вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"23" вересня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2951/25
Суддя Господарського суду Київської області Янюк О.С. перевіривши матеріали
заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
1. 11.09.2025 засобами поштового зв'язку до Господарського суду Київської області (далі - суд) звернулася ОСОБА_1 (далі - заявниця, ОСОБА_1 ) із заявою від 09.09.2025 (вх. №1003/25 від 16.09.2025) про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність.
Водночас, заявницею у порядку абз. 2 п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) подано суду пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією Медведевої Ксенії Олегівни (свідоцтво № 1982 від 15.11.2024 далі - Медведева К.О.), яка, у свою чергу, також подала заяву від 01.09.2025 № 01-09/405 (вх. № 5834/25 від 16.09.2025) про участь у даній справі.
2. Перевіривши подану заяву суд вважає її такою, що не відповідає вимогам КУзПБ та Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.
2.1. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 116 КУзПБ у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначаються, зокрема, місце проживання боржника.
Частиною 1 ст. 8 КУзПБ передбачено, що справи про банкрутство (неплатоспроможність) розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, місцем проживання фізичної особи або фізичної особи-підприємця. Зміна боржником зареєстрованого місцезнаходження або місця проживання після подання кредитором або боржником заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не впливає на зміну територіальної підсудності господарського суду.
Згідно з ч. 3 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.
Так, приписами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" визначено, зокрема, наступне:
декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади (п. 4 ч. 1 ст. 4);
витяг з реєстру територіальної громади - документ у паперовій або електронній формі, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час формування витягу (п. 2. ч. 1 ст. 4);
У свою чергу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Таким чином, документом що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи є відповідний витяг із реєстру територіальної громади.
Так, у поданій заяві, а також долучених до неї деклараціях про майновий стан заявниця вказує на те, що проживає за адресою АДРЕСА_1 .
При цьому в переліку документів, долучених до заяви ОСОБА_1 зазначила, між іншого, довідку про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру.
Проте вказаний документ був відсутній у поштовому конверті, в якому до суду надійшла заява ОСОБА_1 , про що канцелярією суду, на підставі п. 6 розд. ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої згідно з наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (зі змінами та доповненнями) складений відповідний акт від 16.09.2025 № 07-13/88/2025.
Поряд із цим, судом здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру, з відповіді на який від 18.09.2025 № 1792446 вбачається, що інформації стосовно ОСОБА_1 - не знайдено.
Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують її місце проживання, що задеклароване в установленому законом порядку.
З огляду на викладене, заявниці необхідно надати суду відомості щодо її задекларованого (зареєстрованого) місця проживання станом на день його звернення з заявою про відкриття провадження про неплатоспроможність.
2.2. Відповідно до ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, між іншого:
конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням, зокрема, підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором (п. 3);
перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором (п. 6);
копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати (п. 7);
відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях (п. 8).
Так, зі змісту заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів, вбачається, що нею:
у конкретизованому списку кредиторів і боржників не зазначено строку виконання зобов'язань згідно із законом або договором перед кредиторами;
не надано перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб;
не надано відповідних копій документів про вчинені правочини;
не зазначені відомості про всі наявні електронні гаманці, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких електронних гаманцях.
З огляду на викладене, вважати що заявницею виконані п. 3 та п. 6-8 ч. 3 ст. 116 КУзПБ у суду підстав немає.
2.3. Пунктом 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ передбачено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень (абз. 3 ч. 2 ст. 30 КУзПБ).
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", зокрема, встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб із 01.01.2025 у розмірі 3 028,00 грн.
Таким чином, загальна сума основної грошової винагороди арбітражного керуючого, яка повинна бути авансована заявницею, становить 45420,00 грн (3 028,00*5*3= 45420,00).
Водночас абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, зокрема, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування стосовно боржника справу про неплатоспроможність може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про неплатоспроможність додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом.
За таких обставин, законодавцем надано особі право під час звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подати: або докази авансування заявником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у встановленому розмірі; або угоду, укладену між заявником та обраним ним арбітражним керуючим. При цьому, суд зазначає, що відповідна угода повинна бути укладена у порядку визначеному Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) із дотриманням умов, визначених КУзПБ.
Так, до матеріалів заяви долучено угоду № 01/09 про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) від 01.09.2025, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - Угода), проаналізувавши яку суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У свою чергу, ст. 6 ЦК України, зокрема, визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
З наведеного можна зробити висновок, що особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
Приписи ч. ч. 2 та 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.
Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору. Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення.
Так, у п. 3.1. Угоди зазначено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) становить 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень, що з 01.01.2025 року становить 15140,00 грн.
При цьому в п. 3.2. Угоди сторони погодили, що для виконання вимоги КУзПБ щодо оплати послуг арбітражної керуючої для виконання нею повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених п. 3.1 цієї Угоди, розмір не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Сторони домовилися про відстрочення оплати винагороди арбітражній керуючій під час виконання нею повноважень у справі про банкрутство боржника до реалізації майна боржника.
Водночас суд зазначає, що сторонами Угоди не враховані положення КУзПБ, а саме:
ч. 2 ст. 30 КУзПБ відповідно до якої право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень;
ст. ст. 126, 130 КУзПБ якими визначено, що реалізація майна боржника (у разі наявності такого майна) здійснюється у разі визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або в ході процедури реструктуризації боргів боржника. Проте, із змісту плану реструктуризації вбачається, що заявником не пропонується здійснення реалізації її майна в ході процедури реструктуризації боргів, що позбавляє арбітражного керуючого на його винагороду, яка гарантована останньому законом;
ч. 7 ст. 123 КУзПБ відповідно до якої суд також може прийняти рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи (за наявності відповідних підстав).
Ураховуючи зазначене у своїй сукупності суд дійшов висновку, що відстрочення оплати винагороди арбітражної керуючої під час виконання нею повноважень у справі про банкрутство боржника до реалізації майна боржника, про яке йдеться в п. 3.2. Угоди, суперечить означеним приписам КУзПБ.
Таким чином, долучена до заяви Угода у відповідній редакції не може братися судом до уваги.
За таких обставин, у заявниці наявне зобов'язання виконати п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ, а саме, надати суду докази здійснення авансування грошової винагороди арбітражній керуючій у розмірі 45420,00 грн або надати укладену у відповідності до КУзПБ та ЦК України угоду з обраним нею арбітражним керуючим.
2.4. Також, Зайченко О.А. до заяви додані копії паспорту та картки платників податків її чоловіка - ОСОБА_3 та паспорту (id-картки) сина - ОСОБА_4 , засвідчені безпосередньо заявницею.
При цьому ч. 5 ст. 91 ГПК України встановлено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Виходячи зі змісту зазначеного припису ч. 5 ст. 91 ГПК України, а також Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.92 № 2503-XII, постанову Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, відповідність копії паспортів та облікових карток чоловіка та сина заявниці оригіналам таких документів, повинна підтверджуватися підписами останніх, як осіб, в яких ці документи знаходяться.
З огляду на вищевикладене суд зазначає, що заявницею не дотримані вимоги ч. 5 ст. 91 ГПК України в частині надання належним чином завірених копій указаних документів.
Разом із цим, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, суд на виконання положень п. п. 9, 10 ч. 119 КУзПБ здійснює відповідні запити до державних установ. Задля отримання відповідей на такі запити, суду необхідна інформація щодо дати народження та реєстраційних номерів облікової картки платника податків інших членів сім'ї заявниці.
3. Відповідно до ч. 1 ст. 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 6 ГПК України електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу.
Абзацом 4 ч. 8 ст. 6 ГПК України передбачено, що якщо цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов'язку зазначення відповідних відомостей.
Так, п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України зазначено, зокрема, що позовна заява має містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Ураховуючи зазначене та те, що заяву подано ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв'язку без використання електронного кабінету в системі "Електронний суд", то у заявниці наявний обов'язок зазначити відомості про наявность/відсутность у неї електронного кабінету.
4. Відповідно до ч. 1 ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Частиною 3 ст. 37 КУзПБ передбачено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених ст. 174 ГПК України, з урахуванням вимог КУзПБ.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 174 ГПК України).
Ураховуючи те, що заявницею подано відповідну заяву без дотримання вимог ст. 116 КУзПБ, суд вважає за необхідне залишити зазначену заяву без руху та надати ОСОБА_1 час для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 8, 12, 27, 76-78, 174, 234-235 ГПК України, ст. ст. 2, 30, 37, 113, 116 КУзПБ, абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, суд
1. Заяву ОСОБА_1 від 09.09.2025 (вх. №1003/25 від 16.09.2025) про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність залишити без руху.
2. Запропонувати заявниці протягом десяти днів з дня отримання нею цієї ухвали виконати належним чином вимоги ст. 116 КУзПБ та надати:
витяг із реєстру територіальної громади, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) ОСОБА_1 станом на день звернення з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (11.09.2025);
конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
перелік майна (рухомого та нерухомого), що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
копії документів про вчинені заявницею (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного їй нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати (або відповідні письмові пояснення, в разі відсутності таких документів);
відомості про всі наявні електронні гаманці заявниці, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких електронних гаманцях;
докази, які підтверджують авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 45 420,00 грн на депозитний рахунок Господарського суду Київської області (реквізити депозитного рахунку суду: назва установи - Господарський суд Київської області; код ЄДРПОУ - 03499945; реєстраційні рахунки (депозитний) - UA578201720355269002000014298; установа банку - ДКСУ місто Київ) або копію угоди, укладену між заявницею та обраним нею арбітражним керуючим у відповідності до КУзПБ та ЦК України;
належним чином завірені копії документів, про які зазначено в п. 2.4. цієї ухвали;
відомості про наявність/відсутність у заявниці електронного кабінету.
3. У разі невиконання заявницею п. 2 зазначеної ухвали у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвала набрала законної сили 23.09.2025 та окремо від рішення оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, яка подається у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
Суддя О.С. Янюк
Ухвалу підписано 23.09.2025.