№ провадження 11-сс/4809/417/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Справа № 405/8758/24 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
Категорія - ст. 309 КПК України
16.09.2025 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді у складі колегії суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5 ,
при участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
адвоката ОСОБА_8 ,
переглянула у відкритом000000000000у судовому засіданні, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 , який здійснює захист підозрюваного ОСОБА_7 , ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 26.08.2025, якою стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, безробітного, не одруженого, є батьком малолітньої дитини, із середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до ст. 89 КК України не судимого,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах досудового розслідування, на строк 41 день: з 26.08.2025 до 05.10.2025 року, без визначення застави.
Слідчим відділом СУ ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024121010002995 від 26.11.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 189, ч.4 ст. 187 КК України..
Підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, 25.08.2025 вручено ОСОБА_7 .
Органом досудового розслідування наразі встановлено такі обставини вчинення кримінального правопорушення.
ОСОБА_7 , 28.03.2025, за попередньою змовою із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , скориставшись поганим самопочуттям ОСОБА_11 , 1990 року народження, майном якої вирішили заволодіти шляхом нападу із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, реалізуючи свій злочинний умисел, спричинив потерпілій ОСОБА_11 кулаком правої руки в область голови, від чого у потерпілої виник різкий біль в області спричиненого удару; ОСОБА_9 розпочав погрожувати потерпілій предметом, схожим на пістолет, що тримав його у руці, у разі, якщо ОСОБА_11 буде продовжувати кричати.
Після чого, ОСОБА_9 , за змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , тримаючи у руці предмет, схожий на пістолет, продовжуючи висловлювати погрози фізичною розправою в бік потерпілої, вимагав у останньої належний їй мобільний телефон та речі, що були при ній.
У свою чергу ОСОБА_10 , за вказівкою ОСОБА_9 , забрала із сумки ОСОБА_11 мобільний телефон «Tecno Spark Go 1» (KL4) 3/64 Gb чорного кольору, із сім-картою мобільного оператора «Водафон», банківську карту «Універсал Банк», грошові кошти у сумі 2 500 гривень, електронну сигарету «IQOS ILUMA».
У вказаний спосіб ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заволоділи майном потерпілої ОСОБА_11 у загальному розмірі на суму 7 460 гривень, після чого з місця вчинення злочину зникли, використавши у подальшому майно потерпілої, яким заволоділи, на власний розсуд.
У межах даного кримінального провадження старша слідча в ОВС відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_12 звернулась до слідчого судді із клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 40 днів, у межах досудового розслідування, без визначення застави, яке розглянуте слідчим суддею та за наслідками такого розгляду - задоволене, постановлено застосувати стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.
Слідчий суддя прийшов до висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення та про наявність ризиків, передбачених п. п. 1), 3), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, враховано особу підозрюваного, дані про якого свідчать не на його користь.
Із судовим рішенням не погоджується сторона захисту.
Адвокат ОСОБА_8 , який здійснює захист підозрюваного ОСОБА_7 , у поданій апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період доби з 21 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин, або у вигляді особистого зобов'язання, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Свої вимоги умотивовує наступними доводами.
Неможливо погодитись із висновками слідчого судді про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Підозрюваний з'явився самостійно за викликом слідчого судді після вручення йому підозри.
Також і не погоджується із висновками про наявність доказів обґрунтованої підозри ОСОБА_7 .
Також зауважує, що необхідно достатньо мірою врахувавши обставини, передбачені ст. 178 КПК України, врахувати наявність в ОСОБА_7 постійного місця проживання та реєстрації проживання, що він мешкає разом із матір'ю похилого віку, інвалідом ІІ групи, за якою здійснює догляд, одружений, на утриманні має малолітню дитину, працевлаштований.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку у дебатах адвоката ОСОБА_8 , підозрюваного ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, подану в інтересах підозрюваного, думку прокурора ОСОБА_6 на заперечення апеляційної скарги, вивчивши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу; запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів зважає на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
Колегія суддів ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Встановлено, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 (факти або інформація, які можуть переконати у тому, що підозрюваний міг вчинити правопорушення) підтверджується: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 23.08.2025 від потерпілої ОСОБА_11 , протоколом допиту потерпілої ОСОБА_11 від 25.08.2025, протоколом про результати проведення НСРД - спостереження за особою у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів від 31.03.2025, із доданими матеріалами та фототаблицями, протоколом про результати проведення НСРД - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж: контроль за телефонними розмовами від 05.04.2025 із доданими матеріалами, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 10.09.2025.
Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, позицію ЄСПЛ, яка висвітлена в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», - суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (справи «Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 , є особливо тяжким, карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.
Також, відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються й наступні обставини.
ОСОБА_7 не одружений, без утриманців (даних про те, що він перебуває у шлюбі та утримує дитину - захистом не надано, матеріали клопотання їх не містять), мешкає із матір'ю похилого віку ОСОБА_13 , 1960 року народження, (інвалідом ІІ групи, пенсіонер), безробітний (даних про його працевлаштування не надано, такі дані відсутні й у матеріалах клопотання), не має джерела доходу для існування, суспільно-корисною працею не займається, без достатньо міцних соціальних зв'язків.
Як особа підозрюваний ОСОБА_7 , - позитивно характеризований по місцю проживання, про що свідчать дані характеристики, наданої суду апеляційної інстанції.
Як слідує з матеріалів клопотання, ОСОБА_7 , хоч не судимий, але притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного тяжкого злочину проти власності, що свідчить не на користь підозрюваного.
Враховуючи зазначене вище у сукупності, можливо стверджувати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зокрема, підозрюваний ОСОБА_7 , зважаючи на тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення, суворість покарання, що може йому загрожувати, будучи особою без достатньо міцних соціальних зв'язків, об'єктивно може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (в тому числі - на тимчасово окупованих та непідконтрольних територіях держави).
Враховуючи кримінальну історію минулого підозрюваного ОСОБА_7 , безробіття й відсутність сталого джерела доходу, є підстави вважати існування реального ризику вчинення підозрюваним нових, в тому числі аналогічного, кримінальних правопорушень проти власності.
Також, беручи до уваги наведене, а також насильницький склад злочину, можливо стверджувати, що підозрюваний ОСОБА_7 , у разі застосовування щодо нього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, зможе незаконно впливати на свідків та потерпілу, які ще не допитані безпосередньо судом (шляхом залякування, погроз, фізичного впливу тощо).
З огляду на наведені вище обставини у їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що слідчий суддя місцевого суду правильно оцінив наявні ризики та обґрунтовано задовольнив клопотання органу досудового розслідування, застосувавши стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою обумовлено процесуальною необхідністю та є доцільним у межах даного кримінального провадження.
Наразі більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити належне дотримання підозрюваним ОСОБА_7 процесуальних обов'язків, запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, що перешкоджатиме кримінальному провадженню.
Застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у конкретному випадку, за наведених обставин, та з урахуванням встановлених ризиків, не є надмірним та таким, що принижує гідність підозрюваного у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту з приводу відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, необґрунтованості повідомленої підозри - спростовуються зазначеним вище, доводи з приводу наявності у підозрюваного ОСОБА_7 місця проживання та похилого віку матері - вказане взяте до уваги колегією суддів, однак, зважаючи на встановлені обставини та ризики, не зможе гарантувати на даній стадії провадження виконання підозрюваним всіх покладених на нього процесуальних обов'язків та не стане стримуючим для нього фактором щодо можливого переховування від досудового розслідування та суду, зважаючи на міру покарання, що може загрожувати ОСОБА_7 , або можливого вчинення нового кримінального правопорушення з огляду на безробіття та відсутність доходу у підозрюваного.
Доводи щодо можливого визначення судом застави підозрюваному ОСОБА_7 - оцінюються критично.
Визначення застави регулюється положеннями ч. 4 ст. 183 КПК України.
Вказаними положеннями суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, наділений правом не визначити розмір застави у кримінальному провадженні зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Тобто, згідно із вказаними положеннями кримінального процесуального закону, суд наділений дискреційними повноваженнями в аспекті визначення застави, а відтак - має можливість самостійно визначати доцільність застосування положень ч. 4 ст. 183 КПК України у кожному конкретному випадку.
Таким чином, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства, у даному випадку можливо не визначати заставу підозрюваному, що не є порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Відтак, беручи до уваги зазначене, виходячи з положень ст. 177-178 КПК України, ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про законність постановленого слідчим суддею судового рішення, тому залишає оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , який здійснює захист підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 26.08.2025 про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах досудового розслідування, на строк 41 день: з 26.08.2025 по 05.10.2025 року включно, без визначення застави, - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4