ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.09.2025Справа № 914/1786/25
За позовом
ІНФОРМАЦІЯ_1
до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
про стягнення 241.560,00 грн
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Ключерова В.С.
за участю представників сторін
від позивача не з'явився
від відповідача Дем'янов Ю.Д., адвокат за довіреністю № 19/4-02/843 від 20.12.2024
05.06.2025 до Господарського суду Львівської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення 241.560,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 10.05.2023 ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю 2 групи пов'язаною з проходженням військової служби, отриманою внаслідок захворювання. На підставі прийнятого комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум протоколу № 30/975 від 02.04.2024 позивачем видано наказ № 188 від 16.04.2024 про перерахування коштів в сумі 241.560,00 грн на картковий рахунок ОСОБА_1. № НОМЕР_1 у філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк». Проведений платіж підтверджується платіжною інструкцією № 1527 від 17.04.2024. В подальшому після перерахування коштів позивачу стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 помер, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть. Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум винесено протокол № 11/зм від 21.06.2024 про скасування рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. На підставі цього протоколу позивачем виданий відповідний наказ № 661 від 21.11.2024 про скасування грошової виплати. Враховуючи зазначене, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення помилково перерахованих коштів, у відповідь отримав відмову в задоволенні вимоги. У зв'язку з тим, що кошти перебувають на рахунку відповідача без достатньої підстави, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 241.560,00 грн, які знаходяться на картковому рахунку відкритому на померлого ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Львівської області № 914/1786/25 від 10.06.2025 справу № 914/1786/25 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» передано на розгляд за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
07.07.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли зазначені матеріали.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 відкрито провадження у справі № 914/1786/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 14.07.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 17.07.2025 о 18:42 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 04.08.2025 включно.
01.08.2025 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що позивачем невірно обрано спосіб судового захисту та пред'явлено позов до неналежного відповідача. Банк не набував та не володіє спірними грошовими коштами у розмірі 241.560,00 грн. Кошти, що перебували на рахунку ОСОБА_1 разом зі спірною сумою на підставі заяви спадкоємця ОСОБА_2 06.03.2025 були перераховані Банком на рахунок спадкоємця. Отже, фактичним набувачем спірних коштів є ОСОБА_2
01.08.2025 відповідачем подано до суду заяву про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 . Клопотання мотивовано тим, що 06.03.2025 (до моменту пред'явлення 05.06.2025 позову) грошові кошти з карткового рахунку № НОМЕР_2 на підставі заяви спадкоємця від 06.03.2025 було виплачено шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_3 , відкритий у ТВБВ №10013/0188 філії - Львівське обласне управління AT «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_2 . Таким чином, ОСОБА_2 , як спадкоємцем після смерті клієнта ОСОБА_1 , заявлено про наявність майнового права та набуто усі грошові кошти, які станом на 06.03.2025 знаходилися на картковому рахунку, відкритому на ім'я померлого ОСОБА_1 № НОМЕР_2 у філії - Львівське обласне управління AT «Ощадбанк».
01.08.2025 відповідачем подано до суду заяву із запереченням проти розгляду справи № 914/1786/25 в порядку спрощеного позовного провадження; клопотання, на підставі ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, про розгляд справи № 914/1786/25 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 914/1786/25 від 04.08.2025 клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено та призначено судове засідання на 12.08.2025.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 04.08.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 04.08.2025 о 18:26 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи
07.08.2025 від представника позивача - Задерецького А.В. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 12.08.2025 та у всіх подальших судових засіданнях при розгляді справи № 914/1786/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 914/1786/25 від 08.08.2025 заяву представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про участь у судових засіданнях при розгляді справи № 914/1786/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
12.08.2025 позивачем в судовому засіданні заявлено усне клопотання про застосування ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_2.
12.08.2025 позивачем в судовому засіданні заявлено усне клопотання про витребування у відповідача відомостей щодо банківського рахунку ОСОБА_2
12.08.2025 у судовому засіданні постановлено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування у відповідача відомостей щодо банківського рахунку ОСОБА_2
12.08.2025 у судовому засіданні постановлено протокольну ухвалу про залишення без розгляду клопотання позивача про застосування ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявлене клопотання не відповідає вимогам, встановленим ст. 139 Господарського процесуального кодексу України.
12.08.2025 у судовому засіданні постановлено протокольну ухвалу у відповідності до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України про відмову в задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи.
12.08.2025 у судовому засіданні у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 02.09.2025.
02.09.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява, в якій позивач позовні вимоги підтримав повністю та просить проводити засідання за відсутності його представника.
Позивач у судове засідання 02.09.2025 не з'явився.
Відповідач у судовому засіданні 02.09.2025 проти позовних вимог заперечував повністю.
В судовому засіданні 02.09.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до ч. 6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Згідно протоколу № 30/975 від 02.04.2024 Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум старшому прапорщику в запасі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) звільненому 26.07.1988, який є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, на підставі довідки МСЕК серія 12 ААВ № 740790 від 10.05.2023, призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року в якому вперше встановлено інвалідність (2023) в сумі 241.560,00 грн.
На підставі вказаного протоколу начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) видано наказ № 188 від 16.04.2024 про виплату одноразової грошової допомоги, який доручено начальнику відділу фінансового забезпечення сектору соціальних виплат, кошти отримані для виплати одноразової грошової допомоги перерахувати ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_2 у філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» ТВБВ № 10013/0188 в сумі 241.560,00 грн.
17.04.2024 кошти у сумі 241.560,00 грн були перераховані ІНФОРМАЦІЯ_4 на зазначений рахунок ОСОБА_1., що підтверджується платіжною інструкцією № 1527 від 17.04.2024.
В подальшому, після перерахування коштів, ІНФОРМАЦІЯ_5 стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 помер, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00044659186 від 22.04.2024.
У зв'язку з надходженням інформації яка впливає на прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням особі інвалідності, Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 21.06.2024 прийнято рішення, оформлене протоколом № 11/зм, яким скасовано пункт 46 протоколу № 30/975 від 02.04.2024 щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оскільки останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а допомога у зв'язку з установленням інвалідності призначена 02.04.2024.
На підставі вказаного протоколу начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 видано наказ № 661 від 21.11.2024, яким внесені зміни до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 188 від 16.04.2024 та виключено ОСОБА_1 зі списку осіб, яким підлягає виплата одноразової допомоги.
ІНФОРМАЦІЯ_6 звернувся до Філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» (далі - Банк) з листом № 1150/1/3793 від 07.05.2024 та листом № 1159/1/6973 від 22.08.2024 про повернення коштів зарахованих на рахунок ОСОБА_1.
Листами № 46-06/58100/2024 від 14.05.2024 та № 46-06/118612/2024 від 19.09.2024 АТ «Ощадбанк» відмовив у поверненні коштів посилаючись на те, що право розпоряджатися коштами на банківському рахунку належить власнику такого рахунку, а у разі його смерті права та обов'язки щодо розпорядження такими коштами переходять до його спадкоємців.
Спір виник внаслідок того, що на думку позивача кошти у сумі 241.560,00 грн, які були перераховані на картковий рахунок ОСОБА_1 не стали його власністю, правовідносини між АТ «Ощадбанк» та клієнтом ОСОБА_1 припинилися у зв'язку із смертю останнього, тому кошти перебувають на рахунку Філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» без достатньої на те підстави та підлягають поверненню відповідачем позивачу на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов'язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому. Означене недоговірне зобов'язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов'язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала (п.п. 59, 60).
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20.09.2024 у справі № 628/1203/19 відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, та постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 201/2956/19, від 27.07.2022 у справі № 644/3932/18-ц, від 29.03.2023 у справі №643/8385/21, від 18.10.2023 у справі № 639/6422/21.
Враховуючи вимоги ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України позивачем повинно бути доведено наявність обставин щодо: набуття/збереження майна певною особою-набувачем; відсутності правової підстави, передбаченої законом, іншими правовими актами чи правочином, або відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом; збагачення набувача за рахунок потерпілого.
Натомість, позивачем не доведено наявності обставин щодо набуття/збереження Банком будь-якого майна (коштів), щодо збагачення Банку за рахунок такого майна (коштів), а також в цілому не доведеного виникнення (існування) правовідносин щодо набуття/збереження майна (коштів) без достатньої правової підстави за участі Банку.
Зокрема, єдиним та основним документом, яким позивачем пов'язується причетність Банку до зазначених правовідносин є платіжна інструкція № 1527 від 17.04.2024, відповідно до якої 17.04.2024 здійснено безготівковий переказ грошових коштів у сумі 241.560,00 грн з рахунку платника ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) №UA298201720343140001000000680, відкритого в Державній казначейській службі України, м. Київ, на рахунок отримувача (ОСОБА_1.) № НОМЕР_2 , відкритий на ім'я ОСОБА_1. у філії - Львівське обласне управління AT «Ощадбанк».
Зазначений переказ грошових коштів виконано без укладання окремого договору між AT «Ощадбанк» та платником (позивачем), тобто, платіжну операцію самостійно ініційовано платником відповідно реквізитів поданої ним до виконання платіжної інструкції до надавача платіжних послуг платника - Державної казначейської служби України, м. Київ (зазначена обставина також підтверджується копією долученого до позовної заяви листа філії Банку № 111.21-20/58225/2024 від 14.05.2024).
Перерахування грошових коштів ІНФОРМАЦІЯ_4 у відповідності до абз. 15 п. 2 постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 здійснено на рахунок отримувача, зазначений ним у поданій платнику заяві (Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві).
Із наведених обставин платіжної операції чітко вбачається суб'єктний склад учасників правовідносин, пов'язаних із здійсненням безготівкового переказу грошових коштів, а саме: платник (розпорядник грошових коштів) - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; отримувач - фізична особа ОСОБА_1.
Державна казначейська служба України (м. Київ) у зазначених правовідносинах значилася як надавач платіжних послуг платника, а філія - Львівське обласне управління AT «Ощадбанк» (AT «Ощадбанк») - як надавач платіжних послуг отримувача.
При цьому, надавачами платіжних послуг не набувається будь-яких власних (договірних та/або позадоговірних) майнових прав щодо грошових коштів, які є предметом платіжної операції. Єдиними учасниками правовідносин, між якими відбувається перехід майнових прав щодо грошових коштів, які є предметом платіжної операції, є платник та отримувач.
Статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги» (далі - Закону) надано наступні визначення:
21) ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, у тому числі із застосуванням платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач;
36) надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку - надавач платіжних послуг, у якому відкритий рахунок платника для виконання платіжних операцій;
52) отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума платіжної операції або яка отримує суму платіжної операції в готівковій формі;
54) платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції;
57) платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього;
58) платіжна послуга - передбачена цим Законом діяльність надавача платіжних послуг з виконання та/або супроводження платіжних операцій;
68) платник - особа, з рахунку якої ініціюється платіжна операція на підставі платіжної інструкції або яка ініціює платіжну операцію шляхом подання/формування платіжної інструкції разом з відповідною сумою готівкових коштів.
Відповідно до частин 1-5 ст. 40 Закону форма та порядок надання платіжної інструкції визначаються в договорі між користувачем та надавачем платіжних послуг, якщо інше не передбачено законодавством.
Платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.
Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем.
Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом.
Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 41 Закону ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок.
Ініціювання платіжної операції є завершеним з моменту прийняття платіжної інструкції до виконання надавачем платіжних послуг платника (ч. 6 ст. 41 Закону).
Відповідно до частин 1, 3-5 ст. 42 Закону надавач платіжних послуг платника зобов'язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції, крім випадків, передбачених цим Законом. Порядок надання згоди на виконання платіжної операції визначається договором між платником та надавачем платіжних послуг платника. Платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання. Якщо немає згоди платника на виконання платіжної операції, - така операція вважається неакцептованою, якщо інше не передбачено цим Законом. Надавач платіжних послуг платника за виконання неакцептованих платіжних операцій несе відповідальність, передбачену цим Законом.
Надавач платіжних послуг зобов'язаний прийняти до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію, за умови що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті (ч. 1 ст. 43 Закону).
Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 45 Закону платіжна інструкція може бути відкликана: 1) платником - під час дебетового або кредитового переказу до моменту списання коштів з рахунку платника, за умови погодження з надавачем платіжних послуг платника, а в разі ініціювання дебетового переказу - додатково, за умови погодження з отримувачем; 2) отримувачем - під час дебетового переказу до моменту списання коштів з рахунку платника, за умови погодження з надавачем платіжних послуг платника; 3) стягувачем або обтяжувачем - до моменту списання коштів з рахунку платника; 4) платником - до настання дати валютування, за умови надання розпорядження про відкликання платіжної інструкції до кінця операційного часу, що передує даті валютування.
Для відкликання платіжної інструкції особа, яка відповідно до частини першої цієї статті має право на відкликання платіжної операції, надає надавачу платіжних послуг розпорядження за формою та в порядку, визначеними в договорі з надавачем платіжних послуг.
Згідно з ч. 6 ст. 46 Закону надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов'язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: 1) номера рахунку отримувача та коду отримувача; або 2) унікального ідентифікатора отримувача. Надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі.
Згідно з ч. 2 ст. 87 Закону платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у платіжній інструкції, суті платіжної операції.
З викладеного вбачається, що єдиним обов'язком, який покладається на надавача платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції щодо зарахування грошових коштів на рахунок отримувача є перевірка в платіжній інструкції відповідності номера рахунку отримувача та коду отримувача з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією.
Зазначені обов'язки зі сторони AT «Ощадбанк» були належно виконані.
При цьому, Закон України «Про платіжні послуги» не містить положень, які б передбачали можливість без згоди отримувача (власника рахунку) здійснити платіжну операцію щодо повернення коштів для задоволення вимоги ІНФОРМАЦІЯ_7 (зазначені обставини повідомлялися позивачеві листами Банку від 14.05.2024, від 19.09.2024).
За обставинами платіжної операції переказу грошових коштів в сумі 241.560,00 грн, AT «Ощадбанк» не значилося отримувачем грошових коштів та не було їх фактичним отримувачем.
Зазначені грошові кошти підлягали зарахуванню та були зараховані на рахунок фактичного отримувача - ОСОБА_1 .
Зобов'язання щодо повернення майна, набутого та/або збереженого без достатньої правової підстави (ст. 1212 ЦК України) може мати місце лише між учасниками (їх правонаступниками) у тих правовідносинах, у яких воно виникло, тобто у правовідносинах між ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 (його правонаступниками) щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності.
Таким чином, AT «Ощадбанк» не набуло та не володіє спірними грошовими коштами в сумі 241.560,00 грн, які 17.04.2024 було перераховано ІНФОРМАЦІЯ_4 на рахунок НОМЕР_2 , відкритий на ім'я ОСОБА_1 .
Отже, позивачем не доведено належними засобами доказування набуття спірних грошових коштів Банком.
З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2025 до відділення AT «Ощадбанк» надійшла заява спадкоємця ( ОСОБА_2 ), у якій спадкоємець просив виплатити грошові кошти в розмірі 244.062,23 грн з рахунку № НОМЕР_2 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 , шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_3 , відкритий у ТВБВ №10013/0188 філії - Львівське обласне управління AT «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_2 .
До вказаної заяви заявником долучено копію паспорта спадкоємця, копію картки платника податків спадкоємця, копію свідоцтва про право на спадщину за законом № 397 від 20.02.2025 та копію витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 80192865 від 20.02.2025.
На виконання заяви спадкоємця, 06.03.2025 Банком виконано зазначений безготівковий переказ грошових коштів, що підтверджується платіжною інструкцією № 1851769523114 від 06.03.2025 на суму 242.062,23 грн (Банком утримано комісію у розмірі 2.000,00 грн).
Таким чином, 06.03.2025 грошові кошти в розмірі 244.062,23 грн виплачено з рахунку № НОМЕР_2 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 , шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_3 , відкритий у ТВБВ №10013/0188 філії - Львівське обласне управління AT «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_2
AT «Ощадбанк» не претендувало та не претендує на набуття коштів, які надходять на рахунках своїх клієнтів, та, відповідно, не відповідає за зобов'язаннями клієнтів, які виникають у зв'язку з надходженням таких коштів на їх рахунки.
Відповідно, клієнтом ОСОБА_2 , як спадкоємцем після смерті клієнта ОСОБА_1 , заявлено про наявність майнового права та набуто усі грошові кошти, які станом на 06.03.2025 знаходилися на картковому рахунку, відкритому на ім'я померлого ОСОБА_1 № НОМЕР_2 у філії - Львівське обласне управління AT «Ощадбанк».
Таким чином, на момент пред'явлення позову до суду фактичним набувачем спірних грошових коштів, які є предметом даного спору є ОСОБА_2., що свідчить про пред'явлення позову ІНФОРМАЦІЯ_7 до неналежного відповідача.
Відповідно до постанови Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22,
Частина 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачає обов'язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи необхідність неухильного дотримання принципу диспозитивності господарського судочинства, наявний склад сторін справи (позивач - ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач - АТ «Ощадбанк», який не є одержувачем безпідставно набутих фізичною особою коштів у спірній сумі) виключає застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, оскільки не відбулося ніякого приросту майна у АТ «Ощадбанк» (відповідача) як важливої ознаки кондикційних відносин.
При цьому заявлення в межах цієї справи вимоги до ОСОБА_2 на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України є недопустимим, позаяк усупереч положенням статті 21 Господарського процесуального кодексу України передбачатиме необхідність розгляду господарським судом спору, що належить до цивільної юрисдикції.
(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22).
Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред'явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц).
Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).
З огляду на те, що позивачем пред'явлено позов до неналежного відповідача підстави для задоволення позову ІНФОРМАЦІЯ_7 до AT «Ощадбанк» про стягнення 241.560,00 грн відсутні.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 22.09.2025.
Суддя В.В.Сівакова