ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.09.2025Справа № 910/11005/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Котиші П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Попільнянський комбікормовий завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Груп К" про стягнення 425 190,48 грн., за участю представників: позивача - Мартиненко А.В., Кравця Р.Ю., відповідача - Каплі А.С.,
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 425 190,48 грн. матеріальної шкоди за Договором про перевезення вантажів територією України № 2-07/06/24 від 07.06.2024 року на підставі статей 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України та статей 174, 224, 225 Господарського кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 року відкрито провадження, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.10.2024 року.
16.10.2024 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
01.11.2024 року позивачем до суду подано відповідь на відзив відповідача, в якій позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
05.11.2024 року відповідачем до суду подано заяву про зміну неналежного відповідача, клопотання про залучення третьої особи та клопотання про відкладення судового засідання.
12.11.2024 року відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив позивача, в якому відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та клопотання про призначення експертизи.
18.11.2024 року позивачем до суду подано заперечення на клопотання про проведення експертизи, заперечення на заяву про заміну неналежного відповідача та заперечення на клопотання про залучення третьої особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 року викликано представників сторін на 02.12.2024 року у зв'язку з тим, що судове засідання 18.11.2024 року не відбулось у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги.
02.12.2024 року позивачем до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку прийнято судом до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 року клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору та клопотання про заміну неналежного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Груп К" з доданими до них документами повернуто заявнику без розгляду.
У судовому засіданні 02.12.2024 року судом оголошено перерву у справі на 15.01.2025 року.
14.01.2025 року відповідачем до суду подано клопотання про залучення третьої особи.
У судовому засіданні 15.01.2025 року судом оголошено перерву у справі на 05.02.2025 року.
20.01.2025 року відповідачем до суду подано клопотання про залучення третьої особи та клопотання про повернення без розгляду поданого відповідачем клопотання від 14.01.2025 року про залучення третьої особи, яке прийнято судом до розгляду.
22.01.2025 року позивачем до суду подано заперечення на клопотання про залучення третьої особи.
У судовому засіданні 05.02.2025 року судом оголошено перерву у справі на 19.03.2025 року.
У судовому засіданні 21.04.2025 року судом оголошено перерву у справі на 14.05.2025 року.
14.05.2025 року позивачем до суду подано письмові пояснення у праві та заяву про збільшення розміру позовних вимог, яку прийнято судом до розгляду.
14.05.2025 року відповідачем до суду подано заяву про повернення без розгляду поданого відповідачем клопотання від 12.11.2024 року про призначення експертизи, яке прийнято судом до розгляду.
У судовому засіданні 14.05.2025 року суд ухвалив задовольнити клопотання відповідача про залишення без розгляду заяви про призначення експертизи та залишив його без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.06.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 року відкладено судове засідання по суті на 17.07.2025 року та визнано явку сторін у судове засідання по суті обов'язковою.
У судовому засіданні 17.07.2025 року судом оголошено перерву у справі на 13.08.2025 року.
13.08.2025 року відповідачем до суду подано додаткові пояснення у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 року викликано представників сторін на 10.09.2025 року у зв'язку з тим, що судове засідання 13.08.2025 року не відбулось.
08.09.2025 року відповідачем до суду подано заяву про відкладення розгляду справи призначеної на 10.09.2025 року.
10.09.2025 року позивачем до суду подано письмові пояснення у справі та судові дебати.
У судовому засіданні 10.09.2025 року суд ухвали відмовити у задоволенні заяви відповідача про відкладення розгляду справи призначеної на 10.09.2025 року, у зв'язку з його необґрунтованістю.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Предметом позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 425 190,48 грн. матеріальної шкоди яка нанесена відповідачем у зв'язку з пошкодженням асфальтобетонного покриття на території позивача внаслідок неправомірних дій водія, що здійснював перевезення від імені відповідача за Договором транспортного експедирування № 28122023/1 від 28.12.2023 року. А саме 20.06.2024 року об 11:38 годині водій, що здійснював перевезення від імені відповідача ОСОБА_1, на транспортному засобі МАН НОМЕР_1 із причепом з номерним знаком НОМЕР_2 , який належить ТОВ "Європа Транс Авто", заїжджаючи на територію Позивача, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Попільня, вул. Прикордонників, 65, під завантаження кукурудзою, а саме на автомобільні ваги для тарування вищевказаного автомобіля, пошкодив його правий бак, внаслідок чого стався вилив дизельного палива з баку автомобіля МАН, номерний знак НОМЕР_1 , на асфальтобетонне покриття на території Позивача загальною площею 349,8 м2, про що було складено акт про фіксацію випадку на підприємстві № 1 від 21.06.2024 року. Неправомірні дії водія полягали в невиконанні вимог пункту 6.9. Правил щодо дотримання належного інтервалу між віссю автомобіля та краєм платформи при установленні автомобіля на ваги.
При цьому, позивач посилається на статті 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України та статті 174, 224, 225 Господарського кодексу України.
Судом встановлено, що 07.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Попільнянський комбікормовий завод" (позивач, замовник-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіріт Груп К" (відповідач, перевізник-1) укладено Договір про перевезення вантажів територією України № 2-07/06/24 від 07.06.2024 року (Договір-1) відповідно до умов пункту 1.1 якого перевізник зобов'язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником (відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантаж у особі (одержувачу вантажу), а замовник (відправник) зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу плату.
Відповідно до пункту 2.2.7 Договору-1 перевізник має право залучати третіх осіб для виконання зобов'язань за даним Договором.
Згідно з пунктом 5.1 Договору-1 перевізник несе повну матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, пошкодження вантажу - в розмірі дійсної вартості втраченого, відсутнього, пошкодженого та зіпсованого вантажу.
Пунктом 8.3 Договору-1 сторони погодили, що Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2024 року. Якщо жодна із сторін за два місяці до закінчення строку дії Договору не попередить іншу сторону про розірвання Договору, то даний Договір зберігає свою силу для сторін кожного разу ще на один рік.
28.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіріт Груп К" (відповідач, замовник-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" (перевізник-2) укладено Договір транспортного експедирування № 28122023/1 (Договір-2), відповідно до умов пункту 1.1 якого замовник доручає перевізнику перевезти вантаж в міжнародному та/або внутрішньо-українському сполученні та оплачує перевезення, а перевізник надає транспортні засоби для перевезення вантажу та доставляє вантаж у пункт призначення вантажоодержувачу, вказаному у супровідних документах в обумовлений сторонами термін.
Відповідно до пункту 1.2 Договору-2 перевізник згідно умов цього договору здійснює перевезення вантажу власним (або орендованим) автомобільним транспортом і несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажів з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі вантажоодержувачу. У разі залучення перевізником третіх осіб до виконання своїх зобов'язань за даним Договором, перевізник залишається відповідальним перед замовником за дії чи бездіяльність таких третіх осіб.
Згідно з пунктом 4.3.9 Договору-2 перевізник зобов'язується нести відповідальність за збереження вантажу, що перевозиться, з моменту завантаження його на транспортний засіб. У випадку виявлення пошкоджень/нестачі/надлишку/браку разом із вантажоодержувачем складається відповідний акт із обов'язковим підписом водія і представника вантажоодержувача, а водій робить запис про наявні відхилення від заявки у всіх екземплярах TTH/CMR з відображенням факту складання акту (дата, номер, про що складено акт). Водій виконавця не має права відмовитися від підпису акту. В разі незгоди з фактами, викладеними в акті, водій перевізника повинен викласти свої заперечення, обґрунтувавши їх належним чином.
Пунктом 5.1 Договору-2 погоджено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за даним Договором сторони несуть відповідальність згідно норм діючого законодавства України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У випадку невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків по даному Договору винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки (шкоду), включаючи збитки, що були понесені управненою стороною перед третіми особами внаслідок неправомірних дій сторони, в тому числі у вигляді сплачених штрафів та виплат по претензіях виставлених третіми особами.
За змістом пункту 7.1 Договору-2 останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 року.
20.06.2024 року об 11:38 годині водій ОСОБА_1 , що здійснював перевезення від імені відповідача на транспортному засобі МАН НОМЕР_1 із причепом з номерним знаком НОМЕР_2 , який належить ТОВ "Європа Транс Авто", заїжджаючи на територію позивача, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Попільня, вулиця Прикордонників, будинок 65, під завантаження кукурудзою, а саме на автомобільні ваги для тарування вищевказаного автомобіля, пошкодив його правий бак, внаслідок чого стався вилив дизельного палива з баку автомобіля МАН, номерний знак НОМЕР_1 , на асфальтобетонне покриття на території позивача загальною площею 349,8 м2, що підтверджується актом про фіксацію випадку на підприємстві № 1 від 21.07.2024 року.
06.08.2024 року за вих. № 109/2024 позивач звернувся з претензію до відповідача про добровільне відшкодування понесеної позивачем матеріальної шкоди у розмірі 425 190,48 грн., внаслідок розлиття дизельного палива водієм ТОВ "Європа Транс Авто", який діяв за замовленням відповідача з перевезення вантажу, на асфальтобетонне покриття, що знаходиться на території позивача за що знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Попільня, вулиця Прикордонників, будинок 65 та витрати понесені за проведення будівельно-технічної експертизи у розмірі 25 000,00 грн. Проте, вищевказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Приписами статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Отже, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою також є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими (статті 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом частини 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору-1 відповідач уклав з ТОВ "Європа Транс Авто" (перевізник-2) Договір-2, за яким водій перевізника-2 здійснював перевезення за замовленням відповідача. Водій перевізника-2 в подальшому здійснив пошкодження баку автомобіля МАН, номерний знак НОМЕР_1 , яке призвело до виливу дизельного палива на асфальтобетонне покриття на території позивача, чим завдав матеріальну шкоду позивачу у розмірі 425 190,48 грн.
Таким чином, саме водій ТОВ "Європа Транс Авто" ОСОБА_1, який здійснював перевезення за Договором-2 завдав шкоду позивачу джерелом підвищеної небезпеки внаслідок неправомірних дій, які полягали в невиконанні вимог пункту 6.9. Правил щодо дотримання належного інтервалу між віссю автомобіля та краєм платформи при установленні автомобіля на ваги.
Тому відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.
Щодо доводів позивача про застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 1172 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що положення даної статті не можуть бути підставою для стягнення шкоди з відповідача, оскільки зобов'язання відповідача перед позивачем виникли внаслідок укладеного між сторонами договору про перевезення, а не договору підряду.
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
За таких обставин, відсутні правові підстави для стягнення саме з відповідача 425 190,48 грн. матеріальної шкоди.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу задоволення позовних вимог.
Отже, права позивача, за захистом яких він звернуся до суду, відповідачем не порушені, а тому в позові слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) від 10.02.2010 року у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29).
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено 22.09.2025.
Суддя С.О. Чебикіна