16 вересня 2025 року м. Харків Справа № 905/1666/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.,
за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,
розглянувши у відкритому удовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області (вх. №1603Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 23.06.2025 (рішення ухвалено суддею Черновою О.В. в приміщенні Господарського суду Донецької області 23.06.2025 о 12:51 год, повне рішення складено 24.06.2025) у справі №905/1666/24
за позовом: Головного управління ДПС у Донецькій області, м. Маріуполь Донецької області,
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ», м. Слов'янськ Донецької області,
відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «КМЗ-ТРЕЙДІНГ», м. Київ
про визнання недійсними договорів оренди та застосування наслідків недійсності правочинів
Головне управління ДПС у Донецькій області звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1- Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ» та відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «КМЗ-ТРЕЙДІНГ», про визнання недійсними договорів оренди та застосування наслідків недійсності правочинів.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.06.2025 у справі №905/1666/24 у задоволенні позову Головного управління ДПС у Донецькій області, м. Маріуполь Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ», м. Слов'янськ Донецької області та Товариства з обмеженою відповідальністю «КМЗ-ТРЕЙДІНГ», м. Київ про визнання недійним договорів оренди та застосування наслідків недійсності правочинів відмовлено.
Головне управління ДПС у Донецькій області звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 23.06.2025 у справі №905/1666/24; прийняти нове рішення у справі №905/1666/24, яким позов задовольнити; визнати договори оренди: від 03 жовтня 2022 року №03-10/2022-Т45, 08 листопада 2022 року №01-11/2022-Т46, від 27 грудня 2022 року №Т50, від 04 січня 2023 року № Т51; від 07 березня 2023 року №Т55; від 01 серпня 2023 року №0208; від 01 серпня 2023 №0108, які укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ» (код ЄДРПОУ 37320399) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КМЗ-ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 42586880) - недійсними; застосувати наслідки, визначені ч.3 ст.228 ЦК України, шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ» (код ЄДРПОУ 37320399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КМЗ-ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 42586880) кошти у сумі 435903,06 грн, як таких, що були отримані за недійсним правочином; застосувати наслідки, визначені ч.3 ст.228 ЦК України, шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КМЗ-ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПО 42586880) в дохід держави кошти у сумі 435903,06 грн, як таких, що були отримані за недійсним правочином; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «КМЗ-ТРЕЙДІНГ» судові витрати.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що у правовідносинах, що виникли за спірними договорами оренди транспортних засобів мають місце безтоварні господарські операції з формальним складанням первинних документів з метою формування безпідставної податкової вигоди, що суперечить інтересам держави та суспільства, відтак договори підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України.
Крім того, на думку позивача, судом першої інстанції неправильно вирішено питання щодо відсутності підстав для заборони представнику вчиняти правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Місцевим господарським судом не враховано, що саме факт перебування однієї і тієї ж особи на посаді директора кількох юридичних осіб в межах даних правовідносин створює обставину, завдяки якій мають місце безтоварні операції, оформлені фіктивними документами з цілю отримання неправомірної вигоди у вигляді податкового кредиту з ПДВ.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області (вх. №1603Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 23.06.2025 у справі №905/1666/242; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 16.09.2025.
29.07.2025 від ТОВ «КМЗ-ТРЕЙДІНГ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.
У судовому засідання представник ГУ ДПС у Донецькій області підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Представник ТОВ «КМЗ-ТРЕЙДІНГ» проти вимог апеляційної скарги заперечував.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
За даними ІКС «Податковий блок» Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ», код ЄДРПОУ: 37320399 (відповідач 1), зареєстроване 25.03.2011, номер державної реєстрації: 2571020000000424; дата взяття на облік в органі ДПС 28.03.2011, номер взяття на облік 7813, код податкового органу (599) ГУ ДПС у Донецькій області; ДПІ обслуговування (522) ГУ ДПС у Донецькій області, Слов'янська ДПІ. Керівник/головний бухгалтер - одна фізична особа - Шестунова Ольга Михайлівна (РНОКПП НОМЕР_1 ). Кінцевий бенефіціарний власник: ОСОБА_1 . Види діяльності, серед іншого, - 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
Товариство з обмеженою відповідальністю «КМЗ-ТРЕЙДІНГ», код ЄДРПОУ 42586880 (відповідач 2) зареєстроване 01.11.2018, номер запису: 10741020000080536; дата взяття на облік в органі ДПС 01.11.2018, номер взяття на облік 265918294819, код податкового органу (2615) Головне управління ДПС у м. Києві; ДПІ обслуговування (2659) Головне управління ДПС у м. Києві, ДПІ у Шевченківському районі (Шевченківський район м. Києва). Керівник/засновник/кінцевий бенефіціарний власник: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Види діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний).
Між ТОВ «БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ» (орендодавець) та ТОВ «КМЗ-ТРЕЙДІНГ» (орендар) укладені договори оренди транспортного засобу:
- №03-10/2022-Т45 від 03.10.2022, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати у тимчасове платне володіння та користування орендарю транспортний засіб марки DAF, модель FT XF 105, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2011 року виготовлення, з об'ємом двигуна 12902 куб. см, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , а орендар зобов'язується виплачувати орендодавцеві орендну плату за користування транспортним засобом і повернути його у порядку, встановленому цим договором. Розмір орендної плати за 1 календарний місяць користування транспортним засобом становить 6000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 1000,00грн (п. 3.1 договору);
- №01-11/2022-Т46 від 08.11.2022, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати у тимчасове платне володіння та користування орендарю транспортний засіб марки DAF, модель FT XF 105.460, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , 2013 року виготовлення, з об'ємом двигуна 12902 куб. см, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , а орендар зобов'язується виплачувати орендодавцеві орендну плату за користування транспортним засобом і повернути його у порядку, встановленому цим договором. Розмір орендної плати за 1 календарний місяць користування транспортним засобом становить 6600,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 1100,00грн (п. 3.1 договору);
- №Т50 від 27.12.2022, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати у тимчасове платне володіння та користування орендарю транспортний засіб типу спеціалізований вантажний сідловий тягач, марки DAF, модель FT CF 85, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 , 2010 року виготовлення, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_9 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 , а орендар зобов'язується виплачувати орендодавцеві орендну плату за користування транспортним засобом і повернути його у порядку, встановленому цим договором. Розмір орендної плати за 1 календарний місяць користування транспортним засобом становить 6000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 1000,00грн (п. 3.1 договору);
- №Т51 від 04.01.2023, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати у тимчасове платне володіння та користування орендарю транспортний засіб типу спеціалізований вантажний сідловий тягач, марки DAF, модель FT XF 105.410, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_11 , 2008 року виготовлення, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_12 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 , а орендар зобов'язується виплачувати орендодавцеві орендну плату за користування транспортним засобом і повернути його у порядку, встановленому цим договором. Розмір орендної плати за 1 календарний місяць користування транспортним засобом становить 7620,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 1270,00грн (п. 3.1 договору);
- №Т55 від 07.03.2023, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати у тимчасове платне володіння та користування орендарю транспортний засіб спеціалізований напівпричіп-платформа марки RENDERS, модель ROC 12.27, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_14 , 2003 року виготовлення, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_15 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_16 , а орендар зобов'язується виплачувати орендодавцеві орендну плату за користування транспортним засобом і повернути його у порядку, встановленому цим договором. Розмір орендної плати за 1 календарний місяць користування транспортним засобом становить 2400,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 400,00грн (п. 3.1 договору);
- №0108 від 01.08.2023, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування (оренду), а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування транспортний засіб - спеціалізований вантажний фургон, марки NISSAN, модель NV 2500, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_17 , 2016 року виготовлення, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_18 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_19 , і зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату в строки та на умовах, визначених даним договором. За оренду транспортного засобу орендар сплачує щомісячно орендодавцю кошти в розмірі 3300,00 грн за місяць оренди, в тому числі ПДВ 550,00грн (п. 3.1 договору);
- №0208 від 01.08.2023, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування (оренду), а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування транспортний засіб - спеціалізований вантажний фургон, марки NISSAN, модель NV 200, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_20 , 2016 року виготовлення, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_21 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_22 , і зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату в строки та на умовах, визначених даним договором. За оренду транспортного засобу орендар сплачує щомісячно орендодавцю кошти в розмірі 3300,00 грн за місяць оренди, в тому числі ПДВ 550,00грн (п. 3.1 договору).
Відповідно до пунктів 3.2 - 3.5 договорів №03-10/2022-Т45 від 03.10.2022, №01-11/2022-Т46 від 08.11.2022, №Т50 від 27.12.2022, №Т55 від 07.03.2023 орендна плата, вказана у п. 3.1 договору, сплачується щомісячно - до останнього числа поточного місяця шляхом безготівкового переказу на рахунок орендодавця або в будь-який інший спосіб, не заборонений діючим законодавством України. Орендодавець зобов'язаний надати орендарю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Мінфіну №1307 від 31.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною орендодавець надає орендарю електрону квитанцію податкової накладної у ЄРПН. Орендодавець зобов'язаний вказувати в податковій накладній позначення, одиниці вимірювання послуги, що надається за договором, згідно з вимогами «Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку», ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України №8 від 09.01.1997. Платіжні документи за цим договором оформлюються згідно чинного законодавства України із дотриманням усіх вимог, що звичайно ставляться до змісту та форми таких документів, з обов'язковим зазначенням номера рахунку-фактури, за яким здійснюється переказ грошових коштів. Орендна плата вважається сплаченою з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.
Згідно з пунктами 3.2, 3.3, 3.5 договорів №0108 від 01.08.2023 та №0208 від 01.08.2023 орендна плата за даним договором здійснюється на умовах оплати не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний місяць оренди транспортного засобу у повному обсязі шляхом перерахування коштів орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця. Датою оплати, передбачених даним розділом договору платежів, вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця, що підтверджується банківською випискою. Орендодавець зобов'язаний надати орендарю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Мінфіну №1307 від 31.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною орендодавець надає орендарю електрону квитанцію податкової накладної у ЄРПН. Орендодавець зобов'язаний вказувати в податковій накладній позначення, одиниці вимірювання послуги, що надається за договором, згідно з вимогами «Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку», ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України №8 від 09.01.1997.
Договори оренди транспортних засобів підписані як зі сторони орендодавця, так і зі сторони орендаря - директором Ольгою Шестуновою.
На виконання умов договорів оренди транспортних засобів орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне володіння та користування (оренду) транспортні засоби, що підтверджується актами приймання-передачі від 03.10.2022, 08.11.2022, 27.12.2022, 04.01.2023, 07.03.2023, 01.08.2023.
31.01.2024 між ТОВ «БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ» (орендодавець) та ТОВ «КМЗ-ТРЕЙДІНГ» укладено угоди про припинення договорів: №03-10/2022-Т45 від 03.10.2022, №01-11/2022-Т46 від 08.11.2022, №Т50 від 27.12.2022, №Т51 від 04.01.2023, №Т55 від 07.03.2023, №0108 від 01.08.2023 та №0208 від 01.08.2023 та відповідні акти приймання-передачі (повернення).
Рішенням податкового органу про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №17178 від 20.12.2022 встановлена відповідність платника податку - ТОВ «БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ» п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Як зазначає позивач, згідно з відомостями інформаційних баз даних ДПС України ТОВ «БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ» на адресу контрагента ТОВ «КМЗ-ТРЕЙДІНГ» виписано всього 77 податкових накладних (ПН) (на розгляд комісії надавались 57 ПН на загальну суму 309744,00грн, ПДВ 516424,00грн), з яких: 6 ПН мають статус в ЄРПН «зареєстровано»; 14 ПН мають статус в ЄРПН «зареєстровано за рішенням Комісії»; 10 ПН мають статус в ЄРПН «відмовлено за рішенням Комісії. Скаргу не задоволено»; 5 ПН мають статус в ЄРПН «зареєстровано за результатами розгляду скарги»; 14 ПН мають статус в ЄРПН «зареєстровано за результатами розгляду скарги, але не прийнято з причини «...»«; 14 ПН мають статус в ЄРПН «відмовлено за рішенням Комісії. Скаргу не задоволено»; 14 ПН мають статус в ЄРПН «реєстрацію зупинено».
За результатами господарських операцій відповідач 1 склав та направив на реєстрацію відповідачу 2 податкові накладні, реєстрація яких була автоматично зупинена: за договором №03-10/2022-Т45 від 03.10.2022 ( НОМЕР_3 ): 28.02.2023 №2, від 31.03.2023 №3, від 30.04.2023 №2, від 31.05.2023 №3, від 30.06.2023 №3, від 31.07.2023 №3, від 31.08.2023 №5, від 30.09.2023 №6, від 31.10.2023 №6, від 30.11.2023 №5; за договором №01-11/2022-Т46 від 08.11.2022 ( НОМЕР_6 ): від 28.02.2023 №1, від 31.03.2023 №2, від 30.04.2023 №1, від 31.05.2023 №5, від 30.06.2023 №5, від 31.07.2023 №5, від 31.08.2023 №7, від 30.09.2023 №7, від 31.10.2023 №7, від 30.11.2023 №2; за договором №Т50 від 27.12.2022 ( НОМЕР_9 ): від 28.02.2023 №4, від 31.03.2023 №5, від 30.04.2023 №4, від 31.05.2023 №1, від 30.06.2023 №1, від 31.07.2023 №1, від 31.08.2023 №3, від 30.09.2023 №2, від 31.10.2023 №2, від 30.11.2023 №7; за договором №Т51 від 04.01.2023 ( НОМЕР_12 ): від 28.02.2023 №3, від 31.03.2023 №4, від 30.04.2023 №3, від 31.05.2023 №4, від 30.06.2023 №4, від 31.07.2023 №4, від 31.08.2023 №6, від 30.09.2023 №1, від 31.10.2023 №1, від 30.11.2023 №6; за договором №Т55 від 07.03.2023 ( НОМЕР_15 ): від 31.03.2023 №6, від 30.04.2023 №5, від 31.05.2023 №2, від 30.06.2023 №2, від 31.07.2023 №2, від 31.08.2023 №4, від 30.09.2023 №5, від 31.10.2023 №5, від 30.11.2023 №1; за договором №0108 від 01.08.2023 ( НОМЕР_18 ): від 31.08.2023 №2, від 30.09.2023 №4, від 31.10.2023 №4, від 30.11.2023 №4; за договором №0208 від 01.08.2023 ( НОМЕР_21 ): від 31.08.2023 №1, від 30.09.2023 №3, від 31.10.2023 №3, від 30.11.2023 №3.
До електронного кабінету відповідача 1 направлені відповідні квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (перші квитанції) щодо зупинення реєстрації, згідно з якими зупинення автоматичної реєстрації податкових накладних відбулось зв'язку з відповідністю ТОВ «БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ» п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Також позивачем направлені повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідач 1 на розгляд комісій контролюючих органів направляв письмові пояснення №3/2023 від 17.03.2023; №2/2024 - №6/2024 від 21.02.2024; №1- №9, №11- №15 від 02.04.2024; №16 - №20 від 17.07.2024; №21 - №27 від 16.08.2024; №28 - №34 від 19.09.2024; №42 - №48 від 11.10.2024; №50 -№53, №54 - №56 від 13.11.2024.
В якості додатків до вказаних пояснень відповідачем 1 долучені, зокрема, копії спірних договорів оренди, актів приймання-передачі до договорів оренди транспортного засобу, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, які є предметами спірних договорів, вантажно-митних декларацій, повідомлень про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунків на оплату, актів звірки взаємних розрахунків.
За результатами розгляду письмових пояснень контролюючим органом прийняті рішення про реєстрацію податкових накладних від 28.02.2023 №1-№4; від 30.04.2023 №1-№5; від 31.03.2023 №2-№6 (від 27.03.2023 №8497592/37320399, №8497593/37320399, №8497594/37320399, №8497595/37320399, від 28.02.2024 №10633977/37320399, №10633976/37320399, №10633974/37320399, №10633975/37320399, №10633973/37320399, від 08.04.2024 №10861832/37320399, №10861829/37320399, №10861830/37320399, №10861831/37320399, №10861828/37320399).
У зв'язку з ненаданням пояснень та додаткових документів контролюючим органом прийняті рішення про відмову в реєстрації податкових накладних від 31.05.2023 №1-№5; від 30.06.2023 №1-№5 (рішення від 24.04.2024 №10951518/37320399, №10951517/37320399, №10951516/37320399, №10951515/37320399, №10951514/37320399, №10951513/37320399, №10951511/37320399, №10951509/37320399, №10951512/37320399, №10951510/37320399).
До матеріалів справи долучені рішення за результатами розгляду скарг щодо рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, згідно з якими:
- відмовлено у реєстрації податкових накладних: від 31.05.2023 №5, від 31.05.2023 №1, від 31.05.2023 №2, від 31.05.2023 №4, від 31.05.2023 №3, від 30.06.2023 №1, від 30.06.2023 №5, від 30.06.2023 №2, від 30.06.2023 №4 30.06.2023 №3, від 31.10.2023 №7, від 31.10.2023 №2, від 31.10.2023 №6, від 31.10.2023 №5, від 31.10.2023 №4, від 31.10.2023 №3, від 31.10.2023 №1, від 30.11.2023 №1, від 30.11.2023 №2, від 30.11.2023 №4, від 30.11.2023 №5, від 30.11.2023 №3, від 30.11.2023 №7, від 30.11.2023 №6 (рішення від 08.05.2024 №29035/37320399/2, №29012/37320399/2, №29002/37320399/2, 29008/37320399/2, 29032/37320399/2, від 21.10.2024 №11936402/37320399, №11936405/37320399, №11936407/37320399, №11936406/37320399, №11936401/37320399, №11936404/37320399, №11936403/37320399, від 20.11.2024 №12080407/37320399, №12080402/37320399, №12080400/37320399, №12080408/37320399, №12080398/37320399, №12080405/37320399, №12080403/37320399).
- задоволено скарги та скасовано рішення комісії регіонального рівня про відмову податкових накладних: від 31.07.2023 №4, від 31.07.2023 №5, від 31.07.2023 №2, від 31.07.2023 №1, від 31.07.2023 №3, від 31.08.2023 №7, від 31.08.2023 №5, від 31.08.2023 №4, від 31.08.2023 №3, від 31.08.2023 №6; від 31.08.2023 №1, від 31.08.2023 №2, від 30.09.2023 №4, від 30.09.2023 №7, від 30.09.2023 №3, від 30.09.2023 №6, від 30.09.2023 №5, від 30.09.2023 №1, від 30.09.2023 №2 (рішення від 13.08.2024 №50904/37320399/2, №50906/37320399/2, №50907/37320399/2, №50905/37320399/2, від 19.08.2024 №52359/37320399/2, від 10.09.2024 №58316/37320399/2, №58314/37320399/2, №58329/37320399/2, №58313/37320399/2, №58315/37320399/2, №58328/37320399/2, №58327/37320399/2, від 09.10.2024 №63937/37320399/2, №63935/37320399/2, №63934/37320399/2, №63938/37320399/2, №63933/37320399/2, №63939/37320399/2, №63936/37320399/2).
За розрахунком позивача загальна сума коштів, які підлягають сплаті за господарськими операціями, становить 435903,06 грн.
Звертаючись з позовом позивач зазначає, що за наслідками аналізу взаємовідносин відповідачів та наданих на розгляд комісії документів виявлено, що договори оренди транспортних засобів №03-10/2022-Т45 від 03.10.2022, №01-11/2022-Т46 від 08.11.2022, №Т50 від 27.12.2022, №Т55 від 07.03.2023, №0108 від 01.08.2023 та №0208 від 01.08.2023 укладені в порушення ч. 3 ст. 238 ЦК України, оскільки такі договори від імені орендаря та орендодавця підписані однією особою - директором Шестуновою О.М., яка одночасно є кінцевим бенефіціаром ТОВ «КМЗ-ТРЕЙДІНГ».
За твердженням позивача, фіктивна діяльність підприємства, оформлена спірними договорами, дає можливість сформувати неправомірний податковий кредит та нанести збитки державі, тому такі договори суперечать інтересам держави і суспільства та підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 228 ЦК України.
Також, позивач просить застосувати наслідки, визначені ч.3 ст. 228 ЦК України, а саме стягнути з відповідача 1 на користь відповідача 2 кошти у сумі 435903,06 грн, як такі, що були отримані за недійсним правочином, та стягнути з відповідача 2 кошти у сумі 435903,06 грн в дохід держави.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив про безпідставність посилань позивача на порушення відповідачами ст. 238 ЦК України, адже спірні договори оренди транспортних засобів укладені відповідачами як рівними учасниками господарських правовідносин та спрямовані на досягнення їх інтересів, доказів протилежного, зокрема, завдання шкоди довірителю матеріали справи не містять. Також місцевим господарським судом встановлена у відповідача 1 як господарюючого суб'єкта можливість здійснення господарської діяльності з надання в оренду транспортних засобів, а також факт виконання договорів оренди, що підтверджується відповідними первинними документами (акти приймання-передачі та щомісячні акти здачі-приймання робіт (надання послуг)). Тому, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт надання транспортних засобів в оренду відповідачу 2, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі обставини виключають можливість кваліфікації правочинів як фіктивних. Крім того, позивач, на якого покладено відповідний тягар доказування, не надав будь-яких доказів на підтвердження факту відсутності реального руху активів (документів фінансової звітності, відомостей про наявність рахунків у відповідачів, банківських виписок з них), також позивачем не надано доказів оформлення первинних документів за спірними договорами з порушенням вимог закону, відсутність у відповідачів відповідних можливостей та умов здійснення господарської діяльності за відповідними договорами оренди. Водночас, враховуючи, що позивачем не доведено фіктивну діяльність відповідачів, місцевий господарський суд зазначив про те, що не вбачається, що метою укладання спірних правочинів є суперечність інтересам держави та суспільства, так само позивачем не доведено наявність у відповідачів наміру на укладення протиправних договорів, як не встановлено судом й настання протиправних наслідків у зв'язку з укладанням спірних договорів. З огляду на недоведеність фіктивної діяльності відповідачів, враховуючи також відсутність вироку суду, яким встановлено вину відповідачів, що виражається у намірі порушити публічний характер, а також з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження наявності у відповідачів наміру на вчинення правочину всупереч інтересам держави і суспільства, що виник у них до укладення цього правочину, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин того, що спірні договори оренди транспортних засобів укладені в порушення інтересів держави і суспільства та публічного порядку.
Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Предметом позову є визнання недійсними договорів оренди транспортних засобів, укладених між відповідачами. Правовою підставою таких вимог позивач визначив положення статей 203, 215, 228, ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, а фактичною - те, що внаслідок фіктивної діяльності відповідачами укладені оспорюванні договори з метою формування неправомірного податкового кредиту.
Відповідно до пп. 19.1.45 п. 19.1 ст. 19 Податкового кодексу України контролюючі органи звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.
Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами (п.п. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу).
У постанові від 29.02.2024 у справі №580/4531/23 Велика Палата Верховного Суду вказала, що критично оцінює аргумент про те, що контролюючий орган здійснює податковий контроль у спірних правовідносинах, звертаючись із позовом про визнання недійсним договору на підставі статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, оскільки статтею 62 Податкового кодексу України, що визначає способи податкового контролю, такий спосіб, як оспорення правочинів/договорів, укладених платником податків, не передбачений.
Наділення законодавцем контролюючого органу повноваженнями на звернення з позовом до суду про визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, з урахуванням наведеного вище виходить за межі податкового контролю.
Отже, у даній справі суб'єкт владних повноважень оспорює правочини, укладені суб'єктами приватного права, з підстав його недійсності, визначених цивільним законом, а обраний позивачем обраний спосіб захисту інтересів у спірних правовідносинах - визнання недійсним правочину (господарського договору) є характерним саме для приватноправового спору.
Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього ж Кодексу.
Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).
Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку на вимогу однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину в порядку, передбаченому процесуальним законом.
При цьому, оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.
Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, шляхом укладання правочинів суб'єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб'єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, від 10.07.2025 у cправі №915/16/24(915/646/24)
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (такий висновок міститься у пункті 53 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16).
Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльністі, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у статтях 3, 627 ЦК України. Визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації
Такий висновок міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20.
Отже, крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
Водночас у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 міститься висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.
Крім того, колегія суддів враховує, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Так, позивач посилається на те, що договори оренди транспортних засобів №03-10/2022-Т45 від 03.10.2022, №01-11/2022-Т46 від 08.11.2022, №Т50 від 27.12.2022, №Т55 від 07.03.2023, №0108 від 01.08.2023 та №0208 від 01.08.2023 укладені в порушення ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, оскільки такі договори від імені орендаря та орендодавця підписані однією особою - директором Шестуновою Ольгою Михайлівною, яка одночасно є кінцевим бенефіціаром ТОВ «КМЗ-ТРЕЙДІНГ».
Відповідно до частин 1 та 3 статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов'язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє (див. висновок Верховного Суду у постанові від 17.03.2021 у справі № 360/1742/18).
Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють, незалежно від того, вчиняється такий правочин з перевищенням наданих представнику повноважень, чи без такого перевищення.
З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.
Вказане знайшло своє відображення у частині 3 статті 238 Цивільного кодексу України, якою чітко і однозначно визначено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Для цілей застосування частини 3 статті 238 ЦК України словосполучення «у своїх інтересах» потрібно розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.
У випадку укладення представником правочину з самим собою довіритель не повинен доводити, що цей правочин укладено не в його інтересах, збитковість правочину, недобросовісність чи нерозумність дій довірителя. По суті, положення частини 3 статті 238 ЦК України надають довірителю право визнати недійсним відповідний правочин, незалежно від того, на яких умовах він укладений. На довірителя не покладається тягар доведення невигідності умов такого договору, його збитковості. Його укладення не в інтересах довірителя презюмується.
Вчинення правочину щодо самого себе, тобто не в інтересах довірителя, а у своїх власних, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Правило, передбачене частиною 3 статті 238 ЦК України, покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань з боку представника.
Колегія суддів не може вважати обґрунтованими посилання відповідача на те, що укладаючи договори оренди Шестунова О.М. діяла правомірно, зокрема, від імені ТОВ «БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ» на підставі рішення його єдиного учасника (ТОВ «Ліга Інфо») в рамках комерційного представництва, враховуючи таке.
Відповідно до положень статті 243 ЦК України комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.
По своїй суті комерційне представництво є видом діяльності, в якому одна особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (комерційний представник), на основі та в межах наданих їй повноважень за винагороду надає представницькі послуги від імені та в інтересах особи, яку вона представляє.
Тобто, комерційне представництво являє собою діяльність, яка здійснюється особою самостійно на свій ризик і спрямована на систематичне одержання прибутку від надання послуг з представництва осіб при укладенні ними договорів у сфері підприємництва.
Таким чином, в основі комерційного представництва завжди є цивільно-правова угода (договір). При цьому, правовідносини між довірителем і представником засновані на юридичній рівності сторін, а представництво здійснюються на постійній (систематичній), самостійній та комерційній (тобто оплатній, спрямованій на одержання прибутку) основі. Вказані ознаки свідчать про те, що комерційне представництво завжди є підприємницькою діяльністю.
Водночас, в даному випадку Шестунова О.М., укладаючи відповідні договори, здійснювала представництво одночасно як керівник ТОВ «БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ» та ТОВ «КМЗ-ТРЕЙДІНГ» в силу існуючих між ними трудових правовідносин. При цьому, обставини надання їй окремого дозволу, зокрема, з боку єдиного учасника (ТОВ «Ліга Інфо») ТОВ «БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ», також не спростовують обставин відсутності правовідносин комерційного представництва між ними.
За таких обставин, колегія суддів частково погоджується з доводами позивача про відсутність в діях Шестунової О.М. ознак комерційного представництва та відповідно наявність порушень вимог частини 3 статті 238 ЦК України при укладенні відповідачами спірних договорів оренди.
Проте, обставини оспорюваності зазначених договорів оренди, автоматично не роблять їх недійсними.
Спірні договори оренди транспортних засобів укладені відповідачами як рівними учасниками господарських правовідносин та спрямовані на досягнення їх інтересів.
В даному випадку позивач (як контролюючий орган) не є стороною цих договорів, не є особою, яку представляла Шестунова О.М., що виключає можливість завдання шкоди інтересам позивача як довірителя або сторони договору.
А відтак, позивач повинен довести обставини безпосереднього порушення укладенням цих договорів його (або держави та суспільства) майнових прав та законних інтересів.
Фактично позивач, стверджуючи про укладення спірних договорів оренди представником Шестуновою О.М. у своїх інтересах або в інтересах ТОВ «БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ» чи ТОВ «КМЗ-ТРЕЙДІНГ», намагається довести обставини нереальності, фіктивності цих правочинів та, відповідно, порушення публічного порядку при їх вчиненні з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку доводам позивача крізь призму ймовірного фіктивного укладення відповідачами спірних договорів.
Як визначено у статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.
Для визнання зобов'язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявність наступних умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише «про людське око», знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
В даному випадку матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ» має у власності транспортні засоби, які є об'єктами спірних договорів оренди, що підтверджено копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та повідомленнями про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП.
У справі також наявні рахунки на оплату за послуги оренди, а також підписані між сторонами договорів акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №161 від 31.12.2022, №2 від 31.01.2023, №6 від 28.02.2023, №10 від 31.03.2023, №15 від 30.04.2023, №21 від 31.05.2023, №26 від 30.06.2023, №31 від 31.07.2023, №38 від 31.08.2023, №46 від 30.09.2023, №53 від 31.10.2023, №58 від 30.11.2023, №66 від 31.12.2023, №5 від 31.01.2024 до договору №03-10/2022-Т45 від 03.10.2022; №160 від 31.12.2022, №1 від 31.01.2023, №5 від 28.02.2023, №9 від 31.03.2023, №14 від 30.04.2023, №23 від 31.05.2023, №28 від 30.06.2023, №33 від 31.07.2023, №40 від 31.08.2023, №47 від 30.09.2023, №54 від 31.10.2023, №55 від 30.11.2023, №63 від 31.12.2023, №2 від 31.01.2024 до договору №01-11/2022-Т46 від 08.11.2022; №4 від 31.01.2023, №8 від 28.02.2023, №12 від 31.03.2023, №17 від 30.04.2023, №19 від 31.05.2023, №24 від 30.06.2023, №29 від 31.07.2023, №36 від 31.08.2023, №42 від 30.09.2023, №49 від 31.10.2023, №60 від 30.11.2023, №68 від 31.12.2023, №7 від 31.01.2024 до договору №Т50 від 27.12.2022; №3 від 31.01.2023, №7 від 28.02.2023, №11 від 31.03.2023, №16 від 30.04.2023, №22 від 31.05.2023, №27 від 30.06.2023, №32 від 31.07.2023, №39 від 31.08.2023, №41 від 30.09.2023, №48 від 31.10.2023, №59 від 30.11.2023, №67 від 31.12.2023, №6 від 31.01.2024 до договору №Т51 від 04.01.2023; №13 від 31.03.2023, №18 від 30.04.2023, №20 від 31.05.2023, №25 від 30.06.2023, №30 від 31.07.2023, №37 від 31.08.2025, №45 від 30.09.2023, №52 від 31.10.2023, №61 від 30.11.2023, №62 від 31.12.2023, №1 від 31.01.2024 до договору №Т55 від 07.03.2023; №34 від 31.08.2023, №44 від 30.09.2023, №51 від 31.10.2023, №57 від 30.11.2023, №65 від 31.12.2023, №4 від 31.01.2024 до договору №0108 від 01.08.2023; №35 від 31.08.2023, №43 від 30.09.2023, №50 від 31.10.2023, №56 від 30.11.2023, №64 від 31.12.2023, №3 від 31.01.2024 до договору №0208 від 01.08.2023.
ТОВ «КМЗ-ТРЕЙДІНГ» надані поліси обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; акт виконаних робіт №960 від 29.11.2022 по транспортному засобу марки DAF, державний номер НОМЕР_23 підписаний з ТОВ «ОЛТРАК ПЛЮС»; підписані з ТОВ «РУПТЕЛА УКРАЇНА» акти надання послуг №4351 від 23.11.2022 (роботи з монтажу наладки та введення в експлуатацію датчика рівня палива на авто НОМЕР_3 ), №96 від 26.01.2023 (роботи з монтажу, наладки та введення в експлуатацію датчика рівня палива на авто НОМЕР_9 ), №97 від 26.01.2023 (сервісне обслуговування, наладки та введення в експлуатацію ДРП на авто НОМЕР_12 ); підписані з ТОВ «МЕГА АВТОЦЕНТР» акти надання послуг №5686 від 05.12.2022, №6080 від 30.12.2022, №5652 від 01.12.2022, №195 від 11.01.2023 (містять примітки про транспортні засоби з державними номерами НОМЕР_6 , НОМЕР_9 , НОМЕР_3 , НОМЕР_12 ); договори заявки №687 2022, №722 2022 з контрагентом UAB EDEM TRANS на вантажоперевезення транспортним засобом з державним номером НОМЕР_24 ; договір №20221206 від 06.12.2022 з заявкою на перевезення з контрагентом Penograin Kft. (ТЗ державний номер НОМЕР_6 ), договір заявка №1 2023 з контрагентом ТОВ «АВМ ТРАКС» на перевезення транспортним засобом з державним номером НОМЕР_3 , договір на перевезення №05 від 11.01.2023 з контрагентом ТОВ «АНТ транс», акт здачі-приймання робіт (автомобіль держ. номер НОМЕР_6 ); договір №3/27 від 13.03.2023 з організації перевезень вантажів з заявкою №31902 (номер ТЗ НОМЕР_6 ) укладений з ТОВ «АТЗТ Транссервіс»; договір №ВН1159, заявка до договору №ВН1159 від 11.01.2023 та акт здачі-приймання робіт від №5 від 26.01.2023 на міжнародні перевезення автомобілем, державний номер НОМЕР_3 , укладені з ТОВ «Вітам України»; договір №14/02/2023 від 14.02.2023 про надання транспортно - експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів, заявка на перевезення та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з міжнародних вантажних перевезень автомобілем державний номер НОМЕР_12 , підписані з ТОВ «ВТ ЛОДЖИСТІК»; договір-заявка №1637293 від 01.09.2023 та товарно-транспортні накладні з контрагентом ТОВ «Транссервіс Логістика», марка, держ. номер авто ДАФ НОМЕР_3 ; підписані з ФОП Галагуз Н.Т. договір №74 від 09.02.2023 перевезення вантажів, транспортну заявку на перевезення та акт здачі-приймання робіт №13 від 27.02.2023, міжнародні транспортні накладні, рахунки Polish Processing Company sp.z.o.o про закупівлю пального для транспортних засобів з державними номерами НОМЕР_6 , НОМЕР_3 .
Таким чином, наявними у справі доказами підтверджуються обставини виконання відповідачами договорів оренди, здійснення ними відповідної господарської діяльності, тобто реальності господарських операцій, що виключає можливість кваліфікації зазначених правочинів як фіктивних.
Щодо обставин зупинення реєстрації податкових накладних за наслідками здійснення господарських операцій у зв'язку з встановлення відповідності ТОВ «БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 затверджено Порядок з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок), яким визначено механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів.
Згідно з п.5 Порядку платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Додатком 1 до Порядку встановлені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, згідно з пунктом 8 яких визначено критерій: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Відповідно до Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №17178 від 20.12.2022 встановлена відповідність платника податку - ТОВ «БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ» п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.
У розділі «Податкова інформація» вказаного рішення зазначено, що використовуючи бази даних ДПС України, надані пояснення та копії документів, проведено аналіз діяльності ТОВ «БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ» (код 37320399), в процесі якого встановлено, що підприємство формує ПК та ПЗ з номенклатурою «цемент, арматура, бетон та інше» від контрагента постачальника та покупця, який відповідає критеріям ризиковості, а саме ТОВ «Промбуд 100»; крім того, встановлена відсутність трудових ресурсів для ведення діяльності.
Отже, з рішення податкового органу вбачається, що підставою встановлення відповідності відповідача 1 п.8 Критеріїв ризиковості платника податку є правовідносини з іншим суб'єктом господарювання, таке рішення не стосується правовідносин з відповідачем 2 та господарських операцій за спірними договорами оренди.
В даному випадку, у зв'язку з відповідністю ТОВ «БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ» п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, автоматично відбулось зупинення реєстрації податкових накладних за господарськими операціями відповідно до спірних договорів оренди.
Водночас лише факт зупинення реєстрації податкової накладної у ЄРПН не спростовує здійснення платником податків господарських операцій та не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій, проведених відповідачами.
У свою чергу, позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження факту відсутності реального руху активів, оформлення первинних документів за спірними договорами з порушенням вимог закону, відсутності у відповідачів відповідних можливостей та умов здійснення господарської діяльності за відповідними договорами оренди.
Щодо посилань позивача на те, що спірний правочин суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки порушує публічний порядок, а відтак підлягає визнанню недійсним на підставі статті 228 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до приписів частини 3 статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Статтею 228 ЦК України встановлено два окремих види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок і є нікчемними (частини перша та друга статті 228 ЦК), і ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними (частина третя статті 228 ЦК України).
У законодавстві відсутні визначення понять «інтерес» загалом та «інтерес держави і суспільства» зокрема. Законодавство України не містить ані орієнтовного переліку сфер, у яких існують державні інтереси, ані критеріїв чи способів їх визначення.
Разом із тим, Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов'язані з потребою в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
При вирішенні справ у спорах про визнання недійсними договорів відповідно до статті 228 ЦК України, зокрема частини третьої цієї норми, ознаками недійсного договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Отже, необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.
Для прийняття рішення у спорі необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави й суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін та в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.
Отже, з огляду на недоведеність фіктивної діяльності відповідачів, відсутність належних доказів на підтвердження наявності у відповідачів наміру на вчинення правочину всупереч інтересам держави і суспільства, що виник у них до укладення цього правочину, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем тих обставин, що спірні договори укладені в порушення інтересів держави і суспільства та публічного порядку.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з положеннями ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте в цілому з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 23.06.2025 у справі №905/1666/24 - без змін.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 23.06.2025 у справі №905/1666/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 23.09.2025.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза