22.09.2025 року м. Дніпро Справа № 904/5764/23 (911/114/22)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Кощеєва І.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Первушин Ю.Ю.) від 01.05.2025р. у справі № 904/5764/23 (911/114/22)
за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури (01014, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) в інтересах держави та Української територіальної громади в особі Української міської ради Обухівського району Київської області (08720, Київська область, Обухівський район, місто Українка, площа Шевченка, будинок 1, код ЄДРПОУ 35161509)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудіні-М" (49126, місто Дніпро, проспект Праці, 9а, код ЄДРПОУ 45226732)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" (08720, Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Юності 6, код ЄДРПОУ 13720405);
Товариства з обмеженою відповідальністю "Софттрейд" (01042, місто Київ, бульвар Дружби народів, будинок 9, код 32382514);
Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" (49000, місто Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 40, код ЄДРПОУ 30487219);
Обухівської районної ради Київської області (08700, Київська область, місто Обухів, вулиця Малишка, 10, код ЄДРПОУ 04362705);
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );
Товариства з обмеженою відповідальністю "Самара-капітал" (51200, Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вулиця Київська, будинок 10, код ЄДРПОУ 36181484);
Державного підприємства "Сетам" (01001, місто Київ, вулиця Стрілецька, будинок 4-6, код ЄДРПОУ 39958500);
Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Кузьменка Олексія Степановича (07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, "Карат" промисловий майданчик, 5-А, офіс 603, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );
ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 )
про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудіні-М" на користь Української територіальної громади в особі Української міської ради нежитлових приміщень
в межах справи №904/5764/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аврора-І", місто Київ
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудіні-М" (код ЄДРПОУ 45226732)
про визнання банкрутом, -
Київська обласна прокуратура звернулась до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави та Української територіальної громади в особі Української міської ради Обухівського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Самара-капітал" про витребування нежитлових приміщень. В подальшому позивач змінив позовні вимоги та просив суд витребувати спірне майно з останнього титульного власника ТОВ "Гудіні-М" на користь Української територіальної громади в особі Української міської ради Обухівського району Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.01.2024 справу було передано до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах справи №904/5764/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудіні-М".
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у цій справі в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2024 заяву відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудіні-М" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5700,00 грн.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2024 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції - без змін.
Поставною Верховного Суду від 01.04.2025 касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2024, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2024 у справі №904/5764/23(911/114/22) скасовано. Справу №904/5764/23(911/114/22) направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Під час нового розгляду справи ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 позовну заяву Заступника керівника Київської обласної прокуратури - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків - протягом 5 днів з дня вручення цієї ухвали. Встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- надання оцінки вартості спірного нерухомого майна, здійснену в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви.
- надання суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2025р. у справі № 904/5764/23 (911/114/22) повернуто позовну заяву Заступника керівника Київської обласної прокуратури і додані до неї документи без розгляду, оскільки прокурор не усунув вказані судом недоліки.
До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Заступник керівника Київської обласної прокуратури, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2025р. у справі № 904/5764/23 (911/114/22) та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тими обставинами, що станом на момент подання позову у 2021 році він відповідав усім вимогам законодавства. Норма закону, якою визначено обов'язок з подання оцінки вартості майна та внесення на депозитний рахунок суду коштів у розмірі вартості майна, набрала чинності лише 09.04.2025. Прокурор вважає, що такі вимоги закону не мають зворотної сили. Прикінцеві та перехідні положення такого закону не поширюють свою дію на приписи ч. 6 ст. 164 ГПК України. Також Державним бюджетом на поточний рік не перебачено фінансувань таких витрат, що створює перешкоди доступу до правосуддя для прокуратури.
За доводами прокурора, ч. 6 ст. 164 ГПК України поширює свою дії лише на випадки витребування майна від добросовісного набувача, тоді як позов базувався на положеннях ст. 387 ЦК України про право власника на витребування майна із незаконного володіння та ст. 400 ЦК України про обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності чи інше право або яка є добросовісним володільцем. При цьому, при обґрунтуванні позовних вимог прокурор посилався на недобросовісні дії всіх суб'єктів спірних правовідносин у ланцюзі правочинів, що призвели до формального вибуття спірного майна із власності його дійсного власника від імені держави.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.05.2025 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.
30.04.2025 у зв'язку з задоволенням заяви про відвід колегії суддів Верхогляд Т.А., Парсунікова Ю.Б., Іванова О.Г. (ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025р.) призначено повторний автоматизований розподіл судової справи за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач), суддів: Дарміна М.О., Кощеєва І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
15.09.2025 у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Дарміна М.О. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу, за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач), суддів: Мороза В.Ф., Кощеєва І.М.
26.06.2025 від прокуратури надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. В обґрунтування прокурор посилається на обставини справи щодо неправомірного вибуття майна з комунальної власності, значний суспільний резонанс та інтерес до результатів розгляду й справедливого вирішення цієї справи судом за поданим позовом.
За положеннями ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Враховуючи, що заявником не наведено конкретних обставин, які перешкоджали б розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін, зважаючи на процесуальну можливість та право сторін викласти свої пояснення, міркування з тих чи інших питань, у письмових документах (заявах з процесуальних питань) в порядку ст. 169-170 ГПК України, апеляційний господарський суд відхиляє таке клопотання, і здійснює перегляд оскаржуваної ухвали суду першої інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Держава регламентувала порядок звернення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та прокурорів до суду з позовами, направленими на витребування майна з приватної власності інших осіб, шляхом визначення спеціального порядку звернення, що включає забезпечення прав відповідача через внесення депозиту у розмірі вартості майна, який буде спрямований на відшкодування вартості майна в разі задоволення позову.
Внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача. Невчинення таких дій унеможливлює винесення позитивного рішення у справі та, як наслідок, поновлення порушеного права держави або територіальної громади, за захистом якого звернувся прокурор.
Оскільки з наявних у матеріалах позовної заяви доказів неможливо встановити вартість спірного майна станом на дату подання позову, з метою визначення суми депозиту, який має бути внесений прокурором на депозитний рахунок суду, суд першої інстанції правильно трактувавши зміни до процесуального законодавства, зобов'язав прокурора надати оцінку спірного нерухомого майна, здійснену в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви.
Згідно з частиною 3 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Отже, на час постановлення ухвали про залишення позовної заяви прокурора, суд першої інстанції правильно керувався, саме положеннями Господарського процесуального кодексу України з урахуванням змін, внесеними згідно із Законом №4292-ІХ.
Відповідач стверджує, що набув майно внаслідок спеціальної процедури його продажу приватним виконавцем на електронному аукціоні (торгах) в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Тоді як, ч. 2 ст. 388 ЦК України визначено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Належний висновок щодо добросовісності, чи недобросовісності відповідача, суд має право викласти лише у судовому рішенні, постановленому за наслідками судового розгляду.
Також, прокуратурою не вжито жодних заходів, визначених ухвалою суду від 20.04.2025 щодо усунення недоліків, обмежившись наведенням власного бачення відповідної правової ситуації.
Позивач та треті особи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява у справі про витребування нерухомого майна була подана до господарського суду у грудні 2021 року.
Вказаний позов було прийнято та розглянуто по суті, однак за результатами касаційного перегляду справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Частинами 2, 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Частиною 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
09.04.2025 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача", яким доповнено статтю 164 Господарського процесуального кодексу України частиною шостою такого змісту:
"У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".
Частину другу статті 174 Господарського процесуального кодексу України доповнено абзацом третім такого змісту:
"Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму".
Керуючись вказаними положеннями суд першої інстанції ухвалою від 22.04.2025 позовну заяву залишив без руху та надав 5денний строк з для отримання ухвали на подання прокурором оцінки вартості спірного нерухомого майна, здійсненої в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви, а також документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
Вказану ухвалу було доставлено до електронних кабінетів Київської обласної прокуратури та Української міської ради Обухівського району Київської області.
28.04.2025 у визначений судом строк, а ні прокурором, а ні позивачем не було фактично усунуто недоліки поданого позову, а подана прокурором заява про усунення недоліків містила заперечення щодо виконання вимог суду за ухвалою про залишення без рух. У заяві вказано доводи аналогічні апеляційній скарзі. З заявами про продовження процесуального строку на усунення недоліків прокурор та позивач також не зверталися.
У зв'язку з неусуненням недоліків поданого позову у визначений строк суд першої інстанції повернув позов без розгляду оскаржуваною ухвалою на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.
Як вказано вище, 09.04.2025 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача" №4292-IX від 12.03.2025, яким, зокрема, внесено зміни до статей 164, 174, 238 Господарського процесуального кодексу України, а також до статей 388, 390, 391 Цивільного кодексу України, якими передбачено нові правові підходи до захисту прав добросовісного набувача, у тому числі обов'язкове внесення компенсації вартості майна на депозитний рахунок суду.
Законом №4292-ІХ також доповнено статтю 390 Цивільного кодексу України частиною п'ятою наступного змісту:
"5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 391 Цивільного кодексу України).
Законом №4292-ІХ статтю 391 Цивільного кодексу України доповнено частиною другою такого змісту: "Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу".
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд виносить рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Таким чином, внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача. Невчинення таких дій унеможливлює винесення позитивного рішення у справі та, як наслідок, поновлення порушеного права держави або територіальної громади, за захистом якого звернувся прокурор.
Норми, які зобов'язують вносити вартість спірного нерухомого майна на депозитний рахунок суду, мають компенсаційний та забезпечувальний характер, оскільки їхньою метою є захист порушених прав усіх учасників спірних правовідносин, зокрема й добросовісного набувача. Так, компенсація вартості витребуваного майна матиме місце у випадку задоволення позову та вилучення майна з володіння набувача, який є добросовісним, а позивач (держава або територіальна громада) отримує право зворотної вимоги до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника.
Згідно ч. 3 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (частина перша). Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи (частина третя). Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частина третя).
У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 у справі №1-зп/1997).
Разом з тим, під зворотною (ретроактивною) дією акта розуміється поширення його дії на відносини, що виникли до набрання ним чинності.
Системний аналіз викладеного дає змогу виокремити два випадки зворотної дії визначених у законодавстві норм: 1) коли акт законодавства пом'якшує або скасовує відповідальність; 2) якщо законодавець встановлює спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства.
Надання зворотної дії в часі законам та нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Подібні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №757/23249/17.
Колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4292-ІХ унормовано, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:
-нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;
-нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
З аналізу вищевказаних норм Закону №4292-IX вбачається, що останні стосуються і підлягають застосуванню при розгляді позовів, предметом яких є витребування нерухомого майна від добросовісного набувача.
При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що питання добросовісного набуття прав на спірний об'єкт набувачем має бути оцінене судом першої інстанції під час судового розгляду справи.
Так, згідно з частиною п'ятою статті 12 Цивільного кодексу України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
Тобто, зазначена норма закріплює презумпцію добросовісності та розумності поведінки особи, яка реалізує своє суб'єктивне право, що може бути спростована лише на підставі встановлених судом обставин у відповідному процесуальному порядку. У контексті норм Господарського процесуального кодексу України спростування зазначеної презумпції можливе виключно на стадії судового розгляду справи по суті, оскільки лише на цій стадії суд: досліджує надані сторонами докази, встановлює обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а також здійснює правову оцінку поведінки сторін у межах реалізації ними тих чи інших прав.
Вказане відповідає також загальним засадам господарського судочинства, зокрема, принципам змагальності сторін та рівності учасників процесу перед законом і судом, передбаченим статтями 7, 13 Господарського процесуального кодексу України.
Пункт 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №4292-IX, зміст якого викладено вище за текстом постанови, прямо встановлює зворотну дію в часі, застосовуючи захист прав добросовісного набувача до справ, що були відкриті, але не розглянуті судом на день набрання Законом №4292-IX чинності. Дана норма забезпечує посилений захист прав добросовісного набувача у справах, провадження в яких відкрито, але ще не ухвалено судом першої інстанції рішення про витребування майна у добросовісного набувача.
Відтак, якщо суд за результатом розгляду справи дійде висновку про добросовісність набувача, суд буде зобов'язаний застосувати чинний Закон №4292-IX у частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Водночас згідно з частиною тринадцятою статті 238 Господарського процесуального України у разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, суд першої інстанції також буде зобов'язаний застосувати чинний Закон №4292-IX, вирішивши питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача.
Отже, можна прослідкувати наявність причинно-наслідкового зв'язку між необхідністю внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна (доповнена Законом №4292-IX частина шоста статті 164 Господарського процесуального кодексу України) та умов і порядку їх компенсації (доповнена Законом №4292-IX частина тринадцята статті 238 Господарського процесуального кодексу України) при ухваленні рішення судом першої інстанції.
Відтак, враховуючи, що за наслідками розгляду цієї справи можливе прийняття судом рішення про витребування спірного майна у набувача, який може бути визнаний судом добросовісним, залишення позовної заяви без руху ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025, якою зобов'язано позивача надати оцінку вартості спірного нерухомого майна, здійснену в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви та документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, відповідає наведеним вище вимогам Закону.
Між тим, матеріали справи не містять доказів виконання прокуратурою чи позивачем вимог вищенаведеної ухвали місцевого господарського суду від 22.04.2025. Відповідні обставини невиконання вимог ухвали про залишення позову без руху апелянтом не заперечуються.
У свою чергу, згідно ч. 11 ст. 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Частиною 13 статті 176 Господарського процесуального кодексу України унормовано, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
За наведених обставин та враховуючи, що у встановлений судом першої інстанції строк прокурором та позивачем не усунуто недоліки поданої прокурором позовної заяви, суд першої інстанції мав залишити позов прокурора без розгляду, а не повертати позову заяву, адже повернення позовної заяви після відкриття провадження не передбачено процесуальним законом, яким така процесуальна дія встановлена лише до відкриття провадження у справі, тоді як у даному випадку справу було передано судом касаційної інстанції на новий розгляд, тобто провадження у ній є відкритим.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку із постановленням ухвали про повернення позову без розгляду на стадії, яка не передбачає можливості постановлення відповідного процесуального документа судом, що є підставою для зміни резолютивної частини оскаржуваної ухвали, яка постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Щодо доводів апелянта про неможливість застосування частини шостої статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви, яка подана до набрання Законом № 4292-IX чинності, колегія суддів зазначає, що дійсно, на момент подачі позову -даної норми не існувало, однак, здійснюючи розгляд справи по суті, суд першої інстанції зобов'язаний застосовувати вимоги Закону №4292-IX, зокрема пункт 2 розділу ІІ його Прикінцевих та перехідних положень, а дотримання частини шостої статті 164 Господарського процесуального кодексу України є передумовою для обов'язкового застосування визначених Законом №4292-IX наслідків при ухваленні судового рішення.
Крім цього, на час надходження справи на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області вже набули чинності вищенаведені зміни до ГПК України, а тому їх застосування судом першої інстанції відповідає приписам ч. ст. 3 ГПК України.
З огляду на вищевикладене, суд має забезпечити дотримання балансу прав та інтересів сторін спору, що, з врахуванням Закону №4292-IX, неможливо без дотримання процесуальних гарантій відповідача на отримання компенсації вартості нерухомого майна, яке прокурор просить витребувати із власності останнього на користь позивача.
Доводи прокуратури про те, що позов не подавався до суду як позов про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК України, а базувався передусім на положеннях ст. 387 ЦК України про право власника на витребування майна із незаконного володіння та ст. 400 ЦК України, є безпідставними, оскільки у позові та заяві про уточнення позовних вимог, правовими підставами позову були вказані ст.ст. 387, 388 ЦК України.
Щодо обмеження нормами Закону №4292-IX доступу прокурора до правосуддя, колегія суддів зазначає, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням та право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Отже, доводи апелянта по суті його скарги свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.
Водночас, виходячи з приписів ст.ст. 275, 276, 277 ГПК України, колегія суддів вбачає підстави для зміни резолютивної частини оскаржуваної ухвали та залишення позову прокурора без розгляду.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з результату розгляду апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід віднести на апелянта.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2025р. у справі № 904/5764/23 (911/114/22) - задовольнити частково.
Змінити резолютивну частину ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2025р. у справі № 904/5764/23 (911/114/22) та позовну заяву Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави та Української територіальної громади в особі Української міської ради Обухівського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудіні-М" (код ЄДРПОУ 45226732) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ТОВ “Українка», ТОВ “Софттрейд», ТОВ “АТБ-Маркет», Обухівської районної ради Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ “Самара-капітал», ДП “Сетам», приватного виконавця виконавчого округу Київської області Кузьменка О.С., ОСОБА_3 про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудіні-М" на користь Української територіальної громади в особі Української міської ради нежитлових приміщень - залишити без розгляду.
Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на Київську обласну прокуратуру.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя І.М. Кощеєв