пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
11 вересня 2025 року Справа № 903/493/25
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ОТП Банк"
до відповідача: ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮМА ТРЕЙД"
про стягнення 3 242 936.72 грн.
Суддя Шум М.С.
Секретар судового засідання Сосновська Ю.П.
Представники сторін:
від позивача: Юнаш А.Б.
від відповідача: н/з
встановив: позивач - Акціонерного товариства комерційний банк "ОТП Банк" звернувся з позовом про стягнення з ОСОБА_1 3 242 936.72 грн. заборгованості, з яких: 2 980 000.00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 262 936.72 грн. заборгованості за відсотки та витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поруки №SR24-125/600 від 22.01.2024 , в частині своєчасної оплати.
Ухвалою суду від 20.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.06.2025.
Ухвалою суду від 09.06.2025 постановлено розгляд справи здійснювати в режимі відеоконференції.
Судом встановлено, що відповідач ухвалу суду від 20.05.2025 не отримав, оскільки судова повістка повернута 28.05.2025 об'єктом поштового зв'язку з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Ухвалою від 17.06.2025 суд відклав підготовче засідання на 08.07.2025.
Ухвала суду направлена на адресу місця реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 .
Cуд протокольною ухвалою від 08.07.2025 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 12.08.2025
Ухвалою суду від 25.08.2025 розгляд справи за №903/493/25 призначити по суті на 11.09.2025.
Представник позивача в судовому засіданні 11.09.2025 заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач уповноваженого представника в судове засідання 11.09.2025 не направив, відзиву, заяв та клопотань суду не надав.
Ухвали суду від 28.05.2025 про відкриття провадження у даній справі, від 17.06.2025, 08.07.2025 та 25.08.2025 направлялась рекомендованою кореспонденцією на адресу Мельничука Петра Анатолійовича ( АДРЕСА_2 ) повернуті до суду без вручення адресату з підстав: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання кореспонденції суду (ухвали від 28.05.2025, від 17.06.2025, 08.07.2025 та 25.08.2025 ) відповідачем та повернення її до суду з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою" є наслідками діяння відповідача щодо належного отримання, тобто його власною волею. Відтак, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Таким чином, процесуальні документи суду надсилалися відповідачу за належною адресою.
Не перебування відповідачів за місцем їх державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права судом. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018р. та від 15.03.2018р. у справах №911/1163/17 та №910/32340/15 відповідно.
Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищевикладене, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
22.01.2024 між АТ «ОТП БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮМА ТРЕЙД" («Клієнт»/«Позичальник»/«Боржник») було укладено договір про надання банківських послуг № CR 24-088/600-2 (надалі «Кредитний договір»).
Згідно з п.2 договору відповідно до умов договору банк надає на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг банку; ліміт банківської послуги може змінюватися шляхом укладення додаткових договорів про зміну договору.
Відповідно до п.3 договору ціна (сума) договору дорівнює генеральному ліміту у випадку визначення генерального ліміту в валюті гривня.
За п.4 договору строк дії договору дорівнює генеральному строку за обставини, що відсутній випадок невиконання умов договору; за обставини наявності випадку невиконання умов договору, договір залишається чинним до тих пір, поки всі зобов'язання клієнта перед банком не будуть виконані в повному обсязі; цей договір не поширюється на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними договору, якщо інше прямо не передбачене ним; закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Генеральний ліміт дорівнює UAН 3 000 000,00 (пункт 1 Договору ).
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов укладеного між позивачем та ТзОВ "ЮМА ТРЕЙД" договору, банком надавались товариству кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами та випискою банку з рахунку .
Однак, належним чином взяті на себе зобов'язання за договором ТзОВ "ЮМА ТРЕЙД" не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 3 242 936.72 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.
Позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, між банком та фізичною особою ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки №CR 24-088/600-2 від 22.01.2024.
Згідно п.2 договору поруки поручитель поручається перед банком за виконання клієнтом боргових зобов'язань. Поручитель відповідає перед банком за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) боргових зобов'язань клієнтом. Порукою забезпечуються виконання боргових зобов'язань у повному обсязі.
Відповідно до п.3 договору поруки клієнт та поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і клієнт, в таких же порядку та строках, що і клієнт. Банк має право вимагати виконання боргових зобов'язань частково або в повному обсязі як від клієнта та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. Банк, у разі одержання виконання боргових зобов'язань клієнтом та/або поручителем не в повному обсязі, має право вимагати/отримати неодержані/невиконанні боргові зобов'язання від клієнта та/або поручителя. І клієнт, і поручитель, залишаються зобов'язаними доти, доки боргові зобов'язання не будуть виконані в повному обсязі.
Пунктом 13 договору поруки закріплено, що поручитель зобов'язаний забезпечити належне виконання боргових зобов'язань, як шляхом впливу на клієнта, так і шляхом виконання боргових зобов'язань згідно договору поруки.
Пунктом 14 договору поруки узгоджено, що цим банк вимагає від поручителя як солідарного боржника за борговими зобов'язаннями виконувати боргові зобов'язання в порядку та строки, передбачені договором. Сторони підтверджують, що положення цього пункту є достатньою підставою для цілей здійснення поручителем виконання боргових зобов'язань згідно договору без необхідності направлення банком поручителю будь-якої додаткової вимоги, так само як без необхідності наявності будь-якого порушення договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2025 та 29.04.2025 банк звернувся до поручителя з вимогою погасити заборгованість позичальника.
Спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем як поручителем, своїх зобов'язань за відповідним кредитним договором та договором поруки, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 24.03.2025 складає: 3 242 936.72 грн. заборгованості, з яких: 2 980 000.00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 262 936.72 грн. заборгованості за відсотки .
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).
За змістом ст.1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.
Відповідно до ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частинами 1 та 2 ст.554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Додатково судом встановлено, що відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 25.03.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство ТзОВ "ЮМА ТРЕЙД".Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Водночас, як вже вказувалося судом, відповідач поручився за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮМА ТРЕЙД" своїх зобов'язань перед позивачем за кредитним договором, про що між банком та відповідачем було укладено відповідний договір поруки.
Таким чином, у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання кредитор має право заявити вимогу до поручителя/ів про виконання договору поруки.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом, суд дійшов висновку, що нарахована позивачем заборгованість відповідача в сумі 3 242 936.72 грн., з яких: 2 980 000.00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 262 936.72 грн. заборгованості за відсотки підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, підставна і підлягає до стягнення.
При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).
ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору покладаються на ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити .
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, код ЄДРПОУ 21685166) 3 242 936.72 грн., з яких: 2 980 000.00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 262 936.72 грн. заборгованості за відсотки та 38 915,23 грн. витрат зі сплати судового збору .
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255,256, п. 17.5Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено
22.09.2025
Суддя Микола ШУМ