печерський районний суд міста києва
Справа № 757/34902/24-ц
пр. 2-3292/25
19 вересня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Вовк С. В.,
при секретарі судового засідання - Брачун О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,
Позиція сторін у справі
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами доньки, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти - створились умови, які шкодять інтересам дитини. Відповідач, покладених законом на батьків обов'язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні доньки. Всі питання щодо виховання вирішуються самостійно позивачкою без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на її повному утриманні. Аліменти, які стягнуто за рішенням суду, відповідач не сплачує.
Відзив на позов не надходив.
В судове засідання позивачка не з'явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, до суду подала заяву про вирішення спору за її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Процесуальні дії
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 серпня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Фактичні обставини справи
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 07 вересня 2005 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції в місті Києві, актовий запис номер 524, між сторонами укладено шлюб.
Від спільного подружнього життя у них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві зроблено відповідний актовий запис № 254 та видано свідоцтво про народження дитини серія НОМЕР_1 .
Донька постійно мешкає разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Печерського районного суду міста Києва (справа №757/15716/17-ц) від 12 липня 2017 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 всіх видів доходів до досягнення дитиною повноліття.
Бучанським районним управлінням поліції ГУНП в Київській області (відділення поліції №1) відкрито кримінальне провадження № 12024116420000137 від 07.06.2024 за фактом несплати аліментів ОСОБА_2 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.
Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації направила до суду висновок, згідно з яким з урахуванням думки дитини, а також з метою захисту прав та інтересів останньої орган опіки та піклування Дарницького району міста Києва вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У вказаному висновку встановлено, що відповідно до характеристики ліцею № 323 Дарницького району м. Києва неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчалася у ліцеї з 01.09.2023. Батько у вихованні дитини участі не брав, з класним керівником на зв'язок не виходив, на батьківські збори не з'являвся.
Неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю, проживають за адресою: АДРЕСА_1 . При проведенні обстеження житлово-побутових умов проживання дитини встановлено, що для неї створені належні умови для проживання, відпочинку, навчання та розвитку.
Питання щодо надання до суду висновку про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 було винесено на розгляд комісії з питань захисту прав дитини райдержадміністрації 10.07.2025 та 14.08.2025. Під час засідань комісії були присутні мати ОСОБА_1 та неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка повідомила про те, що підтримує свою матір у рішенні позбавити батьківських прав її батька.
Позиція суду та оцінка аргументів сторін
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України Суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України»
від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Як роз'яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, наявність правових підстав для застосування такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки позивачем доведено та судом встановлено наявність такого обов'язкового елементу як винності в умисному ухиленні батька від виконання його батьківських обов'язків, адже дитиною він не цікавиться взагалі, належних умов для її проживання, виховання, догляду не створює, аліменти не сплачує.
За правилами статті 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 411, 20 грн.
Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 280-282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), за участю третьої особи: служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (адреса: 01010, м. Київ, вул. Омеляновича-Павленка, буд. 15; код ЄДРПОУ 37451524), про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , уродженця міста Черкаси, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області 10 листопада 1997 року, батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 411, 20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Суддя С. В. Вовк