вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"23" вересня 2025 р. Cправа № 902/976/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Державної установи "Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" (вул. Федьковича, 13, м. Тернопіль, 46008)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, буд. 3Б, м. Вінниця, 21001)
про стягнення 30 195,00 грн
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №20/1140 від 07.07.2025 (вх. № 1039/25 від 14.07.2025) Державної установи "Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення 30 195,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору про закупівлю пального № ТБСК-4-0403 від 21.11.2024 в частині передачі пального (дизельного палива) згідно скретч-карток, придбаних у відповідача, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі вартості невикористаних скретч-карток у спірній сумі в розмірі 30 195,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025, вказану позовну заяву розподілено судді Матвійчуку В.В.
У зв'язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд, ухвалою від 18.07.2025, постановив позовну заяву Державної установи "Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" № 20/1140 від 07.07.2025 (вх. №1039/25 від 14.07.2025) залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали.
Заявою № 20/1206 від 21.07.2025, що надійшла до суду 24.07.2025, позивачем усунено недоліки позовної заяви.
Судом за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/976/25 за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалів (без проведення судового засідання), про що 25.07.2025 була постановлена відповідна ухвала. Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Згідно із довідкою, сформованою в КП "ДСС", вказану ухвалу було доставлено до електронного кабінету відповідача 25.07.2025 о 17:11 год, та у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 28.07.2025.
У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" бере до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
21.11.2024 між Державною установою "Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" (позивач, за Договором - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (відповідач, за Договором - Постачальник) було укладено Договір про закупівлю пального № ТБСК-4-0403, з урахуванням положень Закону України "Про публічні закупівлі", Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" із змінами.
Відповідно п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар, а саме Дизельне пальне (талони) (для генераторів) (Код ДК 021:2015: 09130000-9 Нафта і дистиляти), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно із п. 1.2 Договору, кількість Товару зазначається у Додатку 1 до Договору "Специфікація".
Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що поставка Товару здійснюється шляхом передачі Покупцю за актом приймання-передачі (видатковою накладною) талонів номіналом 10 або 20 літрів зі строком дії не менше 6 місяців від часу передачі Покупцеві з можливістю продовження строку їх дії до 1 року. Постачальник зобов'язаний передати Покупцеві талони протягом 5 (п'яти) робочий днів після підписання цього Договору.
Безпосередній відпуск Товарів здійснюється на автозаправних станціях Постачальника, надалі - "АЗС", перелік яких визначено в Додатку № 2 до цього Договору "Перелік АЗС Постачальника", шляхом використання обладнання АЗС для заправки автотранспортних засобів дизельним паливом відповідно до пред'явленого талона за умови фактичної наявності Товарів на АЗС. Принаймні одна АЗС Постачальника заходиться в межах адміністративно-територіальної одиниці м. Тернополя, одна в радіусі не більше 25 кілометрів від м. Борщів, одна в радіусі не більше 25 кілометрів від м. Бучач, одна в радіусі не більше 25 кілометрів від м. Козова, одна в радіусі не більше 25 кілометрів від м. Кременець, одна в радіусі не більше 25 кілометрів від м. Теребовля, одна в радіусі не більше 25 кілометрів від м. Чортків (п. 2.2 Договору).
У пункті 2.3 Договору визначено, що право власності на Товар переходить до Покупця в момент приймання талонів від Постачальника. До моменту безпосереднього відпуску Товару за переданими Покупцеві талонами Постачальник здійснює зберігання Товару протягом строку дії талонів.
Відповідно до п. 2.4 Договору, підтвердженням фактичного відпуску Товарів на АЗС є чек, що видається за результатами проведеної операції.
Згідно із пунктами 3.1 та 3.2 Договору, сума цього Договору становить: П'ятдесят одна тисяча дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 00 копійок грн. з ПДВ. Ціна за одиницю Товару визначається у Додатку 1 до цього Договору "Специфікація".
Розрахунки за Товари здійснюються Покупцем в українській національній валюті - гривні шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника (п. 3.3 Договору).
За умовами пункту 3.3 Договору, оплата Товару здійснюється протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту передачі талонів Покупцеві за актом приймання-передачі (видатковою накладною). Зобов'язання Покупця по оплаті Товарів вважається виконаним у момент списання грошових коштів з рахунку Покупця.
Цей Договір набирає сили з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) Сторонами і діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 8.1 Договору).
Невід'ємною частиною цього Договору є: Додаток № 1 - Специфікація, що містить погоджені сторонами умови щодо найменування, кількості, вартості товару (дизельного пального); Додаток № 2 - Перелік АЗС Постачальника.
На виконання зобов'язань за Договором відповідач передав позивачу скретч-картки, відповідно до видаткової накладної № 0004/0000974 від 21.11.2024, що дають право на отримання 1 050 л дизельного пального.
Позивачем на підставі платіжної інструкції № 1980 (внутрішній номер 383483757) від 22.11.2024 перераховано відповідачу кошти у розмірі 51 975,00 грн.
Як зазначає позивач, відповідачем не було належним чином виконано умови Договору щодо повної передачі замовленого товару (дизельного пального) у кількості та об'ємі, визначених Специфікацією (Додаток № 1 до Договору). Зокрема, відповідач не забезпечив відпуск зазначеного товару, оскільки всі автозаправні станції, перелік яких визначено у Додатку № 2 до Договору, не здійснюють видачу пального та фактично не працюють. Крім того, інтерактивна карта у мобільному додатку оператора, яка відображає доступні АЗС, є неактивною з лютого поточного року. У зв'язку з цим у позивача залишилися не використаними талони на 610 літрів дизельного пального на суму 30 195,00 грн.
30.04.2025 та 21.05.2025 Державна установа "Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" направила Товариству з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" претензії № 01/711 від 29.04.2025 та № 01/831 від 20.05.2025 відповідно, у яких вимагала виконання відповідачем договірних зобов'язань за Договором про закупівлю пального № ТБСК-4-0403 від 21.11.2024, а саме - забезпечення отримання дизельного пального в обсязі 610 літрів на загальну суму 30 195,00 грн.
Претензії, що були направлені, повернулися відправнику без вручення з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою"
Водночас, матеріали справи не містять реакції зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" на зазначені претензії.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині передачі товару в повному обсязі стало підставою звернення позивача до суду про стягнення сплачених за товар коштів в загальному розмірі 30 195,00 грн.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши умови Договору про закупівлю пального № ТБСК-4-0403 від 21.11.2024, суд встановив, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Суд бере до уваги, що Договір про закупівлю пального № ТБСК-4-0403 від 21.11.2024 підписаний лише Покупцем - Державною установою "Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" та скріплений її печаткою. Водночас, зазначений Договір містить відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл", однак не містить підпису його уповноваженого представника.
Так, у постанові від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої тлумачення статті 629 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
У постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 Верховний Суд зазначив, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Суд враховує, що відповідачем не подано жодних заперечень щодо укладення з позивачем Договору про закупівлю пального № ТБСК-4-0403 від 21.11.2024, а в матеріалах справи відсутні докази, що спростовують цей факт.
У постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 та від 21.01.2023 у справі № 922/4702/21 розтлумачено застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Принцип заборони суперечливої поведінки - є одним із найважливіших принципів загального права. У системі загального права він ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованим на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Цей принцип виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами. Вказаний принцип "estoppel", зокрема застосовано у практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні по справі "Хохліч проти України" (заява № 41707/98).
Проаналізувавши матеріали справи, суд зауважує, що відповідач не надав жодних доказів, які могли б спростувати факт існування господарських правовідносин між позивачем та відповідачем в межах Договору про закупівлю пального № ТБСК-4-0403 від 21.11.2024.
У свою чергу, позивач надав достатню кількість доказів, які в сукупності підтверджують факт здійснення господарських операцій за зазначеним Договором.
Як вбачається з видаткової накладної № 0004/0000974 від 21.11.2024, складеної на підставі Договору про закупівлю пального № ТБСК-4-0403 від 21.11.2024, який слугував підставою для проведення розрахунків, у зазначеному документі зафіксовано передачу позивачу скретч-карток на дизельне пальне на загальну суму 51 975,00 грн.
Крім того, факт здійснення позивачем оплати на користь відповідача, що підтверджується призначенням платежу у платіжній інструкції № 1980 (внутрішній номер 383483757) від 22.11.2024, свідчить про здійснення розрахунку за видатковою накладною № 0004/0000974 від 21.11.2024, що, у свою чергу, підтверджує наявність господарських правовідносин між сторонами в межах Договору про закупівлю пального № ТБСК-4-0403 від 21.11.2024.
Наведені обставини надають суду підстави для висновку про участь відповідача в господарських операціях, що мали місце в межах Договору про закупівлю пального № ТБСК-4-0403 від 21.11.2024.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно із ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З матеріалів справи слідує, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором в частині здійснення оплати товару, що підтверджується платіжною інструкцією № 1980 (внутрішній № 383483757) від 22.11.2024.
Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно із ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 ЦК України).
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідачем, згідно із видатковою накладною № 0004/0000974 від 21.11.2024, було передано позивачу талони на отримання 1 050 літрів дизельного пального.
Суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної № 0004/0000974 від 21.11.2024 не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів (скретч-карток), які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Отже, право власності на товар, який був переданий позивачу за видатковою накладною, перейшло до покупця. Товар залишався на зберіганні у продавця. Оплата за товар здійснена у повному обсязі.
Талони є способом забезпечення оперативного обліку та фактичного відпуску обсягів пального, продаж (постачання) якого мав відбутись у межах господарського договору про закупівлю товарів.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) ( абзац 2 п.3 Правил).
Згідно із п. 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (надалі - Інструкція).
Згідно із п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п. 10.3.3. Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери (п.п. 10.3.3.1); заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (п.п. 10.3.3.2).
Виходячи з наведеного, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Згідно із п. 2.2 Договору, безпосередній відпуск Товарів здійснюється на автозаправних станціях Постачальника, надалі - "АЗС", перелік яких визначено в Додатку № 2 до цього Договору "Перелік АЗС Постачальника", шляхом використання обладнання АЗС для заправки автотранспортних засобів дизельним паливом відповідно до пред'явленого талона за умови фактичної наявності Товарів на АЗС. Принаймні одна АЗС Постачальника заходиться в межах адміністративно-територіальної одиниці м. Тернополя, одна в радіусі не більше 25 кілометрів від м. Борщів, одна в радіусі не більше 25 кілометрів від м. Бучач, одна в радіусі не більше 25 кілометрів від м. Козова, одна в радіусі не більше 25 кілометрів від м. Кременець, одна в радіусі не більше 25 кілометрів від м. Теребовля, одна в радіусі не більше 25 кілометрів від м. Чортків.
Інших умов щодо передачі товару (пального) Покупцю Договір поставки не містить.
Позивач зазначає, що автозаправні станції, перелік яких визначено у Додатку № 2 до Договору та які належать відповідачу, фактично не здійснюють видачу пального та не функціонують. Крім того, інтерактивна карта в мобільному додатку оператора, яка повинна відображати доступні АЗС, є неактивною з лютого поточного року.
Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець про це поінформований. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Оскільки умови укладеного Договору не передбачають конкретної дати постачання пального за талонами, застосуванню підлягають приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до яких боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу відповідача претензію № 01/711 від 29.04.2025 з вимогою здійснити допоставку товару в обсязі 610 літрів дизельного палива на загальну суму 30 195,00 грн.
Згідно із копією поштового конверта, долученою до матеріалів справи, претензія позивача № 01/711 від 29.04.2025, надіслана поштою, була повернута відправнику 09.05.2025 з відміткою відділення поштового зв'язку: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Судом враховано, що претензію було направлено відповідачу за адресою його місцезнаходження, відомості щодо якої містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до вимог частини 1, частин 3-4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
З урахуванням наведених норм закону, суд вважає, що направлення позивачем відповідачу поштової кореспонденції на адресу відповідача, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є належним повідомленням, оскільки отримання кореспонденції адресатом за умови фактичної відсутності за вказаною адресою є ризиками особи, що не внесла до Єдиного державного реєстру відомості щодо зміни свого місцезнаходження.
Таким чином, фактичне отримання відповідачем поштової кореспонденції перебуває поза контролем відправника.
Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі, якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, - днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 13.06.2018 в справі № 522/799/16-ц.
Отже, відповідно до дати складання повідомлення про неможливість вручення, поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 4602500107949 вважається отриманим відповідачем 09.05.2025.
Відтак зобов'язання відповідача щодо допоставки товару (дизельного палива) в обсязі 610 літрів виникло за спливом семиденного строку від дня пред'явлення претензії № 01/711 від 29.04.2025 в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Матеріали справи не містять відповіді на претензію та доказів фактичного відпуску відповідачем пального позивачу за скретч-картками, водночас у матеріалах справи наявні копії непогашених (неотоварених) скретч-карток відповідного номіналу.
Положеннями частини 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частина 1 статті 615 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом частини 3 статті 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Положеннями частини 1 статті 670 ЦК України визначено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
За змістом частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар.
Згідно із висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.03.2024 року у cправі № 910/3016/23, від 16.07.2024 у справі № 910/3574/23.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.03.2024 року у cправі № 910/3016/23, від 16.07.2024 у справі № 910/3574/23.
Судом установлено, що позивач у претензіях направлених відповідачу вимагав здійснити поставку оплаченого товару.
У зв'язку з невиконанням вимог претензії, на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до відповідача із позовом про повернення грошових коштів за непоставлений товар (попередню оплату) у розмірі 30 195,00 грн.
Суд констатує, що відповідач не надав доказів, які спростовували б перелік невикористаних талонів позивача за Договором про закупівлю пального № ТБСК-4-0403 від 21.11.2024, а також не надав власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його арифметично правильним.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про порушення відповідачем умов Договору про закупівлю пального № ТБСК-4-0403 від 21.11.2024 щодо своєчасної передачі позивачу товару, а відтак у відповідача виник обов'язок з повернення позивачу 30 195,00 грн за пальне, вартість якого сплачена.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем оплачено вартість товару, однак відповідач визначений Договором товар покупцю в повному обсязі не передав, доказів на спростування обставин, наведених у позові, не надав, тому вимоги позивача про стягнення вартості недопоставленого відповідачем палива на суму 30 195,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають до задоволення, з наведених вище мотивів.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, 3Б, м. Вінниця, 21001; код ЄДРПОУ 44618933) на користь Державної установи "Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" (вул. Федьковича, 13, м. Тернопіль, 46008; код ЄДРПОУ 38480231) 30 195 грн 00 коп - основного боргу (попередньої оплати) та 3 028 грн 00 коп - витрат зі сплати судового збору.
Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 23 вересня 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи