вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
23.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3615/25
За позовом Фізичної особи підприємця Діордієва Олексія Сергійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення інфляційних втрат та 3% річних
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
Позивач просить стягнути з Відповідача 24 912,13грн. - 3 % річних, 130 303,29 грн. - індексу інфляції.
Господарський суд Дніпропетровської області 09.07.2025 відкрив провадження у справі №904/3615/25 та призначив її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом зобов'язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.
Відповідач позов заперечує, посилаючись на те, що не зважаючи на складне фінансове становище ТОВ "Демурінський ГЗК" в добровільному порядку виконав рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 у справі № 904/2238/24 та перерахував Відповідачеві грошові кошти в загальній сумі 808 705,09 грн., з яких 760 000,00 грн. заборгованості за надані по договору № 01/03 від 28.03.2023 юридичні послуги; 15 679,64 грн. - 3% річних; 23 435,45 грн. - інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 9 590,00 грн. При цьому, порушення Відповідачем строків виконання грошового зобов'язання по договору про надання правової допомоги № 01/03 від 28.03.2023 не завдало Позивачеві збитків та не призвело до безповоротних негативних наслідків для Позивача. Стягнення з Відповідача інфляційних витрат та 3% річних повинно бути мірою відповідальності останнього за порушення, а не способом збагачення Позивача, а стягнені розміри інфляційних витрат та 3% річних повинні бути справедливим у відношенні до обох сторін договору та стимулом для Відповідача не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов'язань (превентивна функція), а для Позивача - достатнім для компенсування його очікувань від належного виконання Відповідачем своїх договірних зобов'язань. У зв'язку з цим Відповідач заявив клопотання про зменшення (обмеження) штрафних санкцій сумами 3% річних та інфляційних втрат, які вже присуджені до стягнення та сплачені Відповідачем по справі № 904/2238/24 та відмовити у їх стягненні в даній справі з цих підстав.
Також Відповідач подав заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, мотивовану важливістю даної справи для Відповідача, яка потребує більш детального розгляду та надання пояснень саме в судовому засіданні.
За приписами ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:
1) ціну позову;
2) значення справи для сторін;
3) обраний позивачем спосіб захисту;
4) категорію та складність справи;
5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо;
6) кількість сторін та інших учасників справи;
7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;
8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Аналізуючи приписи ст. 247 ГПК України, слід зауважити, що на момент відкриття провадження у справі, судом було враховано всі обов'язкові умови п. 1-8 ч.3 ст. 247 ГПК України, з урахуванням наданих матеріалів справи.
Відповідно до п. 8 ч.4 ст. 247 ГПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У даній справі ціна позову не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обсяг доказів, що підлягають дослідженню, є не значним.
Крім цього, Відповідач не надав належних доказів на обґрунтування свого клопотання.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання Відповідача. Відтак, справа підлягає подальшому розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, всім документально підтвердженим доводам, твердженням та запереченням сторін суд надасть оцінку при розгляді справи по суті.
Позивач відповідь на відзив не надав.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
ТОВ "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" (Замовник) та ФОП Діордієв О.С. (Виконавець) уклали Договір № 01/03 від 28.03.2023 (далі - Договір) про надання правової допомоги.
Згідно з п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику правову допомогу в ході здійснення ним господарської діяльності, в тому числі, але не виключно, при розгляді в судах загальної юрисдикції всіх інстанцій справ, що стосуються Замовника, а також представляти інтереси Замовника в усіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в органах державної влади, виконавчої служби та місцевого самоврядування з будь-яких питань, що стосуються Замовника, приймати участь у перевірках та оскарженні їх результатів, здійснювати юридичний супровід всіх процесів господарської діяльності Замовника. Детальний перелік послуг, що надаються, зазначається в Актах виконаних робіт, підписаних сторонами щомісяця.
Відповідно до п. 1.2 Договору Замовник зобов'язується сплатити винагороду, додаткову винагороду, компенсації і компенсувати фактичні витрати Виконавця, пов'язані з виконанням доручення в розмірі та на умовах, визначених Додатком № 1 до Договору, який є невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що Договір про надання правової допомоги вступає в силу з дати його укладення, вказаної на першій сторінці Договору, і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Договір про надання правової допомоги, може бути розірваний в односторонньому порядку будь якою з Сторін письмово повідомивши про це іншу сторону за 5-ть днів (п. 4.2 Договору).
Відповідно до п. 4.4 Договору при розірванні Договору про надання правової допомоги Замовник зобов'язаний звіритися з Виконавцем щодо оплати, яка підлягає сплаті - винагороди, компенсацій і фактично понесених витрат, пов'язаних з виконанням доручення, і виплатити всі належні Виконавцю грошові суми протягом трьох днів з дати розірвання Договору.
Згідно з п. 5.3 Договору за порушення термінів виплати винагороди, додаткової винагороди, компенсацій або компенсації витрат, пов'язаних з виконанням доручення, Замовник несе відповідальність згідно з чинним законодавством, за прострочення оплати понад тридцяти календарних днів.
До укладеного Договору Сторонами було підписано Додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги № 01/03 від 28 березня 2023 року (далі - Додаток № 1 до Договору) (копія додається), в якому Сторони погодили, зокрема, але не виключно, наступне:
- винагорода Виконавця узгоджується сторонами за результатами роботи та відображається в Акті виконаних робіт.
- зазначена сума підлягає оплаті Замовником Виконавцю будь-яким не забороненим законодавством України способом, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому надані послуги.
- цей договір є підставою для оплати послуг Виконавця без додаткового виставлення щомісячного рахунку. Акти виконаних робіт підписуються сторонами один раз на місяць, і виготовляються стороною Виконавця.
Виконавцем протягом березня - грудня 2023 надано Замовникові юридичні послуги на загальну суму 1 310 000,00 грн., що підтверджується Актами прийому-передачі наданих послуг за період з 31.03.2023 по 29.12.2023.
Замовник частково оплатив надані послуги на суму 550 000,00 грн.:
1. 04.10.2023 на суму 70 000,00 грн.;
2. 28.11.2023 на суму 120 000,00 грн.;
3. 18.01.2024 на суму 360 000,00 грн.
Станом на 20.05.2024 Відповідач мав заборгованість перед Позивачем за надані юридичні послуги в розмірі 760 000,00 грн. та 15 679, 64 грн - 3% річних та 23 435,45 грн - інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 у справі № 904/2238/24, залишеним без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025, позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ФОП Діордієва О.С. 760 000,00 грн заборгованості за надані по договору № 01/03 від 28.03.2023 юридичні послуги, 15 679, 64 грн - 3% річних, 23 435, 45 грн - інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 9 590,00 грн.
Рішення суду Відповідач виконав, сплативши присуджені суми двома платежами: 27.05.2025 - 408 705,00 грн. та 24.06.2025 - 400 000,00 грн.
Посилаючись на ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача, підтверджений рішенням суду у справі № 904/2238/24, за період з 26.03.2024 по 23.06.2025 Позивач нарахував 24 912,13грн. - 3 % річних, 130 303,29 грн. - індексу інфляції за період з травня 2024 по травень 2025.
Всі нарахування проводилися окремо за кожним документом.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є наявність підстав та обґрунтованість стягуваних сум.
Відносини, що виникли між сторонами у справі є господарськими, тому, згідно зі ст.4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ч.1 ст. 18 ГПК України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.
За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 ГПК України, за якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.
Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України", №24465/04, від 19.02.2009, "Пономарьов проти України", №3236/03, від 03.04.2008).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 у справі № 904/2238/24, залишеним без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025, позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ФОП Діордієва О.С. 760 000,00 грн заборгованості за надані по договору № 01/03 від 28.03.2023 юридичні послуги, 15 679, 64 грн - 3% річних за період з 06.05.2023 по 25.03.2024 року, 23 435, 45 грн - інфляційних втрат за період з червня 2023 по березень 2024 та судовий збір у розмірі 9 590,00 грн.
Після набрання судовим рішенням законної сили Відповідач сплатив заборгованість у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 1353 від 27.05.2025 на суму 408 705,00 грн та № 1592 від 24.06.2025 на суму 400 000,09 грн.
Оскільки рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 у справі № 904/2238/24, яке набрало законної сили, встановлено факт наявності у Відповідача боргу перед Позивачем в розмірі 808 705,09 грн, при цьому остаточно борг Відповідач погасив лише 24.06.2025, наявні правові підстави для нарахування 3% річних та індексу інфляції з простроченої сум відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
На прострочений борг Позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у загальному розмірі 24 912,13 грн. за загальний період з 26.03.2024 (з наступного дня після граничного строку нарахування у справі №904/2238/24) по 23.06.2025 (день, що передує погашенню суми боргу) та індекс інфляції в загальному розмірі 130 303,29 грн з 01.05.2024 року по 23.06.2025 року, при цьому розрахунки здійснювалися за кожним з невиконаних (неналежно виконаних) зобов'язань окремо.
Частина 2 ст. 625 ЦК України застосовується судом за наявності порушення боржником грошового зобов'язання. В розумінні чинного законодавства, грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо). Правила зазначеної статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.
Суд також враховує, що у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Перевіривши наданий Позивачем розрахунок, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", суд встановив, що розрахунки індексу інфляції проведено правильно, а розрахунки 3 % річних проведено неправильно.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 у справі № 904/2238/24, залишеним без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025, стягнуто з ТОВ "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ФОП Діордієва О.С., в тому числі 15 679, 64 грн - 3% річних за період з 06.05.2023 по 25.03.2024 року включно. Отже, початковою датою нарахування 3% річних в даній справі має бути 26.03.2024.
Однак, Позивач в даній справі нараховує до стягнення з Відповідача 3% річних за актами прийому передачі наданих послуг від 30.10.2023 та від 30.11.2023 за період з 25.03.2024 до 23.06.2025 (включно).
Проте, здійснивши власний перерахунок 3% річних суд встановив, що розмір 3% річних за ним є більшим ніж заявлено Позивачем, а оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, задоволенню підлягає 3% річних заявлені Позивачем у розмірі 24 912,13 грн.
Щодо клопотання Відповідача про зменшення (обмеження) стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з того, що ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, які не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов'язання.
Ці нарахування не є штрафними санкціями, тому до них не застосовуються відповідні положення ЦК України.
За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочення виконання Відповідачем його договірного зобов'язання.
У свою чергу, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України.
Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові
Отже, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у розмірі: 24 912,13 грн. - 3 % річних, 130 303,29 грн. - індексу інфляції.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" (52635, Дніпропетровська обл., Васильківський район, с.Новоандріївка, вул. Гагаріна, буд. 2а, кім. 4, код 30454644) на користь фізичної особи-підприємця Діордієва Олексія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 24 912 грн. 13 коп. - 3 % річних, 130 303 грн. 29 коп.- індексу інфляції, 2 422 грн. 40 коп.- судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Суддя С.Г. Юзіков