Провадження № 33/821/411/25 Справа № 709/370/25 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Левченко В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В.
19 вересня 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю захисника Прядки В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чорнобаївського райсуду Черкаської обл. від 19.06.2025 р., якою
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в
Кіровоградській обл., громадянина України, який
має середню освіту, одружений, не працює, про-
живає
АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,6 грн., -
Відповідно до постанови суду першої інстанції, 10.03.2025 р. о 14:21 год. в с-щі Чорнобай по вул. Черкаській, Золотоніського р-ну, Черкаської обл. ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Trafiс, р/номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння за згодою водія у встановленому законом порядку проводився на місці із застосуванням приладу Drager Alcotest. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу адмінправопорушення.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що поліцейським порушено встановлену процедуру оформлення матеріалів про адмінправопорушення, а саме звертає увагу що графа протоколу ЕПР1 № 267734 «11. До протоколу додаються» містить запис «матеріали справи» без позначення конкретного переліку документів, які додаються до протоколу. Крім того, відсутня вказівка яким технічним засобом проводилась відеофіксація, а вказано лише «21100111, 000001», а тому зазначені відеозаписи є недопустими доказами і не можуть бути використані як доказ в даній справі, що підтверджується практикою Верховного Суду (постанови від 15.11.2018 р. № 524/5536/17, від 19.20.2020 № 524/1284/17). В постанові про порушення ПДР України має бути вказано технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото чи відеозапис порушення.
На вказаних відео відсутній факт перебування ОСОБА_1 в день складання протоколу в статусі водія. Виключно водій, а не особа яка перебуває за кермом підлягає відповідальності за порушення ПДР України.
Вважає, що поліцейським надане неправильне роз'яснення процедури проведення огляду, не повідомлено про наявність ознак, які б давали підстави вважати, що він перебуває в стані сп'яніння. Працівник поліції спонукав ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння. Крім того, не повідомлено право на відмову від проходження огляду та не запропоновано пройти відповідний огляд в закладі охорони здоров'я.
Звертає увагу суду на те, що в рапорті працівника поліції від 10.03.2025 р. та роздруківці тестування містяться розбіжності у результаті огляду, а саме розбіжності у кількості проміле, що в свою чергу ставить під сумнів наявність в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення.
Звертає увагу суду також на неналежне калібрування технічного приладу за допомогою якого було проведено огляд ОСОБА_1 , на різницю температури повітря, яка зафіксована на роздруківці та на сайті «Синоптик»
Вважає, що в даному випадку відсутні докази, які можна визнати належними та допустимими.
Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адмінправопорушення, передбачені ч. 1 ст. 44, ст. ст. 51, 146, 160, 1724 - 1729, 173, ч. 3 ст. 178, ст. ст. 185, 1851, 1857, 187 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адмінвідповідальності, є обов'язковою. Цей перелік є вичерпним та ч. 1 ст. 130 КУпАП до нього не входить.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату і час судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення повідомлення у додаток Viber, в суді апеляційної інстанції його інтереси представляє професійний адвокат, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі правопорушника.
Заслухавши доповідь судді, захисника Прядку В.М., який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 10.03.2025 р. о 14:21 год. в с-щі Чорнобай по вул. Черкаській, Золотоніського р-ну, Черкаської обл. водій ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Trafiс, р/номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння за згодою водія проводився на місці із застосуванням приладу Drager Alcotest, результат позитивний та склав 0,83 ‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується даними протоколу про адмінправопорушення серії ЕПР1 № 267734 від 10.03.2025 р., рапортом працівника поліції, про те що на лінію 102 надійшло повідомлення, що ОСОБА_1 керує автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, роздруківкою з приладу Drager Alcotest, результат позитивний 0,83 ‰, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, копією постанови про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, відеозаписом, яким зафіксовано зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з приладом Drager Alcotest, долученими до матеріалів справи.
На переконання апеляційного суду вказані процесуальні та інші документи складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють відповідні правові відносини та які є предметом судового розгляду, а тому доводи апеляційної скарги про отримання доказів незаконним шляхом, припущеннях, порушеннях поліцейським Інструкції при складанні матеріалів є необґрунтованими.
На відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, який був досліджений судом апеляційної інстанції, зафіксовано як працівники поліції на патрульному автомобілі наздогнали автомобіль Renault Trafiс, р/номер НОМЕР_1 , зупинили автомобіль за порушення ПДР України, водієм даного автомобіля був ОСОБА_1 . Під час спілкування працівника поліції з водієм у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю, тремтіння рук. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Drager Alcotest , на що водій погодився та пройшов огляд на місці зупинки, результат тесту показав 0,83 ‰. Поліцейські роз'яснили права і обов'язки водію, склали протокол про адмінправопорушення та інші матеріали. Водій не був здивований результатом тесту, копію протоколу працівник поліції видав водієві. Поліцейський усно відсторонив водія від керування транспортним засобом, при цьому при огляді водія, складанні протоколу, роз'ясненні прав водію та відсторонення останнього від керування транспортним засобом водій поводить себе спокійно, ніяких заперечень не висловлює.
Після перегляду відеозапису подій, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції будь-яких дій, які можуть бути кваліфіковані як протиправні або вчинені з порушенням будь- яких інструкцій.
Апеляційний суд погоджується висновками суду першої інстанції, вважає правильним і не приймає до уваги доводи захисника про невідповідність процедури оформлення поліцейським протоколу та матеріалів про адмінправопорушення з огляду на те, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 проведено на місці зупинки, результат не оспорювався особою, стосовно якої складено протокол про адмінправопорушення. Відеозапис повністю узгоджується з протоколом про адмінправопорушення, не суперечить йому, що в свою чергу не може слугувати підставою для визнання протоколу неналежним доказом.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР України та скоїв адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії».
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову у зв'язку з порушеннями норм матеріального права є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.
Крім того, доводи апеляційної скарги повністю дублюють клопотання про закриття провадження по справі, подане до суду 21.05.2025 р., яке судом першої інстанції було ретельно перевірене та розглянуте, та кожному доводу клопотання було надана юридична оцінка, що відображено в постанові суду першої інстанції.
Інші аргументи апеляційної скарги мають ознаки надмірного формалізму і не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, зводячись до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.
ОСОБА_1 мав усвідомлювати та передбачати наслідки його дій під час керування транспортним засобом, можливість втратити право керування транспортним засобом в разі істотного порушення вимог ПДР України.
Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Будь-яких доказів, які б могли переконати суд у відсутності події та складу адмінправопорушення, в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності відсутні та апелянтом суду апеляційної інстанції не надані. Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не сприймаються судом, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об'єктивно спростувати його винність правопорушника у вчиненні вказаного правопорушення, суду не надано.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, як і підстав для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку апеляційним переглядом не встановлено, тож, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Чорнобаївського райсуду Черкаської обл. від 19.06.2025 р., якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, а його апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.