вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
22.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3409/25
За позовом Керівника Нікопольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Покровської міської ради Дніпропетровської області, м. Покров, Нікопольський район, Дніпропетровська область
до Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", м. Покров, Нікопольський район, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки
Суддя Красота О.І.
без участі представників учасників справи
Керівник Нікопольської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Покровської міської ради Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" і просить суд стягнути орендну плату за користування земельними ділянками кадастровий номер 1222985500:01:450:0002, площею 3,8322 га, 1222985500:01:450:0014, площею 0,1434 га, та 1222985500:01:450:0015, площею 0,3519 га за Договором оренди земельних ділянок від 01.10.2006 у розмірі 1 160 958,37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору оренди земельної ділянки від 01.10.2006 в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів.
Ухвалою суду від 30.06.2025 позовну заяву залишено без руху; встановлено Прокурору семиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати в паперовому вигляді якісні додатки до позову.
04.07.2025 від Прокурора надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 09.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
21.07.2025 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову, а також надати додатковий строк для подання доказів у справі, зокрема щодо долучення до матеріалів справи копії відповіді ДПС України щодо стану розрахунків з бюджетом (наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків та зборів, у т.ч. земельного податку і орендної плати).
24.07.2025 від Відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких він просив суд долучити до матеріалів справи докази та відмовити у задоволенні позову.
31.07.2025 від Прокурора надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечував проти доводів Відповідача та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
31.07.2025 від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечував проти доводів Відповідача та просив суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 11.09.2025 вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 25.09.2025 об 11:00 год.
19.09.2025 від Прокурора надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просив суд:
- накласти арешт на грошові кошти, які належать Відповідачу, що знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали, у всіх банківських та інших кредитно-фінансових установах, у межах ціни позову у розмірі 1 160 958,37 грн.
Заява обґрунтована тим, що предметом спору у даній справі є стягнення до місцевого бюджету Позивача значної суми коштів у розмірі 1 160 958,37 грн., яка є орендною платою за Договором оренди від 01.10.2006 земельних ділянок кадастровий номер 1222985500:01:450:0002, площею 3,8322 га; кадастровий номер 1222985500:01:450:0014, площею 0,1434 га; кадастровий номер 1222985500:01:450:0015, площею 0,3519 га, за період з травня 2022 року по вересень 2024 року включно, від сплати якої Відповідач безпідставно упродовж тривалого часу ухилився. Отже, виконання судового рішення у цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме Відповідач необхідну суму грошових коштів. Позивач позбавлений можливості використати фактично належні йому грошові кошти на користь мешканців міста, тим більш в умовах воєнного стану. Зокрема, вказані грошові кошти могли бути спрямовані на посилення сил оборони та відновлення міських об'єктів, пошкоджених внаслідок воєнних дій. Таким чином, у цьому випадку позовні вимоги спрямовані, перш за все, на задоволення потреб територіальної громади міста Покров. Основним видом діяльності Відповідача є добування руд інших кольорових металів. Розмір Статутного капіталу Відповідача становить 736 млн. грн., за фінансовими показниками у 2024 році товариство отримало дохід у розмірі 877 557 тис.грн. Враховуючи характер та предмет спірних правовідносин, протиправність дій Відповідача щодо тривалої несплати у повному обсязі коштів за користування земельними ділянками, Прокурор вважає, що є усі підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову. З урахуванням характеру спору, значної суми заявлених позовних вимог, розумним, адекватним та співмірним у даному випадку заходом забезпечення позову є накладення арешту на грошові кошти Відповідача, які знаходяться на всіх його рахунках, в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах ціни позову в розмірі 1 160 958,37 грн. Вказаний захід забезпечення не може також перешкодити здійсненню господарської діяльності Відповідача та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів стягувача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Тому, на думку Прокурора, застосування обраного заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідає ст.ст. 136, 137 ГПК України, а також вимогам співмірності, розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог. Разом з цим, несплата Відповідачем впродовж тривалого часу, а саме з травня 2022 року (строк орендної плати за який припадає на 30.06.2022, в межах строку позовної давності) по вересень 2024 року, орендної плати за землю свідчить про недобросовісність Відповідача та його наміри ухилення від сплати коштів за користування земельними ділянками. З урахуванням викладеного, Відповідач не обмежений у розпорядженні грошовими коштами, які знаходяться на його рахунках, та відсутність накладеного арешту може призвести до розпорядження коштами на розсуд Відповідача з метою утруднення чи неможливості виконання рішення суду у справі, що у свою чергу свідчить про наявність підстав, визначених ст.ст. 136, 137 ГПК України, для забезпечення позову. Також Прокурор зазначив, що за висновками Верховного Суду (постанова від 03.03.2023 у справі № 905/448/22) виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Отже, на думку Прокурора, вжиття саме такого заходу забезпечення є адекватним змісту порушеного права територіальної громади на майно (грошові кошти), на відновлення якого поданий позов, та, за умови його задоволення, не створить труднощів при виконанні рішення суду, оскільки стягнення вказаних коштів можливе на даний час за рахунок належних Відповідачу грошових коштів.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).
Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Суд виходить з того, що предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 1 160 958,37 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21 тощо.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.
Господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу.
Верховний Суд звертав увагу, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Враховуючи викладене, суд вважає заявлені заходи забезпечення позову обґрунтованими, адекватними та співмірними із позовними вимогами і такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін.
Отже, суд вбачає підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.12.2021 у справі № 910/4564/21, щодо того, що є виконанням пункту 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України в частині надання пропозицій щодо зустрічного забезпечення.
Стаття 139 Господарського процесуального кодексу України містить обов'язкові вимоги до змісту заяви про забезпечення позову. Зокрема, пункт 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що така заява має містити пропозиції щодо зустрічного забезпечення.
Метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 646/6171/18, від 17.02.2021 у справі № 760/19023/18, від 27.07.2021 у справі № 22-з/824/477/2021, 22-з/824/535/2021).
Частиною 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зважаючи на частину 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України, постановлення ухвали про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічного забезпечення не позбавляє заявника права звернутись до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Зазначене відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19).
Тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про допущення судом істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування ухвали, якою було вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутись з клопотанням про зустрічне забезпечення.
Наведена позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2851/17, від 26.11.2018 у справі № 904/2925/18, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 24.06.2019 у справі № 916/2933/18, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19.
У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для Відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити розпорядження грошовими коштами, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Керівника Нікопольської окружної прокуратури про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на грошові кошти, які належать Акціонерному товариству "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (53300, Дніпропетровська область, Нікопольський район, м. Покров, вул. Центральна, 11, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00190928), що знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали, у всіх банківських та інших кредитно-фінансових установах, у межах ціни позову у розмірі 1 160 958,37 грн.
Стягувач: Покровська міська рада Дніпропетровської області (53300, Дніпропетровська область, Нікопольський район, м. Покров, вул. Центральна, 48, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34081234)
Боржник: Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (53300, Дніпропетровська область, Нікопольський район, м. Покров, вул. Центральна, 11, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00190928)
Ухвала набирає законної сили 22.09.2025 та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред'явлена до примусового виконання до 23.09.2028.
Суддя О.І. Красота