23 вересня 2025 року
м. Харків
справа № 635/2686/25
провадження № 22-ц/818/4057/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії -Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.
сторони справи:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 червня 2025 року ухвалене у складі судді Якішиної О.М.
АТ «АКЦЕНТ БАНК» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101710716961698 від 18.03.2024 р. у розмірі 52009,98 грн. станом на 07.04.2025 року, яка складається з наступного: 27400,00 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 21802,59 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами, 0,00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією, 2807,39 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею, а також судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Позов обґрунтований тим, що 18.03.2024 року ОСОБА_1 , будучи клієнтом Банку, уклав з Банком кредитний договір № ABH0CT155101710716961698 про надання кредиту в розмірі 27400,00 грн. строком на 24 місяці (тобто до 17.03.2026 року) зі сплатою процентів у розмірі 85.00 щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн. Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту. Банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору. У відповідності до п. п. 3-5 Кредитного договору (Заяви клієнта, далі кредитний договір), ліміт цього договору: 27400.00 грн. на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 17.03.2026 року, терміном на 24 місяці. Згідно до п. 6 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 85.00 річних. Відповідно до п. 7, Позичальник сплачує Банку комісію в розмірі 0.00 грн. Проте, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого станом на 07.04.2025 року заборгованість за договором складає 52009,98 грн., в тому числі: 27400,00 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 21802,59 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами, 0,00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією, 2807,39 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав ті інтересів АТ «А-Банк», у зв'язку з чим останній вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» (заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101710716961698 від 18.03.2024 року у розмірі 49202 грн. 59 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у сумі 2291,59 грн.
Рішення обґрунтоване тим, що суд першої інстанції посилався на норми до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05.00 год 24 лютого 2022 року, який триває донині.
З огляду на вказані норми, позичальник (відповідач) звільняється від обов'язку сплати неустойки (штрафів) та інших платежів у період дії в Україні воєнного стану, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені до задоволення не підлягають, а тому позов належить задовольнити частково.
Оскільки відповідач в добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, на даний час заборгованість у розмірі 49202,59 грн., яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 27400,00 грн. та загального залишку заборгованості за процентами в розмірі 21802,59 грн., не погашена.
Не погодившись з рішенням суду Акціонерне товариство «Акцент Банк» подало апеляційну скаргу в якій просило, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмовлених позовних вимог, задовольнити апеляційну скаргу, та стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства «Акцент Банк» судовий збір.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення сулу першої інстанції виснено з порушеннями норм матеріального та процесуального права. Щодо норми ЦК України в питанні нарахування пені є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства ЗУ «Про споживче кредитування», прикінцеві та перехідні положення якого встановлюють, що неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24.01.2024 (оскільки ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24.12.2023 + 30 днів), а з 24.01.2024 заборона нарахування відсутня.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій тридцяти розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відтак в межах поданої позивачем апеляційної скарги предметом апеляційного перегляду є висновки суду першої інстанції щодо позовних вимог про стягнення пені, нарахованої за прострочення позичальником повернення кредитних коштів.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що згідно анкети-заяви від 18.03.2024, підписаної відповідачем, він погодився із тим, що вказана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. (а.с.13).
Згідно із заявою Клієнта № ABH0CT155101710716961698 від 18.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент-Банк» та просив надати кредит за послугою «Швидка готівка» на вказаних умовах: вид кредиту - послуга швидка готівка, тип кредиту - кредит строковий, мета отримання кредиту - придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг, сума кредиту - 27400 грн, строк кредиту - 24 місяців, процентна ставка (фіксована) - 85 % на рік, пеня 0,07% (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки; номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 4323357029048457.
18.03.2024 відповідач підписав електронним підписом паспорт споживчого кредиту за програмою «Швидка Готівка».
Згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит дата видачі:18.03.2024, дата платежу: з 18.03.2024 по 18.03.2026, усього 24 місяці. Сума платежу за розрахунковий період: 2432,21 грн. Станом на 07.04.2025 рік заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором складає: загальна сума боргу 52009,98, яка складається 27400 загальний залишок заборгованості, 21802.59 грн загальний залишок заборгованості за процентами, 0.00 загальний залишок за заборгованості за комісією, 2807,39 грн- загальний залишок заборгованості за пенею.
Згідно з меморіальним ордером № TR.34826457.214.65455 вiд 18.03.2024 АТ «Акцент-Банк» перерахувало ОСОБА_1 суму в розмірі 27400 грн, призначення платежу: видача кредиту згiдно договору № ABH0CT155101710716961698 від 18.03.2024 року.
Для стягнення зазначеної суми кредитного боргу з позичальника позивач звернувся до суду з позовними вимогами у цій справі.
Правовідносини між сторонами у справі, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням встановлених судом фактичних обставин щодо надання кредиту відповідачу та вищенаведених норм законодавства, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та нарахованим відсоткам, що сторонами під сумнів при апеляційному перегляді справи не ставиться та вбачається з невиконаного зобов'язання позичальника щодо повернення грошових коштів кредитору.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.
Відтак суд першої інстанції законно відхилив позовні вимоги банку про стягнення з позичальника пені, нарахованої кредитором за прострочення виконання договірних зобов'язань щодо повернення кредитних коштів у погоджені строки.
Апеляційний суд не може погодитися з аргументами скаржника про те, що вимоги закону України ЗУ «Про споживче кредитування» від № 4017-IX від 10.10.2024 в редакції від 1 січня 2025 року ( надалі Закон № 4017-IX ).
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4017-IX у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», про які вказує скаржник, так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якій застосував суд першої інстанції, відхиляючи відповідні позовні вимоги, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв'язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".
Крім цього відповідно до ч 2 ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи
Поняття неустойки як виду цивільно - правової відповідальності наведено у статті 549 ЦК України, за змістом якої неустойкою( штрафом , пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
З огляду на зазначене Закон № № 4017-IX в питанні нарахування пені може бути застосований і до договорів кредиту, що укладені і до набрання ним чинності, оскільки звільняє особу від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. Норми ЦК України в даному випадку є загальними та також підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відтак аргументи скаржника у даній справі свого підтвердження при апеляційному перегляді не знайшли.
Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 червня 2025 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23.09.2025 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді Ю.М. Мальований
В.Б.Яцина