печерський районний суд міста києва
Справа № 757/41118/18-ц
пр. 4-с-22/25
26 серпня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Новака Р.В.,
при секретарі судових засідань Бурячок А.І.,
розглянувши в судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Хмелєва М.В. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника,
Заявник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Хмелєва М.В. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника. Відповідно до поданої скарги заявник просить суд: 1) поновити строк звернення зі скаргою, який пропущений з поважної причини; 2) постанову старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області Хмелєвої М.В. від 05.05.2018 про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках та належать боржнику ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 185445,56 грн, у виконавчому провадженні 20377469, з примусового виконання виконавчого листа № 2-564 виданого 26.02.2010 Печерським районним судом м. Києва про стягнення боргу на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» в розмірі 167631,42 грн - скасувати; 3) зобов'язати старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Хмелєву М.В., зняти арешт з коштів, які містяться на рахунках, та зі всіх рахунків у ПАТ КБ «Приватбанк», АТ «Ощадбанк», в «Райффайзкен Банк Аваль» відкритих на ім'я ОСОБА_1 для отримання заробітної плати та пенсії. Скарга обґрунтована тим, що 18.05.2018 скаржник дізнався, що його банківські карткові рахунки у ПАТ КБ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ (заробітна плата військовослужбовця, який проходить службу в місцях проведення ООС, картковий рахунок в АТ Ощадбанк в Чернігівській області (пенсія військовослужбовця), рахунок в Райффайзен Банк Аваль м. Світловодськ Кіровоградської області (заробітна плата за постійним місцем роботи) були заблоковані. На наступний день ОСОБА_1 зателефонував на гарячу лінію в АТ «Ощадбанк» і дізнався, що картковий рахунок в АТ Ощадбанк в Чернігівській області заблокований за постановою державного виконавця Вишгородського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області від 05.05.2018 про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках на належать боржнику ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 185445,56 грн, у виконавчому провадженні 20377469, з примусового виконання виконавчого листа № 2-564 виданого 26.02.2010 Печерським районним судом м. Києва про стягнення боргу на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» в розмірі 167631,42 грн. 22.05.2018 скаржник звернувся до начальника Вишгородського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою про скасування постанови державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках та належать боржнику ОСОБА_1 . До даного часу відповідь на заяву не отримано. З автоматизованої системи виконавчих проваджень скаржник дізнався про існування виконавчого провадження з примусового стягнення з ОСОБА_1 , як боржника на користь ПАТ «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором в розмірі 165031 грн. Скаржник зазначає, що постанова державного виконавця від 05.05.2018 про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках та належать боржнику ОСОБА_1 , суперечить ст.ст. 19, 46, Конституції України, ст.ст. 59, 70 Закону України «Про виконавче провадження», є незаконною і підлягає скасуванню. Як на поважність пропуску строку на оскарження рішення державного виконавця скаржник посилається на те, що він на даний час перебуває в місцях проведення бойових дій (АТО-ООС), де проходить службу за контрактом, а крім того, він звертався із заявами до Вишгородського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування оскаржуваної постанови, однак вони не були розглянуті.
Сторони в судове засідання не з'явились, про місце і час судового розгляду повідомлялись належним чином у спосіб, передбачений ст.128 ЦПК України. Однак їх неявка не перешкоджає судовому розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26.02.2010 було задоволено позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відділення № 7 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відділення № 7 165031,42 грн заборгованості за кредитним договором № 07-760/07-А від 14.07.2007, 1700,00 грн у відшкодування судового збору, 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 780,00 грн у відшкодування витрат на розміщення оголошення в пресі.
На виконання вищезазначеного рішення 17.03.2010 Печерським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист.
23.07.2010 державним виконавцем відділу ДВ Вишгородського районного управління юстиції Підопригорою Т.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 20377469, щодо виконання виконавчого листа № 2-564, виданого Печерським районним судом м. Києва 26.02.2010, щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у розмірі 167631,42 грн.
05.05.2018 старшим державним виконавем Вишгородського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області Хмелєвою М.В. було винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 185445,56 грн, у виконавчому провадженні 20377469, з примусового виконання виконавчого листа № 2-564 виданого 26.02.2010 Печерським районним судом м. Києва про стягнення боргу на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» в розмірі 167631,42 грн.
Скаржник посилається на те, що 22.05.2018 він звернувся до начальника Вишгородського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою про скасування постанови державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках та належать боржнику ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства - обов'язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід'ємною частиною правосуддя, а у ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), як провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Верховний Суд зауважує, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця необхідно виходити з того, що у ЦПК України не міститься переліку поважних причин пропуску строку, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга залишається без розгляду та повертається заявникові.
Строк звернення до суду зі скаргою на дії державного, приватного виконавця є не строком позовної давності, а процесуальним строком, а тому у разі його пропуску, скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналогічного правового висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 2608/20647/12.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №466/948/19, зроблено висновок, що з'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
Як на підставу для поновлення строку для оскарження рішення державного виконавця скаржник посилається на те, що він на даний час перебуває в місцях проведення бойових дій (АТО-ООС), де проходить службу за контрактом. Крім того, ОСОБА_1 посилається на те, що він 22.05.2018 до звертався із заявою до Вишгородського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування оскаржуваної постанови, однак вона не була розглянута.
До суду скаржник звернувся зі скаргою 17.08.2018.
Суд вважає, що законодавцем у статті 449 ЦПК України закріплені імперативні строки (10 днів і 3 дні), протягом яких можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення. Тобто, це строки в межах яких особа може звернутися з відповідною скаргою для захисту своїх порушених прав або інтересів.
Ні при зверненні до суду, ні на стадії судового розгляду заявником не доведено належними доказами поважність пропуску нею строку для подання скарги.
Матеріали за поданою скаргою не містять доказів перебування ОСОБА_1 в місцях проведення бойових дій (АТО-ООС) чи проходження служби за контрактом на час отримання оскаржуваної постанови чи подання скарги, долучена довідка з військової частини НОМЕР_2 № 1314/8/45 датується 05.05.2018 (до подій зазначених в скарзі).
Подання заяв до відділу державної виконавчої служби про скасування постанови про встановлення тимчасових обмежень не свідчить про поважність пропуску строку для оскарження рішення державного виконавця до суду. Крім того, долучена копія заяви скаржника до відділу не містить печатки про її прийняття, а також підпису ОСОБА_1 ..
Тому, з огляду на наведене суд вважає, що вищезазначену скаргу подано заявником з пропуском строку, визначеного статтею 449 ЦПК України.
Згідно частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Підставою для поновлення строку для подання скарги є факт пропуску заявником такого строку з поважних причин.
Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для заявника подати у встановлений законом строк скаргу до суду. Це також ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначених законом строк, що виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.
Крім того, поважність причин пропущеного строку для подання скарги пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до ст. 89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Беручи до уваги те, що заявником не доведено належними та достатніми доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, суд вважає, що будь-які підстави для поновлення заявнику строку для подання скарги відсутні.
За таких обставин скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку для подання скарги на дії державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Хмелєва М.В. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника.
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Хмелєва М.В. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Р.В. Новак