Справа №760/25574/25 1-кс/760/11533/25
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області капітан юстиції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Згурівка, Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, внесене у кримінальному провадженні № 22025101110000744 від 21.06.2025 за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України,
Старший слідчий в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 як слідчий групи слідчих у кримінальному провадженні, звернувся до суду з клопотанням, погодженим з процесуальним керівником - прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , що входить у групу прокурорів у даному кримінальному провадженні, в якому просить продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України, у межах строку досудового розслідування, тобто до 16.11.2025 (включно).
Клопотання мотивоване тим, що у ході здійснення досудового розслідування повідомлено про підозру громадянину України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт. Згурівка, Київської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України, тобто терористичного акту, а саме: вчиненні вибуху, який створив небезпеку для життя людини з метою порушення громадської безпеки, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Встановлено, що Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації (далі - РФ), а також інші невстановлені на цей час представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі по тексту -ЗС РФ) на територію України.
Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Київській, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 затвердженого Законом України № 2102 - IX від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб на всій території України. В подальшому у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, відповідно до змін внесеними Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ, Указом Президента України від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ, Указом Президента України від 06 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року № 3429-ІХ, Указом Президента України від 05 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3654-ІХ, Указом від 6 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3684-IX, Указом Президента України від 23 липня 2024 року № 469/2024, затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-ІХ, Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ, Указом Президента України від 16 квітня 2025 року № 13172 продовжено до 07 серпня 2025 року.
Крім того, 24.02.2024 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію». Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Розуміючи вище наведені обставини, у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 21.06.2025 громадянин України ОСОБА_5 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом, знаходячись в м. Київ, більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, за допомогою месенджеру «Телеграм», який прив'язаний до його особистого номеру мобільного телефону НОМЕР_1 вступив у злочинну змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, що підписана як « ОСОБА_7 » із ідентифікатором « ОСОБА_8 », з метою вчинення кримінального правопорушення проти громадської безпеки, внаслідок чого виник злочинний умисел на вчинення терористичного акту.
Так, встановлено, що не пізніше 20.06.2026 точний час досудовим розслідуванням не встановлено ОСОБА_5 прибув до м. Києва, з метою підготовки до вчинення терористичного акту на території Дніпровського району м. Києва.
Після цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 20.06.2025 ОСОБА_5 виготовив в Оболонському районі міста Києва точну адресу не встановлено, саморобний вибухових пристрій, який помістив до пристрою, який у подальшому помістив до скутера жовтого кольору "Hunter moto" д.н.з. НОМЕР_2 , де і його залишив, про що повідомив невстановленій досудовим розслідуванням особі, що підписана як « ОСОБА_7 » із ідентифікатором « ОСОБА_8 ».
У подальшому, 20.06.2025 ОСОБА_5 , усвідомлючи, що виготовлений ним саморобний вибуховий пристрій буде використаний для вчинення терористичного акту, а саме: вчинення вибуху, який створить небезпеку для життя людини з метою порушення громадської безпеки за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням особою, що підписана як « ОСОБА_7 » із ідентифікатором « ІНФОРМАЦІЯ_2 » перемістив скутер жовтого кольору "Hunter moto" д.н.з. НОМЕР_2 . до будинку АДРЕСА_3 .
Надалі, 21.06.2025 приблизно о 15:00 саморобний вибуховий пристрій, що поміщений ОСОБА_5 до скутеру жовтого кольору "Hunter moto" д.н.з. НОМЕР_2 дистанційно приведено в дію, що призвело до його підриву та вибуху, який створив небезпеку для життя людини з метою порушення громадської безпеки.
22.06.2025 громадянину України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України, тобто терористичного акту, а саме: вчиненні вибуху, який створив небезпеку для життя людини з метою порушення громадської безпеки, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 19.08.2025 включно.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 22.09.2025 включно.
Причетність ОСОБА_9 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами:
- Протоколом огляду місця події від 21.06.2025.
- Протоколом допиту підозрюваного від 22.06.2025
- Протоколом обшуку від 22.06.2025.
- Відеозаписами із камер відеоспотереження.
- Протоколом слідчого експерименту.
У кримінальному провадженні проведено значну кількість слідчих (розшукових) та процесуальних дій, однак через особливу складність провадження завершити досудове розслідування до 22.09.2025 не виявляється за можливе, оскільки для повного та неупередженого розслідування у кримінальному провадженні необхідно виконати наступне:
- встановити та допитати осіб, яким відомі обставини вчинення вказаного правопорушення;
- провести інші слідчі та процесуальні дії, в яких виникне необхідність в ході досудового розслідування даного кримінального провадження, в разі встановлення нових обставин;
- отримати інформацію щодо телефонних з'єднань ОСОБА_5 , яка міститься у оператора телекомунікаційного зв'язку ПрАТ «Київстар» та ТОВ «Лайфселл».
- отримати висновок, за результати проведення комплексної молекулярно-генетичної, дактилоскопічної та вибухово-технічної експертизи.
- виконати з підозрюваними та їх захисниками вимоги ст. 290 КПК України, тобто вчинити процесуальні дії для підготовки та направлення матеріалів кримінального провадження з обвинувальним актом до суду.
Здобуті таким чином докази забезпечать встановлення всіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, забезпечать його повне, всебічне та неупереджене розслідування, а також виконання завдань кримінального провадження.
Провести вказані слідчі та процесуальні дії у передбачений законом строк, не представилося можливим через воєнний стан та обмежені часи роботи підприємств, організацій та установ, що не сприяло проведенню досудового розслідування у найкоротші строки.
З урахуванням викладеного підозрюваний спроможний:
Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що згідно зі ст. 12 КК України обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, тому підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке, відповідно до чинного законодавства, пов'язане із позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду шляхом зміни місця свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон, окупованої території або держави агресора, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України є ризиком.
Також існує ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у справі, або стосовно злочинів про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування.
У разі не продовження відносно підозрюваного строку дії запобіжного заходу запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній буде в змозі знищити (видалити дистанційно з іншого пристрою відомості щодо вчинення кримінального правопорушення), сховати та спотворити будь-які предмети та речі, що мають істотне значення для у кримінального провадження.
Крім цього, під час подальшого досудового розслідування вказаного кримінального провадження підозрюваний для ухилення від можливої кримінальної відповідальності може впливати у будь-який спосіб на свідків адже враховуючи те, що в ході проведення оглядів місця події були залучені поняті та підозрюваному надано копії відповідних процесуальних документів із зазначенням їх анкетних даних на думку сторони обвинувачення підозрюваний може незаконно впливати на свідків з метою зміни показів останніми в ході досудового розслідування та судового розгляду, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є ризиком.
Водночас, існує ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. В обґрунтування вказаного ризику слід зазначити, що перебування підозрюваного не в умовах ізоляції може перешкодити викриттю інших осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі на даний час невстановлених досудовим розслідуванням осіб, що здійснюються замовлення вчинення терористичних актів.
Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування та подальшого судового розгляду.
Також, існує ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, враховуючи характер та спосіб вчинених підозрюваним дій, специфіку кримінального правопорушення слід вважати, що без продовження до підозрюваного запобіжного заходу останній зможе продовжити вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення, а також інші кримінальні правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності.
З урахуванням викладеного підозрюваний спроможний:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України);
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України);
- незаконно впливати на експерта у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України);
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України);
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з вищевказаних підстав, вказавши, що ризики, за якими стосовно підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, є актуальними на теперішній час і жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може їм запобігти.
Підозрюваний в судовому засіданні не заперечував проти клопотання, поклався на розсуд суду. Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив застосувати більш м'який запобіжний захід, з огляду на недоведеність зазначених ризиків. Просив суд застосувати до підозрюваного цілодобовий домашній арешт.
Вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000744 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.06.2025, за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України.
22.06.2025 громадянину України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України, тобто терористичного акту, а саме: вчиненні вибуху, який створив небезпеку для життя людини з метою порушення громадської безпеки, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 19.08.2025 включно.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 22.09.2025 включно.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 17.09.2025 року строк досудового розслідування продовжено до 22.11.2025 року.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В той же час згідно з ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, а ч. 2 даної статті зазначає про можливість продовження строку досудового розслідування.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до ст. 199 КПК на слідчого суддю покладений обов'язок при розгляді клопотання про продовження строку тримання особи під вартою з'ясувати обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, свідчать про існування раніше заявлених або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, а також оцінити чинники, що перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Слідчий суддя бере до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» Європейський Суд наголосив, що суд крім дотримання процесуальних норм національного законодавства має перевірити обґрунтованість підозри, яка, виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
У той же час, Європейський Суд з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Таким чином, оцінюючи обґрунтованість підозри, суд не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
А відтак, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які має вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, тому з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованого йому у провину кримінального правопорушення.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_9 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість підозри.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що досліджені в судовому засіданні додані до клопотання документи, на даний час, свідчать про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_9 підозри у вчиненні інкримінованого йому у провину кримінального правопорушення, оскільки в розпорядженні слідчого є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні данні, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується йому органом досудового розслідування.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу (рішення «Єлоев проти України», «Фельдман проти України»).
Таким чином, зі спливом такого часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.
Прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися і продовжують існувати та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Стороною кримінального провадження з боку обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність об'єктивних обставин для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на необхідність завершення досудового розслідування необхідно, виконати вимоги, передбачені ст.ст. 290, 291 КПК України, що в свою чергу, з об'єктивних підстав стороною обвинувачення не може бути здійснене до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведеним у судовому засіданні прокурором, застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання згаданих ризиків, тому продовження строків тримання під вартою ОСОБА_9 буде співмірним та доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
В той же час обставини, які зазначені підозрюваним та його захисником, не можуть бути підставами для відмови в задоволенні даного клопотання та відповідно для застосування менш суворого запобіжного заходу, оскільки такі не виключають наявність обґрунтованості підозри та встановлених в судовому засіданні ризиків.
Так, надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними з огляду на покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_9 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Ризик впливу на свідків також є наявним, оскільки підозрюваному відомі їх данні та перебуваючи на свободі він може вчиняти на них з метою зміни їх показань.
Отже, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин слідчий суддя вважає, що існують ризики неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.
За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_9 .
Зазначене свідчить, що встановлені вище обставини є вагомими для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 .
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , характер та обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що є обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний, під тяжкістю відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, а відтак прокурором доведена наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Тим самим, ризики, що були враховані при обранні підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати.
Наданими слідчим документами кримінального провадження підтверджена необхідність виконання органом досудового розслідування слідчих та процесуальних дій, вказаних у клопотанні. Вказані слідчі дії не могли бути закінчені у встановлений строк досудового розслідування.
Вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Слідчий суддя вважає, що з урахуванням даних про особистість підозрюваного та тяжкості кримінального правопорушення, обставин його вчинення, характер вчиненого кримінального правопорушення, соціальну небезпечність, продовження застосування більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту є неможливим.
Таким чином, клопотання слідчого є обґрунтованим, заснованим на законі, доводи прокурора знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, в зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню, в межах строку досудового розслідування.
Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає, що у органу досудового розслідування обґрунтовано виникла необхідність у продовженні строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_9 , необхідного і достатнього для завершення досудового розслідування, а відтак внесене клопотання підлягає задоволенню.
Так, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті тобто тримання під вартою.
Крім того, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Слідчий суддя проаналізувавши отримані матеріали, характер вчиненого злочину, вважає, що в даному випадку відсутня необхідність у визначенні альтернативи у вигляді застави, оскільки перебування ОСОБА_9 на волі ймовірно дасть йому змогу продовжити вчиняти злочин у якому вона підозрюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 193,194, 196, 197, 199, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - задовольнити.
Продовжити строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування до 16.11.2025 року (включно).
Копію ухвали скерувати слідчому слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області та начальнику Київського слідчого ізолятора - для виконання, прокурору та захиснику - для відома.
Копію ухвали вручити підозрюваному.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Строк дії ухвали - до 16.11.2025 року (включно).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Cлідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1