номер провадження справи 19/74/24
17.09.2025 Справа № 908/217/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В., при секретарі судового засіданні Лисенко К.Д., розглянувши матеріали заяви Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» про відстрочку виконання рішення суду від 05.09.2024 та додаткового рішення у справі № 908/217/24 за позовом
позивач-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
позивач-2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )
позивач-3: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 )
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне Шосе, 81, ідентифікаційний код 00186536)
про стягнення суми
за участю представників:
від позивачів: не з'явилися
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Запорізької області 11.09.2025 від Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024 до додаткового рішення 03.10.2024 у справі № 908/217/24.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.09.2025, заяву про відстрочення виконання рішенні передано на розгляд судді Давиденко І.В.
Ухвалою суду від 12.09.2025 заяву Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 17.09.2025 о 14-10.
Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» обґрунтовує свою заяву наступним.
09.09.2025 року ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» подано касаційну скаргу та клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень. У випадку задоволення Верховним Судом касаційної скарги ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» провадження у справі № 908/217/24 буде закрито, судові рішення, за якими видано накази, будуть скасовані. Питання ж про задоволення Верховним Судом клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень на період розгляду справи у касаційній інстанції або відмову у задоволенні клопотання вирішується при відкритті касаційного провадження (ст. 294 ГПК України), тобто протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або заяви про усунення недоліків.
Заявник вважає, що до цього часу з нього вже можуть бути стягнуті суми, визначені у наказах у справі № 908/217/24. При цьому, на думку відповідача, у справі № 908/217/24 існує об'єктивна неможливість здійснення повороту виконання судових рішень, за якими видані накази, з огляду на нижченаведене: всі позивачі є фізичними особами,позивач 2 ОСОБА_2 - 19 років (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), студент; позивач 3: ОСОБА_3 - 15 років (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ), неповнолітня особа з неповною цивільною дієздатністю.
Відповідач вважає, що при задоволенні його касаційної скарги та скасуванні судових рішень поворот виконання і повернення перерахованих грошових коштів є практично неможливим. Позивачі не мають власного доходу, на який, у випадку задоволення Касаційної скарги, може бути звернено стягнення. Це унеможливлює реальне відшкодування витрат відповідача. Вказане створює ситуацію, коли, навіть при визнанні правоти відповідача Верховним Судом, відповідач зазнає незворотних фінансових втрат та буде позбавлений права на відновлення свого майнового становища. Позитивне рішення касаційної інстанції втратить практичний сенс через неможливість його виконати. З урахуванням вказаного та об'єктивної неможливості здійснення повороту виконання, відповідач вважає, що єдиним способом, який дозволить забезпечити збалансованість інтересів сторін та запобігти порушенню прав осіб, є відстрочення Господарським судом Запорізької області виконання судового рішення до вирішення Верховним Судом питання про відкриття касаційного провадження у справі № 908/217/24, при якому буде розглянуто клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
Також відповідач вказує, що спадкове майно у розмірі 367 366,00 грн ним повністю сплачено позивачам ще на початку 2024 року, що свідчить про добросовісне виконання свого зобов'язання ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ». Відповідач не ухилявся від оплати та здійснив платіж добровільно у повному обсязі, задовольнивши законні вимоги спадкоємців щодо отримання належного їм майна. Стягнуті судами з відповідача суми є санкціями, які додатково нараховані позивачами. Такі суми мають суто компенсаційне призначення і не пов'язані з виконанням основного обов'язку відповідача.
На думку відповідача, відстрочення виконання судового рішення щодо стягнення санкцій не призведе до негативних наслідків для позивачів, оскільки вони вже отримали повну суму спадкового майна.
Відповідач також зазначає, що на даний момент перебуває у складному фінансовому становищі, що підтверджується офіційними фінансовими документами - Балансом підприємства та Звітом про фінансові результати. Ці документи демонструють реальний стан активів, зобов'язань та фінансових результатів діяльності Відповідача, вказують на наявність серйозних фінансових труднощів. За наявних фінансових обмежень ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» активно впроваджує всі можливі заходи для стабілізації свого економічного становища та подолання кризових явищ. Існуючі фінансові ресурси відповідача в першочерговому порядку спрямовуються на погашення основної заборгованості та забезпечення безперервності виробничого процесу, зокрема, на виготовлення металургійної продукції. В умовах воєнного стану така продукція має стратегічне значення для економіки країни та оборонного комплексу, що робить її виробництво пріоритетним напрямом використання обмежених фінансових ресурсів підприємства. Відповідач вважає, що в цій ситуації, неможливість повороту виконання у разі скасування судових рішень Верховним Судом завдасть відповідачу непоправних економічних збитків та підірве стабільність господарської діяльності.
З метою забезпечення справедливого балансу між інтересами позивачів та відповідача, а також з урахуванням того, що спадкове майно позивачами вже отримане, відстрочення виконання судового рішення є обґрунтованим та пропорційним заходом, який зменшить додаткові втрати Відповідача без порушення інтересів Позивачів. Для запобігання негативним наслідкам, які не можна буде виправити в майбутньому, ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» вважає необхідним відстрочення виконання судового рішення до вирішення Верховним Судом питання про відкриття касаційного провадження у справі № 908/217/24, при якому буде розглянуто клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
Позивачі проти заяви відповідача заперечують, та у письмовій заяві вказують, що посилання ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» на неможливість виконання судового рішення, яке може бути прийнято у майбутньому касаційним судом, є хибною. Позивачі вважають, що ст. 331 ГПК України, у т.ч. ч.3 ст. 331 ГПК України, поширюються на рішення, які набрали законної сили, а не на гіпотетично можливі рішення, які можуть бути ухвалені у майбутньому . На думку позивачів, у заяві відсутні передбачені законом підстави для відстрочення виконання судового рішення, передбачені ст. 331 ГПК України. Крім цього, сума компенсаційних виплат, пов'язана з невиконанням зобов'язань відповідачем, розрахована станом на грудень 2023 року, до теперішнього часу інфляційні витрати позивачам не компенсовано, відстрочення виконання судового рішення спричинить позивачам матеріальну шкоду, яка пов'язана з інфляційними процесами в України.
Розглянувши заяву ПРАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ про відстрочку виконання рішення суду від 05.09.2024 та додаткового рішення суду від 03.10.2024 у справі № 908/217/24, суд відмовляє в її задоволенні, з огляду на наступне.
В провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа № 908/217/24 за позовом ОСОБА_1 (позивач 1), ОСОБА_2 (позивач 2), ОСОБА_3 (позивач 3) про: стягнення з Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на користь позивача 1: 134 158,175 грн - інфляційних втрат, 19 584,65 грн - 3 % річних, 74 029,00 грн - пені; стягнення з відповідача на користь позивача 2: 67 079,00 грн - інфляційних втрат, 9 792,00 грн - 3 % річних, 37 014,00 грн - пені; стягнення з відповідача на користь позивача 3: 67 079,00 грн - інфляційних втрат, 9 792,00 грн - 3 % річних, 37 014,00 грн - пені..
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024 по справі № 908/217/24 позов задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на користь: ОСОБА_1 19 389 грн 22 коп. 3 % річних, 134 158 грн 17 коп. втрат від інфляції; ОСОБА_2 9 694 грн 61 коп. 3 % річних, 67 079 грн 00 коп. втрат від інфляції; ОСОБА_3 9 694 грн 61 коп. 3 % річних, 67 грн 00 коп. втрат від інфляції, та витрати зі сплати судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2025 рішення Господарського суду Запорізької області залишено без змін.
Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на користь ОСОБА_1 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто з ПрАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на користь ОСОБА_2 3 000,00 витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто з ПрАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на користь ОСОБА_3 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відповідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).
Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, ця стаття не вимагає. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Заявником ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» до свої заяви подано лише копії балансу за 6 місяців 2025 року та копія звіту про фінансові результати за перше півріччя 2025 року.
Заявник не надає доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення без його відстрочення, не подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності (зокрема, але не виключно, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо).
Щодо зазначення відповідачем про існування об'єктивної неможливості здійснення повороту виконання судових рішень, суд зазначає, що за приписами ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Тобто законодавцем чітко визначено підстави для відстрочення виконання рішення яким є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Заявником не доведено існування таких обставин.
Приписами ГПК України виконання судового рішення не ставиться в залежність від ймовірного скасування судового рішення Верховним Судом. Рішення, що набрало законної сили підлягає виконанню відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, заявником не надано доказів звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2025 у даній справі.
Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.
Докази, у відповідності зі статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.
Таким чином, проаналізувавши наведені у заявах про відстрочення виконання рішення господарського суду мотиви, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідачів у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, введення та продовження режиму воєнного стану, суд дійшов висновку, що боржником не доведено наявність у нього виняткового випадку, тобто, обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, як підстави для відстрочення виконання судових рішень по даній справі.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, заява ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» про відстрочку виконання рішення суду від 05.09.2024 та додаткового рішення суду від 03.10.2024 по справі № 908/217/24 до вирішення Верховним Судом питання про відкриття касаційного провадження у справі № 908/217/24 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» про відстрочку виконання рішення суду від 05.09.2024 та додаткового рішення суду від 03.10.2024 у справі № 908/217/24 до вирішення Верховним Судом питання про відкриття касаційного провадження у справі № 908/217/24 відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Повний текст ухвали складено та підписано 22.09.2025.
Суддя І.В. Давиденко