вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
23.09.2025 м. Ужгород Справа № 907/632/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» від 30.07.2025
про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу в справі №907/632/25
за позовом Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго», м. Ужгород
до відповідача Управління освіти, охорони здоров'я, культури та спорту Тячівської районної державної адміністрації, м. Тячів Закарпатської області
про стягнення 455 442,68 грн
секретар судового засідання: Піпар А.Ю.
учасники справи не викликались
Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Управління освіти, охорони здоров'я, культури та спорту Тячівської районної державної адміністрації про стягнення 262 487,45 грн боргу за послуги з розподілу електричної енергії за період: грудень 2020 року - березень 2021 року, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № о/р 220109 від 31.01.2020, за несвоєчасну сплату якої позивачем нараховано 31 222,41 грн - 3 % річних та 161 732,82 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28 липня 2025 року позов задоволено частково.
Як вбачається з матеріалів справи, у вказаному рішенні Господарського суду Закарпатської області від 28 липня 2025 року вирішено питання про розподіл судових витрат лише в частині судового збору.
30 липня 2025 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява від 30.07.2025 в якій заявник просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Управління освіти, охорони здоров'я, культури та спорту Тячівської районної державної адміністрації на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.
Ухвалою суду від 31 липня 2025 року розгляд заяви Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» від 30.07.2025 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням перебування судді з 05.08.2025 у щорічній відпустці призначено в судовому засіданні 23.09.2025 о 09:30 год. без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено учасникам справи строк до 01.09.2025 для подання письмових пояснень і заперечень щодо заяви позивача у справі № 907/632/25.
Сторони у справі не скористалися правом подати письмові пояснення та/або заперечення щодо заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, хоча про розгляд заяви були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 31.07.2025 до електронних кабінетів учасників справи, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 01.08.2025 року.
Представники сторін у судове засідання для ухвалення додаткового рішення не викликались.
Розглянувши матеріали заяви та додані до неї докази, суд зважає на наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Статтею 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частина перша статті 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 ст.126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 ст.126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.126 ГПК України).
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Судом встановлено, що в позовній заяві позивачем заявлено про наявність витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 30 000,00 грн та зазначено, що докази понесення яких будуть надані до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому, в ході розгляду справи позивачем відповідно до заяви про розподіл судових витрат від 01.07.2025 надано суду витяг з Договору про надання правової допомоги від 01.04.2021 за №1, укладеного між ПрАТ «Закарпаттяобленерго» та Професійним адвокатським об'єднанням «Правовий альянс», додаток №12 від 04.06.2025 до означеного Договору, рахунок на оплату №182 від 23.06.2025 та платіжну інструкцію №5065 від 25.06.2025 про сплату позивачем на користь адвокатського об'єднання грошових коштів в сумі 30 000,00 грн.
Приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України вирішення судом питання про розподілу судових витрат після прийняття рішення у справі пов'язується з поданням учасником справи доказів їх понесення до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.
З урахування наведеного, позивач в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України після прийняття рішення у справі відповідно до заяви про ухвалення додаткового рішення просить суд стягнути з відповідача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
До заяви про ухвалення додаткового рішення заявник долучив, серед іншого, копію акта №48/25 про надання правової допомоги від 29.07.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 1 Додатку №12 від 04.06.2025 до Договору про надання правової допомоги від 04.01.2021 №1 (надалі Договір), укладеного між Професійним адвокатським об'єднанням «Правовий Альянс», як Об'єднанням, та ПрАТ «Закарпаттяобленерго», як Клієнтом, останній доручає, а Об'єднання бере на себе зобов'язання в межах умов договору про надання правової допомоги від 04.01.2021 року №1 здійснити в інтересах Клієнта під час розгляду господарської справи за позовом ПрАТ «Закарпаттяобленерго» до Управління освіти, охорони здоров'я, культури та спорту Тячівської районної державної адміністрації про стягнення з останнього суми 455 442,68 грн, у суді першої, апеляційної та касаційної інстанції усі дії, необхідні для належного захисту інтересів Клієнта.
За умовами п. 3 Договору вартість наданої Клієнту об'єднанням правової допомоги в даній справі складає 30 000,00 грн за супровід справи в суді першої інстанції, 20 000,00 грн - в суді апеляційної інстанції та 10 000,00 грн в суді касаційної інстанції, незалежно від кількості та обсягу складених процесуальних документів та результатів розгляду справи.
23 червня 2025 року Об'єднанням виставлено позивачу рахунок №182 від 23.06.2025 на оплату 30 000,00 грн за надання правової допомоги у господарській справі №907/632/25 за договором №1 від 04.01.2021 р. про надання правової допомоги та додатку №12 від 04.06.2025 р. до договору № 1 від 04.01.2021 року.
Вказана сума сплачена позивачем на користь об'єднання 25.06.2025, на підтвердження чого суду надано платіжну інструкцію №5065 від 25.06.2025 року.
Згідно з долученим до заяви про ухвалення додаткового рішення актом №№48/25 від 29.07.2025 про надання правової допомоги за Додатком №12 від 04.06.2025 до Договору про надання правової допомоги від 04.01.2023 №1, зазначено про виконання Об'єднанням наступних робіт на користь позивача:
- вивчення та аналіз наданої Клієнтом інформації та матеріалів, в яких зафіксовано взаємовідносини між ПрАТ «Закарпаттяобленерго» та Управлінням освіти, охорони здоров'я, культури та спорту Тячівської районної державної адміністрації, формування позиції Клієнта у справі, визначення норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини та визначення норм матеріального та процесуального права для підготовки позовної заяви та здійснення усіх необхідних дій в інтересах Клієнта щодо стягнення в судовому порядку з Управління освіти, охорони здоров'я, культури та спорту Тячівської районної державної адміністрації суми боргу - 4 години затраченого часу;
- здійснення адвокатом об'єднання розрахунків основного боргу Управління освіти, охорони здоров'я, культури та спорту Тячівської районної державної адміністрації, інфляційних витрат та 3% річних із застосуванням релевантної практики Верховного Суду - 2 години затраченого часу;
- підготовка та подання до Господарського суду Закарпатської області позовної заяви про стягнення з Управління освіти, охорони здоров'я, культури та спорту Тячівської районної державної адміністрації суми 455 442,68 грн… та додатків до неї - 6 годин затраченого часу.
- підготовка та подання до Господарського суду Закарпатської області заяви про розподіл судових витрат після постановлення рішення судом першої інстанції за №б/н від 01.07.2025 та додатків до неї - 1 години затраченого часу.
Як зазначено у вказаному Акті, розмір винагороди Об'єднання за надання правової допомоги Клієнту у господарській справі № 907/632/23 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» до Управління освіти, охорони здоров'я, культури та спорту Тячівської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості відповідно до п. 3 додатку № 12 від 04.06.2025 до Договору становить 30 000,00 грн без ПДВ, розмір інших фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручень Клієнта по господарській справі № 907/632/23 у суді першої інстанції - 0,00 грн (п. 2 Акту від 29.07.2025).
При оцінці наданого позивачем опису наданої Адвокатом правничої допомоги суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 щодо питання застосування приписів частини 3 статті 126 ГПК України стосовно змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а саме учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Водночас, суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21тощо (п.п. 8.39.-8.41. постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
В даному контексті суд звертається до правової позиції, зазначеній у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Так, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:
1) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);
2) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);
3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).
Поряд з цим відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Оцінюючи докази на підтвердження наданої позивачу Адвокатським об'єднанням «Правовий альянс» правової допомоги в розмірі 30 000,00 грн, суд, керуючись зазначеними вище принципами обґрунтованості судових витрат, їх неминучості та необхідності для розгляду даної справи, приходить до висновку, що такі види зазначеної в акті №48/25 від 29.07.2025 правової допомоги як «Вивчення та аналіз наданої Клієнтом інформації та матеріалів, в яких зафіксовано взаємовідносини…», «Здійснення розрахунків заборгованості» (п.п. 1, 2 Акту), на які, за твердженням заявника, адвокатом витрачено 6 год часу фактично охоплюються та включаються в надану адвокатом правничу допомогу з підготовки позовної заяви, доданих до неї документів, позаяк очевидною є неможливість підготовки позову без вивчення матеріалу, змісту правовідносин між сторонами-учасниками спору, збору доказів, розрахунку позовних вимог, що за своїм змістовних наповненням покликано забезпечити право позивача отримати судовий захист, формою реалізації якого було подання позовної заяви до суду, ане аналіз перспектив отримання судового захисту, а окремих доказів як надання позивачем певної інформації Об'єднанню, так і її вивчення останнім суду не надано.
В даній частині суд звертає увагу сторін, що для цілей розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу такі витрати повинні бути пов'язані зі справою, ане охоплювати вартість всіх послуг, які надаються Адвокатом на виконання укладеного з Клієнтом договору, в тому числі, з урахуванням фіксованого гонорару адвоката, а розподілу судом підлягає не вартість часу адвоката протягом якого він виконує доручення всі клієнта за Договором, а саме пов'язана зі справою правнича допомога необхідність якої є доведеною та неминучою, обґрунтованою, а її безпосереднє надання стороні підтверджується належними та допустимими доказами.
Окрім того, суд зауважує, що до Акту про надання правової допомоги №48/25 від 29.07.2025 року позивачем безпідставно включено послугу «Підготовка та подання до Господарського суду Закарпатської області заяви про розподіл судових витрат після постановлення рішення судом першої інстанції за №б/н від 01.07.2025» (п. 4 Акту), оскільки такі дії не стосуються суті спору і безпосереднього захисту порушених прав та інтересів клієнта в межах судової справи про стягнення заборгованості за договором.
Так, заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.
З огляду на це подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору.
Отже, заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Означена правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 та суд вважає її релевантною до застосування у спірній частині правовідносин.
Позатим, суд вважає за необхідне повторно наголосити, що в контексті розгляду питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між Адвокатом та Клієнтом відповідно до укладеного ними Договору та положення такого договору, в тому числі, й у випадку встановлення в ньому фіксованої суми вартості правової допомоги, не можуть встановлювати жодних обов'язків для відповідача у справі (як особи, яка не є стороною такого договору).
Зважаючи на наведене, суд вважає обґрунтованим, співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданої адвокатом правничої допомоги саме за розгляд даної справи в господарському суді 14 000,00 грн судових витрат на правничу допомогу, яка пов'язана з підготовкою та поданням позовної заяви, підтверджена документально, є необхідною, пов'язаною з розглядом справи та неминучою для належного захисту та представництва інтересів позивача у справі та є пропорційною затраченому часу (6 з 13 годин) відповідно до Акту №48/25 від 29.07.2025 року.
За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, за наслідками розгляду спору в справі 907/632/25 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у підтвердженому судом розмірі 14 000,00 грн покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву представника Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» адвоката Чекан В.В. від 30.07.2025 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №907/632/25, - задовольнити частково.
2. Стягнути з Управління освіти, охорони здоров'я, культури та спорту Тячівської районної державної адміністрації (90500, м. Тячів Закарпатської області, вул. Незалежності, буд. 30, код ЄДРПОУ 39543119) на користь Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» (89412, с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області, вул. Головна, 57, код ЄДРПОУ 00131529) 13 974,06 грн (тринадцять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири гривні 06 копійок) судових витрат на професійну правничу допомогу.
3. У решті вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 23 вересня 2025 року.
Суддя Лучко Р.М.