Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/411/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 404/8845/25 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
10.09.2025 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 21 серпня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого та стосовно,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Казахстан, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме з 20 год. 40 хв. 19.08.2025 до 20 год. 40 хв. 17.10.2025 включно, без визначення застави,
Слідчий СВ Кропивницького РУП Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області лейтенант поліції ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді із клопотанням у кримінальному провадженні №62024100140000317, про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
За наслідками розгляду вказаного клопотання, ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 21 серпня 2025 року клопотання слідчого задоволено та застосовано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 20 год. 40 хв. 19.08.2025 до 20 год. 40 хв. 17.10.2025 включно, без визначення застави.
В обґрунтування прийнятого рішення, слідчим суддею зазначено, що у ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Також встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Врахувавши зазначене та обставини передбачені ст. 178 КПК України, слідча суддя прийшла до висновку, що застосування відносно ОСОБА_7 менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, є неможливим, оскільки не зможе забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та запобігти встановленим ризикам на цій стадії досудового розслідування.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 в апеляційній скарзі, просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що слідчим суддею було обрано запобіжний захід без достатнього наведення мотивів. Клопотання сторони обвинувачення ґрунтується на припущеннях.
ОСОБА_7 , уродженець м. Казахстан, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 не набув громадянства України, не має паспорту громадянина України.
Не можна погодитися з позицією сторони обвинувачення, яка полягає у тому, що ОСОБА_7 набув статусу військовослужбовця з 2022 року і має нести кримінальну відповідальність.
ОСОБА_7 чи був мобілізований до лав ЗСУ чи підписав контракт так і не було з'ясовано, особову справу з в/ч НОМЕР_1 так і не було надано слідчому судді.
Таким чином, захисник вважає, що оскільки підозрюваний не є громадянином України, підозра необґрунтована, тому ухвала слідчого судді не відповідає вимогам Закону.
Заслухавши суддю доповідача, захисника та підозрюваного, які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Мета застосування запобіжних заходів передбачена ст. 177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.
З положення ст. 178 КПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у постанові 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», слідує, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд зобов'язаний також оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, репутацію підозрюваного, наявність судимостей, спосіб життя, поведінку під час провадження у справі; дослідити відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що підозрюваний перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов'язків та не займатиметься злочинною діяльністю.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим відділом Кропивницького РУП Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024100140000317 від 05.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Під час проведення досудового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_7 , 10.09.2023, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації та перебуваючи у тимчасовому місці розміщення такелажного відділення інженерно-маскувального взводу інженерно-технічної роти, у званні «солдат», діючи умисно в порушення вимог ст. ст. 2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, самовільно залишив пункт тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який тимчасово дислокувався за адресою: населений пункт АДРЕСА_1 , в умовах воєнного стану та ухиляється від проходження військової служби по теперішній час, перебуваючи різних в місцях, використовуючи виниклий у зв'язку з цим вільний час на власний розсуд, що не пов'язано з виконанням його обов'язків з військової служби.
20.08.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обґрунтованість підозри оголошеної ОСОБА_7 підтверджується на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах.
Колегія суддів також ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Зазначаючи про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовано послався на ризики, які передбачені ст.177 КПК України, що були встановлені слідчим суддею під час судового розгляду даного клопотання.
Так, слідчим суддею установлено наявність ризиків того, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки через тяжкість кримінального правопорушення у вчинені якого він підозрюється, зібрані у справі докази та можливе покарання у разі доведення його провини останній може вчинити спробу направлену на ухилення від кримінальної відповідальності та суду.
Також є підстави вважати, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, з якими він проходив службу, та які ще не допитувалися судом. Самовільне залишення військової частини та тривалий час перебування у розшуку, є проявом свідомого ігнорування процесуальних обов'язків підозрюваного.
Крім того, оскільки підозрюваний за відсутності офіційних джерел доходів та будучи військовослужбовцем не може офіційно працевлаштуватися, а тому може вчинити кримінальне правопорушення, зокрема проти власності.
Колегія суддів також ураховує, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення проти порядку несення військової служби в період дії воєнного стану, офіційно не працевлаштований, неодружений, утриманців немає, має вік 54 років, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , даний об'єкт нерухомості належить його брату, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вказаному місці проживання він орендує кімнату в гуртожитку, раніше не судимий, відтак сталі соціальні зв'язки відсутні.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.
Задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя цілком правильно з урахуванням мети і підстав застосування запобіжного заходу дійшов висновку про необхідність застосування до нього саме такого запобіжного заходу. При цьому, в повній мірі були дотримані вимоги статей 178, 194 КПК України, врахувавши вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також із врахуванням даних про особу підозрюваного.
Колегія суддів погоджується з тим висновком, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в цьому випадку є найбільш доцільним, а інші запобіжні заходи, з урахуванням вище вказаних підстав, не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та уникнути ризиків, вказаних у ст.177 КПК України.
На основі аналізу зібраних матеріалів, слідчим суддею зроблено обґрунтований висновок, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а підозра у скоєнні кримінального правопорушення є обґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги про те, що по справі не доведено існування ризиків є необґрунтованими, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 слідчий суддя врахував не лише тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання підозрюваного під вартою.
Крім того, такі доводи не спростовують доведених стороною обвинувачення на даному етапі ризиків, не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного, і не зменшують достатньою мірою ризики, що стали підставою для застосування саме такого запобіжного заходу до ОСОБА_7 .
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
В сукупності із вищезазначеними обставинами, для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного, обсяг повідомленої підозри, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , ті обставини, якими обґрунтовує свою апеляційну скаргу її автор.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті переховуватися від органів досудового розслідування та суду і вчиняти інші правопорушення, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що в свою чергу свідчить про неможливість зміни виду запобіжного заходу, на чому наголошує захист.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а саме на кримінально-протиправну діяльність ОСОБА_7 , яка мала триваючий характер і фактично продовжувалась до моменту його затримання, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного в їх сукупності, зокрема, підозрюваний може змінити або залишити місце свого проживання, самовільно залишив місце несення служби без поважних причин, де був відсутній тривалий час, тому колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Доводи захисника про можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту, апеляційний суд до уваги не бере, адже колегією суддів під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді було досліджено матеріали кримінального провадження, та не установлено підстав для зміни обраного підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Лише найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування. Крім того, такий запобіжний захід не зможе забезпечити запобіганню вищевказаних ризиків.
Більше того, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тому згідно ч. 8 ст. 176 КПК, враховуючи існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя установив, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства щодо ОСОБА_7 , необґрунтованого чи недопустимого не установив. Не виявлено таких обставин і в ході апеляційного розгляду.
За таких обставин доводи апеляційної скарги захисника не можна визнати переконливими, оскільки вона не містить доказів, які б спростували висновки слідчого судді та впливали на законність судового рішення в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на вищезазначене, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою колегія суддів - не знаходить.
Керуючись ст. 376 ч.2, 177, 183, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 21 серпня 2025 року, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4