Справа № 530/1142/23 Номер провадження 22-ц/814/3081/25Головуючий у 1-й інстанції Ситник О. В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
18 вересня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Бутенко С.Б., Чумак О.В.,
секретар Ванда А.М.,
з участю представника заявника - адвоката Панченко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференціїу місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 травня 2025 року, постановлену суддею Ситник О.В.,
за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
17.03.2025 АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування підстав заяви посилається на те, що постановою Полтавського апеляційного суду від 06.08.2024 (справа №530/1142/23) частково задоволено позов АТ КБ «ПриватБанк» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитом у розмірі 15167,37 грн.; у порядку розподілу судових витрат стягнуто із АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2055,67 грн.
Заявник, будучи податковим агентом, у добровільному порядку виконав указане судове рішення та провів взаємозалік на суму 1582,87 грн., виходячи із розрахунку: 2055,67 грн. згідно із судовим рішенням за вирахуванням 18% - ПДФО та 5% військового збору.
Із підстав викладеного, посилаючись на положення статті 432 ЦПК України, просить визнати виконавчий документ у справі №530/1142/23 про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 2055,67 грн. - таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 20.05.2025 провадження у цивільній справі за заявою представника АТ КБ «ПриватБанк» - Панченко А.С. про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Ухвала районного суду вмотивована тим, що судом відповідний виконавчий лист не видавався, а тому з підстав його фактичної відсутності на даний час відсутні підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Заявник оскаржив ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нове рішення, яким заяву задовольнити.
Зазначає, що провадження у справі вже завершено ухваленням постанови Полтавського апеляційного суду від 06.08.2024, що виключає підстави для застосування положень п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України за наслідками розгляду заяви, поданої в порядку статті 432 цього Кодексу.
Із підстав, раніше детально викладених у заявіпро визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на висновки Верховного Суду, зокрема, сформовані у справах №824/2/22 від 19.01.2023, №824/67/20 від 09.09.2021, доводить, що зарахування зустрічних вимог є обґрунтованою підставою для припинення зобов'язання. Відтак, АТ КБ «ПриватБанк» правомірно у добровільному порядку виконав судове рішення та провів взаємозалік, виходячи із розрахунку: 2055,67 грн. згідно із судовим рішенням за вирахуванням 18% - ПДФО та 5% військового збору.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24.06.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 25.06.2025.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У суді апеляційної інстанції представник заявника доводи апеляційної скарги підтримав наполягаючи на її задоволенні.
Інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника заявника, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Із матеріалів справи убачається, що рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 09.01.2024 (справа №530/1142/23) стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» для погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 51934,55 грн. та судовий збір у сумі 2684,00 грн./а.с.160-162 т.1/
Постановою Полтавського апеляційного суду від 06.08.2024 рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 09.01.2024 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в розмірі 15167,37 грн.
Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2055,67 грн./а.с.189-196 т.1/
13.09.2024 ДПС України надано АТ КБ «ПриватБанк» індивідуальну податкову консультацію, за змістом якої доходи, які нараховуються (виплачуються) юридичною особою на користь фізичних осіб на підставі рішення суду, включаються до загального місячного (річного) оподаткованого доходу та оподатковуються на загальних підставах. При цьому, АТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа є податковим агентом щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору за рахунок доходів, нарахованих на підставі рішення суду, зокрема, у вигляді безспірного списання або при добровільному виконанні судового рішення./а.с.213-214 т.1/
10.03.2025 АТ КБ «Приватбанк» перераховано ОСОБА_1 1582,87 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №73100332, із зазначенням у призначенні платежу «# НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , взаємозалік згідно постанови Полтавського апеляційного суду від 06.08.2024 по справі №530/1142/23 (ПД_6690189); а також сплачено військовий збір з доходів у вигляді додаткового блага ОСОБА_1 у розмірі 102,78 грн. та податок з доходів фізичних осіб у вигляді додаткового блага ОСОБА_1 у розмірі 370,02 грн./а.с.216-218 т.1/
Закриваючи провадження у справі за заявою АТ КБ «Приватбанк» на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, районний суд виходив із того, що у справі №530/1142/23 не видавався виконавчий лист про стягнення судового збору, а тому на даний час відсутні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з таких підстав.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору. Наслідком закриття провадження у справі є недопустимість повторного звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав (частина друга статті 256 ЦПК України).
У справі, що переглядається боржник звернувся в суд із заявою у порядку статті 432 ЦПК України, що віднесено до Розділу VI ЦПК України, якою врегульовано процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Частинами першою, другою статті 432 ЦПК України визначено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України.Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.01.2023 у справі №824/2/22.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа (постанови Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №520/1466/14-ц, від 09.09.2021 у справі №824/67/20, від 09.06.2022 у справі №2-118/2001).
При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції, установивши, що виконавчий лист у справі №530/1142/23 про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судового збору - не видавався, неправильно застосував положення п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, залишивши поза увагою, що виконавчий лист не є предметом спору, оскільки не визначає права й обов'язки сторін, які становили зміст правовідносин та які були вирішені судом при постановленні рішення по суті спору.
Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарни у відповідній частині знайшли своє підтвердження. Проте, оцінка тверджень заявника щодо належності виконання судового рішення у добровільному порядку має бути надана судом першої інстанції за наслідками розгляду заяви по суті.
Враховуючий викладене апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала районного суд - скасуванню, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.367, 368, 379 п.4, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 травня 2025 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19.09.2025.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді С.Б. Бутенко
О.В. Чумак