ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.09.2025Справа № 910/11735/25
за заявою Заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову у справі № 910/11735/25
за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Господарського-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСО»
про стягнення 37 465 822,61 грн.
Суддя: Людмила ШКУРДОВА.
Представники: без виклику представників сторін.
Заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Господарського-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСО» про стягнення 37 465 822,61 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що відповідач у період незаконного володіння державним майном, розташованим по вул. Ямській, 72-А у місті Києві, неправомірно ним розпоряджався, зокрема передавав його в оренду, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача доходів, одержаних за період незаконного володіння державним майном з 03.01.2020 р. по 08.08.2024 р., інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 37 465 822,61 грн.
Разом з позовною заявою до Господарського суду міста Києва від Заступника керівника Київської міської прокуратури надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСО» та на належне товариству нерухоме майно, а саме - майновий комплекс загальною площею 7 725, 64 кв.м по вул. Ямській, 72 у місті Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000), в межах суми 37 465 822,61 грн.
Розглянувши заяву Заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначає наступне.
У вказаній заяві прокурор стверджує про необхідність застосування заходів забезпечення поданого ним позову та посилається на те, що згідно з відкритими відомостями, розміщеними на сайті https://opendatabot.ua/c/23536097, статутний фонд відповідача складає 14 000 000,00 грн., чистий прибуток за результатами 2024 року склав 253 000,00 грн. Такі фінансові показники вказують на потенційну неможливість виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань у разі задоволення позову прокурора.
Крім того, згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачем зареєстровано право власності на майновий комплекс загальною площею 7 725, 64 кв.м по вул. Ямській, 72 у місті Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000). Однак, вказане майно перебуває в іпотеці на підставі іпотечного договору та договору позики грошових коштів в сумі 310 000,00 грн. від 29.01.2019 р., укладених між ТОВ «ТІСО» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , строк виконання основних зобов'язань за якими сплив 04.02.2024 р. Згідно з відкритими даними засновниками іпотекодавця за оспорюваним договором ТОВ «ТІСО» є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які згідно з п.п. 4, 5 договору про внесення змін до іпотечного договору від 04.02.2022 р. перебувають у зареєстрованих шлюбах з іпотекодержателями за договором - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Вказані обставини неспівмірності суми позики (310 000,00 грн.) та наданого в її забезпечення майна (комерційної нерухомості площею майже 8 тис. кв.м, розташованої в центральній частині столиці), взаємопов'язаність іпотекодавця та іпотекодержателів ставлять під сумнів реальність укладених між ними як основного договору позики, так і договору іпотеки, та свідчить про те, що дійсною метою укладення указаних договорів є уникнення/ускладнення можливості забезпечення майнових обов'язків ТОВ «ТІСО» за рахунок належного товариству нерухомого майна.
Зазначені об'єктивні фактори потенційної неплатоспроможності відповідача, його попередня недобросовісна поведінка щодо незаконного набуття права власності на державне майно, вжиті ним заходи з метою ускладнення виконання власних майнових зобов'язань свідчать про наявність загрози неможливості виконання судового рішення, постановленого на користь держави.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться (буде знаходитись) справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі - задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Частиною 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Як встановлено п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться в нього чи інших осіб.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір щодо відповідного, зазначеного в заяві предмета та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, обов'язок доказування наведеного покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до вимог ст.ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Поряд з цим, слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
До того ж, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 15.09.2023 р. у справі № 917/453/23).
Суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення грошових коштів, однак, у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено будь-якими доказами тієї обставини, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно у даному випадку може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист інтересів держави, за якими прокурор звернувся до суду.
Доказів на підтвердження того, що відповідач здійснює будь-які дії, спрямовані на відчуження майнового комплексу площею 7 725, 64 кв.м, прокурором суду не надано.
Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість існування загрози того, що в разі прийняття рішення судом його виконання буде неможливим, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.
Наведені заявником підстави для забезпечення позову, за умови відсутності будь-яких інших доказів, на підтвердження таких фактів, не надають можливості дійти беззаперечних висновків щодо можливого утруднення виконання рішення суду. Наразі обґрунтовані підстави вважати, що у разі задоволення позовних вимог виконання рішення буде неможливим, у суду відсутні.
Оцінивши доведеність та обґрунтованість доводів Заступника керівника Київської міської прокуратури щодо необхідності вжиття заявлених останнім заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і співмірності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв'язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 136, 137, 140, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову у справі № 910/11735/25 - відмовити.
Дана ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Людмила ШКУРДОВА