Справа № 354/1104/25
Провадження по справі № 2/354/578/25
22 вересня 2025 року м. Яремче
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Ваврійчук Т.Л.
за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
ОСОБА_1 15.08.2025 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів в її користь на утримання неповнолітьої дитини-сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 гривень щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 14.07.2018 вона перебуває у зареєстрованому шлюбі із відповідачем і ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . На даний час син проживає разом із матір'ю та перебуває на її утриманні. Відповідач проживає окремо від сім'ї у с. Микуличин та не надає достатньої матеріальної допомоги на утримання сина. Водночас ОСОБА_2 хоч і не має постійного доходу, однак має у власності тренспортний засіб та надає послуги туризму неофіційно, здоровий, працездатний, інформації про наявність у нього інших утриманців немає, а тому відповідач зобов'язаний матеріально утримувати дитину. Грошові кошти необхідні для придбання дитині харчування, одягу, лікування та культурного виховання, а відповідач усі зароблені кошти витрачає на власні розваги та добровільно утримувати сина у необхідному розмірі відмовляється. Із урахуванням наведеного вважає, що відповідач спроможний сплачувати аліменти у визначеному нею розмірі та просить її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а також стягнути на її користь понесені витрати на правничу допомогу, розмір яких на день подання позову складає 3000,00 грн.
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 19.08.2025 відкрито провадження у вказаній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням(викликом) сторін.
Від відповідача ОСОБА_2 12.09.2025 надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що заявлений позов він визнає частково та просить визначити розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а у задоволенні решти позовних вимог відмовити. Вказав, що визначений позивачкою розмір аліментів є необгрунтованим та завищеним. Позивачка наводить неправдиву інофрмацію про його хороший матеріальний стан, проте він не набув жодного майна, у тому числі нерухомого, а також має інших утриманців. Так він не має постійної роботи, а його доходи є мінливими і незначними, носять сезонний характер, інколи він тривалий час живе за рахунок раніше отриманих доходів і підсобного господарства. Визначений позивачкою розмір аліментів в два рази більший за прожитковий мінімум для дитини відповідного віку та перевищує половину мінімальної заробітної плати, як складає 8000,00 грн, що суперечить ст.182 СК України. Крім того позивачка не зазначила про свої доходи та свій обов'язок утримувати сина, повністю переклавши цей обов'язок на нього. Також позивачка не вказала про те, що у нього на утриманні перебуває непрацездатна мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є пенсіонеркою, з якою він проживає та надає допомогу у добровільному порядку відповідно до вимог ст.202 СК України. За таких обставин вважає, що підстави для стягнення із нього аліментів у визначеному позивачкою розмірі відсутні. Розподіл судових витрат у справі просить провести пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачка та її представник у судове засідання не з'явилися. Представник позивачки адвокат Лейбюк В.П. подав через канцелярію суду письмову заяву, в якій просив справу розглядати у відсутності позивачки та її представника. Зазначив, що позивачка заявлені позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, проте у відзиві на позов міститься клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України суд розглянув справу у відсутності сторін без фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що сторони у справі з 14.07.2018 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Яремчанським МВ ДРАЦС ГТ УЮ в Івано-Франківській області 14.07.2018.
Під час даного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане Яремчанським ВДРАЦС у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Івано-Франківськ) 26.10.2021.
Витягами з реєстру територіальної громади, сформованими 03.09.2025, довідкою про реєсторацію місця проживання №778 від 15.11.2021 підтверджується, що малолітній син сторін зарестрований разом із матір'ю за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданного виконкомом Микуличинської сільської ради народних депутатів 25.11.1989, батьками ОСОБА_2 вказані ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Згідно відмітки у паспорті громадянина України серії НОМЕР_4 мати відповідача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована у с. Микуличин Івано-Франківської області.
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 , виданого 25.03.2015, ОСОБА_5 отримує пенсію за віком.
На підставі ч.2 ст.13 ЦПК України судом отримано інформацію про майновий стан відповідача та згідно відповіді з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих само зайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи №1798839 від 22.09.2025 встановлено відсутність відомостей про суми нарахованого доходу ОСОБА_2 за перший-третій квартал 2025 року.
Водночас згідно відповідей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №1798867 від 22.09.2025 та Єдиного державного реєстру транспортних засобів №1798981 від 22.09.2025 у власності відповідача перебувають земельні ділянки площею 0,4722 га із кадастровим номером 2611091501:11:014:0057, площею 0, 4132 га із кадастровим номером 2611091501:1:012:0199, що розташовані у м. Яремче, квартира загальною площею 60,6 кв.м, що розташована за адресою АДРЕСА_3 , житловий будинок загальною площею 128,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , автомобілі марки VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , NISSAN PATROL, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 , а також причіп, 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 .
До правовідносин, що виникли між сторонами суд застосовує наступні правові норми.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради №789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Також, Конвенцією про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держава зобов'язується забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч.1, 2 ст.3).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 141 Сімейного кодексу України (надалі-СК України) визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Частиною другою ст.150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог ч.ч.1,2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами першою-третьою ст.181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Як зазначено у ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно із ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 1 січня 2025 року становить: 2563 гривні.
Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як встановлено судом, відповідач є батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час проживає разом із матір'ю позивачем ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні, а відповідач проживає окремо від сім'ї, що сторонами не заперечується.
Підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати спільну з позивачкою дитину, передбачених положеннями СК України судом не встановлено.
Водночас, відповідач не заперечує щодо стягнення із нього аліментів, проте просив зменшити розмір аліментів до 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд враховує те, що стягнення аліментів має ціль найбільш повно захищати інтереси дитини, забезпечити їм не тільки необхідні кошти для існування, але і зберегти по можливості той рівень життя, який дитина мала при сумісному проживанні з обома батьками.
Позивачкою при зверненні до суду заявлено вимогу про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 5000,00 грн щомісячно, однак не доведено належними доказами достатності заробітку (доходу) платника аліментів, щоб сплачувати аліменти у визначеному розмірі.
У той же час, суд вважає, що мінімально гарантованого розміру аліментів в розмірі 50% прожиткового мінімуму на одну дитину, буде недостатньо для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
При цьому суд звертає увагу на те, що факт відсутності у батька або матері можливості надання дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
При визначенні розміру аліментів, які підлягають до стягнення з відповідача, суд приймає до уваги відсутність відомостей про незадовільний стан здоров'я дитини, матеріальний стан та стан здоров'я відповідача, наявність у нього на праві власності ряду об'єктів рухомого та нерухомого майна, що свідчить про його спроможність сплачувати аліменти у розмірі більшому від мінімально гарантованого, відсутність будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що відповідач є непрацездатним або має незадовільний стан здоров'я, а також належних та достатніх доказів надання ним матеріального утримання своїй непрацездатній матері.
За таких обставин, виходячи з рівності обов'язку батьків щодо утримання дітей, зважаючи на те, що позивачкою не представлено доказів того, що вона з поважних причин не має можливості надавати матеріальне утримання дитині хоча б у мінімальному розмірі, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 2500,00 щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.
Суд вважає, що із урахуванням постійного зростання цін на продукти харчування, ліки та речі першої необхідності, встановлених фактичних обставин даної справи, стягнення аліментів у вказаному розмірі є необхідним для забезпечення дитині належних умов для фізичного, духовного та культурного розвитку, а також відповідатиме реальній можливості платника аліментів сплачувати їх. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.
При цьому, суд зауважує, що у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я сторін та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.
Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
За приписами ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною шостою ст.137 ЦПК України передбачено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п.п.1,2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до наведеного у позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, понесені позивачем витрати на правничу допомогу складають: правова консультація, підготовка та написання позовної заяви-дві години вартістю 2000,00 грн., які сплачені до подачі позову. За представлення інтересів позивача у суді вартість одного судового засідання складатиме 1000,00 грн. На день написання позову позивач сплатила 3000,00 грн послуг за написання позову, консультації та представництво у суді-за одне засідання.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано суду договір про надання правової допомоги №181 від 31.05.2025, укладений із адвокатом Лейбюком В.П. відповідно до умов якого факт наданих адвокатом послуг підтверджується актом наданих послуг, а підписаний сторонами акт наданих послуг є підставою для сплати гонорару; акт надання юридичних послуг №181/2 від 04.08.2025 з якого вбачається, що адвокатом Лейбюком В.П. було надано позивачці наступну правничу допомогу: складання документів(позовна заява) 2 год, вартістю 1000 грн/год; представництво інтересів клієнта в справі про стягнення аліментів 1 год, вартістю 1000 грн/год, а всього на загальну суму 3000,00 грн; квитанцію серії ББА №405760 від 04.08.2025 на загальну суму 3000,00 грн.
У даній справі відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, а тому приймаючи до уваги те, що позовні вимоги задоволено частково, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивачки становить 1500,00 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Враховуючи те, що позивачка на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, тому відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів- задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини- сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 2500(дві тисячі п'ятсот) гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 серпня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у сумі 1500(одна тисяча п'ятсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1211(одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп. судового збору.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_9 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_10 .
Головуючий суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК