи фінансовий чек) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення. Правові висновки щодо необхідності наявності номера поштового відправлення на описі вкладення у цінний лист, на що вірно звернув увагу апеляційний господарський суд, викладені у постановах Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 916/2110/20, від 06.07.2020 у справі № 916/2828/19, від 26.03.2020 у справі № 910/9962/16 та від 13.01.2020 у справі № 910/28408/15.

Крім того, суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

В подальшому, 27.01.2025 банк направив на адресу відповідача регресну вимогу вих. № 180/25-БТ від 27.01.2025 про сплату 585 000,00 грн грошових коштів за банківською гарантією, 30 % річних за період з моменту виконання банком вимоги бенефіціара до моменту зарахування боргу на належні рахунки банку та 780 000,00 грн штрафу за порушення п. 2.4 договору про надання гарантії. Разом з регресною вимогою позивач направив відповідачу меморіальний ордер № 1 від 24.01.2025.

На підтвердження направлення вказаної регресної вимоги позивач долучив до матеріалів справи опис вкладення у цінне відправлення за № 0408034327610, поштову квитанцію та фіскальний чек від 27.01.2025. Відповідно до відомостей з офіційного вебпорталу АТ «Укрпошта» щодо відстеження (трекінг) поштового відправлення за № 0408034327610, вказане поштове відправлення повернулось 12.02.2025 відправнику у зв'язку із «закінченням встановленого терміну зберігання».

Суд звертає увагу відповідача на п. 4.3 договору про надання гарантії, за змістом якого регресна вимога банку оформлюється в письмовій формі, підписується уповноваженою особою банку, скріплюється печаткою (за наявності) та вважаються отриманою принципалом в одному з таких випадків, зокрема направлення за допомогою поштового зв'язку рекомендованим або цінним листом із повідомленням про вручення регресна вимога вважається доставленою (вручено) належним чином у разі, якщо вона здійснена у письмовій формі та надіслана рекомендованим або цінним листом з повідомленням про вручення за зазначеними адресами сторін. Датою отримання регресної вимоги буде вважатися дата їх особистого вручення, про що вказано в повідомленні про вручення, а у разі повернення листа на адресу банку з іншими поштовими відмітками (в тому числі закінченням терміну зберігання, відсутність адресату за вказаною адресою, відмова адресата від одержання та інше) з дати відправлення регресної вимоги.

Враховуючи пункт 4.3 договору про надання гарантії, регресна вимога вважається врученою відповідачу з дати відправлення регресної вимоги, тобто 27.01.2025.

Отже, оскільки відповідач не надав грошового забезпечення (покриття) гарантії у порядку, передбаченому п. 2.4 договору про надання гарантії, він зобов'язаний на підставі п. 5.3 договору сплатити на користь банку штраф у розмірі суми гарантії, визначеній у п. 1.2 договору, на рахунок банку, зазначеному у повідомленні банку, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання принципалом повідомлення у порядку, передбаченому договором, тобто у строк до 30.01.2025.

Крім того, відповідно до п. 5.5 договору про надання гарантії, принципал не може бути звільнений від виконання зобов'язань та/або відповідальності за цим договором ні при яких обставинах, у тому числі навіть тих, що не залежить від принципала.

Враховуючи наведене, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 780 000,00 грн штрафу у розмірі суми гарантії на підставі п. 5.3 договору про надання гарантії.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не установлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.

Відповідно до п. 4.2 договору про надання гарантії, до повного такого відшкодування принципал сплачує банку проценти від суми боргу в розмірі 30 % (тридцять) процентів річних (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році-365(366)) у валюті гарантії, за період з моменту сплати банком за гарантією на вимогу бенефіціара або згідно з рішенням суду про сплату за гарантією та до моменту зарахування суми боргу на належні рахунки банку.

Проценти за користування грошовими коштами сплаченими банком за гарантією нараховуються виходячи із умови, що враховується перший день перерахування (сплати) банком грошових коштів за гарантією бенефіціару і не враховується день фактичного повернення/відшкодування принципалом у повному обсязі грошових коштів, сплачених банком за гарантією.

За порушення відповідачем зобов'язання за договором про надання гарантій в частині повного грошового забезпечення (покриття) позивач на підставі п. 4.5 договору про надання гарантії нарахував та заявив до стягнення з відповідача 9 616, 44 грн 30 % річних за період з 24.01.2025 до 12.02.2025.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 30 % річних, з урахуванням умов договору про надання гарантії та дати перерахування (сплати) банком грошових коштів за гарантією бенефіціару (24.01.2025), в межах розрахунку позивача, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 616, 44 грн 30 % річних підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що відповідач заявлені до стягнення суми не спростував, відсутність заборгованості шляхом подання до суду відповідних доказів не довів, контррозрахунку до суду не подав.

Щодо клопотання позивача про встановлення порядку виконання рішення, суд зазначає наступне.

Позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд зазначити в рішенні, що до моменту виконання на суму основного боргу нараховувати за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365(366)) 30 % річних, розрахувавши остаточну суму, що підлягає виплаті ТОВ «Гарантстройінвест» за правилами обчислення простих точних процентів.

Згідно з ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Суд зазначає, що положеннями ч. 10 ст. 238 ГПК України встановлено право, а не обов'язок суду, зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення та залежить від фактичних обставин справи.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Варто зауважити, що саме на суд, а не на орган (особу), що здійснює примусове виконання рішення суду, покладено обов'язок встановлення правильності суми простроченої заборгованості і здійснених на неї нарахувань, пов'язаних із несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання.

Також суд враховує, що судове рішення не може ухвалюватись на майбутнє, як застереження від будь-яких порушень, а також не може містити будь-яких умов, за яких воно буде виконуватись. Суд вважає, що розглядати справу і приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявність неіснуюче порушення, суперечить принципам правосуддя.

Враховуючи викладене в сукупності, суд вважає, що застосування положень ч. 10 ст. 238 ГПК України в даному випадку не є доцільним.

Водночас відмова у задоволенні цього клопотання не позбавляє позивача права звернутись до суду з окремим позовом про стягнення з відповдіача 30 % річних, нарахованих за період, не охоплений цим рішенням, зокрема до фактичного погашення спірної заборгованості.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують наведених вище висновків суду.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 16 495, 40 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантстройінвест» (місцезнаходження: вул. Соборності, буд. 50, м. Миронівка, Миронівський р-н, Київська обл., 08801; код ЄДРПОУ 42498894) на користь Акціонерного товариства «РВС Банк» (місцезнаходження: вул. Введенська, буд. 29/58, м. Київ, 04071; код ЄДРПОУ 39849797) 585 000, 00 грн основного боргу за банківською гарантією, 9 616, 44 грн 30 % річних, 780 000, 00 грн штрафу та 16 495, 40 грн судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 23.09.2025.

Суддя Л.В. Сокуренко

Попередній документ

130408554

Наступний документ

130408556

Інформація про рішення:

№ рішення:	130408555
№ справи:	911/570/25
Дата рішення:	04.09.2025
Дата публікації:	25.09.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Київської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; підряду, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Подано апеляційну скаргу (06.11.2025)
Дата надходження:	12.02.2025
Предмет позову:	ЕС: Стягнення 1374616,44 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

24.04.2025 15:00	Господарський суд Київської області
15.05.2025 15:20	Господарський суд Київської області
11.06.2025 15:30	Господарський суд Київської області
24.07.2025 14:40	Господарський суд Київської області
04.09.2025 14:10	Господарський суд Київської області