23.09.2025 року м.Дніпро Справа № 904/5440/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
судді: Кощеєв І.М., Іванов О.Г.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2025 у справі №904/5440/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіль ЮС" (Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Плугатар)
до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)
про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Артіль ЮС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 276 975,26 грн, з якої: 178206,00 грн основного боргу, 83155,05 грн інфляційних втрат, 15614,21 грн три відсотки річних. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №130318 від 13.03.2018 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2025, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіль ЮС" до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 276975,26 грн, з якої: 178206,00 грн основного боргу, 83155,05 грн інфляційних втрат, 15614,21 грн три відсотки річних задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіль ЮС" 178206,00грн основного боргу, 83155,05 грн інфляційних втрат, 15598,68 грн трьох відсотків річних, 3323,53 грн витрат по сплаті судового збору та 4999,72 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіль ЮС" 15,53 грн - трьох відсотків річних.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказав, що, враховуючи, визначений контрагентами у пунктах 4.1, 4.2 договору та специфікації №27 від 15.12.2021, порядок розрахунків за поставлений товар, приймаючи до уваги його прийняття відповідачем за видатковими та товаро-транспортними накладними, здійсненої часткової оплати за виставленими рахунками, строк оплати є таким, що настав: 10.02.2022 за видатковою накладною №2 від 11.01.2022 на загальну суму 172320,00 грн (неоплаченою залишилась сума 161646,00 грн), прострочення з 11.02.2022; 20.02.2022 за видатковою накладною №7 від 21.01.2022 на загальну суму 16560,00 грн (неоплаченою залишилась сума 16560,00грн), прострочення з 21.02.2022.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 178206,00 грн відповідачем згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а господарським судом таких обставин не встановлено.
Стосовно посилання відповідача на форс-мажорні обставини господарський суд зазначив, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1від 28.02.2022, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання за договором, що пов'язане з настанням обставин непереборної сили, оскільки згідно зі статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності. Тож, указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).
Щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних, то з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, здійсненої відповідачем оплати та меж позовних вимог, місцевий суд прийшов до висновку, що є правомірними позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у загальному розмірі 15598,68 грн за загальний період з 11.02.2022 по 12.12.2024, з яких:
- 451,82 грн за період з 11.02.2022 по 10.07.2023 із заборгованості у сумі 10674,00грн за видатковою накладною №2 від 11.01.2022;
- 13751,67 грн за період з 11.02.2022 по 12.12.2024 із заборгованості у сумі 161646,00грн за видатковою накладною №2 від 11.01.2022;
- 1395,19 грн за період з 21.02.2022 по 12.12.2024 із заборгованості у сумі 16560,00грн за видатковою накладною №7 від 21.01.2022.
Суд першої інстанції, перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат, установив правильність цих розрахунків.
Доводи та вимоги апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням суду, засобами поштового зв'язку, представник Приватного акціонерного товариства "Суха Балка", звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 17.02.2025 в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити; судові витрати розподілити відповідно до вимог чинного законодавства України.
Скаржник в апеляційній скарзі вказує на те, що в силу положень п. 4.3 Договору у випадку, коли документи, зазначені в п. 2.3 цього Договору, не надані позивачем у встановлений у п. 2.3 Договору строк або оформлені позивачем неналежним чином (з порушенням чинного законодавства та умов цього Договору),..., відповідач має право затримати оплату Товару до надання позивачем повного комплекту належним чином оформленої документації, при цьому строк оплати, вказаний у п. 4.1 Договору збільшується на період надання документів, зазначених у п. 2.3 Договору, оформлених належним чином.
Апелянт наголошує, що позивач не додав до позовної заяви доказів надання відповідачу повного пакету документів, передбачених положеннями Договору, зокрема, рахунків-фактури, що є передумовою здійснення відповідачем оплати за поставлений Товар. Відтак, позивач не надав суду доказів виникнення у відповідача обов'язку здійснення оплати за Договором. Так, як у відповідача не настав обов'язок здійснити оплату за Договором внаслідок прострочення позивача, то нарахування 3 % річних, інфляційних втрат за вказаний у позовній заяві період є необґрунтованим та неправомірним.
Окрім цього, відповідач стверджує, що згідно з п. 10.1 Договору Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов'язань, у разі виникнення форс-мажорних обставин та/або обставин непереборної сили після укладення Договору. Компетентним органом - ТПП України було офіційно підтверджено настання форс-мажорних обставин, які фактично тривають з 24.02.2022 і по теперішній час.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Суха Балка", в якому зазначив, що не погоджується з викладеними в апеляційної скарзі аргументами та поясненнями.
В обґрунтування своїх заперечень проти апеляційної скарги позивач наголосив, що обов'язок відповідача по сплаті за поставлений позивачем товар виникає не в силу виставлення рахунку, а в силу факту постачання позивачем товару, який прийнятий відповідачем за видатковими накладними від 11.01.2022 №2 та від 21.01.2022 №7, а також товарно-транспортними накладними від 11.01.2022 №2 та від 21.01.2022 №7 без будь-яких зауважень. І такий обов'язок чітко зафіксований п.3 Специфікації від 15.12.2021 №27 до Договору від 13 березня 2018 року №130318(далі - Договір), а саме: «Оплата Товару, що поставляється за цим Договором (Специфікацією), здійснюється Покупцем на умовах: по факту поставки, на протязі 30 календарних днів з моменту надходження ТМЦ на склад Покупця».
Крім того, позивач звернув увагу, що відповідачем рахунок від 11.01.2022 №4, який нібито ним не отримано, був частково оплачено, а саме: 11.07.2023 сплачено 10674,00 грн., що підтверджується випискою від 11.07.2023.
Також, у відзиві позивач стверджує, що не надання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, тому не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за товари, прийняті без заперечень та зауважень. Такі висновки були зроблені Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постанові від 15.05.2019 у справі № 910/13527/17.
Про існування заборгованості позивач повідомляв відповідачу: претензією від 25.10.2024, що була надіслана засобами поштового зв'язку; листом від 06.06.2023, що був надісланий електронною поштою; листом від 18.01.2024, що був надісланий засобами поштового зв'язку, до якого були додані копії рахунків.
Позивач зазначає, що лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не може бути підтвердженням форс-мажорних обставин, які зумовили невиконання договірних зобов'язань відповідача перед позивачем. ТПП України не уповноважена видавати документи універсальної дії. У листі від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 ТПП України зауважує, що воєнна агресія Російської Федерації проти України є форс-мажором лише для тих зобов'язань, виконання яких стало неможливим внаслідок початку такої агресії. Доказів того, що воєнна агресія унеможливила виконання конкретних зобов'язань відповідача у правовідносинах з позивачем, у розумінні ст.ст. 73, 74 ГПК України не подано.
Порушення відповідачем умов Договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст. 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє позивача права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами (постанова ВСУ від 12 квітня 2017 року у справі № 3-1462гс16).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.05.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/5440/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/5440/24.
16.05.2025 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2025 у справі №904/5440/24 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, на належні реквізити - надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
30.05.2025 від представника скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання, яким долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 6231.94 грн відповідно до платіжної інструкції від 22.05.2025.
Одночасно в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду від 17.02.2025 по даній справі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення отримано відповідачем 18.02.2025.
Також скаржник наголошує, що 05.03.2025 Приватне акціонерне товариство «СУХА БАЛКА» направляло на адресу Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 04.03.2025 за № 30/25 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2025 по справі № 904/5440/24 (докази додаються), тобто в межах строку не апеляційне оскарження (відправлення 0505266219835).
29.04.2025, представнику Приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА», адвокату Заклецькому В.В., за результатами дослідження відомостей, які містяться на офіційному веб сайті УКРПОПІТА у розділі «Тренінг відправлень» стало відомо, що 07.03.2025 відправлення 0505266219835 прибуло до відділення УКРПОПІТА 49000, м. Дніпро.
Однак, відповідно до інформації з сайту УКРПОПІТА (роздруківка щодо шляху прямування відправлення 0505266219835) відправлення не забрано отримувачем з відділення 49000 та 21.03.2025 повернуто відправнику.
Враховуючи наведені у клопотанні доводи апелянта, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2025 визнано поважними підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги та відновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2025 у справі №904/5440/24. Зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги та вирішено розглядати апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2025 (у зв'язку з відрядженням судді Дарміна М.О.) у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Іванов О.Г.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
13.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Артіль ЮС" (далі - постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Суха Балка" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки №130318 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується передати покупцю продукцію (далі по тексту - "товар"), а покупець зобов'язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах.
Номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються сторонами в специфікаціях (Додатках), які після їх підписання є невід'ємною частиною цього договору. При зазначенні переліку, асортименту в специфікаціях (додатках) обов'язково указується код УКТ ЗЕД товару з дотриманням наступних вимог:
- при придбанні товарів, вироблених в України (крім підакцизних), вказується не менш як 4 перших символів коду УКТ ЗЕД;
- при придбанні товарів, імпортованих в Україну та підакцизних, вказується 10 символів коду УКТ ЗЕД (пункт 1.2 договору).
Приписами пункту 2.1 договору встановлено, що поставка товару здійсняється партіями. Партія товару - товар, оформлений одним товарно-транспортним документом.
Приписами пункту 2.3 договору встановлено, що на кожну поставлену партію товару постачальник повинен надати покупцю наступні документи:
- рахунок-фактуру - 1 примірник (оригінал):
- сертифікат якості виробника/паспорт на товар - 1 примірник (оригінал або копія, завірена печаткою постачальника);
- видаткову накладну -1 примірник (оригінал) та необхідну кількість копій в залежності від виду транспорту;
- податкову накладну - складену в електронній формі з дотриманням вимог щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, з електронним підписом уповноваженої особи та з реєстрацією в Єдиному реєстрі податкових накладних, в порядку, передбаченому п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України;
- інші документи, перераховані в специфікації (додатку).
Зазначені вище документи при поставці товару автотранспортом надаються постачальником одночасно з товаром, а при поставці залізничним транспортом - не пізніше, ніж через 2 робочих дні з дати прибуття товару до покупця. В зазначених вище документах поруч з найменування товару зазначається код УКТ ЗЕД такого товару з дотриманням вимог, вказаних в пункті 1.2 договору.
Пунктом 2.4 договору сторони визначили, що датою поставки товару вважається дата, проставлена на видатковій накладній при отриманні товару; при поставці залізничним транспортом - відмітка станції призначення в залізничній накладній, якщо інше не обумовлено специфікацією (додатком). Право власності на товар, а також всі пов'язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця відповідності до умов переходу права власності на товар, визначений у специфікаціях (додатках).
Відповідно до пункту 3.1 договору ціна товару встановлюється та узгоджується сторонами відповідно до пункту 1.2 цього договору.
Згідно з пунктом 3.2 договору загальна вартість договору визначається вартістю всіх специфікацій (додатків), підписаних по цьому договору, які є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 4.3 договору визначено, що у випадку, коли документи, зазначені в пункті 2.3 цього договору, не надані постачальником у встановлений в пункті 2.3 договору строк або оформлені постачальником неналежним чином (з порушенням чинного законодавства та умов цього договору), про що покупець направляє постачальнику відповідне повідомлення про порушення умов пункту 2.3 договору, покупець має право затримати оплату товару до надання постачальником повного комплекту належним чином оформленої документації, при цьому строк оплати, вказаний у пункті 4.1 договору збільшується на період надання документів, зазначених у пункті 2.3 договору, оформлених належним чином. Також в даному випадку, штрафні санкції до покупця за порушення строків розрахунків за договором не застосовуються, три проценти річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховуються та не сплачуються покупцем. Якщо податкова накладна не зареєстрована постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений в пункті 2.5 договору строк або реєстрація податкової накладної була зупинена контролюючим органом, то відлік строку оплати, узгоджений сторонами відповідно до пункту 4.1 договору, починається з дати реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також в даному випадку, штрафні санкції до покупця за порушення строків розрахунків за договором не застосовуються, три проценти річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховуються та не сплачуються покупцем.
Пунктом 13.5 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Моментом підписання договору є дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторінці цього договору (у редакції додаткової угоди №4 від 31.12.2021).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір №130318 від 13.03.2018 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.
15.12.2021 між сторонами підписано специфікацію №27 до договору (а.с. 18 том 1), відповідно до умов якої сторони визначили, найменування товару, кількість товару, порядок оплати та його вартість. Умовами специфікації визначено умови оплати товару, а саме: Оплата товару, що поставляється за цим договором (Специфікацією), здійснюється покупцем на умовах: по факту поставки, на протязі 30 календарних днів з моменту надходження ТМЦ на склад покупця.
На виконання умов договору та специфікації позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 188880,00грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, підписаними сторонами та скріплені їх печатками:
- видаткова накладна №2 від 11.01.2022 на суму 172320,00грн з ПДВ (а.с. 19 том 1);
- видаткова накладна №7 від 21.01.2022 на суму 16560,00грн з ПДВ (а.с. 23 том 1);
- товарно-транспортна накладна №2 від 11.01.2022 (а.с. 22 том 1);
- товарно-транспортна накладна №7 від 21.01.2022 (а.с. 26 том 1).
На оплату поставленого товару позивач виставив відповідачу рахунки на оплату №4 від 11.01.2022 та №14 від 11.01.2022 з зазначенням реквізитів договору №130318 від 13.03.2018 на загальну суму 188880,00грн (а.с. 20, 24 том 1).
Позивач зазначає, що відповідач здійснив часткову оплату товару, на суму 10674,00грн, що підтверджується випискою з Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" за 11.07.2023 та актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 12.12.2024 (а.с. 27, 28 том 1).
Позивач повідомляв відповідача листами вих.№06/06 від 06.06.2023 та вих.№18/01 18.01.2024 про наявність заборгованості (а.с .65-68 том 1).
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено претензію вих.№25/10 від 25.10.2022, однак, на момент звернення до суду з позовною заявою, вимоги не задоволені та заборгованість відповідачем не погашена (а.с. 69-71 том 1).
Як стверджує позивач, у зв'язку з частковою оплатою поставленого товару у відповідача виникла заборгованість у сумі 178206,00грн, яку позивач і просить стягнути, що і є причиною виникнення спору.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар, а також трьох відсотків річних та інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань.
Суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача перед позивачем невиконаного грошового зобов'язання та правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат і трьох відсотків річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що між позивачем та відповідачем укладений правочин, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, що визначається згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Враховуючи порядок розрахунків за поставлений товар, визначений контрагентами у пунктах 4.1, 4.2 договору та специфікації №27 від 15.12.2021, приймаючи до уваги його прийняття відповідачем за видатковими та товаро-транспортними накладними та здійсненої часткової оплати за виставленими рахунками, слід дійти висновку, що строк оплати є таким, що настав:
- 10.02.2022 за видатковою накладною №2 від 11.01.2022 на загальну суму 172320,00грн (неоплаченою залишилась сума 161646,00грн), прострочення з 11.02.2022;
- 20.02.2022 за видатковою накладною №7 від 21.01.2022 на загальну суму 16560,00грн (неоплаченою залишилась сума 16560,00грн), прострочення з 21.02.2022.
Однак відповідач не сплатив суму заборгованості за договором поставки №130318 від 13.03.2018, чим порушив свої зобов'язання за договором.
Враховуючи, що протилежного відповідачем не доведено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №130318 від 13.03.2018 у сумі 178 206,00 грн.
Доводи апелянта про відсутність у нього можливості своєчасного виконання грошових зобов'язань у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин судом апеляційної інстанції відхиляються.
Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов'язання за договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов' язання.
3азначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.
Отже, введення воєнного стану не може бути належною правовою підставою для невиконання зобов'язань. Ситуації, що виникають внаслідок збройної агресії, мають безпосередньо впливати на можливість сторони виконати свої зобов'язання. Тому сторона, яка посилається на ці обставини, повинна довести зв'язок між неможливістю виконання зобов'язання та військовою агресією.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України “Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в Регламенті (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5).
Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Відповідно до статті 141 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажори обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Положеннями пункту 3.3 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), встановлено, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Відповідно до пункту 6.1. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5) підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 141 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Згідно з пунктом 6.2. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Відповідно до пунктів 6.11.6. та 6.11.7. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), і першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України/президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На Сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) проставляється печатка ТПП України/регіональної ТПП на підпис першого віце-президента або віце-президента ТПП України/президента, першого віце-президента або віце-президента регіональної ТПП, який підписав такий Сертифікат.
Колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять підтвердження отримання сертифікату або звернення відповідачем до Торгово-промислової палати України для отримання сертифікату про форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили).
Таким чином, судова колегія апеляційного суду доходить до висновку, що відповідач не довів факту наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили виконання ним своїх зобов'язань за договором.
Загальний лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання за договором, що пов'язане з настанням обставин непереборної сили.
Отже, указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).
Крім цього, апелянтом не надано доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю виконання зобов'язань за договором поставки №130318 від 13.03.2018 та фактом збройної агресії.
Стосовно відкладальної обставини, про яку зазначено скаржником у своїй апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає таке.
В апеляційній скарзі відповідач заперечує наявність у нього обов'язку зі сплати 178206,00 грн за поставлений товар, у зв'язку із ненаданням позивачем рахунків на оплату, враховуючи умови п.2.3. Договору.
Отже, апелянт пов'язує виникнення обов'язку зі сплати суми поставленого товару із моментом надання позивачем рахунків на оплату.
Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, рахунок не є відкладальною умовою, оплата товару, що поставляється за цим договором (специфікацією), повинна здійснюватись протягом 30 календарних днів з моменту надходження ТМЦ на склад покупця, відтак, відповідач не виконав свій обов'язок зі сплати ціни поставленого товару, чим порушив умови договору №130318 від 13.03.2018.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20.04.2020 по справі №915/641/19 зазначив, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар.
Аналогічна правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що відповідачем здійснено частково оплату товару із посиланням на номер рахунку.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції вірно встановив, що при самостійному розрахунку позивачем були допущені неточності у визначенні періодів нарахування трьох відсотків річних, зокрема без урахування положень статті 253 Цивільного кодексу України. Водночас, суд правильно здійснив власний перерахунок, визначивши правомірними до стягнення три відсотки річних у загальній сумі 15 598,68 грн за відповідні періоди та суми заборгованості.
Щодо інфляційних втрат суд попередньої інстанції належним чином перевірив наданий позивачем розрахунок і обґрунтовано дійшов висновку про його правильність, встановивши відсутність порушень при визначенні суми інфляційних втрат у розмірі 83 155,05 грн.
Таким чином, висновок місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача 178 206,00 грн основного боргу, 83 155,05 грн інфляційних втрат та 15 598,68 грн трьох відсотків річних є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують наведених висновків.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, колегія суддів вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" у даній справі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в розумінні ст. 277 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2025 у справі №904/5440/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2025 у справі №904/5440/24 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Суха Балка".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.Г. Іванов