Справа № 522/2149/25
Провадження № 2/185/6611/25
23 вересня 2025 року суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Юдіна С.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог,
В провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою від 15.08.2025 справа прийнята до провадження суддею Юдіною С.Г. відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом/повідомленням сторін.
19.09.2025 до Павлоградського міськрайонного суду надійшла заява позивачки про збільшення позовних вимог.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Частиною 2 ст. 49 ЦПК України визначено процесуальні права та обов'язки сторін.
За положеннями ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі (ч. 3 ст. 49 ЦПК України).
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.
Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19), 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19.
У свою чергу, із заяви про збільшення позовних вимог вбачається, що позивач доповнив позов про розірвання шлюбу вимогою про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Отже, позовні вимоги у збільшеній його частині жодним чином не пов'язані, ані з предметом, ані з підставами позову в первісній редакції. При цьому заява позивача про збільшення позовних вимог є фактично поданням окремого позову з іншим предметом та підставами позову, що виключає можливість розгляду поданої позивачем заяви в якості збільшення розміру заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Однак, таке об'єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання заяви про збільшення позовних вимог.
Можливість об'єднання декількох позовних вимог шляхом подання заяви про збільшення розміру позовних вимог до вже поданого позову чинним Цивільним процесуальним кодексом не передбачена.
При цьому, вимоги, викладені у заяві про збільшення позовних вимог, не є похідними від вимог позову в первісній редакції, оскільки задоволення позову щодо стягнення аліментів, жодним чином не залежить від задоволення вимоги про розірвання шлюбу між сторонами.
Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що правові підстави для прийняття заяви про збільшення позовних вимог (доповнення позовної заяви про розірвання шлюбу вимогою про стягнення аліментів) відсутні, а тому суд вважає за необхідне відмовити у її прийнятті, оскільки такою заявою висунута вимога, яка є новою, що не є за своїм змістом збільшенням розміру позовних вимог, а відтак суперечить положенням ст. 49 ЦПК України.
Заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог (доповнення позовної заяви про розірвання шлюбу вимогою про стягнення аліментів) слід розглядати як новий позов, який має бути оформлений у відповідності до вимог ЦПК України.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у прийняті до розгляду заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог та необхідності її повернення позивачу.
Керуючись ст.ст. 49, 260-261, 353 ЦПК України, суд, -
Відмовити у прийнятті заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, повернувши її позивачу.
Роз'яснити позивачці її право на звернення до суду з окремим позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду стороні по справі.
Суддя С. Г. Юдіна