Справа № 344/16640/25
Провадження № 1-кс/344/6589/25
22 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо важливих злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області майор поліції ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12024090000000008 від 11.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, -
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024090000000008 від 11.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що за результатами проведення публічних закупівель в системі «PROZORRO» по предмету закупівлі - «Капітальний ремонт фасаду (утеплення з впровадженням енергозберігаючих заходів) Микуличинського ліцею в с. Микуличин по уч. Горби, 30 Яремчанської міської ради Івано-Франківської області (ДК 021:2015:45453000-7 - Капітальній ремонт і реставрація), замовником яких виступає Микуличинський ліцей Яремчанської міської ради Івано-Франківської області код ЄДРПОУ 20556142, 01.09.2023 з ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Західспецбуд» код ЄДПРОУ 39345683 укладено договір №57 щодо проведення робіт. Джерелом фінансування є кошти місцевого бюджету.
В подальшому, під час виконання умов вищевказаного договору, директор ТОВ «ІБК «Західспецбуд» ОСОБА_4 , будучи службовою особою, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у період часу із 30.09.2023 по 12.12.2023, діючи за попередньою змовою із директором ПП «Форесс» ОСОБА_5 , з метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на заволодіння бюджетними грошовими коштами, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, протиправно, достовірно знаючи про фіктивність проведених господарських операцій між ТОВ «ІБК «Західспецбуд» та ПП «Форесс» в частині постачання плит теплоізоляційних із мінеральної вати М135, товщиною 150мм (2140,5х0,15х1,01), оскільки такі плити були доставлені від ТОВ «Завод теплоізоляційних матеріалів «Техно» (м. Черкаси, вул. Різдвяна, 300) безпосередньо на об'єкт - Микуличинський ліцей в с. Микуличин по уч. Горби, 30 Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, вніс завідомо неправдиві відомості до актів форми КБ-3 та КБ-2В, зокрема неправдиву інформацію про постачання плит теплоізоляційних із мінеральної вати М135, товщиною 150мм (2140,5х0,15х1,01), їх вартість у грошовому еквіваленті.
Внаслідок вчинення вищезазначених протиправних дій, директор ТОВ «ІБК «Західспецбуд» ОСОБА_4 спільно із директором ПП «Форесс» ОСОБА_5 заволоділи бюджетними грошовими коштами на загальну суму 446 330,38 грн., чим спричинили матеріальну шкоду (збитки) територіальній громаді Яремчанської міської ради на вказану суму.
06.08.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1
ст. 366 КК України.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 18.09.2025 №444059535, ОСОБА_4 являється власником:
земельної ділянки з кадастровим номером 2625282201:03:001:0130;
квартири, за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 - згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта);
комори № XXXVIII, за адресою: Івано-Франківська міська територіальна громада, с. Угорники, вул. Тополина, 2 ( АДРЕСА_1 - згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта).
Підставою накладення арешту на вказане майно, як випливає зі змісту клопотання, є забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.
На підставі ч.2 ст. 172 КПК України власник майна до суду не викликався з метою забезпечення можливого арешту майна.
Заслухавши пояснення слідчого, дослідивши матеріали клопотання та надані документи, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Ст. 173 КПК України визначено порядок вирішення питання про арешт майна.
Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так, на підставі наданих до клопотання документів слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого управління ГУНП в Івано-Франківській області перебуває кримінальне провадження №12024090000000008 від 11.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
В рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 06.08.2025 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1
ст. 366 КК України.
У власності підозрюваного ОСОБА_4 перебуває зазначене у клопотанні майно.
Правовою підставою накладення арешту на вказане майно слідчим у клопотанні визначено:
- забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
До матеріалів клопотання долучено, зокрема, копію Висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №929/24-28 від 10.09.2024 року, розмір матеріальної шкоди (збитків) внаслідок завищення вартості використаних матеріалів становить 446 330,38 грн.
Сааме на наявність вказаного розміру шкоди внаслідок кримінального правопорушення, яке розслідується, покликається слідчий у своєму клопотанні.
Разом з тим, до матеріалів клопотання не надано копії цивільного позову, предявленого відповідною особою, про стягнення з підозрюваного ОСОБА_4 відповідної суми збитків. На наявність такого цивільного позову в матеріалах кримінального провадження №12024090000000008 слідчий не покликається.
Крім того, до матеріалів клопотання не додано документів про оцінку та вартість майна, на яке слідчий просить накласти арешт, що унеможливлює вирішення питання співмірності запропонованого арешту до розміру матеріального збитку у разі його доведення за результатами розгляду кримінального провадження по суті.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Крім того, у справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
Аналіз відповідних норм КПК України, що регламентують питання арешту майна, свідчить про те, що арешт майна може бути накладений щодо будь-якого майна, навіть майна осіб не причетних до вчинення злочину, якщо вказане майно містить ознаки речового доказу, може бути використане стороною обвинувачення в процесі доказування.
Якщо ж майно не містить ознак речового доказу, то таке майно може бути арештовано виключно в тому разі, якщо воно належить певній особі та вказана особа має певний процесуальний статус (підозрюваний, обвинувачений, юридична особа - суб'єкт спеціальної конфіскації).
В ході розгляду даного клопотання про арешт майна слідчим не доведено процесуальних підстав для накладення арешту на майно підозрюваного саме з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), оскільки факту заявлення в данолму кримінальному провадженні цивільного позову слідчим не доведено, а відповдіної копії цивільного позову слідчому судді не представлено.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар. Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про те, що в поданому до суду клопотанні про арешт майна, та в судовому засіданні, слідчим не доведено наявність передбачених процесуальним законом підстав для накладення арешту на майно підозрюваного.
Отже, на підставі вищенаведеного слідчий судя дійшов висновку, що в задоволенні клопотання про арешт зазначеного у прохальній частині клопотання майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -
В задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 23.09.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1