Справа № 538/1362/25 Номер провадження 33/814/845/25Головуючий у 1-й інстанції Кунець М. Г. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
22 вересня 2025 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 30 липня 2025 року,-
Постановою судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 30 липня 2025 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн на користь держави.
Цією постановою гр. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 20 липня 2025 року о 06:45 ОСОБА_1 на перехресті доріг А/Д Т 1723 А/Д о 1712167 Сенча- Лохвиця, керував автомобілем марки Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проведено із застосування спеціального технічного приладу «Драгер Алкотест 6810», результат 0.84 % тест №№932, чим порушив п.2.9. ПДР України.
Не погодившись із вказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати постанову Лохвицького районного суду Полтавської області від 30 липня 2025 року, за ч.1 ст.130 КУпАП, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до порушення ст.ст.245,247,252,268,280 КУпАП.
Стверджує, що дані твердженні викладені в постанові суду не відповідають дійсності, оскільки вказаний відеозапис містить в собі лише суб'єктивні звинувачення поліцейських про перебування за кермом транспортного засобу в стані алкогольного сп'яніння.
Крім того зазначає, що працівниками поліції не було задокументовано та доведено факт порушення вимог «Правил дорожнього руху України», які б відповідно до ст 35 ЗУ «Про національну поліцію» давали б право працівникам поліції здійснити зупинку транспортного засобу.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20 липня 2025 року о 06:45 ОСОБА_1 на перехресті доріг А/Д Т 1723 А/Д о 1712167 Сенча- Лохвиця, керував автомобілем марки Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проведено із застосування спеціального технічного приладу «Драгер Алкотест 6810», результат 0.84 % тест №№932, чим порушив п.2.9. ПДР України.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що фактично дане адміністративне правопорушення встановлено та підтверджується протоколом від 20.07.2025 серії ЕПР1 № 397050 про адміністративне правопорушення, яким встановлено факт вчинення правопорушення; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 20.07.2025, з якого вбачається, що огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та за допомогою Alcotest Drager 6810 з результатом - 0,84 0/00; довідкою ВП № 2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області про те, що ОСОБА_1 має посвідчення водія НОМЕР_2 від 15.04.2023; відеозаписами, що містяться на DVD-дисках.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Пункт 2.9 Правил дорожнього руху України визначає, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані сп'яніння, хворобливому стані або під впливом препаратів, що знижують увагу та реакцію, а також керувати незареєстрованим, незастрахованим або небезпечно забрудненим транспортним засобом. Як можна спостерігати із наявних матеріалів справи, водій ОСОБА_2 не виконав вимоги п.2.5 ПДР України.
В обґрунтуваннях доводів апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до порушення ст.ст.245,247,252,268,280 КУпАП, однак суд не погоджується із даними доводами виходячи з наступного.
Із долученого до матеріалів справи відеозапису, вбачається, що (хронологічний відрізок 06:44:52 - триває далі) працівниками поліції було зупинено на мобільному блокпості транспортний засіб марки Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 , з метою перевірки документів. Працівниками поліції було встановлено особу водія, яким є ОСОБА_1 . В ході спілкування працівниками поліції було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. (Хронологічний відрізок 06:47:30 - триває далі)
В ході спілкування ОСОБА_1 зазначив що увечері випив пива, працівниками поліції запропоновано пройти огляд на місці за допомогою приладу «Драгер» або в медичному закладі, (хронологічний відрізок 07:20:20 - триває далі) роз'яснено порядок проходження огляду за допомогою приладу «Драгер», результат огляду склав - 0.84 проміле.
Щодо інших доводів, апеляційний суд не бере до уваги, так як зазначені порушення в доводах апеляційної скарги не є суттєвим та жодним чином не вплинуло на правильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, матеріали справи містять докази, які підтверджують вину останнього, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №387050 від 20.07.2025, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого вбачається, що було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння : запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, результат огляду - 0.84 проміле, роздруківкою результату огляду та іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65).
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
У рішенні ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76).
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Таким чином, надаючи оцінку доказам у справі в її сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним переглядом не встановлено, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 30 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду Г.Л. Карпушин