Житомирський апеляційний суд
Справа №275/1818/23 Головуючий у 1-й інст. Миколайчук П. В.
Категорія 23 Доповідач Шевчук А. М.
02 квітня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,
за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №275/1818/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастів Агро", треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права відсутнім, розірвання договору оренди землі, витребування земельної ділянки
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Зарицьким Максимом Аркадійовичем,
на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2024 року та
на додаткове рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 13 листопада 2024 року, які ухвалені під головуванням судді Миколайчука П.В. у смт Брусилові,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Зарицького Максима Аркадійовича звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні системні технології», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастів Агро». Із урахуванням заяви від 18 березня 2024 року просив: визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастів Агро» права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 1820980700:03:000:0144, площею 7,1202 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місцезнаходження: Житомирська область, Брусилівський район, Дивинська сільська рада за договором оренди землі від 10 січня 2015 року; розірвати договір оренди землі від 10 січня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , правонаступником прав і обов'язків яких за цим договором є ОСОБА_1 , із однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрні системні технології» з іншої сторони; витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастів Агро» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1820980700:03:000:0144, площею 7,1202 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місцезнаходження: Житомирська область, Брусилівський район, Дивинська сільська рада.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 лютого 2023 року є власником земельної ділянки із кадастровим номером 1820980700:03:000:0144, площею 7,1202 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місцезнаходження: Житомирська область, Брусилівський район, Дивинська сільська рада. Земельна ділянка на підставі договору оренди землі від 10 січня 2015 року передана її попередніми співвласниками - ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в користування ТзОВ «Аграрні системні технології» строком на 15 років. Відповідно до пункту 40 договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання даного договору. Отже, набувши право власності на земельну ділянку до позивача перейшли права та обов'язки попередніх співвласників, як орендавців земельної ділянки за вказаним вище договором оренди. позивач Позивач17 лютого 2023 року повідомив орендаря про набуття у власність вказаної земельної ділянки. У грудні 2023 року позивачу стало відомо, що орендар самостійно не використовує земельну ділянку, а передав її в суборенду ТзОВ «Фастів Агро» за договором суборенди від 01 лютого 2023 року №ЖТ_ПА_П_АСТ_Ю_2 на строк до 10 січня 2030 року. Також 03 січня 2024 року ТзОВ «Фастів Агро» набуло право оренди за земельну ділянку позивача на підставі договору купівлі-продажу права користування (оренди) № ЖТ_ПА_П_АСТ_ФА_ПЗ від 01 грудня 2023 року, укладеного з ТзОВ «Аграрні системні технології». Умовами договору оренди не передбачено право орендаря на передачу земельної ділянки в суборенду. Орендар не звертався до позивача, як власника, щодо надання згоди на здійснення такої передачі в суборенду третій особі, у тому числі ТзОВ «Фастів Агро». На переконання позивача, наявні підстави для висновку, що передача орендарем земельної ділянки в суборенду та відчуження права оренди без згоди орендодавця, тобто позивача, є порушенням ст.93 ЗК України, ст.ст.8,25 Закону України «Про оренду землі», умов договору оренди та є підставою для його дострокового розірвання.
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 13 листопада 2024 року заява ТзОВ «Аграрні системні технології» про ухвалення додаткового рішення задоволена частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Аграрні системні технології» витрати на правничу допомогу в сумі 15 000 грн.
Не погодившись із вказаними рішеннями суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 через адвоката Зарицького М.А. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду від 24 жовтня 2024 року та додаткове рішення суду від 13 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі та вирішити питання розподілу (перерозподілу) судових витрат.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що обґрунтовуючи вимогу про визнання відсутнім у ТзОВ «Фастів Агро» права оренди земельної ділянки, сторона позивача зазначала, що продаж права оренди було здійснено ТзОВ «Аграрні системні технології» без згоди ОСОБА_1 , як власника цієї земельної ділянки. Так, під час прийняття рішення про купівлю земельної ділянки ОСОБА_1 оцінював усі вигоди та ризики цього правочину, виходячи з того, що земельна ділянка перебувала в оренді саме у ТзОВ «Аграрні системні технології», а не в іншої особи. Умови чинного договору оренди не передбачали можливості продажу права оренди чи передачі земельної ділянки в суборенду без згоди власника. Ця обставина мала істотне значення для ОСОБА_1 , оскільки він розраховував, що земельною ділянкою користуватиметься виключно ТзОВ «Аграрні системні технології», враховуючи його довготривалий досвід у сільському господарстві, платоспроможність, наявність майна та здатність виконувати зобов'язання за договором оренди. У спірних правовідносинах договір купівлі-продажу права оренди не породив правових наслідків для ОСОБА_1 , як орендодавця, у частині заміни контрагента (орендаря) за спірним договором оренди. Відповідно правовий зв'язком між ОСОБА_1 та ТзОВ «Фастів Агро», як новим орендарем, не виник. Унаслідок цього право оренди у ТзОВ «Фастів Агро» за спірним договором оренди не може існувати. Суд першої інстанції припустився помилки, ототожнивши право оренди із правами, що виникли за договором відчуження цього права. Суд не врахував, що ОСОБА_1 просив визнати відсутнім саме право оренди, зареєстроване за ТзОВ «Фастів Агро» за договором оренди землі від 10 січня 2015 року, а не права, що виникли у ТзОВ «Фастів Агро» чи ТзОВ «Аграрні системні технології» за договором купівлі-продажу права оренди від 01 грудня 2023 року. Для захисту права ОСОБА_1 шляхом визнання відсутнім у ТзОВ «Фастів Агро» права оренди земельної ділянки, набутого на підставі договору купівлі-продажу права оренди від 01 грудня 2023 року, не потрібно визнавати цей договір недійсним. Передача земельної ділянки в суборенду та продаж права оренди без згоди власника є істотним порушенням орендарем умов договору оренди, а отже порушенням прав ОСОБА_1 на вільний вибір контрагента, який має користуватися його земельною ділянкою. Кожна із перелічених дій первісного орендаря є достатньою та самостійною підставою для дострокового розірвання договору оренди.
Додаткове рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 13 листопада 2024 року щодо розподілу судових витрат підлягає скасуванню, як невід'ємна складова частина рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2024 року, що оскаржується. Скасування судового рішення тягне за собою новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ «Аграрні системні технології» просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а додаткове рішення у цій справі залишити без змін, та відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення технічної експертизи матеріалів документів. Посилається при цьому на те, апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та безпідставною, не враховує норм матеріального та процесуального права, а тому не підлягає задоволенню. Натомість рішення суду першої інстанції є законними та мають бути залишені без змін. Як у самій позовній заяві, так і у додатках, долучених до неї, не надано жодних належних та допустимих доказів того, ще оспорюваний договір суборенди земельної ділянки укладений з порушенням вимог Закону України «Про оренду землі». Відсутні будь-які підстави для розірвання договору оренди землі. Договір суборенди на даний час припинений. Попередній власник земельної ділянки не заперечував проти передачі в суборенду іншій юридичній особі. Така передача була викликана господарською необхідністю, не завдавала шкоди правам та інтересам власника земельної ділянки. У даному випадку відсутній факт порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. ОСОБА_1 в обґрунтування позову не надано належних та достатніх доказів на підтвердження факту порушення оспорюваним договором прав та охоронюваних законом його інтересів.
Інші учасники справи відзиву на апеляційну скаргу не подали, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні представник ТзОВ «Аграрні системні технології» Довгалюк Р.О. апеляційну скаргу не визнав, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с.160,165-166 т.2). Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.316,321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За положеннями ст.773 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому в найм, лише за згодою наймодавця.
Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (ст.774 ЦК України).
Відповідно до частини першої ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з пунктом 1 частини першої ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ст.651 ЦК України).
За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України «Про оренду землі»).
За правилом частини шостої ст.93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).
Частиною першою ст.8 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом).
Згідно з частиною першою ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст.24 і 25 цього Закону та умовами договору, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Відповідно до ст.520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Тлумачення цього пункту, а також ст.627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема це свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.
Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що відповідно до договору купівлі - продажу земельної ділянки від 15 лютого 2023 року ОСОБА_1 купив та прийняв, а ОСОБА_3 та ОСОБА_7 продали та передали земельну ділянку з кадастровим номером 1820980700:03:000:0144, площею 7,1202 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місцезнаходження: Житомирська область, Брусилівський район, Дивинська сільська рада (а.с.8-11 т.1).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №357452934 від 07 грудня 2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 1820980700:03:000:0144, площею 7,1202 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Житомирська область, Брусилівський район, Дивинська сільська рада на праві власності належить ОСОБА_1 , право власності якого зареєстровано 17 лютого 2023 року на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 15 лютого 2023 року (а.с.20-22 т.1). Також за вказаною земельною ділянкою 11 березня 2023 року зареєстрований договір суборенди №ЖТ_ПА_П_АСТ_Ю_2 від 01 лютого 2023 року; 14 грудня 2022 року зареєстрований договір управління майном від 14 грудня 2022 року; 11 листопада 2015 року зареєстрований договір оренди земельної ділянки від 10 січня 2015 року.
ОСОБА_1 листом від 17 лютого 2023 року повідомив ТзОВ «Аграрні системні технології» про перехід до нього права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1820980700:03:000:0144 та про те що її управителем є ОСОБА_8 (а.с.26-27 т.1).
Згідно з договором оренди землі від 10 січня 2015 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надали в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 1820980700:03:000:0144, площею 7,1202 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місцезнаходження: Житомирська область, Брусилівський район, Дивинська сільська рада, строком на 15 років (а.с.12-15 т.1). Сторонами вказаного договору були встановлені та закріплені в натурі межі орендованої земельної ділянки та вона була передана орендарю, що підтверджується актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 10 січня 2015 року, актом приймання-передачі земельної ділянки від 10 січня 2015 року, каталогом координат та планом-схемою розташування земельної ділянки (а.с.16-19 т.1).
Відповідно до п.40 договору оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання даного договору.
ОСОБА_9 та ОСОБА_10 02 січня 2023 року підписали заяви про надання згоди на передачу орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 1820980700:03:000:0144 в суборенду (а.с.109 т.1).
Відповідно до договору купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 01 грудня 2023 року №ЖТ_ПА_П_АСТ_ФА_ПЗ ТзОВ «Аграрні системні технології» продало ТзОВ «Фастів Агро» право користування на земельні ділянки, зокрема на земельну ділянку кадастровий номер 1820980700:03:000:0144 (а.с.77-78,79-108 т.1).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав від 03 січня 2024 року №360787508 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1820980700:03:000:0144, площею 7,1202 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Житомирська область, Брусилівський район, Дивинська сільська рада, 11 листопада 2015 року зареєстровано право оренди на підставі договору оренди землі від 10 січня 2015 року (а.с.109-110 т.1).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання відсутнім права не може бути задоволена, оскільки попередні власники земельної ділянки надали письмову згоду на укладення договору суборенди, договори суборенди від 01 лютого 2023 року та від 01 грудня 2023 року є чинними, дійсність та правомірність вказаних договорів презюмується та позивачем не доведено, які саме порушені права орендодавця можуть бути ефективно відновлені визнанням відсутнім права оренди земельної ділянки в ТзОВ «Фастів Агро».
Доводи апеляційної скарги про те, що передача земельної ділянки в суборенду та продаж права оренди без згоди власника є істотним порушенням орендарем умов договору оренди, а тому порушенням прав позивача на вільний вибір контрагента, який має користуватися його земельною ділянкою, що є підставою для дострокового розірвання договору оренди, не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції з наступних мотивів. По-перше, згода на передачу земельної ділянки в суборенду надавалася попередніми власниками земельної ділянки, по-друге, матеріали справи не містять доказів того, що вказана згода була відкликана власниками, а отже сторони договору погодили між собою здійснення вказаних дій, фактично внесли зміни до договору оренди; по-третє, згідно з умовами договору оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Отже, попередніми власниками земельної ділянки погоджена передача вказаної земельної ділянки в суборенду, а тому отримувати згоду в нового власника не було потрібно в силу положень договору оренди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про витребування земельної ділянки є похідною вимогою від первісних, а тому не підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні первісних вимог, то і в задоволенні похідної вимоги відмовляється також.
Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції ухвалив рішення від 24 жовтня 2024 року з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відповідно до положень ст.375 ЦПК України рішення, ухвалене судом першої інстанції, апеляційний суд залишає без змін.
Стосовно законності та обґрунтованості додаткового рішення суду першої інстанції від 13 листопада 2024 року, слід зазначити наступне.
За положеннями частини восьмої ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, розрахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частин першої та другої ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої ст.137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята ст.137 ЦПК України).
При цьому, склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц).
Суд із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року в справі №922/445/19, від 01 серпня 2019 року в справі №915/237/18, від 24 жовтня 2019 року в справі №905/1795/18, від 17 вересня 2020 року в справі №904/3583/19).
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року в справі №922/445/19 наголошено на тому, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Як убачається з матеріалів справи, представником відповідача Довгалюком Р.О. в судових дебатах зазначено про подальше надання доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу.
У встановлені частиною восьмою ст.141 ЦПК України строки на підтвердження понесених витрат заявник надав наступні докази: договір від 18 січня 2024 року про надання правової допомоги, укладений між АО «ТІМ ЛЕКС» та ТзОВ «АСТ» у справі №275/1818/23; ордер на надання правничої допомоги адвокатом Довгалюком Р.О. у Брусилівському районному суді ТОВ «АСТ» за договором від 18 січня 2024 року, виданий АО «ТІМ ЛЕКС» (а.с.57 т.1); розміру гонорару та порядок здійснення розрахунків, додаток до договору від 18 січня 2024 року.
Розмір гонорару в сумі 40 000 грн погоджений ТзОВ «АСТ» та адвокатом в додатку до договору від 18 січня 2024 року (а.с.79 т.2).
Ураховуючи особливості предмета спору, складність справи та її значення для сторін, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в актах прийому-передачі наданих послуг, враховуючи заперечення позивача, виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з позовом і складністю справи, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн, що є співмірним та відповідає наданому адвокатом у цій справі обсягу послуг.
Отже, суд апеляційної інстанції також залишає додаткове рішення суду першої інстанції від 13 листопада 2024 року без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Зарицьким Максимом Аркадійовичем, залишити без задоволення.
Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2024 року та додаткове рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 13 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: