Єдиний унікальний номер 341/1103/25
Номер провадження 2/341/644/25
17 вересня 2025 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі
головуючого судді Аннишина С. І.,
за участю
секретаря судового засідання: Сегін І.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (надалі - позивач, ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 26077,76 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 гривень та сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 гривні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.03.2024 між ТОВ «Авентус Україна» (кредитодавець) та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено договір № 7708068 про надання споживчого кредиту.
Відповідно до умов кредитного договору № 7708068 кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 3300 гривень, шляхом перерахування цих коштів на вказану відповідачем банківську карту, строком на 360 днів, а позичальник (відповідач) зобов'язався повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування ним в порядку та на умовах, визначених договором. Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 2,20 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного п. 1.4 цього Договору. Відповідно до п. 1.5.2 кредитного договору знижена процентна ставка становить 0,44 % в день та застосовується за умови, якщо споживач (позичальник) до 20.04.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Підпунктом 3 п. 4.1 кредитного договору передбачено, що ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача, але з обов'язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.
27.11.2024 між ТОВ «Авентус Україна» (як клієнтом) та ТОВ «Діджи Фінанс» (як фактором) було укладено договір факторингу № 27.11/24-Ф, відповідно до умов якого права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 7708068 від 21.03.2024 на суму 26077,76 гривень (6329,60 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту, 16710,16 гривень - сума заборгованості за відсотками, 3038,00 гривень - сума заборгованості за пенею) перейшло від клієнта до фактора (позивача).
Позивачем на останню відому адресу реєстрації відповідача, зазначену в кредитному договорі, направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Діджи Фінанс», зазначивши про порядок погашення заборгованості за кредитним договором. Позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу досудової вимоги про сплату заборгованості.
Відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у нього за договором № 7708068 про надання споживчого кредиту від 21.03.2024 утворилася заборгованість і станом на дату звернення до суду становить 26077,76 гривень, з яких 6329,60 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 16710,16 гривень - заборгованість за відсотками, 3038 гривень - заборгованість за пенею.
Ухвалою суду від 01 липня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
20.08.2025 представник відповідача адвокат Раврик І. Д. подав до суду письмові пояснення, зазначивши, що сторона відповідача не погоджується з позовними вимогами, та обґрунтував позицію відповідача наступним.
Відповідачем було укладено договір № 7708068 від 21.03.2024, на підставі якого він отримав кошти в сумі 3300 гривень строком на 360 днів. Відповідачем 20.04.2024 року на погашення заборгованості було сплачено кошти у сумі 3000 гривень. Зазначає, що проценти, які позивач просить суд стягнути з відповідача, значно перевищують розмір заборгованості за тілом кредиту, вважає, що сума нарахованих відсотків є непропорційною до суми зобов'язання, а тому просить суд при вирішенні питання про стягнення відсотків зменшити їх розмір до розміру 50% від суми заборгованості за тілом кредиту, а саме: до 1650 гривень. Позовні вимоги про стягнення пені за прострочення грошового зобов'язання кредитним договором вважає необґрунтованими, посилаючись на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу сторона відповідача просить зменшити до 1000 гривень, зазначивши, що дана справа, розгляд якої проводиться у спрощеному провадженні, є справою незначної складності.
Також представник відповідача просив врахувати, що ОСОБА_1 з 10.04.2025 року бере участь у бойових діях на сході України, посилаючись на норму частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
26.08.2025 представник позивача через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення, в яких зазначив про неможливість застосування положень пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, щодо звільнення від нарахування відсотків за кредитним зобов'язанням, обґрунтовуючи це тим, що їх нарахування припинилося ще до моменту вступу відповідача на військову службу. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» у судове засідання не з'явився. 04.07.2025 року через підсистему «Електронний суд» надіслав заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» просив задовольнити в повному обсязі.
Сторона відповідача в судове засідання не з'явилась. 17.09.2025 представник відповідача адвокат Раврик І. Д. подав до суду заяву, в якій просив суд розгляд справи здійснювати без участі сторони відповідача, зазначивши, що позовні вимоги не визнають з мотивів, викладених у раніше поданих письмових поясненнях.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно оцінивши докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, установив наступні обставини справи.
21.03.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений електронний договір № 7708068 про надання споживчого кредиту. Вказаний договір з додатком № 1 та паспортом споживчого кредиту до договору підписаний електронним підписом - одноразовим ідентифікатором.
Згідно з умовами вказаного договору сума кредиту складає 3300,00 грн (пункт 1.3. договору), що надається строком на 360 днів (пункт 1.4 договору). Детальні термін (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів), що є додатком № 1 до договору (пункт 1.4 договору). Відповідно до Таблиці останньою датою строку кредитування є 16.03.2025.
Відповідно до пункту 1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 2,20 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього Договору. Відповідно до пункту 1.5.2 кредитного договору знижена процентна ставка становить 0,44 % в день та застосовується за умови, якщо споживач (позичальник) до 20.04.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Пунктом 1.4.1 договору передбачена можливість укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту.
24.03.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 7708068 про надання споживчого кредиту від 21.03.2024 року, відповідно до умов якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 5000 гривень, у зв'язку з чим сума кредиту становила 8300 гривень; денна процентна ставка складає 2,20%.
Надання ТОВ «Авентус Україна» відповідачу кредитних коштів у розмірі 3300 гривень підтверджується копією листа ТОВ «Пейтек Україна» (ЄДРПОУ 44103264) № 20250519-323 від 19.05.2025, в якому підтверджено 21.03.2024 11:27:23 успішне перерахування коштів на суму 3300 гривень від ТОВ «Авентус Україна» на платіжну карту № НОМЕР_1 .
Крім цього, сторона відповідача в поданих до суду письмових поясненнях фактично визнала отримання відповідачем суми кредиту у розмірі 3300 гривень.
Підтвердження надання ТОВ «Авентус Україна» відповідачу кредитних коштів у розмірі 5000 гривень відповідно до додаткової угоди від 24.03.2024 до договору № 7708068 про надання споживчого кредиту від 21.03.2024 року матеріали справи не містять.
Підпунктом 3 пункту 4.1 кредитного договору передбачено, що ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача, але з обов'язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування».
27.11.2024 між ТОВ «Авентус Україна» (клієнтом) та ТОВ «Діджи фінанс» (фактором) укладено договір факторингу № 27.11/24-Ф, згідно з умовами якого фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який є додатком № 1 до договору факторингу, та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до копії платіжної інструкції № 10772 від 27.11.2024 ТОВ «Діджи Фінанс» сплатила ТОВ «Авентус Україна» суму у розмірі 1730342,80 гривень з призначенням платежу: «оплата, згідно Договору факторингу № 27.11/24-Ф від 27.11.2024р. Без ПДВ».
Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 27.11/24-Ф від 27.11.2024 до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , щодо заборгованостей за кредитним договором № 7708068 від 21.03.2024 на суму 26077,76 гривень, з них: 6329,6 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 16710,16 гривень - заборгованість за відсотками, 3038 гривень - заборгованість за пенею.
Про відступлення права вимоги за кредитним договором № 7708068 від 21.03.2024 ОСОБА_1 було повідомлено листом за адресою, вказану ним у кредитному договорі.
Відповідно до копії картки обліку договору (розрахунку заборгованості) за договором № 7708068 від 21.03.2024 сплачено кошти: 20.04.2024 у сумі 3000 гривень, з яких 1970,40 гривень спрямовані на погашення основного боргу (тіла кредиту), 1029,60 гривень - на погашення процентів.
Згідно з цим розрахунком у ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість за кредитним договором № 7708068 від 21.03.2024 станом на 26.11.2024 (включно) складає: 26077,76 гривень, з яких: 6329,60 гривень - заборгованість за сумою кредиту, 16710,16 гривень - заборгованість за процентами, 3038 гривень - заборгованість за пенею (а. с. 44-49).
Судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли між позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, пов'язані із укладанням кредитного договору, поверненням на його виконання грошових коштів (кредиту), та сплатою процентів за користування ними у розмірі та на умовах, встановлених договором (кредитні правовідносини).
Надаючи правову оцінку установленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Загальні умови виконання зобов'язань визначено ст. 526 ЦК України, в якій передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. ч. 1-2 ст. 612 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію». Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (Постанова Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18).
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (абзац 2 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмові формі (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Згідно з частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Відповідно до пункту 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 21.03.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням електронного підпису - одноразового ідентифікатора укладено договір № 7708068 про надання споживчого кредиту. Факт укладення даного договору не заперечується відповідачем.
За вказаним договором позичальник отримав кошти в сумі 3300,00 гривень, які були перераховані на його картковий рахунок, що підтверджується відповідним платіжним дорученням. Даний факт не заперечується відповідачем.
Факт отримання коштів у сумі 5000 гривень за вказаним договором відповідно до додаткової угоди заперечується відповідачем. Підтверджень надання ТОВ «Авентус Україна» відповідачу кредитних коштів у розмірі 5000 гривень позивачем не надано.
Сторонами договору визначено та погоджено розмір кредиту, строк кредитування, розмір відсоткової ставки, періоди здійснення обов'язкових платежів, а також суми платежів.
Підписавши 21.03.2024 року договір про надання споживчого кредиту, відповідач відповідно до ст. ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору та взяв на себе відповідні зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування. Доказів виконання зобов'язань відповідачем за вказаним договором в повному обсязі до суду не надано.
Суд при розгляді справи виходить з того, що сторона договору, яка виконала свої зобов'язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов'язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості.
Право вимоги до відповідача за кредитним договором № 7708068 від 21.03.2024 позивачу відступлено на підставі договору факторингу № 27.11/24-Ф від 27.11.2024 та реєстру боржників.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Сторона позивача надала суду належно оформлений та підписаний договір факторингу № 27.11/24-Ф від 27.11.2024, витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 27.11/24-Ф від 27.11.2024 (які містять інформацію про позичальника, кредитний договір, розмір заборгованості), платіжну інструкцію про оплату за договором факторингу.
Первісний кредитор відповідача передав право вимоги за кредитним договором позивачу, а тому позивач є новим кредитором відповідача щодо заборгованості за кредитним договором № 7708068 від 21.03.2024.
Про відступлення права грошової вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Діджи фінанс» надіслало відповідачу відповідне повідомлення на його адресу, зазначену при укладенні кредитного договору.
Позивач довів наявність у нього права вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7708068 від 21.03.2024 до відповідача.
Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 26077,76 гривень, з яких 6329,60 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 16710,16 гривень - заборгованість за процентами, 3038 гривень - заборгованість за пенею.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження факту зарахування коштів позичальнику первісним кредитором у розмірі 5000,00 гривень на виконання умов додаткової угоди до Договору від 24.03.2024..
Також не містять матеріали справи виписки руху коштів по рахунку відповідача, яка могла б бути належним та допустимим доказом на підтвердження обставин надання ОСОБА_1 кредитних коштів на визначених угодою умовах, а також порушення позичальником взятих на себе зобов'язань щодо повернення грошових коштів та процентів за користування ними та, як наслідок, виникнення заборгованості, яка підлягає до стягнення на користь кредитора.
Надані позивачем розрахунок заборгованості не містять відомостей про надання на виконання умов договору грошових коштів ОСОБА_1 , їх отримання позичальником та неповернення у строки, визначені сторонами. Надані позивачем розрахунок заборгованості достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов'язання та є неналежним доказом
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 травня 2021 року за результатами розгляду цивільної справи № 554/4300/16-ц сформулював правову позицію про те, що за своїм змістом саме банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Враховуючи відсутність доказів перерахування коштів у сумі 5000,00 гривень первісним кредитором відповідачу, суд вважає за необхідне здійснити наступний розрахунок заборгованості.
Відповідно до зниженої відсоткової ставки сума відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 3300 гривень за період з 21.03.2024 до 19.04.2024 (30 днів) становитиме 435,60 гривень (3300 гривень*0,44%=14,52; 14,52*30(днів) =435,60 гривень.
Станом на 20.04.2024 року заборгованість за кредитними договором становила 3735,60 гривень, з яких 3300 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 435,60 гривень заборгованість за відсотками (процентами).
Згідно з карткою обліку договору (розрахунку заборгованості), наданого позивачем, 20.04.2025 відповідачем на погашення заборгованості внесено суму у розмірі 3000 гривень, з яких 1029,60 гривень розприділилися на погашення процентів, 1970,40 гривень - на погашення тіла кредиту. А тому після здійснення відповідачем платежу у розмірі 3000 гривень заборгованість за кредитним договором була наступною:
435,60(наявна сума заборгованості за відсотками) - 435,60 (сплачені кошти на погашення відсотків)=0 гривень - заборгованість за відсотками.
1029,60(внесені кошти на погашення заборгованості за відсотками)-435,60(наявна заборгованість за відсотками)=594 гривень - сума, спрямована на погашення тіла кредиту.
594+1970,40=2564,40 гривень - сума погашена відповідачем заборгованості за тілом кредиту.
3300-2564,40= 735,60 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно до стандартної ставки сума відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 735,60 гривень за період з 21.04.2024 до 18.08.2024 (119 днів) становить 1925,42 гривень (735,60 гривень*2,2%=16,18; 16,18*119(днів).
Суд погоджується з доводами позивача про відсутність підстав для застосування норми частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки термін дії кредитного договору № 7708068 від 21.03.2024 - 360 днів, тобто до 16.03.2025, а згідно наданої стороною відповідача довідки військової частини про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, ОСОБА_1 брав участь у таких заходах в період з 10.04.2025 року, тобто - після закінчення терміну дії кредитного договору.
Щодо доводів представника відповідача про несправедливо нараховані позивачем відсотки, суд зазначає наступне.
Як вбачається із змісту кредитного договору між позичальником та кредитором було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо сплати процентів. Підпис відповідача під договором свідчить про його ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією, надання якої передбачено чинним законодавством України. Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору, не оспорював кредитний договір в частині або в цілому. Кредитний договір містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту.
Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме ТОВ «Авентус Україна», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини 1 статті 3, частини 3 статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 у справі № 664/1261/16-ц (провадження № 61-25248св18), від 27.01.2020 у справі № 754/6091/18 (провадження № 61-11473св19), від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 (провадження № 61-1416св20).
Стороною відповідача доказів про те, що умови договору порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу його договірних прав та обов'язків чи завдали йому шкоди, суду не надано.
Нарахована за кредитним договором пеня у розмірі 3038 гривень не підлягає стягненню відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Належних і допустимих доказів виконання відповідачем зобов'язання за договором № 7708068 від 21.03.2024 у строки та на умовах, визначених в ньому, перед позивачем до суду не надано.
Відтак, оскільки умови кредитного договору № 7708068 про надання споживчого кредиту від 21.03.2024 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем, останнім не виконано, право грошової вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу № 27.11/24-Ф від 27.11.2024 перейшло до позивача, проценти за користування кредитними коштами нараховані в межах строку дії договору, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «Діджи фінанс» підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до платіжної інструкції від 30.05.2025 № 7708068 позивачем за подання позовної заяви до суду сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень. Враховуючи приписи ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений останнім згідно платіжної інструкції судовий збір у розмірі пропорційному частини задоволених позовних вимог, який становить 247,19 гривень.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо, дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Позивачем заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 гривень.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Між позивачем та адвокатом Білецьким Б. М. укладено договір про надання правової допомоги № 42649746 від 01.01.2025, згідно якого позивач доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу (правничу допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених договором, в тому числі: представництво інтересів клієнта в судах. Факт виконання адвокатом зобов'язань за договором про надання правової допомоги підтверджується копією акту 7708068 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 31.03.2025. Крім цього, представником позивача Білецьким Б. М. для підтвердження статусу адвоката додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та значенню справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», зазначає, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Отже, сума гонорару адвокату повинна бути такою, що відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціні позову, витрати мають бути неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Водночас, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні платіжне доручення чи квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або необов'язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів, тощо).
Представник відповідача просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1000 гривень.
Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. Станом на сьогодні судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об'єктивно не вимагає витрачання надмірного часу та зусиль адвоката.
Враховуючи фактично надані адвокатом позивачу послуги, надані позивачем на підтвердження цього факту докази, розмір задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 гривень.
Керуючись статтями 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 7708068 від 21.03.2024 в розмірі 2 661 (дві тисячі шістсот шістдесят одна) гривня 02 копійки, з яких: 735 (сімсот тридцять п'ять) гривень 60 копійок - основна сума боргу, 1925 (одна тисяча дев'ятсот двадцять п'ять) гривень 42 копійки - заборгованість за відсотками.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ««Діджи Фінанс» 247 (двісті сорок сім) гривень 19 копійок судового збору та 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Учасник справи має право оскаржити рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Повний текст рішення складено 22 вересня 2025 року.
СуддяСвятослав АННИШИН