СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-а/759/302/25
ун. № 759/9932/25
22 вересня 2025 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду міста Києва Горбенко Н.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дяченка Євгена Валерійовича про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -
У вересні 2025 року за підсудністю від Київського окружного адміністративного суду до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дяченка Євгена Валерійовича про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Горбенко Н.О.
Справу передано судді 12 вересня 2025 року.
Дослідивши матеріали, що додані до адміністративної справи, суд дійшов наступного.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, дослідивши подану позовну заяву, матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За загальним правилом встановленим ч. 2 ст. 20 КАС України окружними адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
У відповідності до ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні чітко визначені категорії справ.
У поданому позові ОСОБА_1 заявляє наступні позовні вимоги:
1) Визнати протиправними дії Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дяченка Євгена Валерійовича щодо порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» стосовно відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 14 квітня 2025 року (в тому числі щодо не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу позивача); 2) Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 14 квітня 2025 року, що винесена державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дяченком Євгеном Валерійовичем.
Підставою для відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 була постанова Святошинського районного суду міста Києва у справі №759/22111/24 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Направляючи справу до Святошинського районного суду міста Києва суддя Київського окружного адміністративного суду послався на положення п. 4 ч. 1 ст. 20 КАС України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.
Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Із аналізу вищезазначених норм можна дійти логічного висновку, що місцевий загальний суд як адміністративний розглядає справи щодо рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів, які прийняті, зокрема, у адміністративних справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
В даному випадку виконавче провадження ВП НОМЕР_1 відкрите на підставі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, що прийнята судом, а не на підставі рішення суду, яке прийняте у адміністративній справі з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, п. 4 ч. 1 ст. 20 КАС України в даній ситуації не застосовний. Вказана стаття помилково розтлумачена Київським окружним адміністративним судом як така, що може бути застосована у справі щодо оскарження дій державного виконавця у межах виконавчого провадження, відкритого на підставі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, прийнятої судом.
Відповідно до ст. 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України. Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 304 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Суд звертає увагу, що положення КУпАП не містять в собі вичерпного та детального порядку вирішення питань, пов'язаних з виконанням постанов, як і самих видів питань, які суд може вирішувати у порядку виконання постанов у справі про адміністративне правопорушення. Чинне законодавство у вигляді КУпАП встановлює лише окремі та конкретні види питань виконання постанов та порядок їх вирішення, зокрема, припинення виконання постанови, заміни призначеного стягнення, відстрочення або розстрочення виконання постанови тощо.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 стосуються правомірності рішення державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
У свою чергу, оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців в межах виконавчого провадження здійснюється у спеціальному порядку, що визначається законодавством.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлюється, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Однак, положеннями КУпАП порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців на виконання постанови про накладення адміністративного стягнення не визначений.
У зв'язку з цим суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України - учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тобто, адміністративний суд розглядає позовні заяви щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця у випадку, якщо такими актами державного виконавця порушуються права, свободи та інтереси учасників виконавчого провадження, а також якщо відсутній інший порядок судового оскарження таких актів.
Згідно з ч. 5 ст. 287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Зазначені норми права визначать правила підсудності справ про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом.
Разом з тим, предметом виконання у межах виконавчого провадження є постанова суду, яка постановлена за правилами, що визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Положеннями ч. 2 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом.
Суд враховує, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не встановлює порядок оскарженні рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця під час виконання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
У зв'язку з цим при визнанні суду, якому належить розглядати цю справу, слід керуватися ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 2 ст. 20 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно з ч. 2 ст. 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
У відповідності до ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні чітко визначені категорії справ.
У свою чергу п. 4 ч. 1 ст. 20 КАС України встановлює виключний перелік справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, розгляд яких здійснюють місцеві загальні суди як адміністративні суди. До такого переліку належать справи, в яких виконуються рішення судів у справах, визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 20 КАС України.
Серед зазначених справ відсутня категорія справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах про адміністративні правопорушення.
Таким чином, п. 4 ч. 1 ст. 20 КАС України даної справи не стосується.
Відтак, має бути застосовано правило, встановлене ч. 2 ст. 20 КАС, відповідно до якого окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою статті 20 КАС.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що Київський окружний адміністративний суд дійшов помилкового висновку щодо передачі справи за підсудністю до Святошинського районного суду міста Києва, оскільки справа відноситься до предметної юрисдикції саме Київського окружного адміністративного суду.
П. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України передбачено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 8 ст. 29 КАС України передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Крім того, ст. 30 КАС України встановлено правило, відповідно до якого спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 КАС України, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.08.2019 року у справі № 855/364/19 зроблено висновок відповідно до якого «Розгляд судом предметно непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення. Якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб'єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ, встановленої статтею 30 КАС».
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що позовну заяву направлено до Святошинського районного суду міста Києва з порушенням правил предметної юрисдикції, з огляду на вимоги пункту 2 частини 1 ст. 29 КАС України, адміністративну справу слід повернути до Київського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 29, 30 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дяченка Євгена Валерійовича про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - передати за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26).
Ухвалу може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складено 22 вересня 2025 року.
Суддя Н.О. Горбенко