Справа № 703/5001/25
3/703/2068/25
17 вересня 2025 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Биченко І.Я., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Сміла справу про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП,
До Смілянського міськрайонного суду Черкаської області надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №439633 відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого він, 27 липня 2025 року близько 19 год. 15 хв. в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 внаслідок чого потерпіла отримала психологічну шкоду здоров'ю.
Також, до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №439735 відносно ОСОБА_1 , не виконав вимоги термінового заборонного припису від 27 липня 2025 року серії АА№490664, а саме не залишив місце перебування (проживання) постраждалої особи та продовжував контактувати з постраждалою особою.
Постановою суду від 19 серпня 2025 року справи об'єднані в одне провадження.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судовому засіданні та наданих суду письмових поясненнях вину у вчиненні правопорушень не визнав та пояснив, що психологічного насильства відносно колишньої дружини він не вчиняв. В будинку АДРЕСА_2 він проживає з 2012 року. Вказане домоволодіння належить ОСОБА_3 , яка є його та ОСОБА_2 дочкою. Відтак вони мають рівні права для проживання у вказаному домоволодінні. Зауважив, що конфлікт, що виник між ним та ОСОБА_2 давній і стосується спору щодо поділу нерухомого майна, а саме будинковолодіння АДРЕСА_2 . Зазначив, що він дійсно закрив двері будинку для забезпечення безпеки, однак коли прийшла ОСОБА_2 двері відкрив. Жодних дій психологічного характеру відносно ОСОБА_2 він не вчиняв та доказів цього не надано. Також вказав, що протоколи про адміністративне правопорушення складено з порушенням інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції. Зокрема, інспектором в протоколах нечітко зазначено прізвища, протокол про адміністративне правопорушення за ст.173-2 КУпАП йому вручено не було. Крім того, в порушення вимог закону, йому не було вручено терміновий заборонний припис, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.173-8 КУпАП.
Потерпіла в судовому засіданні пояснила, що 27 серпня 2025 року вона викликала наряд поліції, оскільки колишній чоловік ОСОБА_1 , який незаконно проживає в будинку по АДРЕСА_2 , зачинився, та, уже не вперше, не впускав її. Будинок вона не могла відчинити, оскільки двері були зачинені зсередини, а коли ОСОБА_1 відкрив двері то запитав «хто я така». Вона викликала працівників поліції і доньку. Від дачі пояснень працівнику поліції ОСОБА_1 відмовився. Конфлікт тривав з 20 год. 15 хв. до 00 год 00 хв. ночі. Вказала, що ОСОБА_1 також викликав працівників поліції. Ночував ОСОБА_1 у автомобілі. Наступного дня, коли вона повернулася з роботи, то будинок був відчинений, ОСОБА_1 був вдома. Вона із зятем не заходила до двору та знову викликала працівників поліції. ОСОБА_1 пояснень працівнику поліції знову не надав. Вона сприйняла це як домашнє насильство, яке триває вже кілька років. Зазначила, що мета ОСОБА_1 заволодіти половиною будинку та землею, яку вона, потерпіла, отримала у спадок від матері. Саме з приводу спору щодо майна вони з ОСОБА_1 мають судовий спір. Зазначила, що відносно ОСОБА_1 працівником поліції був виписаний терміновий заборонний припис, однак він відмовився його отримувати. Вказала, що під час сварки шкода була завдана її психологічному, а не психічному здоров'ю.
В ході розгляду справи судом було заслухано інспектора СРПП ВП №2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області Кадєй О.П., який повідомив, що 27 липня 2025 року він прибув за викликом на АДРЕСА_2 . Заявниця ОСОБА_2 повідомила, що ОСОБА_1 вчиняє психологічний тиск щодо неї, зачинився в будинку де не зареєстрований та не проживає. Від дачі пояснень ОСОБА_1 відмовився, а через деякий час надав пояснення, які ж відмовився підписувати. Жінка повідомила, що вона його боїться. Згодом ОСОБА_1 також здійснив виклик наряду поліції. Протокол за ч.1 ст.173-2 КУпАП був складений у присутності ОСОБА_1 . Оскільки дружина хвилювалася за своє здоров'я, то він також виніс терміновий заборонний припис в трьох примірниках. Оригінал вручив ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 відмовився отримувати копію припису. Дві копії долучив до протоколу та здав у адмінпрактику. У справі наявний припис з ІПНП з вкладки «Адмінпрактика». Також працівник поліції вказав, що йому відомо, що власник будинку ОСОБА_4 , а потерпіла ОСОБА_2 лише у будинку зареєстрована. Під час конфлікту була завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілої.
Також судом було заслухано інспектора СРПП ВП№2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області Сліпченка В.Ю., який повідомив, що 28 липня 2025 року, увечері, надійшов виклик на АДРЕСА_2 . По прибуттю на місце їх чекала заявниця ОСОБА_2 і її зять. Вони зайшли з ними всередину будинку де знаходився ОСОБА_1 . Як він потрапив у будинок пояснень не надав, від підписів відмовився. Потім з'ясувалося, що напередодні щодо ОСОБА_1 був складений терміновий заборонний припис. Він, інспектор, склав протокол про порушення термінового заборонного припису. Також вказав, що ОСОБА_4 надала документи, що підтверджують її право власності на будинковолодіння АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 надала терміновий заборонний припис термін дії якого ще не вичерпано. В терміновому заборонному приписі була заборона спілкування і зобов'язання залишити місце проживання постраждалої особи.
Перевіривши факти, викладені в протоколах, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілої, пояснення працівників поліції, вивчивши надані матеріали справи, суд приходить до наступного.
Щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення у числі інших визначених законом обставин зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення; чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 27 липня 2025 серії ВАД №439633 у вину ОСОБА_1 інкримінується те, що він 27 липня 2025 року близько 19 год. 15 хв. в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 внаслідок чого потерпіла отримала психологічну шкоду здоров'ю.
На підтвердження вищевказаних у протоколі про адміністративне правопорушення дій ОСОБА_1 працівником поліції до матеріалів справи додано рапорт заступника начальника СРПП ВП №2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області Миколенка М.М. від 28 липня 2025 року, письмові пояснення ОСОБА_2 від 27 липня 2025 року, довідку про форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства та терміновий заборонний припис від 27 липня 2025 року.
Однак, жодний із доданих до матеріалів справи доказів не доводить викладені у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення обставини.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП встановлено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, зокрема, невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого зазначеною статтею можуть бути родичі, колишні чи теперішні подружжя, інші особи, які спільно проживають чи проживали однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адмінвідповідальності, вчинила домашнє насильство.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 7 грудня 2017 року.
Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вирізняє такі види домашнього насильства:
- фізичне насильство, що є формою домашнього насильства, та включає: ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;
- психологічне насильство - насильство, пов'язане з тиском одного члена сім'ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
- економічне насильство - навмисні дії одного члена сім'ї щодо іншого, спрямовані на позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
З аналізу наведених норм права, вбачається, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.173-2 КУпАП є матеріальним, тобто об'єктивна сторона такого адміністративного правопорушення передбачає настання наслідків як його обов'язкової ознаки.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
У той час, як під конфліктом/сваркою необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту/сварки залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Тобто, факт вчинення конфлікту/сварки, навіть між особами, визначеними Законом, сам по собі не може свідчити про факт скоєння насильства.
Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, в наслідок якого завдано шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції ст. 173-2 КУпАП, орган поліції зобов'язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало насильство, що прямо витікає з диспозиції статті та є обов'язковим, та наслідки таких посягань.
Як було зазначено вище, ОСОБА_1 27 липня 2025 року близько 19 год. 15 хв. в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 внаслідок чого потерпіла отримала психологічну шкоду здоров'ю.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що ніякого насильства він по відношенню до своєї колишньої дружини не вчиняв, а конфлікт між ними є тривалим і стосується він поділу нерухомого майна. Крім того, у будинку він зачинив двері лише задля забезпечення своєї безпеки та відчинив їх відразу коли ОСОБА_2 прийшла.
Вказане підтвердила в судовому засіданні потерпіла, яка повідомила, що ОСОБА_1 двері відкрив відразу. Також потерпіла зазначила, що конфлікт між нею та ОСОБА_1 є тривалим і стосується він поділу нерухомого майна.
Насильство в сім'ї, у розумінні ст. 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки він потребує наявності не тільки певного діяння, але й завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є колишнім подружжям та суперечка, що виникла між ними стосується спору щодо поділу нерухомого майна.
Відтак, вказана суперечка, не охоплюється диспозицією ст.173-2 КУпАП та не є об'єктивною стороною вказаного правопорушення, за що особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності.
Слід зазначити те, що у протоколі про адміністративне правопорушення від 27 липня 2025 року серії ВАД №439633 не конкретизовано. які саме дії вчинив ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 , що спричинили шкоду її психологічному здоров'ю, та в результаті чого у неї виникли побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили її емоційну невпевненість та нездатність захистити себе.
Сам факт звернення ОСОБА_2 , до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства.
Наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому та/чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства чи потенційного конфлікту.
Жодних тверджень ОСОБА_2 з приводу виникнення в неї внаслідок таких дій ОСОБА_1 емоційної невпевненості та побоювань за своє життя і здоров'я, матеріали справи не містять.
У наданій формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, приєднаного до матеріалів справи, вказано постраждала особа: ОСОБА_2 , кривдник: ОСОБА_1 . Після оцінки ризиків поліцейський встановив, що рівень небезпеки низький та виніс терміновий заборонний припис відносно ОСОБА_1 .
Як вбачається з форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства на запитання працівника поліції, зокрема про погрози застосування насильства відносно потерпілого з боку кривдника, а також про обставини, що змушують потерпілого турбуватися про свою безпеку, ОСОБА_2 відповіла «ні».
Таким чином, з фабули протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається, що конфліктна ситуація викликала у потерпілої побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю.
Факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 не знайшов свого підтвердження і під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення від 27 липня 2025 року серії ВАД №439633, у якому зазначені обставини вчинення ОСОБА_1 протиправних дій, сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не доводить його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та не є достатнім доказом вини.
Таким чином, дії ОСОБА_1 , які зазначені у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення, не містять об'єктивної та суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Згідно ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, підлягає закриттю, в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.2 ст.173-8 КУпАП.
Диспозиція ч.2 ст.173-8 КУпАП передбачає відповідальність за невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.
Склад вказаного адміністративного правопорушення передбачає умисну форму вини. Отже, доказуванню, серед іншого, підлягає обізнаність особи у тому, що відносно неї складено такий припис, повідомлення такої особи про строк, на який він встановлений, та зазначені у ньому заходи.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 28 липня 2025 серії ВАД №439735 у вину ОСОБА_1 інкримінується те, що він не виконав вимоги термінового заборонного припису від 27 липня 2025 року серії АА№490664, а саме не залишив місце перебування (проживання) постраждалої особи та продовжував контактувати з постраждалою особою.
Терміновий заборонний припис серії АА №490664 від 27.07.2025 винесений строком на 10 діб з 20 год. 00 хв. 27.07.2025 по 20 год.00 хв. 06.08.2025.
На підтвердження вищевказаних у протоколі про адміністративне правопорушення дій ОСОБА_1 працівником поліції до матеріалів справи додано рапорт старшого інспектора -чергового чергової частини сектору моніторингу ВП №2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області Лисака Г.В. від 28 липня 2025 року, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 28 липня 2025року, письмові пояснення ОСОБА_2 від 28 липня 2025 року, рапорт інспектора СРПП ВП №2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області від 28 липня 2025 року, довідку про форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства та терміновий заборонний припис від 27 липня 2025 року.
Пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Стаття 10 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» відносить до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема: 1) виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них; 2) прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України; 3) інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися; 4) винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників; 6) здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії.
Відповідно до ст.24 цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Згідно із ч.1,2,4-6, 11 ст.25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:
1) зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.
Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб, вручається кривднику, а його копія - постраждалій особі або її представнику.
Терміновий заборонний припис виноситься в порядку, затвердженому Міністерством внутрішніх справ України.
Такий Порядок винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України № 654 від 01.08.2014.
Терміновий заборонний припис стосовно кривдника (далі - припис) виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Розділом ІІ вказаного Порядку встановлено, що при винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності).
Припис у паперовій формі складається в одному примірнику з утворенням двох копій через самокопіювальний папір. Оригінал припису вручається кривднику під підпис, перша копія - постраждалій особі або її представнику, друга копія залишається у працівника уповноваженого підрозділу поліції.
Разом з тим в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що про наявність термінового заборонного припису він не знав та його не отримував.
Зазначене підтверджується також наданими поясненнями інспектора СРПП ВП №2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області Кадєя О.П., який зазначив, що оригінал термінового заборонного припису вручив ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 відмовився отримувати копію припису.
Однак, доказів, на підтвердження того, що ОСОБА_1 відмовився від отримання термінового заборонного припису матеріали справи не містять.
Факт відмови ОСОБА_1 від отримання оригіналу термінового заборонного припису не зафіксовано ні в самому приписі, ні в протоколі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 не був обізнаний про факт винесення відносно нього Термінового заборонного припису АА №490664, повідомлений про строк, на який він встановлений, та зазначені у ньому заходи, що виключає можливість його притягнення до адміністративної відповідальності за умисне порушення такого припису.
Оскільки, у справі відсутні належні та допустимі докази, які б доводили факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-8 КУпАП, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 має бути закрита у в зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-8 КУпАП.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір стягується виключно у разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи, що провадження у справах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягають закриттю, судовий збір з нього стягненню не підлягає.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.40-1, ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-8, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 та ч.2 ст.173-8 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складів зазначених адміністративних правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі оскарження - після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст постанови виготовлений 22 вересня 2025 року.
Суддя І.Я. Биченко