вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.09.2025м. ДніпроСправа № 904/4049/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансторг Дніпро", м. Дніпро
про стягнення заборгованості
Суддя Крижний О.М.
Секретар судового засідання Колісник О.М.
Представники:
Від позивача: Кемінь В.В., довіреність №30/08-2024 від 30.08.2024, адвокат
Від відповідача: Смірнов А.А., ордер серія АЕ №1410813 від 31.07.2025, адвокат
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансторг Дніпро" заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 612459,16 грн, 3% річних у розмірі 6040,69 грн, пеню в розмірі 61279,48 грн та інфляційні втрати в розмірі 21676,38 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині своєчасної сплати за спожитий природний газ.
Відповідач подав відзив на позов, у якому зазначає, що у разі наявності у споживача простроченої заборгованості перед постачальником "останньої надії", за відсутності підстав для застосування передбачених частиною другою статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" виключень, укладення договору постачання природного газу між постачальником "останньої надії" та таким споживачем є неправомірним. Відповідач зауважує, що мав перед позивачем заборгованість, а отже, позивач не мав права постачати відповідачу природний газ як постачальник "останньої надії" за період з 01.11.2024по 31.12.2024. Також відповідач звертає увагу, що при проведенні розрахунку заборгованості позивачем не враховані оплати проведені відповідачем на загальну суму 186700 грн. Відповідач просить поновити строк на подання відзиву, відмовити у задоволенні позову, а у випадку задоволення позову - зменшити розмір пені до 1 % враховуючи складний фінансовий стан відповідача.
У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача, зазначає, що позивач як постачальник "останньої надії" постачав газ без жодних перевищень 60 діб у рамках 2024 календарного року. Заборгованості за попередні періоди у відповідача перед позивачем не було. Доказів наявності заборгованості за періоди, що передують листопаду-грудню 2024 року, з боку відповідача до відзиву не надано. Також позивач зазначає, що платіжні інструкції від 15.04.2025 №134, від 26.05.2025 №159, від 26.06.2025 №179, від 30.07.2025 №196, які додані до відзиву, не стосуються предмету доказування та не вказують, що оплата відбувала за поставлений газ за Типовим договором у спірний період листопад-грудень 2024 року. А платіжну інструкцію від 30.01.2025 №71 у сумі 37300 грн з призначенням платежу "оплата за природній газ згідно з договору ПОН, рах. №2075 від 10.01.2025", яку додано до відзиву враховано позивачем при поданні цієї позовної заяви і така оплата фігурує в розрахунку суми основного боргу.
Крім того, позивач просить повернути відзив відповідача без розгляду, оскільки останній не має зареєстрованого електронного кабінету. У судовому засіданні 03.09.2025 представник відповідача повідомив, що наразі відповідач вже зареєстрував електронний кабінет. Судом вказане клопотання відхилене (ухвала від 03.09.2025).
Відповідач подав клопотання, у якому просить відстрочити виконання судового рішення строком на шість місяці з дня його ухвалення. Клопотання обґрунтоване тим, що відповідач є збитковим підприємством, яке задовольняє потреби жителів міста Синельникове у теплопостачанні і наразі знаходиться у вкрай скрутному фінансовому становищі, що ставить під загрозу не лише його господарську діяльність, але й існування в цілому в умовах необхідності забезпечення поточного опалювального сезону. Відповідач припускає, що одночасне стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 612459,16 грн, 3% річних у розмірі 6040,69 грн, пені в розмірі 61279,48 грн та інфляційних втрат в розмірі 21676,38 грн наряду із загрозою банкрутства, економічно необґрунтованими тарифами, існуванням тривалої заборони на нарахування санкцій та припинення послуг з теплопостачання за наявність боргу, існуванням законодавчих обмежень користування своїми коштами на банківських рахунках на фоні першочергово нерівного матеріального становища сторін, є прямим свідченням порушення балансу їх інтересів. Спожитий природний газ в даному випадку використовувався не для власних потреб відповідача, а для забезпечення жителів м. Синельникове послугою з теплопостачання.
Позивач подав заперечення проти заяви про відстрочку виконання рішення, у яких зазначає, що відповідач не надав жодних доказів наявності обставин непереборної сили, наприклад сертифікат ТПП, а та обставина, що ніби скрутне матеріальне становище відповідача, на думку позивача не може бути підставою для розстрочки.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин віднесення відповідача як споживача до споживачів, постачання природного газу яким здійснюється постачальником "останньої наді", віднесення позивача до постачальників "останньої надії", укладання договору, факт поставки природного газу, строк оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати.
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" №329-VIII від 09.04.2015 постачальник останньої надії це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
За результатами конкурсу та на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №917-р від 22.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу строком на три роки як переможця конкурсу.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №793-р від 12.09.2023 на підставі абзацу четвертого частини першої статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником останньої надії без проведення конкурсу на період воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.
Пунктом 1 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015 (зареєстровано Мін'юст України, 06.11.2015 за №1378/27823) (далі Кодекс ГТС) визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2496 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника "останньої надії", не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником "останньої надії" та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником "останньої надії" здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України Про ринок природного газу та Правилами постачання природного газу.
Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.
Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначається в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі.
Інформаційна платформа щоденно до 06:00 UTC (08:00 за київським часом) години для зимового періоду та 05:00 UTC (08:00 за київським часом) години для літнього періоду газової доби надсилає операторам газорозподільних систем, оператору газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та постачальнику "останньої надії" перелік ЕІС-кодів споживачів, які були у попередній газовій добі зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії".
Оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача.
Відповідно до матеріалів справи споживачем з ЕІС-кодом 56XQ0001730К200К є Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтрансторг Дніпро".
На інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XQ0001730K200K (відповідач) був закріплений за постачальником "останньої надії" Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) у період з 13.11.2024 по 31.12.2024.
Обсяг природного газу, використаний відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію позивача як постачальника "останньої надії" Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить:
- з 13.11.2024 по 30.11.2024 - 8,17247 тис. куб. м.
- з 01.12.2024 по 31.12.2024 - 19,82230 тис. куб. м.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів позивача як постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля позивача як постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС від 03.06.2025 № ТОВВИХ-25-8791 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ0001730K200K, а також довідкою форми 10, видною Товариством з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України".
Згідно з пунктом 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 (зареєстровано Мін'юст України, 06.11.2015 за №1382/27827), постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП №2501 від 30.09.2015, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2501 від 30.09.2015 (зареєстровано Мін'юст України, 06.11.2015 за №1387/27832) затверджений Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії".
З огляду на матеріали справи протягом спірного періоду між сторонами діяв типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будтрансторг Дніпро" (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (постачальник "останньої надії").
Згідно з п. 1.3 договору цей договір є договором приєднання.
При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Пунктами 3.1, 3.3 договору визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
Пунктами 4.1-4.4 договору передбачено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
Об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Згідно з пунктами 11.1, 11.3 договору цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.
Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику "останньої надії" за цим договором.
Протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС).
Ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015 року №809 в редакції постанови КМУ №1102.
З урахуванням оприлюднених показників вартості природного газу позивач визначив вартість поставленого природного газу за період листопад-грудень 2024 року та направив на адресу відповідача акти приймання-передачі природного газу №20043 від 30.11.2024 на суму 275128,31 грн, №22355 від 31.12.2024 на суму 649759,16 грн, а також рахунки на оплату поставленого природного газу №37832 від 11.12.2024 на суму275128,31 грн та №2075 від 10.01.2025 на суму 649759,16 грн.
Позивач зазначає, що відповідач лише частково сплатив за поставлений за вказаним договором газ у розмірі 312428,31 грн, відтак у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 612459,16 грн, що і стало причиною виникнення спору.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З огляду на положення пункту 4.4 договору відповідач мав сплатити вартість поставленого природного газу за листопад 2024 року в строк до 31.12.2024, за грудень 2024 року в строк до 31.01.2025.
Приписи ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Доказів сплати заборгованості відповідач не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.
Згідно зі ст.ст.74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням викладеного, надані позивачем докази в частині наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 612459,16 грн підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача щодо того, що відповідач мав перед позивачем заборгованість, а отже, позивач не мав права постачати відповідачу природний газ як постачальник "останньої надії" за період з 01.11.2024 по 31.12.2024 не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до п.11.1 Типового договору цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.
З системного аналізу даних норм, слідує: не на всіх споживачів газу поширюється обмеження щодо строку укладання договору і щодо заборгованості за попередні періоди. Так, серед винятків, зокрема, є споживачі, що здійснює виробництво теплової енергії. Відповідач належить до споживачів, що здійснює виробництво теплової енергії (докази з інформаційної платформи додаються).
Заборона існує на шістдесят діб протягом календарного року. Тобто, в новому календарному році може бути укладений новий Типовий договір на 60 діб. У даному випадку Типовий договір за період листопад-грудень 2024 року був укладений з відповідачем вперше у 2024 календарному році, що повністю спростовує доводи відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд від 20.05.2025 у справі №910/6287/24.
До того ж відсутні пояснення сторін щодо того, хто саме мав постачати відповідачеві теплову енергію у випадку відсутності у нього договору з жодним постачальником. Також позивачем надані пояснення щодо врахування оплат, проведених відповідачем, з яких вбачається здійснення позивачем правильного розрахунку боргу. Надані відповідачем платіжні інструкції, окрім платіжної інструкції №71 від 30.01.2025, яка врахована позивачем, у призначенні платежу містять інший рахунок, який не є предметом даного позову.
Отже, відповідач не спростував наданих позивачем доказів.
Крім основного боргу, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 61279,48 грн, 3% річних у розмірі 6040,69 грн та інфляційні втрати у розмірі 21676,38 грн.
За приписами ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 4.5 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в загальному розмірі 61279,48 за загальний період з 01.02.2025 по 31.05.2025.
Перевіркою правильності розрахунку пені, помилок не виявлено.
Відповідач, у відзиві на позов просив зменшити розмір пені до 1 % враховуючи складний фінансовий стан відповідача.
Суд вважає за необхідне врахувати, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 звернула увагу на наступні обставини.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, оскільки всі нарахування (пеня, 3% річних та інфляційні втрати) складають значний розмір порівняно з сумою невиконаного зобов'язання. Господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Враховуючи викладене, беручи до уваги значний загальний розмір нарахувань (пеня, 3% річних та інфляційні втрати) та майновий стан відповідача, суд вважає дані обставини винятковими, що дають підстави для зменшення неустойки на 10%, в результаті розмір пені що підлягає стягненню становить 55151,53 грн.
Суд зазначає про неможливість більшого зменшення розміру неустойки. Порушення строків оплати має місце. Відповідач не довів допустимими доказами наявності обставин, які б суттєво перешкоджали виконати зобов'язання у визначений договором строк. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою своїх функцій, що є недопустимим.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 6040,69 грн за період з 01.02.2025 по 31.05.2025 та інфляційні втрати в розмірі 21676,38 грн з березня по травень 2025 року.
Перевіркою правильності розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, помилок не виявлено, тому вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Відповідач просить відстрочити виконання судового рішення строком на шість місяці з дня його ухвалення. Клопотання обґрунтоване тим, що відповідач є збитковим підприємством, яке задовольняє потреби жителів міста Синельникове у теплопостачанні і наразі знаходиться у вкрай скрутному фінансовому становищі, що ставить під загрозу не лише його господарську діяльність, але й існування в цілому в умовах необхідності забезпечення поточного опалювального сезону. Відповідач припускає, що одночасне стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 612459,16 грн, 3% річних у розмірі 6040,69 грн, пені в розмірі 61279,48 грн та інфляційних втрат в розмірі 21676,38 грн наряду із загрозою банкрутства, економічно необґрунтованими тарифами, існуванням тривалої заборони на нарахування санкцій та припинення послуг з теплопостачання за наявність боргу, існуванням законодавчих обмежень користування своїми коштами на банківських рахунках на фоні першочергово нерівного матеріального становища сторін, є прямим свідченням порушення балансу їх інтересів. Спожитий природний газ в даному випадку використовувався не для власних потреб відповідача, а для забезпечення жителів м. Синельникове послугою з теплопостачання.
Позивач подав заперечення проти заяви про відстрочку виконання рішення, у яких зазначає, що відповідач не надав жодних доказів наявності обставин непереборної сили, наприклад сертифікат ТПП, а та обставина, що ніби скрутне матеріальне становище відповідача, на думку позивача не може бути підставою для розстрочки.
Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.
Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом ), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Положеннями ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 4, 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Проте, як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.
Також необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права ( див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
Господарський суд дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини не підтверджують неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну діяльність відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів за договором. Учасники договору знаходяться в рівних економічних умовах.
Господарський суд зазначає, що наведені відповідачем обставини у відзиві на позов не є підставою для надання відстрочки виконання рішення суду. Однак, відповідач не позбавлений права звернутись до суду із заявлю про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення в порядку статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 8417,47 грн з урахуванням того, що позов подано в електронній формі.
При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансторг Дніпро" про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансторг Дніпро" (49061, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, 76а, кім. 63, ідентифікаційний код 43108722) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 40121452) основний борг у розмірі 612459,16 грн (шістсот дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять грн 16 коп) пеню в розмірі 55151,53 грн (п'ятдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят одна грн 53 коп) 3% річних в розмірі 6040,69 грн (шість тисяч сорок грн 69 коп), інфляційні втрати в розмірі 21676,38 грн (двадцять одна тисяча шістсот сімдесят шість грн 38 грн) та судовий збір у розмірі 8417,47 грн (вісім тисяч чотириста сімнадцять грн 47 коп).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення суду - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 23.09.2025
Суддя О.М. Крижний