23 вересня 2025 року
м. Харків
справа № 641/2344/25
провадження № 22-ц/818/4069/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії -Пилипчук Н.П., Курила О.М.
сторони справи:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Слобідського районного суду міста Харкова від 30 травня 2025 року ухвалене у складі судді Василенко О.Я.
У березні 2025 року АТ «А-БАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 20.07.2023 №АВН0СТ155101689837169727 в розмірі 51970,69 грн, а також сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Позов обґрунтований тим, що 20.07.2023 ОСОБА_1 уклав АТ «А-БАНК», кредитний договір № №АВН0СТ155101689837169727 про надання кредиту в розмірі 24900 грн строком на 36 місяців (до 19.07.2026) зі сплатою процентів у розмірі 85,00 щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. Кредитний договір складається із Заяви клієнта та Графіка погашення кредиту. Кредитний договір підписано боржником за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Кредитний договір укладено в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 24900 грн на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 19.07.2026, терміном на 36 місяців. Однак, відповідач умови договору не виконував, у зв'язку з чим станом на 29.03.2025 утворилась заборгованість у розмірі 51970,69 грн, з яких: 24900 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту); 27070,69 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 0,00 грн - загальний залишок заборгованості за комісією; 0,00 грн - загальний залишок заборгованості за пенею.
Заочним рішенням Слобідського районного суду позовні вимоги АТ «А-Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК», заборгованість за кредитним договором від 20.07.2023 у сумі 33860 грн 20 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК», судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення обґрунтоване тим, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №№АВН0СТ155101689837169727 від 2023-07-20 вбачається, що АТ «А-БАНК» пред'явив вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором за весь строк кредитування, включаючи суми платежів за кредитом (тілом), строк погашення яких ще не настав. Водночас, позивач не надав доказів направлення відповідачу відповідного повідомлення про затримку платежу та вимогу про здійснення платежів (погашення суми кредиту), строк сплати яких ще не настав (про дострокове погашення кредиту), а відтак передбачені кредитним договором платежі за період з 20.04.2025 по 19.07.2026 на загальну суму 18110,10 грн не є простроченими, а тому не підлягають задоволенню.
Не погодившись з рішенням суду Акціонерне товариство «Акцент- Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» в повному обсязі, та стягнути на користь позивача судові витрати.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, та підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог. Суд безпідставно не врахував, що умовами укладеного між сторонами кредитного договору встановлено, що в разі наявності заборгованості у Клієнта із сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, Банк має право достроково розірвати Кредитний договір та здійснити дії, направлені на погашення залишку Заборгованості, що виникла при користуванні Клієнтом Послугою "Швидка готівка". Відповідач знав, що він порушив умови кредитного договору оскільки мав графік погашення кредиту та зазначеного графіку не дотримався. При цьому умовами кредитного договору не передбачено обов'язкове направлення боржнику вимоги щодо дострокового погашення кредиту. В даному випадку Банк з зазначеною вимогою звернувся вже у суді.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.
Як встановлено судом відповідач особисто підписав анкету заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в «А-Банку» 19.01.2021 року. (а.с.8)
Будучи раніше клієнтом банку ОСОБА_1 , оформив споживчий кредит «Швидка готівка» на 36 місяців на суму 24900 грн, який підписав особистим електронним цифровим підписом, способом отримання безготівковим шляхом отримання на свою карту, з процентною ставкою 85%, порядок зміни процентної ставки не передбачений договором. Загальними витратами за кредитом 45463.3, орієнтовною вартістю кредиту для споживача за весь строк користування 70363.3 грн, реальна річна процентна ставка, відсотків річних 129.82. Передбачений порядок повернення кредиту щомісячного платежу 1954.52 грн, кількістю платежів 36. (а.с. 9-10). Також відповідач підписав електронним цифровим ключем заяву про приєднання послуг «Швидка готівка» №АВН0СТ155101689837169727 від 2023-07-20 року.
Кредитні кошти були зараховані на картку НОМЕР_1 , загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить 70363.3. Погашення заборгованості за кредитом здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_2 . В заяві на надання послуги «Швидка готівка» у пункті 12 передбачені можливі порушення клієнтом зобов'язання із погашення заборгованості. (а.с.11-13).
Відповідач погодив та підписав таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживачу та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит за допомогою електронного цифрового підпису. (а.с. 14).
З розрахунку заборгованості за договором №АВН0СТ155101689837169727 від 2023-07-20, укладеним між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 , вбачається, що станом на 29.03.2025 загальна заборгованість позичальника становить 51970,69 грн, що складається з: 24900,00 грн - за кредитом; 27070,69 грн - за відсотками; 0,00 грн - за пенею, 0,00- комісією. (а.с.16)
Правилами ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст. 1056 - 1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За правилами ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1ст. 638 ЦК України унормовано, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Таким законом є Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до положень частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що боржник зобов'язаний виконати його обов'язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов'язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов'язку з дострокового повернення кредиту.
У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».
Враховуючи, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов'язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19), є релевантною для даних правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №№АВН0СТ155101689837169727 від 2023-07-20 вбачається, що АТ «А-БАНК» пред'явив вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором за весь строк кредитування, включаючи суми платежів за кредитом (тілом), строк погашення яких ще не настав (а.с.16).
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач направляв відповідачу засобами поштового зв'язку досудову вимогу про виконання зобов'язання про дострокове погашення кредиту, а відтак передбачені кредитним договором платежі за період з 20.04.2025 по 19.07.2026 на загальну суму 18110,10 грн не є простроченими, а тому не підлягають задоволенню.
За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову про стягнення грошових коштів строк повернення яких ще не настав.
Відтак аргументи скаржника у даній справі свого підтвердження при апеляційному перегляді не знайшли.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Постановив
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Слобідського районного суду м. Харкова - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постнови складено 23.09.2025 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді Н.П. Пилипчук
О.М. Курило