Справа № 353/220/25
Провадження № 22-ц/4808/1089/25
Головуючий у 1 інстанції МОТРУК Л. І.
Суддя-доповідач Барков В. М.
23 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Баркова В. М.,
суддів: Бойчука І. В.,
Максюти І. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Хворост Дарії Михайлівни на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2025 року в складі судді Мотрук Л. І., ухвалене у м. Тлумач Івано-Франківської області, повний текст якого складено 19 травня 2025 року, у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
У березні 2025 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що 22 березня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір позики № 2259887 у виді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 14 червня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого право грошової вимоги перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Відповідно до реєстру боржників № 29 від 19 серпня 2024 року до вищевказаного договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором позики в розмірі 19 350 грн., з яких 6 000 грн. - заборгованість за основним боргом; 1 350 грн. - заборгованість за відсотками; 12 000 грн. - пеня.
Крім того, 02 квітня 2024 року між відповідачкою та ТОВ «Аванс Кредит» було укладено кредитний договір № 03427-04/2024, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора надісланого на номер її мобільного телефону. 25 липня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 25072024, відповідно до якого ТОВ «Аванс Кредит» передало ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 25 липня 2024 року до вказаного договору факторингу позивач набув право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 в розмірі 38 750 грн. з яких: 10 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 28 750 грн. - заборгованість за відсотками.
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» вказувало, що з моменту отримання прав вимоги до відповідачки, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за договорами позики № 2259887 від 22 березня 2024 року у розмірі 19 350 грн. та за кредитним договором № 03427-04/2024 від 02 квітня 2024 року у розмірі 38 750 грн., позивач просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь кредитну заборгованість у загальному розмірі 58 100 грн. та понесені ним судові витрати у справі.
Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 7 350 грн. заборгованості за договором позики № 2259887 від 22 березня 2024 року, з яких: 6 000 грн. - заборгованість за основним боргом, 1 350 грн. - заборгованість за відсотками, а також 38 750 грн. заборгованості за кредитним договором № 03427-04/2024 від 02 квітня 2024 року, з яких: 10 000 грн. - заборгованість за основним боргом; 28 750 грн. - заборгованість за відсотками, а також 2 402,41 грн. судового збору.
Крім того, постановлено стягнути із ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 1 549,50 грн. витрат на правничу допомогу.
У апеляційній скарзі на зазначене рішення суду в частині задоволених позовних вимог представник ОСОБА_1 адвокат Хворост Д. М., посилаючись на неповне з'ясування та недоведеність обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у повному обсязі. Також представник відповідачки просить стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 18 633,60 грн. судових витрат, з яких: 3 633,60 грн. - витрати на оплату судового збору, 7 500 грн. - витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції та 7 500 грн. - витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Представник скаржниці вказує на те, що судом першої інстанції не враховано часовий розрив між укладенням договору факторингу та договором позики, зокрема того, що договір факторингу був укладений 14 червня 2021 року, тоді як договір позики лише 22 березня 2024 року. Таким чином, на її думку, на момент укладення договору факторингу не існувало права вимоги щодо відповідача, а отже таке право вимоги не могло бути предметом відступлення.
Також суд не взяв до уваги той факт, що ні у самому договорі факторингу, ні в актах прийому-передачі реєстрів боржників не конкретизовано повністю дані про відповідача, суми боргу та точні обсяги вимог, що унеможливлює достовірне встановлення переходу права вимоги саме на спірну суму, належно оформлених реєстрів не надано.
Представник відповідачки ОСОБА_1 звертає увагу на те, що суд першої інстанції визнав факт надання кредиту на підставі реєстрів боржників, розрахунку заборгованості та листів директора платіжної системи. Водночас, суд не взяв до уваги того, що лист не є первинним обліковим документом.
Крім того адвокат Хворост Д. М. зауважує, що наявні витяг з реєстру боржників № 29 від 19 серпня 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року та витяг від 25 липня2024 року до договору факторингу № 25072024 від 25 липня 2024 року не є належними доказами у даній справі, оскільки вони невірно оформлені.
Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Представник відповідачки вважає, що сторони не могли погодити предмет договору факторингу у вигляді права вимоги, якого не існувало і укладення додаткових угод про продовження терміну дії договору не вносили змін до предмету договору.
Представник відповідачки вважає помилковим висновок суду першої інстанції про доведеність факту надання відповідачці кредитних коштів, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які первинні бухгалтерські документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Більш того, позивачем не надано належні та допустимі документи, які підтверджують ініціювання переказу первісними кредиторами кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 , а також докази, що такий переказ є завершеним.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором № 03427-04/2024 від 02 квітня 2024 року за період з 02 квітня 2024 року по 25 липня 2024 року є невірним, оскільки розмір заборгованості за вказаний період підлягає перерахунку по максимальній відсотковій ставці на рівні 1% в день та повинен складати 21 500 грн. замість 38 750 грн. Водночас відповідачка заперечує щодо задоволення вимог позивача за недоведеністю, тому вважає, що в позові необхідно відмовити повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» доводи апеляційної скарги заперечує, рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Додатково вказує, що дія договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року продовжена, а тому перехід прав вимоги за договорами позики відбувся відповідно до діючого договору факторингу № 14/06/21 є правомірним і відповідає чинному законодавству. При цьому, договір факторингу у встановленому законом порядку відповідачкою недійсним не визнавався.
Доводи апеляційної скарги про те, що умови договору щодо встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов'язання за договором є несправедливими, не повинно братися до уваги, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України. Відповідачка розуміла розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів. Відсотки, які просить стягнути позивач нараховані в межах строку кредитування.
Окрім того, представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зазначає, що заявлені відповідачкою витрати на надання правової допомоги є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи категорію справи та ціну позову, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення ухвалене судом першої інстанції вищезазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.
Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів», суд першої інстанції прийшов до висновків, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачкою ОСОБА_1 двох електронних договорів, укладених нею з різними фінансовими установами, у неї виникла заборгованість, на яку позивач набув право вимоги за укладеними між ним та кредитодавцями відповідача договорами факторингу. При цьому, суд першої інстанції вважав, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 пені за договором позики № 2259887 від 22 березня 2024 року у розмірі 12 000 грн. не підлягають задоволенню, оскільки на період воєнного стану боржник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Розподіл судових витрат суд першої інстанції здійснив пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Проте, повністю погодитись із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 березня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики (з фіксованою процентною ставкою) № 2259887 на суму 6 000 грн., строком 30 днів, а саме на період з 22 березня 2024 року по 21 квітня 2024 року, з процентною ставкою (базова)/день 2,50% (фіксована), денна процентна ставка/день - 0,75%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день - 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1 081,20%. Вказаний договір та додаток до нього № 1 позичальником підписано аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 5D42vR, позичальником вказано номер платіжного засобу № НОМЕР_1 (а.с. 6-8). Додаток № 1 до договору позики містить обчислення загальної вартості позики, відповідно до якої, за період 30 днів користування позикою проценти становлять 1 350 грн. (а.с. 9).
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21, згідно з умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги за кредитними договорами, вказаними у реєстрах боржників, в тому числі за договором позики ОСОБА_1 (а.с. 10-12, 115-117).
В подальшому 28 липня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено додаткову угоду № 2 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року та додаткову угоду № 7 від 13 червня 2022 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, якими було внесено зміни до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року (а.с. 13-14).
Між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 19 серпня 2024 року укладено додаткову угоду №34 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, положення якої діють виключно до реєстру боржників № 29 та № 30 від 19 серпня 2024 року (а.с. 15).
Згідно акту прийому-передачі Реєстру Боржників № 29 від 19 серпня 2024 року за Договором Факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передав, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняв Реєстр Боржників № 29, після чого, з урахуванням пункту 1.2. договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Реєстр Боржників передано в повному об'ємі відповідно до умов договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру немає (а.с. 16).
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 29 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором позики № 2259887 в сумі 19 350 грн. (а.с. 115 -117).
Також 02 квітня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 03427-04/2024 про надання фінансового кредиту, який підписано електронним підписом позичальника шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (W3250) на суму 10 000 грн., на строк 120 днів та кінцевим строком повернення 30 липня 2024 року, зі сплатою 2,5% в день за користування кредитними коштами, яка застосовується в межах строку кредиту (а.с. 24-27).
Відповідно до п. 1.4.1. договору, процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах вказаного в п. 1.2 цього договору.
Згідно п. 1.6. договору кредит надається в безготівковій формі на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5168-75хх-хххх-7175.
Додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 03427-04/2024 від 02.04.2024 року сформовано графік платежів, а саме: 02.04.2024 року отримано кредит в розмірі 10 000 грн., проценти за користування кредитом протягом строку кредитування (з 02 квітня 2024 року по 30 липня 2024 року) становлять 30 000 грн., реальна річна процентна ставка 101 094,05 %, загальна вартість кредиту 40 000 грн. (а.с. 27-28).
Листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» повідомило про перерахування коштів від ТОВ «Аванс Кредит» через систему iPay.ua, номер транзакції 367063158 у сумі 10 000 грн., маска картки НОМЕР_1 (а.с. 30).
Між ТОВ «Аванс Кредит» та позивачем 25 липня 2024 року укладено договір факторингу № 25072024, відповідно до якого ТОВ «Аванс Кредит» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 118-120).
На підставі акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 25072024 від 25 липня 2024 року ТОВ «Аванс Кредит» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» реєстр боржників в повному об'ємі відповідно до умов договору факторингу (а.с. 34).
Відповідно до Реєстру боржників від 25 липня 2024 року до вказаного договору факторингу позивач набув право грошової вимоги до відповідача в розмірі 38 750 грн., з яких 10 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 28 750 грн. - заборгованість за процентами (а.с. 122-123).
Колегія суддів зауважує, що відповідачка ОСОБА_1 визнає та не оспорює факт укладення нею з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Аванс Кредит» відповідних кредитних договорів. Однак, заперечує факт видачі їй грошових коштів та перехід права вимоги за укладеними нею договорами до позивача.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ч.1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У справі, що переглядається, матеріалами справи підтверджено виникнення у відповідачки зобов'язань з виконання договору позики № 2259887 від 22 березня 2024 року та договору фінансового кредиту № 03427-04/2024 від 02 квітня 2024 року. Тому колегія суддів, враховуючи викладені обставини, а також відсутність з боку відповідачки доказів в спростування заявлених вимог погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Щодо переходу до позивача права вимоги за вказаними кредитними договорами слід вказати таке.
Згідно із ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012 тощо).
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Апеляційний суд зауважує, що наявні в матеріалах справи документи та їх копії, а саме: договір факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція, акт прийому передачі реєстру боржників №29 від 19 серпня 2024 року за договором факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, витяг з реєстру боржників №29 за договором факторингу 14/06/21 від 14 червня 2021 року на загальну суму 19 350 грн., з яких 6 000 грн. основна сума боргу, 1350 грн.- сума заборгованості за відсотками, 12 000 грн. - пеня; договір факторингу № 25072024 від 25 липня 2024 року, укладений між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №25072024 від 25 липня 2024 року , витяг з реєстру боржників від 25 липня 2024 року до договору факторингу 25072024 від 25 липня 2024 року на загальну суму 38 750 грн., з яких 10000 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 28 750 грн. - заборгованість за процентами є належними, допустимими та достатніми доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
А тому, не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності у вказаних договорах факторингу конкретизації даних про відповідача, суми боргу та точні обсяги вимог, що унеможливлює достовірне встановлення переходу права вимоги саме на спірні суми, оскільки це спростовується відповідними актами прийому-передачі та витягами з реєстрів боржників, які долучено до матеріалів справи і в яких вказано суми заборгованостей, які відповідають сумам заявлених позовних вимог зі стягнення заборгованості.
Щодо доводів апеляційної скарги про не врахування часового розриву між укладенням договору факторингу та договором позики, а саме передування дати укладення договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 даті договору позики № 2259887 від 22 березня 2024 року, слід зазначити таке.
Пунктом 1.1. договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 передбачено, що за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
На підставі акту прийому-передачі реєстру боржників № 29 від 19 серпня 2024 року за договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, клієнт ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало, а фактор ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло реєстр боржників № 29 від 19 серпня 2024 року , після чого з урахуванням п. 1.2. договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 16).
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 29 від 19 серпня 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року представники ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на виконання договору факторингу підписали реєстр, за яким рахується заборгованість за договором позики № 2259887 на загальну суму 19 350 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 6 000 грн., за відсотками - 1 350 грн. та за пенею - 12 000 грн. (а.с. 17).
Таким чином, враховуючи, що чинним законодавством передбачена можливість передачі майбутньої вимоги, а в спірному випадку умовами договору визначено порядок переходу такої вимоги на підставі вказаного акту прийому-передачі та реєстру боржників, які датовані пізнішою датою ніж сам договір факторингу, але індивідуалізовані належним чином, тому в позивача виникло право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 (провадження № 61-18379св21).
Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.
Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що, починаючи з 24 грудня 2023 року, денна процентна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року - не більше 1,5%, а з 20 серпня 2024 року - не більше 1%.
Умовами договору позики № 2259887 від 22 березня 2024 року передбачено сума позики - 6 000 грн., строк його дії - 30 днів, сплата процентної ставки (базової)/день - 2,50% (фіксована), денної процентної ставки/день - 0,75% та кінцевий строк погашення кредиту до 21 квітня 2024 року.
Позивач просив стягнути за даним договором позики заборгованість у загальному розмірі 19 350 грн., з яких: 6 000 грн. - заборгованість за основним боргом; 1 350 грн. - заборгованість за відсотками; 12 000 грн. - заборгованість за пенею.
Отже, розмір відсотків за користування кредитними коштами за договором позики № 2259887 з урахуванням денної процентної ставки - 0,75% становить 1 350 грн. (6 000 грн. х 0,75% х 30 днів), а з урахуванням фіксованої ставки 2,5% становить 4 500 грн. (6 000 грн. х 2,5% х 30 днів).
Беручи до уваги заявлені позовні вимоги, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором позики у загальному розмірі 7 350 грн., з яких 6 000 грн. - заборгованість за основним боргом; 1 350 грн. - заборгованість за відсотками.
Висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення пені за користування кредитними коштами за договором позики № 2259887 від 22 березня 2024 року у розмірі 12 000 грн. апеляційним судом не перевіряється, оскільки жодною із сторін спору не оскаржується.
Умовами кредитного договору № 03427-04/2024 від 02 квітня 2024 року передбачено, сума кредиту - 10 000 грн., строк його дії - 120 днів, сплата денної процентної ставки - 2,5% та кінцевий строк погашення кредиту - до 30 липня 2024 року.
Позивач просив стягнути за даним кредитним договором заборгованість у розмірі 38 750 грн. з яких: 10 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 28 750 грн. - заборгованість за відсотками.
Отже, розмір відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором № 03427-04/2024 від 02 квітня 2024 року з урахуванням ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» наступний :
- розмір обумовленої сторонами в договорі процентної ставки 2,5% за період з 02 квітня по 21 квітня 2024 року (20 днів) узгоджується з Прикінцевими та Перехідними положеннями ЗУ «Про споживче кредитування», а тому розмір заборгованості за відсотками за вказаний період становить 5 000 грн. (10 000 грн. х 2,5 % х 20 днів).
- за період з 22 квітня по 30 липня 2024 року (100 днів) відсоткова ставка згідно положень закону становить 1,5% на день, а тому заборгованість за процентами за вказаний період складає 15 000 грн. (10 000 грн. х 1,5% х 100 днів).
Загальний розмір заборгованості відповідачки за відсотками за вказаним кредитним договором становить 20 000 грн. (5 000 грн. + 15 000 грн.), а загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 03427-04/2024 від 02 квітня 2024 року складає 30 000 грн., з яких: 10 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 20 000 грн. - заборгованість за відсотками.
Підсумовуючи вищезазначені розрахунки, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню заборгованість:
- за договором позики № 2259887 від 22 березня 2024 року у розмірі 7 350 грн., з яких 6 000 грн. - заборгованість за основним боргом; 1 350 грн. - заборгованість за відсотками.
- за кредитним договором № 03427-04/2024 від 02 квітня 2024 року у розмірі 30 000 грн., з яких 10 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 20 000 грн. - заборгованість за відсотками.
Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких підстав, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає матеріалам справи, ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Відповідно до положень частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції у даній справі задоволено позовні вимоги частково у розмірі 37 350 грн. із заявлених позивачем 58 100 грн., що становить 64% (37 350 грн. х 100% / 58 100 грн.), з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем у суді першої інстанції в розмірі 1 937,92 грн. (3 028 грн. х 64%) сплаченого судового збору за подання позовної заяви (а.с. 52).
Водночас, з позивача на користь відповідачки ОСОБА_1 необхідно стягнути сплачений нею судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 308,10 грн. (3 633,60 грн. х 36%).
Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, провівши взаємозалік судового збору, остаточно з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 629,82 грн. (1 937,92 грн. - 1 308,10 грн.)
Що стосується понесених відповідачкою витрат на правничу допомогу, то такі також підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 141 ЦПК України.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 просила стягнути на її користь понесені нею витрати на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції у загальному розмірі 15 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції представник відповідачки надала копію договору про надання правової допомоги № 51 від 02 квітня 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 14 квітня 2025 року із детальним описом робіт на суму 7 500 грн., платіжну інструкцію № 734230787 від 10 квітня 2025 року про оплату послуг адвоката (а.с. 78-81).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представник відповідачки надала копію договору про надання правової допомоги № 51 від 02 квітня 2025 року, додаткову угоду №1 до вказаного договору від 19 травня 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 18 червня 2025 року із детальним описом робіт на суму 7 500 грн., квитанцію від 18 червня 2025 року про оплату послуг адвоката (а.с. 165-170).
Таким чином, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, заперечення представника позивача щодо співмірності витрат на правничу допомогу, апеляційний суд вважає, що з позивача підлягають стягненню такі витрати у розмірі 5 400 грн., що не перевищуватиме 36% від розміру понесених витрат на правничу допомогу (15 000 грн. х 36%).
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Хворост Дарії Михайлівни - задовольнити частково.
Рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2025 року - скасувати.
Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість:
- за договором позики № 2259887 від 22 березня 2024 року у розмірі 7 350 (сім тисяч триста п'ятдесят) грн., з яких 6 000 грн. - заборгованість за основним боргом; 1 350 грн. - заборгованість за відсотками.
- за кредитним договором №03427-04/2024 від 02 квітня 2024 року у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн., з яких 10 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 20 000 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 629 (шістсот двадцять дев'ять) грн. 82 коп. судового збору за подачу позовної заяви.
Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 5 400 (п'ять тисяч чотириста) грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 вересня 2025 року.
Судді В. М. Барков
І. В. Бойчук
І. О. Максюта