Справа № 591/8624/25 Номер провадження 11-кп/814/1731/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
18 вересня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника особи, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеруОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 05 серпня 2025 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 червня 2025 року за №12025200480001574,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Суми, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , не судимому,
застосовано запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, строком до 02 жовтня 2025 року.
Призначено закрите судове засідання в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 з викликом учасників судового провадження.
Приймаючи таке рішення, місцевий суд урахував: те, що ОСОБА_8 відповідно до висновку експертизи страждає хронічним психічним захворюванням, наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не втратили свою актуальність зі стадії досудового провадження, а саме, що обвинувачений може: переховуватись від суду, незаконного впливати на потерпілу, вчинити інше суспільно небезпечне діяння, характер інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, неможливість іншого більш м'якого запобіжного заходу забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 , необхідність і доцільність застосування йому запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 05 серпня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: є відсутніми підстави для застосування ОСОБА_8 зазачечного вище запобіжного заходу, так як він, навіть маючи психічну хворобу, працює, матеріально забезпечує свою сім'ю, має неповнолітнього сина, на утримання якого сплачує аліменти, проживає разом зі співмешканою, виховує дочку та сина, який хворіє, потребує догляду та лікування, не судимий, фактично визнає обставини вчиненого, щиро кається, готовий відшкодувати потерпілій завдану шкоду; в судовому засіданні місцевого суду мати ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , просила передати їй ОСОБА_8 на піклування, запевняла, що забезпечить його лікарський нагляд і виконання покладених процесуальних обов'язків, підтвердила, що ОСОБА_8 не потребує станціонарного лікування від наявної хвороби, поводить себе нормально в побуті.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку ОСОБА_8 і його захисника на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти задоволення апеляційної скарги, перевірила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Положеннями ч.ч.1, 3 ст.508 КПК України передбачено, що до особи, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи:
передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом;
поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.
Застосування передбачених запобіжних заходів здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України.
За приписами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість інкримінованого особі кримінального правопорушення та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що Зарічним районним судом м. Суми здійснюється судове провадження за клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_8 за вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
За змістом клопотання щодо ОСОБА_8 ініціюється застосування примусових заходів медичного характеру за те, що він 07 червня 2025 року приблизно о 12 годині 40 хвилин в умовах воєнного стану, зайшовши під вигаданим приводом у квартиру АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_10 , вчинив розбійний напад на неї з метою заволодіння її майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя, здоров'я ОСОБА_10 , у ході чого, погрожуючи їй застосуванням предмету, зовні схожого на ніж, заволодів належними ОСОБА_10 золотими, срібними виробами й грошовими коштами на загальну суму 34 172 гривні 01 копійку. При цьому, в результаті зриву ОСОБА_8 золотого ланцюжка з ОСОБА_10 їй були спричинені легкі тілесні ушкодження.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №576 ОСОБА_8 страждає хроічним психічним захворюванням у вигляді шизофренії параноїдної форми, безперервного типу перебігу зі стабільним дефектом, потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги. На момент зазначеного в клопотанні діяння ОСОБА_8 також страждав цим захворюванням, не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.п.78-84).
Місцевий суд, застосовуючи ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, правильно встановив, що більш м'який запобіжних захід, ніж зазначений, не може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які зі стадії досудового провадження залишись актуальними та не зменшились, а саме те, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_8 може: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу, вчинити інше суспільно небезпечне діяння.
При цьому, під час вирішення вказаного вище питання суд першої інстанції врахував характер інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, та характер його хронічного психічного захворювання, встановленого у висновку експертизи №576.
Водночас установлені під час розгляду клопотання й апеляційної скарги обставини в їх сукупності не дають підстав стверджувати про наявність сукупності тих характеристик особи ОСОБА_8 і його характерних рис у аспекті потенційної суспільної небезпеки, які би разом із іншими доречними факторами цього конкретного кримінального провадження свідчили би про можливість і достатність досягти мети заходу забезпечення кримінального провадження в умовах передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом, без застосування обраного місцевим судом запобіжного заходу.
Відповідно до ст.178 КПК України, враховуючи доведеність ряду ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не змінились із моменту досудового провадження, обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_8 суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, пов'язаного зі здійсненням в умовах воєнного стану розбійного нападу на потерпілу із погрозою застосування насильства, небезпечного для її життя, здоров'я, та заволодіння її майном на загальну суму 34 172 гривні 01 копійку, що має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зміст висновку експертизи щодо хронічного психічного захворювання ОСОБА_8 , його психічного стану, який в сукупності з іншими обставинами викликає потребу в поміщенні ОСОБА_11 у заклад із надання психіатричної допомоги, дані про особу обвинуваченого та його поведінку в їх сукупності, на думку колегії суддів, лише такий запобіжний захід як поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 , запобігти вказаним вище ризикам і це виключає можливість обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі й передання на піклування матері - ОСОБА_9 , з обов'язковим лікарським наглядом, про що, зокрема, йдеться в апеляційній скарзі.
При цьому, попри наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіркою матеріалів судового провадження не встановлено та стороною захисту під час провадження в суді апеляційної інстанції не надано даних щодо працевлаштування ОСОБА_8 , вжиття ним заходів по компенсуванню шкоди потерпілій.
Суд апеляційної інстанції враховує доводи сторони захисту про відсутність судимостей у ОСОБА_8 , те, що він займається підробітками, має родину, зокрема, неповнолітніх дітей на утриманні, однак ці відомості не спростовують наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість їм запобігти в разі незастосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді поміщення ОСОБА_8 до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, з огляду на всі обставини справи, що мають правове значення при вирішенні питання про запобіжний захід, у їх сукупності.
Ураховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про необхідність застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, до 02 жовтня 2025 року.
Отже, зазначені стороною захисту доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 05 серпня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4