18 вересня 2025 року м. Харків Справа № 922/2591/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В. , суддя Мартюхіна Н.О.
за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (вх.№ 1739 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.07.2025 (прийняту у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Шатерніковим М.І., ухвалу підписано 30.07.2025) у справі №922/2591/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крострейд", смт Васищеве, Харківська область,
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Екватор Трейд", м. Київ,
до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м. Київ,
3-і особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
- приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Черевко Анастасія Вікторівна , м. Дніпро,
- приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Нелюба Марина Анатоліївна, м. Харків,
про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню,
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.07.2025 у справі №922/2591/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Крострейд" (вх. 2591/25 від 28.07.2025) про забезпечення позову подану разом з позовною заявою у справі № 922/2591/25 задоволено.
Постановлено до набрання законної сили рішенням господарського суду у цій справі зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 78667867 (зведеному виконавчому провадженні № 78671919), відкритому приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Нелюбою Мариною Анатоліївною на підставі виконавчого напису № 935 від 18.07.2025, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Черевко Анастасією Вікторівною про звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю овочесховища, загальною площею 7687,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, смт Васищеве, вул. Овочева, 9, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 983526563251, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "КРОСТРЕЙД"; до набрання законної сили рішенням господарського суду у цій справі заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації (в тому числі територіальним органам Міністерства юстиції України, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в т. ч. до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек) записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо об'єкта нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі овочесховища, загальною площею 7687,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, смт Васищеве, вул. Овочева, 9, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 983526563251.
Вказана ухвала місцевого господарського суду мотивована, зокрема, тим, що позивач оскаржує виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, тому існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову (шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. У разі, якщо до закінчення розгляду даної справи приватним виконавцем буде примусово виконано виконавчий напис нотаріуса, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОСТРЕЙД". Тому в даному випадку суд дійшов висновку про те, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса та заборони вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації права власності та інших речових прав на спірне нерухоме майно, що є об'єктом іпотеки ефективним способом забезпечення позову.
Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.07.2025 про забезпечення позову у справі №922/2591/25, у задоволенні заяви ТОВ "Крострейд" про забезпечення позову відмовити; стягнути з ТОВ "Крострейд" судові витрати за апеляційною скаргою.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на таке:
- позивач обізнаний про укладення кредитного договору та договору іпотеки, підтверджує цей факт та не оспорює його, крім того позивачем не оспорюється та не ставиться під сумнів наявність та сума заборгованості за кредитним договором, проте у своїй заяві позивач бездоказово вказує, що він не отримував повідомлення про усунення порушення виконання зобов'язань та приходить до необґрунтованого висновку, що АТ "Банк Кредит Дніпро" не надсилав позивачу відповідних вимог/повідомлень. В цій частині скаржник також посилається на те, що твердження позивача щодо ненаправлення відповідної вимоги АТ "Банк Кредит Дніпро" спростовано в запереченнях на заяву про забезпечення позову, які були подані до суду 29.07.2025 через Електронний суд, проте судом при постановленні оскаржуваної ухвали не надано оцінки цим запереченням;
- звертає увагу на те, що заборона вчинення реєстраційних дій ніяк не пов'язана з предметом спору у даній справі, а отже вважає, що така вимога є безпідставною та не може бути задоволена;
- зазначає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях та неправдивих доводах заявника, ним не обґрунтовано належним чином необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, не надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу в розумінні ст.ст. 76-78 ГПК України в підтвердження фактів імовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення господарського суду в майбутньому в разі невжиття таких заходів, а тому вважає, що у задоволенні такої заяви слід було відмовити, однак суд, допустивши неповноту дослідження матеріалів та обставин справи задовольнив заяву та забезпечив позов, зокрема, і у спосіб, який не пов'язаний з предметом спору, а саме встановивши заборону вчинення реєстраційних дій.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (вх.№ 1739 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.07.2025 у справі №922/2591/25; призначено справу до розгляду на 18 вересня 2025 року о 12:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, про що повідомлено учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу - до 03.09.2025, з доказами їх надсилання учасникам справи, для подання заяв, клопотань, тощо - до 03.09.2025.
У судовому засіданні 18.09.2025 представник АТ "Банк Кредит Дніпро" підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі. Представник ТОВ "Крострейд", заперечуючи проти доводів скаржника, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без змін. Інші учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 19.08.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, сформованою в програмі Діловодство спеціалізованого суду.
Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 2 статті 273 цього Кодексу.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників інших учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Крострейд" 28.07.2025 звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", в якій просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 935 від 18.07.2025, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Черевко Анастасією Вікторівною про звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю овочесховища, загальною площею 7687,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, смт Васищеве, вул. Овочева, 9, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 983526563251, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "КРОСТРЕЙД" (код ЄДРПОУ: 41643717; 62495, Харківська обл., смт Васищеве, вул. Овочева, 9). Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що вищезазначений виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки позивач, як іпотекодавець, не отримував від відповідача жодних повідомлень та/або письмових вимог про усунення порушень забезпеченого обтяженням зобов'язання, а тому є підстави вважати, що нотаріус не переконався у безспірності боргу.
Разом з позовною заявою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Крострейд" до суду подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просив:
- зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 78667867 (зведеному виконавчому провадженні № 78671919), відкритому приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Нелюбою Мариною Анатоліївною на підставі виконавчого напису № 935 від 18.07.2025, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Черевко Анастасією Вікторівною про звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю овочесховища, загальною площею 7687,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, смт Васищеве, вул. Овочева, 9, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 983526563251, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "КРОСТРЕЙД" (код ЄДРПОУ: 41643717; 62495, Харківська обл., смт Васищеве, вул. Овочева, 9);
- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації (в тому числі територіальним органам Міністерства юстиції України, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в т. ч. до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек) записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо об'єкта нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі овочесховища, загальною площею 7687,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, смт Васищеве, вул. Овочева, 9, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 983526563251.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає суду, що обґрунтуванням вимог позовної заяви є допущені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Черевко Анастасією Вікторівною порушення вимог ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", так як останньою не проведено належну перевірку безспірності вимог кредитора, оскільки відповідачем, як кредитором, не надсилались відповідні вимоги/повідомлення про усунення порушень, які згідно з вимогами законодавства є обов'язковою умовою для звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. При цьому позивач наголошує, що відповідно до усталеної судової практики, у разі відсутності доказів безспірності заборгованості виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Разом з тим, як наголошує позивач, зокрема, на підставі спірного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Нелюбою Мариною Анатоліївною (далі - третя особа-3) 21.07.2025 відкрито виконавче провадження № 78667867 з примусового виконання спірного виконавчого напису.
21.07.2025 третя особа-3 у межах виконавчого провадження № 78667737 винесла постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, об'єднавши виконавчі провадження № 78667737, № 78667867 у зведене виконавче провадження № 78671919.
22.07.2025 третя особа-3 у межах зведеного виконавчого провадження здійснила опис та наклала арешт на майно позивача - нежитлову будівлю овочесховище, реєстраційний номер: 983526563251, що розташована за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, смт Васищеве, вул. Овочева, 9.
23.07.2025 у рамках зведеного виконавчого провадження третя особа-3 призначила суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні з метою проведення оцінки вказаного об'єкта нерухомого майна.
При цьому, позивач акцентує увагу, що зазначене виконавче провадження станом на день подання цього позову є відкритим, а приватний виконавець вчиняє активні виконавчі дії, спрямовані на примусове виконання оспорюваного виконавчого напису. Зокрема, факт опису майна, накладення арешту та призначення суб'єкта оціночної діяльності підтверджує високий ризик швидкого завершення процедури примусового стягнення, що підсилює необхідність термінового втручання суду шляхом вжиття заходів забезпечення позову з метою зупинення виконавчих дій до вирішення спору по суті.
Позивач наголошує, що у разі реалізації об'єкта нерухомості (овочесховища), повернення його до власності позивача навіть після задоволення позову у межах цієї справи може бути фактично неможливим або надмірно ускладненим (наприклад, об'єкт буде продано добросовісному набувачу, який отримає право власності). При цьому, якщо суд задовольнить позов, але майно вже буде відчужене або реалізоване в межах виконавчого провадження, це позбавить судове рішення реального змісту і створить ситуацію, коли його фактичне виконання буде неможливим. Таким чином, незважаючи на явну незаконність виданого виконавчого напису, у випадку завершення процедури примусового стягнення на об'єкт нерухомості позивача, відновлення його порушеного права у разі задоволення судом його позовних вимог стане надмірно ускладненим або фактично неможливим, а виконання рішення суду може у такому випадку не зможе відновити порушені права позивача
Таким чином, на переконання позивача, матеріали справи підтверджують, що приватним виконавцем вчиняються активні дії, пов'язані з примусовим виконанням спірного виконавчого напису, правомірність вчинення якого оскаржується позивачем в межах цієї справи.
Щодо зустрічного забезпечення позивач, на виконання вимог п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, зауважив, що наразі пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення - відсутні.
Водночас, у запереченнях проти заяви про забезпечення позову (вх. № 17530/25 від 29.07.2025) АТ "Банк Кредит Дніпро" просив відмовити в задоволенні вказаної заяви. Заперечення обґрунтовані, зокрема, тим, що Банк належним чином виконав умови Іпотечного договору щодо направлення іпотекодавцю та боржнику 02.04.2025, повторно 05.05.2025, вимоги №17- 4895 від 02.04.2025 про усунення порушення за кредитним договором (копія вимоги та докази надіслання додаються), що спростовує наведену заявником підставу для забезпечення позову про ненаправлення відповідної вимоги, а тому вважає відсутні підстави для забезпечення позову. Крім того, звертає увагу на те, що заборона вчинення реєстраційних дій абсолютно ніяк не пов'язана з предметом спору у даній справі, а отже така вимога є безпідставною та не може бути задоволена.
30.07.2025 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу про забезпечення позову з підстав, зазначених вище.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса та заборони вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації права власності та інших речових прав на спірне нерухоме майно, що є об'єктом іпотеки.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частина 3 статті 137 ГПК України).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, - ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Важливим є те, що обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на заявника та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Водночас колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.
Суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 дійшла висновку про те, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Основним, за висновком Великої Палати Верховного Суду, є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Крім того, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 924/1351/20 (924/1227/23).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позовні вимоги у даній справі стосуються визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом.
Тому у цій справі має досліджуватися обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, а також питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (подібну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Судом встановлено, що станом на момент розгляду судом першої інстанції заяви про забезпечення позову було відкрито виконавче провадження № 78667867 за оскаржуваним виконавчим написом приватного нотаріуса, зареєстрованого в реєстрі за № 935 та вчиненого 18.07.2025 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Черевко Анастасією Вікторівною, та приватним виконавцем у ході здійснення виконавчого провадження здійснено опис та накладено арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "КРОСТРЕЙД", призначено суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні з метою проведення оцінки вказаного об'єкта нерухомого майна, у зв'язку з чим є підстави вважати, що приватним виконавцем буде реалізоване об'єкт нерухомості (овочесховища).
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
З наведених норм права вбачається, що суд може вжити заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
Згідно з частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до частини п'ятої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним.
Згідно з частиною першою статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
З наведених норм права вбачається, що звернення виконавцем стягнення на майно боржника та його реалізація, в тому числі шляхом проведення торгів, є виконавчою дією, яка здійснюється на примусове виконання виконавчого документа. Зупинення такої виконавчої дії здійснюється виконавцем шляхом винесення постанови відповідно до вимоги пункту 2 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Системне розуміння норм пункту 5 частини першої статті 137 ГПК України, статті 10, пункту 2 частини першої статті 34, частини першої статті 48, частини першої статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" дозволяє дійти висновку, що внаслідок забезпечення судом позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа виконавець має зупинити всі виконавчі дії з примусового виконання такого виконавчого документа, в тому числі звернення стягнення на майно боржника шляхом його примусової реалізації на торгах.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/11552/20.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що у випадку оскарження в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.
Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 06.04.2020 у справі №203/1491/19, від 30.09.2020 у справі №910/19113/19, від 13.08.2021 у справі №902/1264/20, Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/11552/20 тощо.
У зв'язку з цим є обґрунтованими висновки суду першої інстанції про існування реальної загрози, що невжиття заходів забезпечення позову (зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого нотаріусом), може призвести до звернення приватним виконавцем стягнення на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Крострейд", у безспірному порядку, а тому позивач не зможе захистити або поновити свої права у межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду. Це може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.
У зв'язку з наведеним, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого нотаріусом відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог немайнового характеру.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такий захід забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчих написів не є тотожним з позовними вимогами про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, оскільки в даному випадку до вирішення спору по суті про відповідність/невідповідність оспорюваних виконавчих написів вимогам закону лише зупиняється процедура виконання таких виконавчих написів з метою надання можливості позивачу захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження, без нових звернень до суду.
Тому суд відхиляє доводи скаржника, які стосуються відсутності порушення прав позивача (іпотекодавця) через безпідставність його доводів щодо неотримання повідомлення/вимоги Банку про усунення порушення виконання зобов'язань, оскільки такі обставини є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не з'ясовуються під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи скаржника в частині заперечень щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій стосовно спірного нерухомого майна та вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в цій частині, оскільки, як було зазначено вище, внаслідок забезпечення судом позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа виконавець має зупинити всі виконавчі дії з примусового виконання такого виконавчого документа, в тому числі звернення стягнення на майно боржника шляхом його примусової реалізації.
Так, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Водночас, заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, така заборона має стосуватися виключно предмета спору.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Заявник, подаючи заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій стосовно спірного нерухомого майна - предмет спору - не навів обґрунтованих доводів як щодо співмірності обраного виду забезпечення позову, так і щодо обґрунтованості припущення, що невжиття саме таких заходів може ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, з урахуванням застосування передбаченого процесуальним законом заходу забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, що само по собі призводить до зупинення виконавчих дій, в тому числі звернення стягнення на майно боржника шляхом його примусової реалізації.
Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає апеляційну скаргу частково обґрунтованою та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.
При цьому, здійснюючи апеляційний розгляд, суд апеляційної інстанції надав оцінку усім доводам відповідача, які він наводив, заперечуючи проти вжиття заходів забезпечення позову у цій справі та навів у судовому рішенні мотивовані аргументи їх відхилення.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
За таких обставин, перевіривши дотримання місцевим господарським судом норм процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.
Щодо інших аргументів учасників справи суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу і не впливають на результат вирішення спору, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду Харківської області від 30.07.2025 у справі №922/2591/25 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Крострейд" про забезпечення позову (вх. 2591/25 від 28.07.2025).
Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги спір у справі №922/2591/25 не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги є передчасним.
Керуючись статтями 269, 270, п.2 ч.1 статті 275, п.п.1, 2 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.07.2025 у справі №922/2591/25 в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Крострейд" про забезпечення позову (вх. 2591/25 від 28.07.2025) щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони до набрання законної сили рішенням господарського суду у цій справі державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації (в тому числі територіальним органам Міністерства юстиції України, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в т. ч. до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек) записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо об'єкта нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі овочесховища, загальною площею 7687,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, смт Васищеве, вул. Овочева, 9, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 983526563251, скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Крострейд" про забезпечення позову (вх. 2591/25 від 28.07.2025).
В іншій частині ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.07.2025 у справі №922/2591/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 23.09.2025.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна