Рівненський апеляційний суд
Іменем України
18 вересня 2025 року м. Рівне
Справа № 572/3861/25
Провадження № 11-сс/4815/237/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області від 21 липня 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, у кримінальному провадженні 12025181200000426,
Ухвалою слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області від 21 липня 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ Сарненського районного відділу ГУНП в Рівненській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , та застосовано стосовно підозрюваного
ОСОБА_6 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 19 вересня 2025 року, з одночасним визначенням застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 грн., у разі внесення якої на підозрюваного буде покладено ряд процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить вказану ухвалу скасувати та обрати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час по місцю його реєстрації та постійного проживання: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування цих вимог зазначив, що ОСОБА_6 визнав свою вину у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, має стійки соціальні зв'язки - проживає разом з батьком, який є особою з інвалідністю (у нього ампутовані обидві ноги) і потребує постійного догляду та лікування. Підозрюваний ОСОБА_6 є єдиною особою, яка зможе забезпечити належний догляд батька, а тому зобов'язується у разі обрання менш суворого запобіжного заходу аніж тримання під вартою, виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Заслухавши суддю-доповідача, думку підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 на підтримання поданої апеляційної скарги, думку потерпілого ОСОБА_5 , який не заперечував проти зміни підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу на більш м'який - домашній арешт, міркування прокурора ОСОБА_4 про безпідставність апеляційних вимог і залишення ухвали слідчого судді без змін, перевіривши матеріали клопотання та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить таких висновків.
Згідно приписів ч.1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
При цьому, пунктом 4 ч.2 ст. 183 КПК передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
18.07.2025 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, а саме, в спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
На переконання колегії суддів, зібрані органом досудового розслідування докази, а саме: протокол огляду місця події від 13.07.2025 за адресою: АДРЕСА_1 ; протокол допиту потерпілого ОСОБА_10 від 14.07.2025; протокол огляду речей від 13.07.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_5 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 13.07.2025; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_11 ; висновок судово-медичної експертизи №116 від 14.07.2025 та інші докази, які долучені до клопотання про обрання запобіжного заходу на даному етапі досудового розслідування дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється в інкримінованому йому злочині.
При цьому, під час розгляду клопотання, слідчим суддею було встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, а саме можливість підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчиняти інше кримінальне правопорушення.
Колегія суддів, перевіривши матеріали за даним клопотанням, вважає такий висновок слідчого судді правильним.
Так, оскільки за вчинення злочину, в якому підозрюється ОСОБА_6 передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, то суворість можливого покарання свідчить про обгрунтованість ризику переховування ОСОБА_6 від органу досудового розслідування та суду, затягування судового розгляду.
Також існує цілком обгрунтований ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків - батька підозрюваного ОСОБА_11 , який спільно з ним проживає, та ОСОБА_5 , який є сусідом підозрюваного.
У разі заміни заходу забезпечення кримінального провадження підозрюваному на домашній арешт, такий запобіжний захід не зможе запобігти заявленому ризику впливу на свідків, у тому числі на батька підозрюваного, що свідчить про існування вказаного вище ризику.
Жодних даних, які б свідчили про неможливість утримання ОСОБА_6 під вартою у зв'язку існуванням ряду захворювань, необхідності постійного догляду за хворим батьком ні підозрюваним, ні його захисником не надано.
Разом з цим слідчим суддею залишено без належної уваги суперечливість обгрунтування у клопотанні слідчого (далі - клопотання) щодо наявності ряду ризиків.
Так пославшись у п.4 мотивувальної частини клопотання на існування ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК, у п.5 - слідчим зазначено також існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
При цьому наявність останнього із вказаних ризиків в ухвалі не мотивовано і слідчим суддею на час проведення досудового розслідування цього кримінального провадження в порушення презумпції невинуватості зазначено, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння.
Частиною 3 статті 183 КПК передбачено обов'язок слідчого судді або суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
При цьому, згідно приписів ч.4 ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Тобто застава повинна бути обрана в такому розмірі, аби забезпечити попередження можливої протиправної поведінки підозрюваного або перешкодити її виникненню та запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК, під загрозою застосування фінансових санкцій. Зокрема, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Мангурас проти Іспанії» від 08 січня 2009 року, сума застави має бути такою, аби забезпечити стримуючий ефект цього заходу.
Водночас, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , його матеріальний стан, наявність захворювань, що є важливим фактором вибору розміру застави, в сукупності на даному етапі дає підстави стверджувати, що обраний місцем судом розмір застави, який згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК є мінімальним розміром для даної категорії є достатнім та зможе гарантувати у разі внесення ним чи будь-якою іншою особою заставодавцем виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що істотних порушень кримінального процесуального законодавства при розгляді клопотання та постановленні ухвала допущено не було, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог захисника ОСОБА_7 .
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області від 21 липня 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ця ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3